Сторінка
3

Психофізіологічні закономірності формування трудових навичок і умінь

Формування і вдосконалення трудових навичок як динамічних рефлекторних систем вимагає фізіологічно обґрунтованого підходу, врахування специфічних вимог конкретної трудової діяльності та індивідуальних особливостей людини. Згідно з дослідженнями C. О. Косилова, фізіологічно обґрунтований алгоритм формування трудових навичок спрямований не тільки на створення усвідомлюваних працівником уявлень і понять, але і на збереження у слідах збудження в нервовій системі тих подразників, які є результатом рефлекторного, не передбаченого інструкцією пошуку. В зв’язку з цим першим кроком фізіологічно обґрунтованого алгоритму трудового навчання і вправи є вивчення трудової операції і встановлення основних факторів, які заважають формуванню навички. Другим кроком є інструктування з врахуванням психофізіологічних особливостей операції і трудових дій. Третій крок передбачає вибір фізіологічно обґрунтованих педагогічних заходів, спрямованих на усунення не усвідомлюваних учнем перешкод, зумовлених своєрідним протіканням фізіологічних процесів, які заважають засвоєнню навичок. Так, якщо низька функціональна рухливість нервових центрів рухового апарату гальмує правильне і швидке оволодіння навичками, то застосовуються вправи тренувального характеру (багаторазове повторення окремих рухів). Якщо вправи поєднуються з педагогічними заходами, спрямованими на вдосконалення структури рухів, робочої пози, застосування раціональної послідовності рухів, правильне поєднання роботи обох рук, то вони є вправами навчаючого характеру.

На початковій стадії навчання і вправ ще не сформований досконалий апарат оцінки результатів дії відповідно до інтегрального образу. Тому необхідна додаткова, термінова інформація щодо успішності виконання. Для цього застосовуються технічні засоби інформації. Повторення спроб виконати правильні дії призводять до підвищення збудливості і лабільності відповідних нервових центрів. Внаслідок цього в корі великих півкуль формується інтегральний образ правильних робочих дій, з яким потім порівнюються реально виконувані дії.

Четвертим кроком фізіологічно обґрунтованого алгоритму трудового навчання і вправ є перевірка ефективності цих заходів.

При фізіологічно обґрунтованому розвитку трудових навичок значна увага приділяється засвоєнню ритму, відчуттям, які не піддаються словесному описові, що прискорює і полегшує процес формування трудових навичок.

В процесі освоєння професійної діяльності змінюються механізми психічних властивостей особистості відповідно до вимог професії. Наявні у людини професійно важливі якості характеризуються різним рівнем розвитку, але вони не пристосовані до конкретного виду діяльності. Лише в процесі навчання відбувається функціональне об’єднання окремих професійно важливих якостей, які проявляють себе в режимі взаємодії.

Закономірності взаємодії трудових навичок

В ринкових умовах, які вимагають від робітника високої професійної мобільності, пов’язаної з переміною, набуттям нової або суміщеної професії, формування нових знань, навичок і умінь відбувається на основі уже наявних. У цьому випадку трудові навички вступають у взаємодію. В деяких випадках старі навички сприяють оволодінню новими, тобто має місце позитивне перенесення навичок. Формування нових навичок відбувається швидко і ефективно, а самі навички характеризуються гнучкістю і пластичністю. Якщо старі навички утруднюють формування нових, відбувається їх інтерференція, тобто негативне перенесення. Ці особливості взаємодії старих і нових трудових навичок необхідно враховувати при організації виробничого навчання в процесі професійної переорієнтації працівників.

Етапи і методи формування трудових умінь

На основі знань і трудових навичок в межах конкретної професійної діяльності формуються трудові вміння. Психологічною основою трудових вмінь є розуміння взаємозв’язків між метою трудової діяльності, умовами і способами її виконання.

Уміння як складне психологічне утворення включає в себе систему навичок, що відносяться до одного і того ж виду діяльності, і систему знань стосовно основних особливостей діяльності в цілому (технологія, машини, умови праці і т. п.). Уміння дозволяють працівникові орієнтуватися в нових умовах, вирішувати нестандартні завдання, тобто працювати творчо.

У формуванні вмінь К. К. Платонов виділяє п’ять етапів:

Перший етап — початкове вміння, яке характеризується усвідомленням мети дії і пошуком способів її виконання на основі раніше набутих знань і навичок.

Другий етап — недостатньо вміла діяльність, коли наявні знання про способи виконання діяльності поєднуються з використанням раніше отриманих, неспецифічних для даної діяльності навичок.

Третій етап — окремі загальні вміння; високорозвинуті, але вузькі вміння, можуть бути використані в різних видах діяльності.

Четвертий етап — високорозвинуті вміння; характеризуються творчим використанням знань і навичок щодо даної діяльності, усвідомленням мети, мотивів вибору і способів її досягнення.

П’ятий етап — майстерність; характеризується творчим використанням різних умінь.

Основні методи формування трудових умінь:

проблемне навчання, коли людина отримує необхідну інформацію і повинна самостійно розв’язати певну проблему із застосуванням знань;

алгоритмічне навчання – за певними ознаками людина визначає тип завдання і необхідні для його вирішення операції;

поетапне навчання, коли формуються прийоми розумової діяльності із застосуванням знань для виконання розумової праці;

системно-структурне навчання, яке поєднує всі методи навчання, включаючи моделювання, ролеві і ділові ігри, а також враховує специфічні особливості професійної діяльності людини.