Сторінка
4
Окрему групу становлять закони про ратифікацію різних міжнародних документів. Коротко розглянемо основні з них.
Закон України "Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату" від 29 жовтня 1996 р. № 435/96-ВР. Міжнародна спільнота, стурбована стрімким збільшенням техногенного навантаження на біосферу, починає вживати конкретних заходів щодо обмеження шкідливих викидів в атмосферу, вважаючи, що вони (особливо це стосується так званих парникових газів) можуть істотно вплинути на клімат планети. Щодо ймовірності такого наслідку одностайної думки у фахівців немає, проте незалежно від цього обмеження викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля безумовно позитивно позначиться на стані навколишнього природного середовища. На розвиток зазначеного документа (Конвенції) низка країн підписали Кіотський протокол, де передбачається реалізація конкретних заходів у цьому напрямку.
Закон України "Проратифікацію Поправок до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар" від 22 листопада 1996 р. № 545/96-ВР. До речовин, що руйнують озоновий шар, належить фреон, який широко використовують у холодильних агрегатах. З цього приводу варто нагадати про сенсаційне відкриття українських вчених: фреон виявлений у давніх шарах льоду в Антарктиді, що свідчить про природне походження цієї сполуки. Отже, не можна однозначно стверджувати, що зазначені документи приймаються тільки з планетарних інтересів і не мають економічного підґрунтя.
Закон України "Про ратифікацію Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення" від 16 жовтня 1998 p. № 187-XIV. Нагромадивши потужні запаси хімічних засобів знищення, людство стало заручником власної зброї. При цьому принагідне зауважимо, що технологія знищення цих запасів за складністю не поступається технології виробництва хімічних засобів знищення (особливо за витратами). Приклад з арсеналами озброєння ще раз свідчить про необдуманість упровадження окремих технологій, які з часом створюють реальну загрозу планетарної катастрофи.
Закон України "Про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному аспекті" від 19 березня 1999 p. № 534-XIV. Конвенцію Україна підписала ще 26 лютого 1991 р. у м. Еспо (Фінляндія).
У повсякденному житті і на виробництві (на роботі, службі) люди користуються "робочими" нормативними документами: певними нормами, стандартами, правилами та інструкціями. У відповідний спосіб здійснюється також нагляд за різними чинниками БЖД. Ці питання розглянемо дещо далі.
Насамкінець розглянемо ще одне важливе питання. Незважаючи на чіткий розподіл функцій серед органів центральної виконавчої влади (так само як і місцевих ) щодо регулювання і управління БЖД, в Україні створено відповідні комісії, комітети і ради, покликані сприяти розв'язанню тих чи інших проблем з БЖД. Рішення цих органів мають здебільшого дорадчий, рекомендаційний характер.
В Україні найважливішою щодо проблем БЖД є Національна рада з питань безпеки життєдіяльності, яку очолює один з віце-прем'єр-міністрів України.
Важливе значення і великі повноваження має також Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, у центрі уваги якої перебувають найвразливіші щодо виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру об'єкти, явища і території.
Проблемами екологічного стану вод займається Рада з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води.
З метою реалізації Національного плану дій з гігієни довкілля створено спеціальний Міжвідомчий комітет.
В Україні для посилення захисту населення, запобігання поширенню ВІЛ-інфекції та захворюваності на СНІД Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу" від 11.11.2000 № 1182/2000 було створено відповідну урядову комісію з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на чолі з віце-прем'єр-міністром України.
Ефективно працюють також Міжвідомча комісія із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Комісія з питань стійкого розвитку, Міжвідомча координаційна комісія з організації виконання Україною вимог Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, Міжвідомча комісія з боротьби з туберкульозом та ін.
Список використаної літератури
1. Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР "Про основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" // 36. законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. — Чернівці. Зелена Буковина, 1999. — Т. 4.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від ЗО березня 1998 р. № 391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" // 36. законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. — Чернівці. Зелена Буковина, 1999. — Т. 6.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" // 36. законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. — Чернівці. Зелена Буковина, 1999. — Т. 6.
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 р. № 1556 "Про заходи щодо поліпшення стану гігієни довкілля на 2000-2005 роки".
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2000 р. № 1612 "Про затвердження Плану взаємодії органів управління І сил, які залучаються до реагування на надзвичайні ситуації державного рівня на водних об'єктах".
6. Екологія І закон // Екологічне законодавство України. У 2 т. / За ред. В. І. Андрейцева. — К Юрінком Інтер, 1997.
7. Законодавство України "Про охорону праці" // 36. норматив, док. — К Поліграфкнига, 1995. — Т. 1, 2.
8. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. — Чернівці. Зелена Буковина, 1997.
Завантажити реферат