Сторінка
3
Важливим завданням експедиції вже на протязі багатьох років є пошуки відповіді на питання про час використання людськими спільнотами так званих відкритих територій і печерних утворів. У печерах, а особливо в їх дальніх галереях, тут практично цілий рік стабільна температура від +8º до +10º С, вологість – 95 – 98 % і повна темрява. Проживати в них, особливо довгий час, було не тільки не доцільно, а часом і згубно для людини. Очевидно, такі порожнини могли використовуватися лише у часи небезпеки або для різноманітних духовних потреб – як святилища та для поховання в них людей, а в окремих випадках, особливо в зимову пору – як притулок для мисливців і рибалок. Натомість, невеликі й сухі гроти та навіси і майданчики перед ними могли використовуватися у любу пору року. Частіше саме майданчики слугували для здійснення виробничої діяльності, а власне кам'яні утвори, тобто печери, – для нічного відпочинку. Але це поки що лише попередні висновки.
У дослідженнях, що проводив Трипільський загін у польових сезонах 2002-2003 рр., брали участь студенти – практиканти І курсу Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, а також студенти – магістранти Торунського університету (ПР) Радослав Щодровські і Анна Барач.
Діяльність Галицького загону експедиції.
Галицький загін експедиції продовжив дослідження на Крилоському городищі – дитинці княжого Галича, зокрема на території князівського двору (Табл. 3). Останній підтрикутної форми (шириною 240 і довжиною 420 м) займав площу біля 7 га. Тут, в його геометричному центрі, розміщувався Успенський собор. Перед ним знаходилася мощена кам'яними (алебастровими) плитами площа розміром 30х40 м. Ще далі, на північний захід від Собору, на віддалі 100 м від нього, ще в 1994-1996 рр. нами було досліджено Західний палацовий комплекс. Він являв собою велику дерев'яну багатоповерхову – чотиричленну будівлю на стовпах – опорах. Її довжина складала 24,5 м, а найбільша ширина – 15 м, діагональ 28,5 м. В одному з приміщень (тронний зал (?) підлога була викладена керамічними плитками із зображеннями криноподібних гілок, пальмових листків, грифонів, сирен, тощо. Даний палацовий комплекс, очевидно, міг бути князівською гридницею і мав як адміністративне, так і житлове призначення. На південь від передсоборної площі розміщувався Південний палацовий комплекс (ХП-ХVІІІ ст.). Він почав досліджуватися нами в 1995 р. Протягом польового сезону 2002 року у розкопі VII простежено підвальні приміщення першого хронологічного етапу часів Володимира Володаревича і його сина Ярослава Осмомисла. Цей перший палацовий комплекс почали споруджувати майже одночасно з Успенським собором. Котлован підвальних приміщень опущено в материк на 0,8-1 м (3,8 м від сучасної поверхні). Зафіксовано сліди обгорілої дерев'яної обшивки стін та підлога. Остання викладена дошками (шир. 0,2-0,25 м), які стояли на дерев'яних лежнях, відстань між якими становила 1,25-1,3 м. На підлозі виявлено 4 амфори (Табл. 4) та фрагменти скляної посудини. В цілому, керамічний матеріал знайдений в підвальних приміщеннях датує їх кінцем ХІ – першою половиною XII ст В другій половині XII ст. ця велика дерев'яна палацова споруда з підвалом, після пожежі була розібрана, а підвали засипані щільною землею. Вся територія знівельована. На цьому місці, приблизно в межах старої будівлі, було зведено нову дерев'яну споруду. Тут, в другому палацовому комплексі, очевидно, вже працювала князівська адміністрація Олега і Володимира Ярославичів, потім Данила Романовича, Ігоревичів, Мстислава Удатного, Михайла Всеволодовича і Ростислава Михайловича та угорських королів Коломана II і Андрія III. Можливо, після ремонту та реконструкції в другій половині XIV ст. цей князівський палацовий комплекс короткочасно служив і осідком Галицьких митрополитів. Пізніше, очевидно, в ХVІ-ХVШ ст. на місці двох останніх дерев'яних палацових комплексів ХІІ-ХІІІ (XIV) ст. було побудовано нову споруду. І знову майже в їх параметрах. Ця нова будівля вже стояла на кам'яних фундаментах, для яких було використано кам'яні блоки з руїн Успенського собору. Вона входила до комплексу нового укріпленого двору "нез'єднаних" галицько-львівських єпископів. Десь у другій половині XVIII ст. на місці вже трьох палацових будівель львівським єпископом Левом Шептицьким (1749-1779 рр.) було побудовано ще одну велику дерев'яну споруду, яка стала новою резиденцією єпископів. В XIX ст. на цьому ж місці було побудовано цегляну (кам'яну) споруду – митрополичі палати (сучасне приміщення археологічного музею Національного заповідника "Давній Галич"). Такою складною постає історична соціальна топографія цієї найвищої площі дитинця давнього Галича, яка простежена археологічно. Однак, її дослідження тривають.
