Сторінка
5

Поняття, принципи і види адміністративної відповідальності

Підкреслюючи, що обов`язок і відповідальність взаємопов`язані, А.М.Савицька правильно відзначила, що цей явний взаємозв`язок не може бути підставою для їх ототожнення в разі примусового виконання обов`язку, в основі якого лежить мета – реальне виконання зобов’зання. Цивільна відповідальність виступає як засіб спонукання, стимулювання боржника добровільно виконати свій обов`язок [9, ст.5 – 6].

Від цивільно-правової відповідальності як покладення на правопорушника нового додаткового обов`язку або позбавлення суб`єктивного цивільного права слід відрізняти засоби оперативного впливу (оперативні санкції). Останні не відновлюють початкового майнового стану потерпілої сторони, а спрямовані на запобігання конкретним правопорушенням у майбутньому, виконують забезпечувальну функцію, мають застережливий характер і можуть застосовуватися в оперативному порядку односторонньо управомоченою стороною без звернення до юрисдикційного органу.

Значення цивільно-правової відповідальності розкривається через її функції. По-перше, встановлюючи обов`язок правопорушення відновити порушене право управомоченої особи, зокрема відшкодувати заподіяні їй збитки, інститут відповідальності виконує компенсаційну роль. По-друге, загроза застосування засобів відповідальності покликана попереджувати вчинення правопорушення суб`єктами цивільних правовідносин. По-третє, як вид юридичної відповідальності цивільно-правова відповідальність є негативною реакцією держави на скоєне правопорушення, яка полягає в його осудженні суспільством і державою і, отже, є карою для правопорушника. По-четверте, застосування мір відповідальності до особи, що порушує зобов`язання, може негативно позначитися на її матеріальному і фінансовому становищі, призвести до банкрутства господарюючого суб`єкта, а це є сигналом про неблагополучний стан організації і необхідність ужиття заходів до її оздоровлення.

У цивільному законодавстві розрізняють види відповідальності за різними критеріями. Так, за підставами виникнення прав та обов`язків, за порушення яких встановлено відповідальність, вона поділяється на договірну та позадоговірну.

Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення суб`єктивного права за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, яке виникло з договору.

Позадоговірною (або недоговірною) є відповідальність, що настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин.

Цивільно-правова відповідальність є негативним для порушника наслідком вчиненого ним правопорушення. Юридичною підставою такої відповідальності є закон, а фактичною – склад цивільного правопорушення. Вона настає за наявності таких умов:

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

- шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

- причинного зв’яку між протиправною поведінкою і шкодою;

- вини особи, яка заподіяла шкоду;

Перші три умови – протиправність, шкода та причинний зв`язок – є об`єктивними, а четверта – вина – є суб`єктивною підставою цивільно-правової відповідальності.

Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні адміністративного стягнення до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

За адміністративні правопорушення законодавство передбачає відповідальність у вигляді адміністративного стягнення, яке накладається компетентним органом у суворій відповідності до чинного законодавства, яке послуговує цілями покарання особи, що скоїла правопорушення, є засобом матеріального, морального впливу, тимчасового обмеженням свобод і заподіяння правопорушникові інших незручностей та обмежень, встановлених законом. Покарання не передбачає приниження людської гідності або завдання особі фізичних страждань, воно має лише забезпечити поведінку громадян, що відповідає вимогам норм права і моралі.

До видів адміністративних стягнень, закріплених у КпАП, належать:

- попередження (усне чи письмове);

- штраф (має бути оплачений протягом не більше як 15 днів);

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям скоєння або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок скоєння адміністративного правопорушення;

- позбавлення спеціального права, наданого громадянину (полювання, керування транспортними засобами тощо);

- виправні роботи;

- адміністративний арешт;

Адміністративний арешт застосовується у випадкових випадках за дрібне хуліганство, неповагу до суду та ін. Призначається районним (міським) судом чи суддею. Постанова суду (судді) про адмінарешт виконується негайно після її винесення. Винятковість адмінарешту полягає в тому, що цей захід адміністративного стягнення застосовується за скоєння адміністративного проступку, який за своєю суспільною небезпечністю наближається до злочину. Адміністративний арешт передбачає позбавлення волі особи, на яку суддя наклав це стягнення, на строк до 15 діб. Особи тримаються під адміністративним арештом у спеціальних приймальниках або ізоляторах тимчасового тримання при органі внутрішніх справ, але окремо від ув`язнених.

Порядок притягання до адміністративної відповідальності передбачає визначену законом процедуру. Про скоєне правопорушення складається протокол, у якому мають бути зазначені: дата та місце його складання; дані про особу, яка склала протокол; місце, час скоєння і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; інші матеріали, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, порушником, а за наявності свідків і потерпілих – й цими особами. Протокол не складається у випадках, коли відповідно до законодавства адміністративний штраф накладається та стягується, а попередження фіксується на місці скоєння правопорушення. За сплачений штраф порушникові видається довідка (квитанція) встановленого зразка. Протокол пред`являється уповноваженому органові (посадовій особі), яка розглядає справу про адміністративне порушення.