Сторінка
4

Розвиток ринку цінних паперів - основа неемісійного покриття дефіциту бюджету

Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів — збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників.

Діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів — надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринках цінних паперів.

і Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством.

У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів особи, які здійснюють таку діяльність, зобов'язані додержуватися встановлених відповідно до Закону та інших актів законодавства України обов'язкових норм достатності власних коштів та інших показників і вимог, що обмежують ризики по і операціях із цінними паперами.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Для координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада. До неї входять керівники державних органів, які у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад і Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Заслуговує на увагу розроблений Національним банком порядок випуску в обіг депозитного (ощадного) сертифікату, який поповнює ринок цінних паперів; цей сертифікат реалізовується тільки через комерційні банки.

Положення про сертифікат розроблені відповідно до законів "Про банки і банківську діяльність" і "Про цінні папери та фондову біржу".

Депозитний (ощадний) сертифікат Національного банку України — це письмова посвідка про депонування в Національному банкові України грошових коштів, яка засвідчує право вкладника на одержання внесеної суми та відсотків по ній після закінчення дії встановленого строку депозиту. Депозитний сертифікат Національного банку України є одним з інструментів регулювання обсягів грошової маси в обігу і призначений для розміщення як через комерційні банки, так і через фізичних осіб.

Сертифікати Національного банку України розподіляються за видами на: строкові; до запитання; іменні; на пред'явника.

Номінальна вартість одного сертифіката встановлюється Правлінням Національного банку України при прийнятті рішення про вид випуску сертифікатів та стану грошового ринку, який складається у відповідному періоді.

Діяльність Національного банку України по випуску в обіг цінних паперів викликала створення нині діючого Депозиторію Національного банку України.

Великим надбанням ринку цінних паперів є розробка і введення Національним банком системи електронного обігу цінних паперів, що разом із введенням у банках міжнародного бухгалтерського обліку та бухгалтерської моделі платіжних інструментів у межах діючої системи електронних платежів висувають Україну у передові країни.

У країнах з розвинутою ринковою економікою можливості державного втручання в розподіл матеріальних і фінансових ресурсів обмежені, а підприємства (як колективні, так і приватні) вишукують додаткові кошти та матеріальні ресурси на ринках.

Отже, реалізація цінних паперів і перерозподіл коштів можна і повинні проводитися на ринкові цінних паперів.

Детально розглянувши види цінних паперів, на яких була зосереджена увага як на державних цінних паперах, необхідно мати на увазі, що цінних паперів набагато більше. Щоб прискорити ринкові відносини, необхідно ввести в практику реалізацію на ринку не тільки державних, а й іноземних та приватних цінних паперів, адже цінні папери випускаються різними емітентами.

Відтак вони підрозділяються на: державні, міжнародні і приватні.

Міжнародні — їх випуск повинен пройти економічну експертизу державних органів залежно від вартості у валюті й складових елементів, регулюючи їх надходження відповідно до стану економіки.

Приватні цінні папери — це папери, до яких можуть належати папери, які, відповідно до чинного законодавства, розміщують комерційні банки та інвестиційні фірми, підприємства й організації.

Державні цінні папери завжди були пріоритетними, бо вони надійні, а ступінь ризику мінімальний. Тим більше, що довір'я до державних цінних паперів України у населення ще не підірване, як було в колишньому СРСР.

Стабілізація економічного становища потребує розвиненого ринку цінних паперів, для чого насамперед треба поряд із первинним ринком цінних паперів створити вторинний ринок. Необхідно також значно посилити увагу до обсягу й обігу державних цінних паперів на первинному ринку, відновивши до них довіру населення. Йдеться як про державні цінні папери — облігації внутрішніх і зовнішніх позик, державні казначейські зобов'язання, так і про випуск в обіг облігацій загальних та цільових позик на рівні областей, міст, районів.