В останні роки в складі Галицької археологічної експедиції створено Карпатський загін по історико-археологічному дослідженню Карпат, який візьме участь у виконанні міжнародної наукової програми "Археологія і давня історія Карпат" (спільно з науковими закладами країн Карпатського регіону). Карпатський загін буде працювати по таких основних напрямках;
- дослідження давніх доріг і перевалів;
- дослідження давніх місць солеваріння;
- вивчення пам'яток, пов’язаних з релігійними культами;
- обстеження місць, пов'язаних з військовими подіями часів І і II світових воєн та національно-визвольним рухом;
- дослідження стародавніх поселень і укріплень (замки, фортеці, монастирі, тощо).
На даний час проводиться робота з картографічним матеріалом і формується база даних. Зокрема, всього на Галицькому Прикарпатті відомо 115 пунктів із соляними джерелами. Від Перемишля до Удеча (м. Жидачів) їх 30, від Удеча до Галича – 50. В Покутських Карпатах (літописна "коломийська сіль") їх 35. Обстеження проведено, зокрема в селах Саджавка, Лоєва, Ослави, Баня -Березів, Текуча, Баня Свірська, Акрешори, Княж двір-Баня, Рунгури, Мишин, Люча, Яблунів, Стопчатів, Уторопи, Пістинь, Воскресінці. На території більшості з них, біля соляних джерел, зафіксовано сліди давніх виробничих зон.
Далі розроблялась тема, пов'язана з місцями, які носять сліди язичницького культу. Зокрема, розпочато археологічне дослідження гори Піп Іван (або Чорна гора), яка пов'язується нами з "Чорною Горою" Аль Масуді (X ст.). Тут могло знаходитися одне з найбільших святилищ ("храм ідольський") східних слов'ян. На нашу думку, в часи християнізації воно, очевидно, було знищене, а місце охрещено (освячено за християнським обрядом) і навіть більше – воно було перейменовано з Чорної гори, де був храм Чорнобога (Сатурна) в гору Іоана Хрестителя (він хрестив Ісуса Христа). В народі він більше відомий як просто Іван, або Піп Іван. На Івана Купала (Івана Хрестителя) на Чорногорі, на горі Піп Іван, в час літнього сонцестояння (6-7 липня / 21-22 червня) за легендами “запалювали величезну ватру найбільшу в цілому слов'янському світі”. В цьому регіоні Карпат взагалі багато гірських вершин мають імена як з давньої слов'янської, так і з східно-романської міфології. Зокрема, Баба і Попадя, Драгобрат ("Баба Докія", "Баба Марта" і її син Драгобет-Драгомир-Йован-Іван), Мара-Муреш, Свідовець, Бескиди, Горгани ("Могили"), тощо. Карпатський загін почав також обстеження наскельних зображень (петрогліфів). Зокрема, в с.Багна Вижницького району Чернівецької області і в селах Тюдів/Соколівка ("Лисівський камінь"). Найбільш цікавим об'єктом залишається Писаний камінь біля с.Криворівні. Легенди говорять, що тут було поховано "короля ясноволосих воїнів-велетнів, які поклонялись святому топору . Історія про них написана старими літерами та ревашами на скелях Чорногори" (за Ст. Вінцензом). На Писаному камені засвідчено більше 50 знаків. Це – хрести, лунки, ромби, схематичні людські фігури, коні. Виділяються окремі антропоморфні зображення: людини з піднятими вгору руками, вершник на коні, людина зі списом, тощо. Недалеко від Писаного каменя, біля сіл Гринява / Буркут є оповита легендами гора Баба Людова. Легенди говорять, що тут стояв колись замок "перших предків сьогоднішніх гуцулів – велетів, які і поховали свого останнього короля на сусідній горі Камінь” (тепер Писаний камінь). Ще чекають своїх досліджень десятки печер. Зокрема "Довбушева діра" в Космачі, печерні комплекси в селах Березів, Шешори/Прокурава, Сукіль. Буде обстежено "Стілець Довбуша" на Кедроватій і "Камінь Довбуша" біля с. Прокурава. Вже проведено невеликі археологічні дослідження печерного комплексу в Бубнищі, де виявлено сліди печерного монастиря. Намічена і почала здійснюватися програма дослідження давніх доріг, фортець, замків, монастирів. Продовжено роботи по пошуку могили гетьмана Івана Виговського в Скиту Манявському. Картографовано місцезнаходження в Карпатах ліній фронтів І і II світових воєн з опірними пунктами, окопами, кладовищами, тощо. Розпочато збір відомостей про окремі могили воїнів ОУН-УПА. Поряд з археологічними обстеженнями проводиться фіксація етнографічного і запис фольклорного матеріалу.
Завантажити реферат