Сторінка
4

Хімічно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні речовини, особливості їх впливу на організм людини

До речовин, що порушують обмін речовин, належать токсичні сполуки групи галогенізованих ароматичних вуглеводів. При цьому особливою біологічною активністю відзначається дібензодіоксани і поліхлоровані бензофурани.

Ці речовини здатні, діючи через легені, травний тракт і пеушкоджену шкіру, викликати захворювання з надзвичайно млявим проходженням. При цьому в процес залучаються прак­тично всі органи і системи організму людини. Характерною особливістю дії цих речовин є порушення обміну речовин, що в підсумку може іноді призвести до летального кінця.

Фактором ураження хімічної небезпечної ситуації е токсична дія, що визначається концентрацією ХНР в навколишньому природному середовищі та щільністю (густиною) хімічного зараження місцевості і об'єктів господарської діяльності.

• Щільність (густина) зараження небезпечними хімічними речовинами - це ступінь хімічного зараження місцевості.

На короткі відстані сильнодіючі отруйні речовини перевозять автотранспортом в балонах, контейнерах та автоцистернах. із ши­рокого спектру балонів середньої ємності для зберігання і переве­зення рідких ХНР використовуються, як правило, балони ємністю від 0,016 до 0,05 м3. Ємність контейнерів варіюється в межах від 0,1 до 0,8 м3. Автоцистерни використовують для перевезення амі­аку, хлору, гептилу і амілу. Стандартний аміаковоз має ванта­жопідйомність 3,2; 10 і 16 т. Рідкий хлор транспортують в ав­тоцистернах місткістю до 20 т, аміл - до 40 т і гептил - до 30 т.

Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів залежить від багатьох факторів: * фізико-хімічних властивостей сировини, * напівпродуктів і продуктів, * характеру технологічного процесу і надійності обладнання, * умов зберігання і тран­спортування хімічних речовин, * стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, * ефектив­ності засобів протиаварійного захисту і т.д. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезення ХНР значною мірою залежить від: * рівня організації профілактичної роботи, * своєчасності та якості планових попереджувальних робіт, * підготовленості та практичних навиків персоналу, * системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.

Наявність великої кількості факторів, від яких залежить безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів, робить цю проблему надто складною. Як показує аналіз причин виникнення великих хімічних аварій, що супроводжуються викидом (виливом) ХНР, на сьогодні неможливо виключати вірогідність виникнення аварій, які призведуть до ураження виробничого персоналу і населення, що розташоване в районі функціонування хімічно небезпечного об'єкту.

Аналіз структури підприємств, що виробляють або використо­вують ХНР, показує, що в їх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість ХНР за об'ємом знаходиться на складах підприємств. Це призводить до того, що при аваріях у цехах підприємств в більшості випадків мають місце локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ура­ження в таких випадках може отримати в основному виробничий персонал.

Рис. 1. Зони можливого та прогнозованого хімічного забруднення при аварії на хімічно небезпечному об'єкті

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, ХІІР розповсюджується за межі підприємства, що призводить до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і на­селення, що розташоване в зоні ураження суб'єкта господарю­вання.

Місткість складів ХНР на будь-якому підприємстві визнача­ється залежно від необхідного запасу, що забезпечує безперервну роботу підприємства, а також від доцільно допустимого накопи­чення на виробничому майданчику товарної продукції, яка підлягає відправці споживачам. У результаті норми зберігання ХНР на кожному підприємстві визначаються з розрахунком умов їх споживання, вироблення, транспортування, попередження аварійних ситуацій, профілактичних зупинок, сезонних поставок, а також токсичності, пожежної і вибухової безпеки.

В середньому на підприємствах мінімальні (не понижуючі) запаси хімічних продуктів створюються на 3 доби, а для заводів з виробництва окремих хімічних речовин і мінеральних добрив - до 10-15 діб.

В результаті на великих хімічних підприємствах, а також на складах в деяких портах і на транспорті, що перевозить ХНР, можуть одночасно зберігатися тисячі тонн різних небезпечних речовин.

На виробничих майданчиках або на транспорті ХНР, як правило, знаходиться в стандартних ємностях. Це можуть бути оболонки з алюмінію, заліза або залізобетону, в яких підтриму­ються умови, що відповідають заданим режимам зберігання. Фор­ма і тип ємностей вибираються, виходячи із масштабів виробництва або використання, умов їх транспортування. Найширше розповсюдження сьогодні отримали ємності циліндричної форми та шарові резервуари.

Місткість резервуарів буває різною. Хлор, наприклад, зберігається в ємностях місткістю від 1 до 1 000 т, аміак - від 5 до 30000 т, синильна кислота — від 1 до 200 т, окисел етилену — в шарових резервуарах об'ємом 800 м3 і більше, окисел вуглецю, двоокис сірки, гідразин, тетраетилсвииець, сірковуглець - в ємностях місткістю від 1 до 100 т.

Наземні резервуари, як правило, розміщуються групами. В кожній групі передбачається резервна ємність для перекачування ХНР на випадок їх виливу з якогось резервуару. Для кожної групи наземних резервуарів за периметром робиться замкнуте обвалування або загороджувальна стінка з негорючих і стійких до корозії матеріалів висотою не менше 1 м. Внутрішній об'єм обвалування розраховується на повний об'єм групи резервуарів. Відстань від резервуарів до підошви обвалування або загороджу­вальної стінки приймається рівною половині діаметру ближнього резервуару, але не менше 1 м.