Сторінка
2

Страхування в Україні

Надання цих послуг здійснюється страховиком. Ними визначаються юридичні особи, які отримали державну ліцензію на ведення страхової діяльності. Відносини між страховиками і страхувальниками здійснюються безпосередньо через представництво страхових брокерів. В основу законодавчої бази страхової діяльності в нашій державі покладено Декрет Кабінету Міністрів України „Про страхування” від 10.05.1993 р. № 47-93. Згідно з цим прийнята інструкція про умови ліцензування страхової діяльності на території України та контролю за її дотриманням.

Ліцензії видаються юридичним особам, які створені у формі різних товариств, мінімальний розмір статутного фонду повинно встановлюватися в сумі еквівалентній 5 тис. Доларів США за курсом НБУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.93р. відповідно до Декрету „Про страхування” створено Комітет в справах нагляду за страховою діяльністю.

3.Перед страховою галуззю України за останні два роки, на жаль, постав ряд проблем. Становлення постсоціалістичного cтрахового бізнесу відбулося на руїнах Держстраху і Індержстраху. Діяльність новостворених комерційних, незалежних, тобто недержавних страхових компаній, була здебільшого ефективною, хоча кількість страховиків постійно мінялася із зростанням статутного фонду, який спочатку становив (5 тис., а потім 100 тис. євро.

У 1997 р. почалося ліцензування всіх страхових компаній . І відтоді стан страхового ринку дещо погіршився. По-перше, знову почала зростати кількість страхових компаній - сьогодні їх 272. Це чи не найвищий в Європі показник на душу населення. Така ситуація не може вважатися нормальною.По-друге, ця кількість страхових компаній, можливо, і була б доцільною, якби вони займалися страхуванням життя, здоров'я, майна, медичним страхуванням, тобто здійснювали ті види страхування, які необхідні і практикуються в Європі. На жаль, це не так.По-третє, звертає на себе увагу досить неоднорідний якісний склад страхових компаній : лише 61 з них має статутний фонд понад (100 тис., серед інших - велика кількість дрібних і фінансово неємних. Насторожує високий рівень монополізації страхового ринку: 50 страхових компаній щороку збирають до 86% усіх страхових компаній премій в Україні, тоді як 220 - тільки 14-15%. Виникає запитання: яким чином з'являються такі страхові компанії, за рахунок чого вони існують, не здійснюючи майже ніякої страхової діяльності діяльності? По-четверте, велика кількість компаній утруднює їх контроль з боку держави, а послаблення державного контролю дає змогу страховикам використовувати страхування в різноманітних схемах. По-п'яте, негативно впливає на розвиток страхового ринку створення концернами або фінансовими групами власних страхових компаній (задля іміджу), тобто кептивних. Однак хибною є думка, що кептивна страхова компанія зможе слугувати тільки потребам концерну чи фінансової групи, що її заснували, не обслуговуючи фінансові ризики.По-шосте, ліквідація Держкомітету по нагляду за страховою діяльністю та передача цих функцій Міністерству фінансів на думку переважної більшості страховиків, ще більше послабить контроль на страховому ринку, оскільки Мінфін має дуже багато інших проблем, крім страхування, а його реорганізація потребуватиме чимало часу, що уповільнить вирішення нагальних питань. Ліквідація Комітету призвела лише до зайвої плутанини в механізмі звітування страхових компаній та в системі контролю за їх діяльністю. По-сьоме, на жаль, дедалі ширше розповсюджується практика використання страхового ринку тіньовим бізнесом для "відмивання" грошей. Статутні фонди страхових компаній (порівняно з товариствами з обмеженою відповідальністю) досить великі, що приваблює тіньовиків до цього сектору економіки. Вони повсюдно використовують можливість безконтрольно вкладати великі суми грошей у фінансовий бізнес, який інтенсивно розвивається.

4. Відносини, що виникають в процесі страхової діяльності регулюються різними галузями права, серед яких першість за об”єктом і значенням займають фінансове та цивільне право. Інститут страхування є комплексним правовим інститутом. Значна частина страхових відносин регулюється нормами цивільного права.

Політичне місце в регулюванні страхової діяльності в Україні відіграють фінансово-правові норми.

Характер фінансово-правових взаємовідносин дозволяє поділити їх на:

1.відносини між страховиками і державою в особі державних податкових інспекцій з приводу виплати в бюджет податків, зборів і інших платежів, а також внесків в державні цільові фонди, передбачені законодавством України.

Базова ставка податку на прибуток страхових компаній становить 30%. Інші податки, збори платежі, а також внески в державні цільові фонди визначаються для страховиків на загальних підставах на основі законодавства про оподаткування суб’єктів господарської діяльності.

2. відносини між державними податковими інспекціями і страховиками з приводу контролю за дотриманням податкового законодавства, вірністю відрахування, повнотою та своєчасністю виплати в бюджет податків, зборів та ін. платежів.

3. відносини між страховими організаціями та Міністерством фінансів, яке організовує виконання актів законодавства України з питань страхової діяльності і здійснює систематичний контроль за її реалізацією. Мінфін України у межах своїх повноважень видає нормативні акти по регулюванню страхової діяльності. Після ліквідації Держкомітету Мінфін перейняв на себе обов’язки з приводу отримання ліцензій на проведення страхової діяльності. У разі порушень у використанні ліцензій, законодавства Мінфін в праві усунути страховика, або обмежити дію його ліцензії

4. При обов’язковому страхуванні відносини між Кабміном і страховиками з приводу встановлення розмірів страхових тарифів та страхових сум.

Постановою Кабміну України „Про вдосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування”, встановлено, що розрахунки тарифів у сфері обов’язкового страхування проводиться із застосуванням нормативу витрат на ведення страхових справ як складової частини тарифів. Граничні межі нормативів на ведення страхової справи, встановлені у розмірах: з Лобов'язикового страхування – 6% тарифу, обов’язкового страхування майна та відповідальності.

5. відносини між Мінфіном і страховиками з приводу встановлення правил формування і розміщення страхових резервів. За погодженням з держстатом (відділ статистики) також встановлюються правила їх обліку та показники звітності. Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю №12 від 12.03.94р. затверджено: „Тимчасове положення про порядок формування і розміщення страхових резервів”.