Сторінка
2

Реакції серцево-судинної системи працівника на трудові навантаження. Серцево-судинна система та показники її діяльності

Аналогічно енергетичній вартості виконуваної роботи можна говорити про її пульсову вартість. Остання виражається сумою скорочень серця зверх рівня спокою за весь період роботи. Фізіологічними дослідженнями встановлено, що при виконанні роботи з кисневим запитом 1—4 л/хв зростання споживання кисню на 30 мл/хв збільшує пульс на один удар. Цілком зрозуміло, що пульсова вартість відбиває реакції організму на всі сторони виконуваної діяльності — обсяг роботи, емоції, зовнішнє середовище і т. ін.

Частоту пульсу під час виконання роботи можна вважати основним показником фізіологічного навантаження та ефективності фізіологічних затрат. Для цього досліджують динаміку частоти пульсу протягом робочої зміни. Якщо одну і ту ж роботу (операцію) робітник виконує з різною частотою пульсу в окремі періоди робочої зміни, то збільшення його свідчить про зниження ефективності фізіологічних затрат і зростання пульсової вартості роботи.

У процесі праці більша частина крові надходить у розширені судини працюючих м’язів. В органах, які не беруть участі в роботі, судини звужуються і кровопостачання зменшується. Так, якщо в стані спокою до скелетних м’язів надходить 25 % крові, то при легкій роботі — 45 %, а при дуже важкій — до 88 %. Кровопостачання серця при важкій роботі збільшується в чотири рази порівняно зі станом спокою.

Збільшення кровопостачання у працюючих м’язах супроводжується не тільки збільшенням кількості розкриття в них капілярів, але і зменшенням протидії руху крові. Проте останнє не повністю відповідає збільшенню кровопотоку, що призводить до підвищення в процесі праці артеріального тиску.

Артеріальний кров’яний тиск характеризується максимальним (систолічним) і мінімальним (діастолічним) тиском. У здорових працездатних людей мінімальний тиск під час роботи мало змінюється — зменшується або збільшується на 5—15 мм рт. ст.

Максимальний тиск підвищується до 150 і навіть 200 мм рт. ст. відповідно до потужності виконуваної роботи.

Різниця між максимальним і мінімальним тиском крові називається пульсовим тиском, а середня арифметична цих двох показників — середнім динамічним тиском. Фізіологічними дослідженнями встановлені такі типи реакцій серцево-судинної системи на навантаження:

нормотонічний — одночасно зі збільшенням пульсу збільшується пульсовий тиск за рахунок виразного підвищення систолічного і помірного зниження діастолічного артеріального тиску;

гіпертонічний — різке підвищення (200 мм рт. ст. і більше) систолічного тиску супроводжується значним збільшенням частоти пульсу, незмінністю або підвищенням діастолічного артеріального тиску;

гіпотонічний (астенічний) — незначне збільшення систолічного артеріального тиску при значному зростанні частоти пульсу. Діастолічний артеріальний тиск підвищується, що зумовлює незмінність, а часто і зменшення пульсового тиску;

дистонічний — значне зростання систолічного артеріального тиску при зменшенні діастолічного, що зумовлює різке збільшення пульсового тиску;

ступінчаста реакція — безпосередньо після навантаження систолічний тиск менший, ніж на другій і третій хвилинах відновлювального періоду, діастолічний тиск знижується, а частота пульсу зростає.

Найбільш сприятливою є нормотонічна реакція організму, за якої відмічається короткий відновлювальний період. Інші типи реакцій свідчать про погіршення функціонального стану серцево-судинної системи і порушення механізму регуляції кровообігу, а відновлювальний період тривалий та сповільнений. Несприятливими реакціями вважають зниження після навантаження систолічного тиску за умови різних варіацій у змінах діастолічного тиску, а також одночасне підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску.

Використовуючи показники артеріального кров’яного тиску, можна обчислити ударний (систолічний) об’єм крові, мл, працівника за формулою Старра:

Vc = 90,97 + 0,54 Pn – 0,57 Pg – 0,61 M,

де Рn — пульсовий тиск, мм рт. ст.; Рg — діастолічний (мінімальний) тиск, мм рт. ст.; М — вік, повних років.

Хвилинний об’єм крові Vхв розраховується як добуток ударного об’єму на частоту пульсу n:

Vхв = Vc n.

Для об’єктивнішої оцінки змін хвилинного об’єму крові працівника під час роботи вираховують так званий належний хвилинний об’єм крові, л:

,

де m — маса тіла, кг; h — зріст, см; k — коефіцієнт (0,162 для жінок; 0,167 для чоловіків).

Порівняння хвилинного об’єму крові під час роботи з належним дозволяє більш точно оцінити специфіку функціональних змін у серцево-судинній системі працівника, зумовлених дією різних факторів.

Різке зниження діастолічного тиску крові під час роботи або його підвищення і повільне повернення до вихідного рівня характеризується як несприятливий симптом. Свідченням недостатності серцево-судинної системи є також повільне відновлення до вихідних значень і систолічного тиску.

Оцінка пристосування серцево-судинної системи до трудових навантажень

Стан серцево-судинної системи працівника залежить від трудових навантажень. Для оцінки її адаптованості до цих навантажень порівнюють показники систолічного кров’яного тиску і частоти пульсу під час роботи і в стані спокою.

Коефіцієнт підвищення систолічного (максимального) тиску розраховується за формулою: