Сторінка
2

Державний фонд соціального страхування. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування

— організаційно-адміністративні та господарські витрати по соціальному страхуванню;

— підготовку кадрів;

— інші цільові програми з питань соціального страхування.

Контроль за своєчасним й повним надходженням страхових внесків та інших платежів і правильності витрачання коштів соціального страхування здійснюють страхувальники, профспілкові органи, ревізійні комісії профспілок.

Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування

Перехід до ринкових відносин викликав різку зміну доходів бюджету і позабюджетних доходів.

Свідченням цього є утворення різних централізованих позабюджетних фондів: пенсійного, зайнятості, соціального страхування, Чорнобильського тощо, які є споживачами коштів бюджету, їхня діяльність врегульована законодавством та іншими нормативними документами, але їхньою доходною базою є господарська діяльність підприємств та організацій усіх форм власності.

При дефіциті бюджету не обійтися без залучення коштів підприємств для потреб міст і селищ. У зв'язку з цим органи місцевого самоврядування формують позабюджетні і цільові фонди, які, поряд з іншими, залучають кошти фондів соціального розвитку підприємств, об'єднань, організацій та установ пропорційно кількості робітників і службовців, що постійно проживають у містах, селищах, селах, для розвитку їх житлово-комунального господарства. На практиці формування коштів породжує суперечності між підприємствами і виконкомами з приводу обсягів відрахувань, оскільки механізм розрахунків залишається невизначеним.

В умовах дефіциту бюджету органи влади і управління залучають кошти підприємств для будівництва житла, об'єктів соцкультпобуту тощо. На наш погляд, вирішення цієї проблеми залежить від: визначення суми коштів, необхідних на ці цілі, — С; наявності бюджетних коштів — Б; коштів, яких не вистачає, — Н; питомої ваги робітників і службовців даного підприємства у загальній кількості жителів міста, селища — У. Тоді визначити суму коштів, необхідну для внесення до позабюджетного фонду підприємством чи організацією, можна за такою формулою:

При розробці програми, наприклад благоустрою міста, без залучення бюджетних коштів формула матиме вигляд:

На наш погляд, в умовах кризових явищ підхід до формування позабюджетних коштів в рахунок дольової участі підприємства у благоустрої чи будівництві приміщень соціально-культурних установ або житла є найперспективнішим. При стабілізації економіки формування позабюджетних коштів можна провадити і від чисельності робітників, що примусить підприємства вишукувати резерви підвищення рентабельності.

Практика роботи рад показує, що формування позабюджетних коштів провадиться за рахунок:

залучення коштів населення (будівництво водопровідних та газових мереж), добровільних внесків і пожертвувань;

доходів від місцевих позик, грошово-речових лотерей та аукціонів;

плати за реєстрацію і перереєстрацію підприємств усіх форм власності тощо;

штрафів за забруднення навколишнього середовища, встановлюваних радами залежно від завданих збитків, підприємствами усіх форм власності.

Цей захід спрямований, до того ж, на виховання у трудових колективів відповідальності за збереження природи, бо сплата штрафу сприяє розумінню того, що забруднювати природу економічно невигідно. Нагромадження коштів на позабюджетних фондах не тільки розширює права рад усіх рівнів, а й дає необхідні засоби для фінансування соціально-економічного розвитку районів, міст, областей.

Позабюджетні фонди формуються з використанням таких методів: нормативного, коефіцієнтів, добровільних інвестицій. Нормативний метод на практиці — це твердо встановлені нормативи відрахувань у фонди — 88 % від сум соціального страхування до Пенсійного фонду і 12 % — до фонду соцстраху, або ж, приміром, 3 % від фонду заробітної плати до фонду зайнятості. Нормативи змінюються з плином часу, але вони завжди виступають як твердовстановлені відрахування до того чи іншого позабюджетного фонду. Норматив може встановлюватись не тільки у відсотках, що зовсім не обов'язково, а й у твердих грошових сумах.

Метод коефіцієнтів, як ми вже згадували, сприйнятливіший при дольовій участі підприємств усіх форм власності у благоустрої міст і селищ, будівництві житла та об'єктів соцкультпобуту.

Метод добровільних інвестицій об'єднує добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, коштів до позабюджетних фондів на проведення соціально-культурних заходів або інші адресні цілі — будівництво школи, лікарні, дитячого садка, допомога на лікування конкретної дитини або на інші цільові заходи, — рішенням органів влади чи управління. Такі централізовані державні фонди, як соціального страхування, пенсійний, Чорнобильський, в умовах економічної кризи мають цільову спрямованість на послаблення негативних явищ, пов'язаних із скороченням виробництва, зростанням цін, насамперед у соціально-культурній сфері, і захистом малозабезпечених громадян. Тому вони розрахункове повинні входити до складу Державного бюджету.

Література:

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.

2. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. — К.: Акад. информатики, 1994. — 97 с.

4. Балтійський ринок цінних паперів // Україна—Бізнес. — 1995. - № 10. - С. 10.

5. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. — 1994. - № 3. — С. 29—34.

6. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. — Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.

7. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К.: Либідь, 1995. —320с.

8. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. — 1995. -№ 1. - С. 25-30.

9. Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Экономика, 1986. — 160 с.

10. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К. : Лібра, 1993. - 96с.

11. Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6.

12. Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. — 1994. — № 12. — C.3—11.

13. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. — 1995. — № 4. — С. 45—54.

14. Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. — 1994. — № 11. — С. 84—87.