Сторінка
2

Рівні соціальної діагностики

- вивчення ситуації в регіоні;

- фіксація виховних ресурсів у регіоні;

- розроблення комплексних міжвідомчих програм;

- корекція змісту, форм, методів виховання;

- пошук способів стимулювання виховної роботи;

- пошук шляхів формування попиту на послуги з соціалізації людини;

- розроблення заходів із забезпечення безпеки і благополуччя підростаючого покоління регіону;

- розроблення заходів з підготовки і перепідготовки кадрів для виховних організацій різних типів;

При соціальній діагностиці регіонального рівня використовують результати всеукраїнських досліджень, застосовуючи на відповідній території. Крім того, організовуються дослідження на місцях. Такий аналіз необхідний не тільки для того, щоб аналізувати стан і динаміку процесів соціального функціонування в тому чи іншому регіоні і на її основі рекомендувати різні зміни. Але й для практичних організаційних заходів. Адресна соціальна допомога неблагополучним шарам населення базується на конкретних показниках вартості життя, прожиткового мінімуму, середньої заробітної плати, середньої пенсії, які значно відрізняються на різних територіях.

Спеціалістами в галузі соціальних технологій розроблені наступні умови соціального дослідження, яке проводиться на регіональному рівні:

- об’єкт дослідження має мати ознаки соціальної системи;

- повинні бути виділені елементи системи об’єкта соціального дослідження, особливості його структури і функціонування;

- забезпечення можливості формалізації процесів, що реально відбуваються, і представлення їх у виді певних операцій, процедур, показників;

- повинна бути забезпечена можливість відтворення і повторюваності операцій, процедур чи показників у нових умовах.

У кожній конкретній ситуації соціальному педагогу потрібно розробити:

- соціально-діагностичну ціль (до чого прагнути, чого добиватися);

- умови її реалізації;

- особливості та можливості об’єкта;

- особливості місця реалізації;

- можливості за часом для реалізації мети;

- можливі форми реалізації;

- особливості суб’єкта соціально-педагогічної діяльності, його можливості.

На цій основі підбирається або одна з наявних технологій, або моделюється нова, спеціальна технологія для даного випадку.

3. Особливості соціального діагнозу на регіональному рівні.

У своїй книзі “Соціальні діагнози” (1917 рік) Мері Річмонд детально представила свій метод роботи – соціальний діагноз, який передбачає оцінку як особистості клієнта, так і його соціального становища. Соціальна допомога розглядається нею як комбінація заходів, результатом яких є зміни як самого клієнта, так і соціального оточення.

Соціальні заходи вона поділила:

1) опосередкований метод лікування;

2) безпосередній метод лікування.

У даний час до методів соціального діагнозу (соціальної діагностики) відносять (по І.Г.Вайнишеву):

- зондажно-інформаційне обстеження: збір відомостей про інфраструктуру, чисельність, склад і динаміку місцевого населення;

- соціально-історичне дослідження: вивчення історії населення і освоєння даної території, зміни складу місцевого населення, дослідження його занять і традицій;

- інформаційно-цільовий аналіз різних документів, статей з місцевої і центральної преси, матеріалів електорнних засобів інформації, листів і скарг громадян;

- соціальне картографування: аналіз соціально-просторового розподілу і динаміки народжуваності й смертності населення, залежність якості життя від різних природних і соціальних факторів.

Для соціально-педагогічного закладу соціальним замовленням виступає його основне призначення. На виконання його замовлення країна (держава) виділяє матеріальну допомогу і здійснює контроль за станом його виконання.

Для соціального педагога замовленням соціального закладу є його посадові (функціональні) обов’язки. У професійних обов’язках відбиваються основні цілі, завдання і зміст професійної діяльності. Слід зазначити, що реалізація соціального замовлення здійснюється не просто спеціалістом, а людиною, наділеною індивідуальністю, своєрідністю сприйняття і розуміння явищ навколишнього життя і своєї ролі в ній, набутим життєвим досвідом і досвідом професійної діяльності. Саме цим зумовлений суб’єктивізм в розумінні явищ і виконанні соціального замовлення.

Література:

1. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: Учеб.пособие для студ.высш.пед.учеб.заведений.- М.: Издательский центр “Академия”, 2002.- 272с.

2. Методика соціальної діагностики взаємостосунків в суспільстві / Теорія і методика соціальної роботи. — М., 1994.

3. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2002. - 200с.

1. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської.- К., 2000.- 372с.
2. Професійна діяльність соціального працівника: зміст і організація. — М., 1993.