Сторінка
2

Текст як результат мовленнєвої діяльності

Сучасні оратори використовують методи викладу матеріалу головної частини , що сформувалися на базі багатовікової практики:

1)Індуктивний метод - аналіз матеріалу від часткового до загального, від конкретних фактів до висновків.

2)Дедуктивний метод - міркування від загального до часткового , висування яких –небудь положень, а потім роз'яснення їхнього змісту на прикладах.

3)Східчастий метод - послідовний виклад одного питання за іншим. Розглянувши проблему, автор тексту, уже більше до неї не повертається.

4)Історичний метод - подача матеріалу в хронологічній послідовності, наприклад, на історичні чи біографічні теми.

5)Концентричний метод - повідомлення ведеться навколо головної проблеми, єдиного центра. Мовець аналізує предмет з усіх боків, за допомогою різних визначень (прикладів, пояснень і т.п.), переходячи від загального розгляду до більш глибокого.

6)Метод аналогії - зіставлення різних явищ, подій, фактів, подібних між собою.

7)Метод контрасту побудований на основі порівняння полярних, віддзеркалюючих один одного предметів, проблем, явищ, їх протиставлення.

Використання різних методів в одному монолозі дозволяє зробити його основну частину оригінальною, нестандартною.

4.Стилі тексту

Будь-який текст можна віднести до того чи іншого стилю. Під стилем (від грецьк. stulos - «паличка для письма ») звичайно розуміють різновид літературної мови, що виконує певну функцію в спілкуванні. Тому стилі називаються функціональними. Функції можуть бути різними, тому диференціація стилів ґрунтується на різних підставах . Так, при орієнтації на відповідні сфери людської діяльності (наука, законодавство і діловодство, політика) виділяються «обслуговуючі» їх стилі - науковий, офіційно - діловий, публіцистичний. Усі вони призначені для передачі досить складного змісту і використовуються в офіційному спілкуванні , дуже часто - у писемній формі . Прагнучи підкреслити цю особливість , три названих вище стилі поєднують, називаючи книжними . Їм протипоставлений розмовний стиль, що використовується у повсякденному спілкуванні, переважно в усній формі. Різновидами цього стилю є літературно - розмовний – мовлення освічених людей у навчальних закладах, на виробництві , у закладах культури; ораторський (усне публічне мовлення ) - виступи на теми інтелектуального , ділового характеру; размовно - побутовий – мовлення у невимушеній, домашній обстановці, на відпочинку, на вулиці.

Мова художньої літератури, на думку дослідників, синтезує елементи всіх перерахованих стилів.

Функціональні стилі

Книжно-писемні

Усно-розмовний

Публіцисти-

чний

Мова художньої літератури

«Обличчя» кожного стилю визначають домінуючі стильові риси, характерні мовні засоби .

Своєрідні комунікативні якості наукового стилю - логічність, доказовість, узагальненість, неемоційність. Мовлення характеризується наявністю книжних слів з узагальненим і абстрактним значенням типу: позначення, функція, досвід, процесс; наукових термінів: адвербіалізація, імплікація, дискурс. Використовуються дієслова у формі 3 особи теперішнього часу із семантикою «постійної дії»: кислота роз'їдає; скорочення і т.п. Замість займенника однини «я» уживається множинне - «ми».Речення наукового мовлення ускладнені, поширені , повні. Стиль призначений для повідомленнь теоретичного характеру, пояснення причин явищ.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Риторика, ораторське мистецтво»: