Сторінка
2

Соціально-педагогічна діяльність з сім’єю

5) проявляти шанобливе ставлення до старших поколінь.

Об’єктами діяльності соціального педагога в сім’ї виступають: батьки, дитина, сім’я в цілому, оточення сім’ї.

Ролі соціального педагога в сім’ї:

а) порадник: інформує сім’ю про можливості налагодження взаємодії між об’єктами діяльності; розповідає про розвиток дитини та дає поради стосовно її виховання та навчання;

б) консультант: консультує з питань сімейного законодавства, міжособистісних стосунків, інформує про наявність методів виховання, корисних даній сім’ї;

в) захисник: захищає права членів сім’ї у випадку, коли доводиться зустрічатися як з деградацією окремої особи, так і усієї сім’ї.

У цілому діяльність соціального педагога з сім’єю поділяється на такі види:

– освітня (інформування, допомога у навчанні та вихованні);

– психологічна (підтримка , корекція та реабілітація);

– посередницька (організація, координація, інформування).

У якості освітньої діяльності соціальний педагог усі свої дії спрямовує на запобігання проблем, пов’язаних з навчанням і вихованням дітей та формуванням педагогічної культури батьків. Типовими помилками батьків у вихованні дітей є: недостатня уява про завдання і методи виховання; відсутність єдиних вимог у вихованні; сліпа “любов до дитини; надмірна строгість, вимогливість; передовіра навчання і виховання дітей органам освіти; сварки або конфлікти у сім’ї; відсутність педагогічного такту; застосування насильства стосовно дітей.

Освітня діяльність соціального педагога полягає також у навчанні батьків з питань: педагогічної і соціально-психологічної готовності до виховання майбутніх або вже існуючих дітей; ролі батьків у формуванні у дітей адекватної поведінки по відношенню до різних категорій населення; значення особистого прикладу і авторитету батьків у вихованні дітей; атрибутів ролі матері і батька; відносини між дітьми; взаємовідносин різних поколінь у сім’ї; врахування вікових та статевих особливостей у вихованні; психологічних і педагогічних проблем виховання “важких дітей”; сутність самовиховання і його організація; заохочення і покарання у вихованні; найбільш поширені помилки у вихованні; виховання дітей з відхиленнями у розвитку; організації режиму праці, навчання і відпочинку; фізичного, морального, естетичного та статевого виховання дітей у сім’ї; трудового виховання; підготовки дітей дошкільного віку до занять у школі; основ спілкування у дитячому та підлітковому віці; причин та наслідків дитячої девіантності.

Основними методами освітньої діяльності соціального педагога є: формування умінь та навичок через вправи, рольові ігри, тренінги, лекції та бесіди.

Виховна діяльність соціального педагога сприяє формуванню у батьків готовності до виховання дітей, а також до організації нормального співіснування або співжиття. Основний метод виховної діяльності соціального педагога – створення виховуючих ситуацій.

Психологічна діяльність соціального педагога полягає у створенні сприятливого мікроклімату в сім’ї та допомозі сім’ї в період кризи. При цьому, залежно від ситуації, використовується комплекс педагогічних і психологічних методів.

Посередницька діяльність передбачає використання найрізноманітніших організаційних методів які сприяють існуванню та розвитку сім’ї.

На сьогоднішній день існують чотири основні форми державної соціальної допомоги сім’ї, що має дітей:

1. Грошові виплати сім’ям на дітей у зв’язку з їх народженням, утриманням та вихованням (допомоги і пенсії).

2. Трудові, податкові, житлові, кредитні, медичні пільги.

3. Безкоштовна видача малозабезпеченим сім’ям матеріальної допомоги у вигляді: дитячого харчування, ліків, одягу та взуття, а також харчування вагітним жінкам.

4. Соціальне обслуговування сімей (надання конкретної психологічної, юридичної, педагогічної допомоги, соціальної допомоги, консультування).

Основними завданнями соціального захисту сім’ї на сьогоднішній день є:

1) реалізація встановлених законодавством соціальних прав і мінімальних соціальних гарантій (перш за все в галузі соціального обслуговування та матеріальної підтримки сімей);

2) адаптація системи соціального захисту сім’ї до змінних соціально-економічних умов;

3) вдосконалення системи соціального захисту на основі впровадження інноваційних технологій;

4) широке використання активних форм соціальної підтримки сім’ї (адаптація та реабілітація, допомога в саморегуляції та в самозабезпеченні, професійна орієнтація).

Основними формами соціально-педагогічної допомоги в сім’ї є:

1. Екстрені, спрямовані на виживання сім’ї (екстрена психологічна та педагогічна допомога, негайне усунення дітей з сім’ї, якщо існує загроза їхньому життю; негайне усунення інших членів сім’ї, якщо їм або вони є джерелом небезпеки).

2. Соціальна робота з сім’єю, спрямована на підтримку стабільності сім’ї.

3. Соціальна робота спрямована на розвиток сім’ї та її членів.

Основні види соціально-педагогічної допомоги сім’ї:

1) короткочасна (здійснюється в термін до чотирьох місяців).

2) довготривала (від чотирьох місяців і більше).

Короткочасна допомога може надаватися будь-яким соціальним педагогом.

Короткочасна соціально-педагогічна допомога буває двох типів:

а) проблемно-орієнтована (наприклад, стосується статевого виховання підлітків);

б) кризово-орієнтована.

Довготривала допомога проводиться соціальним педагогом сім’ї або, за яким закріплена дана сім’я і здійснюється через консультації, тренінги, патронаж.

“Жити в сім’ї все життя – це велика, ні з чим не зрівняна праця, духовна праця, напруження . Для цього потрібна велика духовна культура, моральна підготовка, школа мудрості” (В.О.Сухомлинський).

Виходячи із вищезазначеного, розглянемо корисні поради для організації сімейних стосунків:

1) кожен член сім’ї повинен мати свій життєвий простір;

2) пам’ятати про необхідність поважати іншого;

3) впливати на оточення і самому попадати під його вплив (доцільно не ухилятися від цього впливу, а навчитися керувати ним);

4) виконувати кілька ролей у сім’ї.