Сторінка
5
Ф.Солнцев на своє виправдання дав таке пояснення: "Малюнки, які граф Строганов зіставляє з існуючим стінописом Св.Софії, аж ніяк не копії його" (37). Це означає, що художник чудово розумів різницю між фресками автентичними і фресками поновленими.
Товариство ухвалило відрядити до Києва І.Срезневського, щоб уточнити малюнки фресок для видання їх у "Древностях" за наявними зображеннями. На місці І.Срезневський переконався, що малюнки Ф.Солнцева і "оригінали" на стінах собору - абсолютно різні. Виправляння малюнків-копій він уважав за марнування часу. Ф.Солнцев погодився зробити прориси "оригіналів" на прозірчастий папір. Потім ці прориси, як відомо, син І.Срезневського зменшував за допомогою фотографії до потрібного розміру. І саме ці зображення, дещо уточнені за копіями Ф.Солнцева, ввійшли до альбому. І.Срезневський відзначав також, що ці знімки із зображень важливі тільки стосовно того, що або не було поновлене, або поновлене так, що можна відрізнити поновлення від давньої роботи. Що ж до зображень, змінених під час поновлення, то Срезневський вважав за потрібне публікувати їх поряд із першими копіями Ф.Солнцева (38). Тобто він розумів наукове археологічне значення цих зображень. Згодом про старі копії Ф.Солнцева забули, їх так і не було опубліковано або в якийсь інший спосіб використано. Більша частина цих малюнків, очевидно, загинула. Копіями Ф.Солнцева стали називати прориси з поновленого живопису, виконані з його участю, але вже в 60-ті роки. Так урешті за художником закріпилась недобра слава необачливого археолога (39).
В оцінках багатьох сучасників Ф.Солнцева простежується іронічне ставлення до нього. А коли наприкінці минулого століття прийшло нове розуміння мети реставрації, було визнано художню значущість давніх оригіналів і поняття автентичності живопису наблизилось до сучасного його тлумачення, Ф.Солнцева почали видавати за головного винуватця зіпсуття давніх софійських фресок. Ніхто навіть не пригадав, що саме старий академік свого часу чітко розмежовував автентичний живопис і мальовання поновлювачів (пригадаймо бодай його ідею закрити давній живопис мідними дошками), усвідомлював неможливість адекватного відтворення давніх зразків. Обороняючись від своїх звинувачів, у 1879 році Ф.Солнцев звертається до свого давнього знайомого А.Бичкова, помічника директора Імператорської публічної бібліотеки, з проханням прийняти до бібліотеки в дар "Записку о возобновлении Киевского Софийского собора", у якій ще раз викладає своє розуміння реставраційної справи (40). Розглядаючи ці матеріали нині, можемо відзначити, що його досвід шарового розкриття фресок, уваги й пропозиції стосовно реставрації і поновлення ма-льовань давніх храмів відповідали змісту художньої археології, ідеологія якої грунтувалась на визнанні унікальної природи мистецьких творів і розумінні неспроможності спроб відтворення їх (41). Згодом (а саме в 1860 - 1870-х pp.) художня археологія як наука і як спрямування реставраційної практики, започатковане Ф.Солнцевим, поступається церковній археології, зміст якої обмежувався розкриттям історико-іконографічного значення пам'ятки.
Художньо-археологічні праці академіка Ф.Солнцева з часом набули значення унікальних джерел, особливо в тих випадках, коли обстежені й зафіксовані ним пам'ятки пізніше загинули. Його теоретичні міркування далі значною мірою вплинули на розвиток методології реставраційного втручання.
ПРИМІТКИ
1. Підгора В. Альбом акварелей академіка Ф.Солнцева // Київська старовина. - 1998. - №3. - С. 159-165. 2. Відділ рукописів Російської національної бібліотеки (далі - ВР РНБ). - Архів Оленіних. - Спр.574. -Арк 9. 3. Солнцев Ф.Г. Моя жизнь и художественно-археологические труды: Рассказ академика Ф.Г.Солнцева // Русская старина. - 1876. -Т. 16. - С.289 - 290. 4. Об исправлении Киевского Софийского собора (1843-1853) // Російський державний історичний архів. (далі - РДІА). - Ф.797. - Оп.13. - Спр.ЗЗОП. - Арк.З - 4. 5. Там само. - Арк.6 - 8. 6. Там само. - Арк.16 - 16 зв. 7. Там само. -Арк.22. 8. Там само. - Арк.89 - 90. 9. Шурупов M. Смета на реставрацию живописи Софийского собора в Киеве // РДІА. - Ф.789. - Оп.1. -Ч.П. - Спр.2472.
Завантажити реферат