Сторінка
2

Методика і технологія соціально-педагогічної роботи з сім’єю

Шлюбна підсистема (чоловік— дружина). Соціальному педагогу важливо бачити особливості взаємостосунків між чоловіком і дружиною в сім’ї, здатність подружжя оцінювати і підтримувати один одного. З одного боку, дана підсистема багато в чому визначає мікроклімат сім’ї. З іншою — це чинник, який надалі гратиме істотну роль у вибудовуванні дитиною власних статеворолевих взаємостосунків. Дана підсистема — одна з найскладніших для вивчення, вона багато в чому прихована від очей сторонніх. Неодмінною умовою результативної діагностики є встановлення дружніх і/або партнерських відносин соціального педагога з подружжям (опора на точку зору одного з них може послужити джерелом упередженої, спотвореної інформації). Дієвим засобом виступає спостереження. Можливий обіг за консультацією до практичного (шкільному) психолога.

Батьківська підсистема (мати —батько). Соціальний педагог концентрує увагу на взаємодії шлюбної пари як батьки дитини (дітей), прийняті в сім'ї норми взаємостосунків: мати—діти, батько—діти, стиль батьківського відношення до дітей. Виховний потенціал сім’ї багато в чому визначається змістом і характером функціонування батьківської підсистеми. Помилки, які допускають батьки, їх спотворені ціннісні установки, суперечності в системах вимог і багато інших чинників у результаті визначають десоціалізуючий вплив сім’ї на дитину.

Підсистема «брати —сестри». Соціальний педагог концентрує увагу на відносинах дітей, особливостях виконання соціальної ролі кожною дитиною, яким чином в сім’ї розділенні обов’язки між братами —сестрами. Відносини між дітьми в сім’ї — незамінний досвід спілкування і взаємодії тривалого характеру, коли обов’язкові розподіл обов’язків, терпимість, уміння вирішувати і попереджати конфлікти, ділити турботу і увагу дорослих, що проявляється по відношенню до них. Для більшості дітей дані відносини на тривалий період набувають характеру найзначущіших. Проте тут прихований значний потенціал десоціалцзуючого впливу (відносини підкорення, «сімейна дідовщина», моральне і психологічне насильство, конкурентне протистояння і багато що іншого). Для вивчення системи відносин і взаємодій «брати-сестри» також можуть бути використані психологічні і педагогічні методики міжособового спілкування.

Підсистема «батьки —діти». Соціальний педагог прагне визначити специфічні риси взаємодії між батьками і дітьми, межі влади, свободи і відповідальності, що стали нормою цих відносин. Взаємодія і відносини дитини з батьками — один з найчастіших предметів соціально-педагогічної турботи і уваги. Саме тут приховане джерело більшості конфліктів, що порушують нормальний перебіг як сімейного життя в цілому, так і життєдіяльності дитини як самостійної істоти. Разом з тим ці відносини допускають можливість непрямого впливу на дитину з боку соціального педагога (наприклад, в ситуаціях корекції поведінки, соціальної реабілітації і ін.).

Необхідно поєднувати методи прямої дії (переважно психологічні методики) і непрямого (наприклад, метод експертних оцінок, ігрові методики, моделювання відносин, вирішення задач і ситуацій в рамках спеціальних занять, біографічний метод і ін.).

Важливо враховувати роль родичів, які можуть і не жити з сім’єю під одним дахом (бабуся, дід, тітка і т.д.), і осіб, які не є родичами по крові, але мають вплив на сім’ю і окремих її членів.

4. Документування результатів соціального діагнозу сім’ї

В ході вивчення окремої сім'ї соціальний педагог може скласти своєрідну «карту сім’ї», куди бажано включити:

- список всіх членів сім’ї з вказівкою їх імен, дат народження (смерті);

- короткі характеристики членів сім’ї;

- найважливіші для кожного члена сім’ї події;

- аналіз того, чим тримається сім’я (згуртованість і разділенність її членів, внутрісімейні правила і норми, емоційний клімат);

- опис і аналіз зовнішнього середовища (житлові умови, сусідство, місцева демографічна, економічна, екологічна, комунікативна ситуація);

- відомості про соціальний статус сім’ї і її членів, про їх національну і релігійну приналежність, освітній і соціокультурний рівень;

- аналіз проблем і потреб сім’ї (чи реалістичні очікування змін, які можливості і обмеження в задоволенні потреб і вирішенні проблем);

- оцінку і висновок, чому сім’я потребує соціальної допомоги, якої саме.

У практиці роботи соціальних педагогів склався досвід соціально-педагогічної паспортизації сімей. «Паспорт» виступає в одній з форм «карти сім’ї», що дозволяє систематизувати базову інформацію в лаконічній (стандартизованій) формі. На відміну від «карти» він не припускає регулярного оновлення (за винятком яких-небудь кардинальних змін в структурі і характеристиках сім’ї), вся оперативна інформація нагромаджується в додатках до паспорта.

Література:

1. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: Учеб.пособие для студ.высш.пед.учеб.заведений.- М.: Издательский центр “Академия”, 2002.- 272с.

2. Методика соціальної діагностики взаємостосунків в суспільстві / Теорія і методика соціальної роботи. — М., 1994.

3. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2002. - 200с.

4. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської.- К., 2000.- 372с.

5. Професійна діяльність соціального працівника: зміст і організація. — М., 1993.