Сторінка
4

Джерела доходу та витрат страховика. Оподаткування страхової діяльності в Україні

З цією метою здійснюється аналіз збитковості стра­хових сум та її елементів.

Для відрахувань в запасні фонди й резерви внесків використовується нормативна структура тарифної ставки. По такому ж принципу визначається розмір відрахувань на попереджувальні заходи по настанню страхових випадків. Управління цією групою витрат страховика передбачає вивчення її доцільності, ефективності, а також основних напрямів, використання коштів.

Важливою ділянкою управління страховими опера­ціями є створення умов для досягнення стабільно зрос­таючих фінансових результатів, що зумовлює постійну увагу до їх аналізу.

Одним з таких результатів є витрати страховика на здійснення страхових операцій, тобто їх собівартість у вузькому розумінні. Дослідження витрат на ведення справи передбачає з'ясування динаміки цього показника і його структури по основних статтях затрат. Зазначимо, Що склад витрат (групування статей, рівень деталізації) залежать від конкретного завдання, яке необхідно вирішити. Важливо співставити фактичний розмір витрат на ведення страхових операцій по певному виду страху­вання з нормативним, який передбачений тарифом,

Дослідження собівартості страхових операцій спи­рається на вивчення динаміки відносних показників за­трат на одиницю страхових платежів. Ці показники відображають собівартість операцій по формуванню стра­хового фонду і обчислюються шляхом ділення сукупних витрат страховика на забезпечення страхових операцій за рік або витрат, що стосуються страхування конкретного виду до надходжень страхових платежів за цей же період всього чи лише по даному виду страхування.

Зменшення собівартості конкретної страхової пос­луги чи операції можливе лише при скороченні затрат на окремі її елементи. Очевидно, що вагомий результат в зниженні собівартості можливий при скороченні їх по найбільш значимій статті витрат. Відомо, що дуже значна частка у витратах страхових організацій відображає витрати на утримання страхових працівників. Тому ме­неджмент собівартості страхових операцій повинен бути доповнений аналізом раціональності використання тру­дових ресурсів страхової компанії. З цією метою ана­лізується динаміка чисельності страхових працівників (співвідношення штатних і позаштатних страхових агентів, їх кваліфікаційний склад), навантаження на одного страхового агента по кількості укладених договорів. Обсяги страхових платежів (на одного страхо­вого агента і на один договір) вивчаються в динаміці та в співставленій з страховими компаніями-конкурентами,

Найважливішим підсумковим фінансовим результа­том діяльності страхової організації, як і будь-якої іншої підприємницької структури, є прибуток. По страхових операціях прибуток обчислюється шляхом співставлення відповідних доходів і витрат. Менеджмент прибутку Передбачає встановлення відносного показника,— рента­бельності страхових операцій. Він розраховується шля­хом співставлення величини прибутку, одержаного за рік від страхових операцій, з їх собівартістю.

Для прийняття управлінських рішень, які сприяли б підвищенню рентабельності страхових операцій, не­обхідно провести аналіз деяких процесів.

По-перше, досліджуються динамічні ряди показника рентабельності в цілому по страхових операціях і по кожному виду страхування. При такому підході аналіз рентабельності в часі дозволяє встановити тенденції її динаміки.

По-друге, цінну інформацію дає порівняння по­казників рентабельності окремих страхових операцій чи галузей і підгалузей страхування по періодах з рівнями таких же показників, що досягнуті страховими компаніями-конкурентами. Це надасть необхідну інформаційну базу для прийняття менеджерських рішень як тактичного, так і стратегічного плану.

3. Забезпечення збалансування або перевищення доходів над витратами страховика цілому по страховому фонду

Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгод­женість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінан­сова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні стра­ховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді. Саме при цій умові досягається необхідне територіальне і в часі рознесення збитку.

На концентрацію засобів страхового фонду безпосе­редньо впливає постійно зростаюче число страхуваль­ників й застрахованих об'єктів.

Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страхівника за звітний період.

Ступінь ймовірності недостатності коштів в перс­пективному періоді обчислюється на основі коефіцієнта Ф.В Коньшина, який по природі є коефіцієнтом варіації *[2]

в якому: q — середня тарифна ставка по всьому страхо­вому портфелю;

п ~ число застрахованих об'єктів.

Очевидно, що фінансова стійкість страхових операцій зростає зі зниженням значення К, ідо зумовлює зменшення ступеня варіації загального страхового фонду. З формули видно, що на рівень показника К не впливає розмір страхової суми застрахованих об'єктів (ці дані не беруться до уваги при розрахунку К) однак, він знаходиться в зворотній залежності від кількості об'єктів страхування й величини середньої тарифної ставки. Це означає, що фінансова стійкість страховка операцій зростає при збільшенні числа застрахованих об'єктів й підвищенні розміру страхових тарифів.

Зазначимо, однак, що коефіцієнт Ф.Б. Коньшина можна використовувати в тих випадках, коли страховий портфель включає об'єкти з близькими по значенню страховими сумами.

Щоб оцінити фінансову стійкість страхового фонду в цілому, необхідно співставити загальну величину доходів страховика за тарифний період і обсяг коштів в запасних фондах з сумою витрат за цей же період Вважається нормальним, коли результат від такого співставлення буде перевищувати одиницю.

Очевидно, що для стійкого перевищення доходів над витратами страховика за тарифний період (при ви­користанні оптимальних тарифів) необхідна суттєва концентрація коштів страхового фонду, а також засобів в запасних фондах. Це дозволяє відшкодувати навіть над. звичайний збиток, забезпечуючи розміщення його в часі.