Сторінка
2

Загальне поняття про договори

Договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Договір найму майна юридичних осіб повинен бути укладений у письмовій формі за винятком випадків, передбачених законодавством.

Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством. Коли дого­вір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк, і кожна із сторін вправі відмовити­ся від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці. У разі продовження користування майном після закінчення строку договору за відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитися від догово­ру, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Договір майнового найму належить до двосторонніх, сплатних і консесуальних договорів.

3. Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Сторонами договору є позикодавець і позичальник, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак законодавством перед­бачено існування ряду юридичних осіб, що створюються спеціально для здійснення позичкових операцій, наприклад ломбардів.

Зміст договору полягає в передачі грошей або інших родових речей від однієї особи (позикодавця) до іншої (позичальника) у власність. При цьому такий договір має безоплатний характер, оскільки позико­давець має право на одержання процентів на суму позики лише в випадку, якщо це передбачено законом. Цим цей договір відрізняється від договору купівлі-продажу.

Відмінність договору позики від договору майнового найму поля­гає в тому, що, по-перше, за договором позики передаються гроші та інші родові речі, а за договором майнового найму — індивідуально визначені речі. По-друге, договір позики має знову ж таки безоплат­ний характер, а договір манного найму—сплатний. 1 по-третє, в зв'язку з тим, що предметом договору позики є родові речі, за цим . договором відбувається перехід права власності на них. Тобто позивач має право продати предмет позики або подарувати його, але такий само родовий предмет потім має повернути позикодавцю.

Законом встановлено, що договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Отже, він належить до реальних договорів. Передача грошей або інших родових речей являє собою не лише виконання договору, а й його укладення. Ця сама обставина дає підставу вважати договір позики одностороннім договором, оскільки обов'язок виникає лише у позичальника — повернути позикодавцю отриману суму грошей або кількість речей. Позикодавець має тільки право вимагати повернення цієї суми грошей або кількості речей.

Близьким за своєю природою до договору позики є кредитний договір. За цим договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повер­нути таку ж суму коштів та проценти на неї. До кредитного договору застосовуються ті самі правила, що й до договору позики, якщо інше не випливає із законодавства та суті цього договору.

4. Договір дарування

За договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Оскільки договір дарування є двостороннім, то для його дійсності потрібна не лише воля дарувальника, а й згода обдарованого. Як правило, така згода проявляється у прийнятті дарун­ка. Однак цілком можлива й відмова обдарованого з якихось причин від дарунка. У цьому випадку договір вважається неукладеним.

Договір дарування є безоплатним договором, тому якщо обдарова­ний за договором зобов'язується вчинити на користь дарувальника будь-яку дію, то це вже інший вид договору, ніж договір дарування.

Договір дарування належить до реальних договорів, тому що він вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Оскільки за договором дарування відбувається перехід права власності, то дарувальником може виступати лише власник майна, яке дарується.

Договір дарування, починаючи з певної суми, встановленої зако­ном, повинен бути нотаріально посвідчений. Договір дарування грома­дянином майна державній, кооперативній або іншій громадській орга­нізації укладається у простій письмовій формі. Договір дарування жилого будинку вимагає нотаріального посвідчення та реєстрації у виконавчому органі місцевої Ради.