Сторінка
4
Стратосфера розміщується на висотах 11 .50 км над поверхнею Землі. У ній міститься основна маса озону, який затримує згубне ультрафіолетове випромінювання Сонця. Знешкодження озонового шару привело б до підвищення температури на Землі на десятки градусів, знищенню більшості живих організмів і рослин. Активне вивчення космічного простору і господарська діяльність людини уже приводить до змін в озоновому шарі і вимагає великої уваги. Озоновий шар (озоносфера) значно впливає на тепловий режим планети (шар між 20 і 45 км.).
В стратосфері температура на висоті 11 .30 км практично не змінюється і по величині близька до температури тропопаузи (–50 .–600С). В подальшому вона підвищується до 00С. В стратосфері швидкість вітру складає 6 .10 м/с і більше, переважно західного напрямку. Однак літом на висоті більше 25 км відбувається поворот вітру із західного на східний. Тиск в стратосфері надає від 170 до 1 .2 мм. рт. ст. У зв‘язку із зменшенням щільності повітря з висотою зменшується можливість застосування авіації.
Мезосфера характеризується тим, що на висотах від 50 до 90 км спостерігається спад температури до –70 .–800С. Вітровий режим дуже складний і недостатньо вивчений. Тиск в мезосфері незначний і складає соті долі мм. рт. ст., разом з тим політ штучних супутників неможливий. Процентний вміст сухого повітря залишається незмінним.
Термосфера - потужний по товщині шар протяжністю від 90 до 800 км. Для термосфери характерне підвищення температури з висотою, доходячи на верхній межі 10 0000С. Тиск надзвичайно малий. Тут відбуваються полярні сяйва. В цьому шарі найбільша щільність космічних апаратів запущених людиною. Склад повітря змінюється. На висотах до 200 км переважає молекулярний азот, а вище 200 км – кисень, який під дією короткохвильового випромінювання розпадається на атоми і іони. В шарі вище 600 км основним компонентом атмосфери є гелій. Тому термосферу ще називають іоносферою. Термосфера є фізичною межею атмосфери.
Екзосфера – самий верхній шар атмосфери, товщиною від 800 до 20 000 км, де по розрахунковим даним температура повітря коливається в межах від 750 до 2 000 .5 0000С. В екзосфері переважає атомарний водень, тиск практично відсутній.
Деякі вчені, що вивчають склад атмосфери, ділять її на два шари: гемосферу і гетеросферу. В гемосфері товщиною до 50 км молекулярна вага та відносний склад постійних компонентів повітря з висотою не змінюється. В гетеросфері присутні, поряд з молекулами, атоми та іони, а процентний склад повітря і його молекулярна вага з висотою змінюється.
Стосовно поділу атмосфери відносно впливу земної поверхні наступне.
Якщо розділити атмосферу по характеру дії на неї земної поверхні, то необхідно виділити граничний шар, висота якого складає 1…2 км, і вільну атмосферу.
У граничному шарі добре виражені добові зміни основних метеорологічних елементів. На характер руху повітря у цьому шарі великий вплив має тертя на земній поверхні. Швидкість вітру у цьому шарі, як правило, росте з висотою, а вектор вітру звертає праворуч. В граничному шарі виділяють, звичайно, приземний шар повітря висотою в декілька десятків метрів. У цьому шарі з висотою відбуваються найбільш різкі зміни температури і вологи повітря, швидкості вітру тощо.
Нерівномірність нагріву Сонцем земної поверхні та ряд інших факторів визначають загальну циркуляцію атмосфери – системи повітряних течій крупного планетарного масштабу, за допомогою яких відбувається міжширотний обмін повітряних мас (пасати, мусони, циклони, антициклони).
Одним з найбільш важливих процесів взаємодії між поверхнею Землі і атмосферою є кругообіг води, де водяна пара конденсується і випадає у вигляді опадів (дощ, сніг, град, роса, туман та ін.).
У спеціальній метеорології частіше усього приходиться стикатися з процесами, що проходять в приземному шарі атмосфери, точніше, у нижній його частині, тому що саме тут реалізуються бойові властивості зброї масового ураження, наслідки зруйнувань радіаційно і хімічно небезпечних об‘єктів, а також знаходиться переважна кількість цілей ураження цією зброєю. У приземній частині атмосфери діють люди, застосовується техніка, усе це викликає загрозу для осіб і вимагає необхідного захисту.
Гідросфера – це водна оболонка Землі, яка включає океани, моря, ріки, озера, болота, льодовики і снігові покриви материків, підземні води.
Гідросфера покриває 71 % поверхні земної кулі. Загальний обсяг води складає 1 465 млн км3. При цьому морські води становлять – 94 %, води грунтові – 4 %, льодовики –2 %, озера і водоймища – 0,4 %.
У складі гідросфери особливе значення має Світовий океан. На його долю приходиться 70 % усієї поверхні планети Земля, у його водах міститься 96,3 % усіх вод гідросфери. Океан виконує надзвичайно важливі функції для підтримання життя на Землі, у тому числі і для життя людини, а також для погодних процесів. Фітопланктон океану засвоює енергію сонячного випромінювання і створює білки і жири, а атмосферу насичує киснем. Величезні запаси води Світового океану, поглинена сонячна енергія, розчинені речовини і гази роблять його головним регулятором обміну речовин і динамічної рівноваги в природі. Роль гідросфери пояснюється ще і тим, що ніяке біологічне життя не можливо без води. Вода необхідний компонент усіх біологічних процесів, місце існування багатьох необхідних для людини біологічних організмів.
Гідросфера знаходиться у постійній взаємодії з атмосферою, літосферою і біосферою. Вважають, що в гідросфері зародилося Життя на Землі.
Літосфера – це верхня тверда оболонка Землі, що поступово переходить в сфери з меншою твердістю речовини. Вона включає земну кору і верхню мантію Землі. Та її частина, що знаходиться над поверхнею Світового океану, називається землею. Із землею пов‘язано поняття ґрунту, який володіє здатністю давати життя рослинам.
Інші реферати на тему «БЖД, охорона праці»:
Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів
Умови існування людини. Безпека, небезпека, ризик і його розрахунок
Фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів. Трудовий процес. Фізіологічні передумови раціонального трудового процесу
Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях
Основи проблеми безпеки життєдіяльності. Фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні фактори та їх характеристики. Селеві потоки, зсуви та інші метеорологічні небезпечні явища та їх характеристики