Сторінка
5
Це, насамперед, ієрархічне об’єднання учасників, що припускає ієрархію його членів або структурних частин. Ієрархія також може полягати у підпорядкованості членів або структурних частин своїм керівникам, єдиному центру, в обов’язковості рішень прийнятих організаторами, для всіх інших учасників злочинної організації.
Друга найважливіша ознака злочинної організації – це зорганізованість дій для вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, які описані в ст. 12 ККУ.
Злочинна організація може бути створена для керівництва або координації злочинної діяльності інших осіб ( це наприклад, координація дій двох або більше організованих груп) або для функціонування як само організації, так і інших злочинних груп.
Злочинна організація припускає наявність плану дій угрупування, розподіл функцій між учасниками організації чи окремими злочинними групами, які до неї входять.
Ще одна важлива ознака виявляється в тому, що саме створення злочинної організації участь в ній утворюють закінчений злочин, що тягне за собою відповідальність у випадках, прямо передбачених в Особливій частині ККУ.
Спеціальними видами злочинних організацій є створення або участь у банд, чи створення та участь у терористичній організації чи групі.
Законодавством передбачено заохочувальні норми, (а саме ст. Ст. 255, 258, 260 ККУ), що звільняють від відповідальності учасників злочинної організації у разі виходу особи з організації, добровільного повідомлення органам влади про її діяльність, служіння у викриті її учасників.
Група, що діє за попередньою змовою, організована група і злочинна організація можуть мати форму як простої співучасті (всі учасники цих груп виконують ролі співвиконавців),так і складної співучасті (у групах має місце розподіл ролей). Що ж стосується групи осіб, що вчиняють злочин без попередньої змови, то в ній можуть бути лише співвиконавці, тобто вона можлива лише у формі простої співучасті1
ІV. Співучасть, як одна із форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення ч. 1 ст. 2 ККУ про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ККУ, поширюється і на випадки вчинення злочину у співучості. Водночас межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненні злочині, які, в свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (ролмо), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за кожний спільно вчинений злочин у межах індивідуальної відповідальності.
Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), аналогічні правила, за якими відповідає особа, яка вчинила злочин одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за статтею Особливої частини ККУ, яка передбачає вчинений ним злочин. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини ККУ без посилання на ч. 2 ст. 27 ККУ.
Кваліфікація дії виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за один і то й же злочин. Отже, організатор, підбурювач та посібник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини ККУ, яка передбачає злочин вчинений виконавцем. Особливості правової оцінки діянь цих співучасників є те, що вона потребує ще й обов’язкової вказівки на відповідну частину ст. 27 ККУ. Це обумовлено тим, що з одного блоку, організатор, підбурювач та посібник, як правило, самі безпосередньо не виконують об’єктивної сторони злочину, а з іншого боку, цих ознак не достатньо для визначення характеру і ступеня участі вказаних співучасників у вчиненні злочину. Ознаки, описані у ч.ч. 3,4,5 ст. 27 ККУ, є своєрідним юридичним з’єднувачем організатора, підбурювача та пособника з діями виконавця в рамках інституту співучасті.
Зазначені положення щодо правової оцінки діянь співучасників стосується також ситуації співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом.
Правила кваліфікації діянь організатора, посібника та підбурювача визначені у ч. 2 ст. 29 ККУ, не поширюється на випадки, коли вони однозначно були співвиконавцями злочину. За таких обставин їх дії слід кваліфікувати за ст. Особливої частини ККУ, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, без посилання на ст. 27 ККУ. Якщо винна особа при вчиненні одних злочинів була виконавцем, а при вчиненні інших – тільки організатором, підбурювачем чи пособником, останні злочини треба кваліфікувати окремо з посиланням на відповідну частину ст. 27 ККУ. У положення ч. ч. 3 та 5 ст 29 ККУ реалізується принцип індивідуальної відповідальності співучасників. Відповідно до цих положень можлива різна відповідальність співучасників, у тому числі організатора, підбурювача та пособника, з одного боку виконавця – з іншого обставинами, які зумовлюють таку різницю є:
1) ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину;
2) розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність і передбачені у статті Особливої частини ККУ як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця;
3) не охоплення змістом співучасників вчиненого виконавцем.
Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться ввину лише цьому співучасникові. Це означає, що такі ознаки незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом’якшують її) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом. Такими ознаками можуть бути повторне вчинення злочину певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо.
Завантажити реферат