Сторінка
2
· треба використовувати нетрадиційні послуги для комерційних банків, наприклад, лізингові кредити або лізинг нерухомості;
· можна також застосовувати факторингові операції та приватне або спонсорське фінансування;
· також вигідним є співробітництво середніх підприємств з великими фінансово-промисловими групами на підставі контрактних, підрядних та орендних відносин;
· а гарантом повернення кредиту можуть бути цільові фонди, товариства взаємного кредиту та торгово-промислові палати.
Податкове стимулювання інвестиційної діяльності
Вивчення зарубіжного досвіду, його узагальнення свідчать про наявність різноманітних підходів, моделей, механізмів та інструментів стимулювання інвестиційних проектів в інтересах держави. Серед них, у контексті окремого проекту, слід виділити:
- вплив на визначення учасників проекту, інвесторів, видів та форм інвестицій;
- впровадження системи інвестиційних пільг;
- регулювання отримання прибутку учасниками проекту;
- регулювання змін відносин власності;
- гарантії дотримання прав учасників на протязі проекту.
В умовах відносної обмеженості інвестиційних ресурсів в Україні важливого значення набуває вміння застосувати апробовані у світовій господарській практиці дійові форми та інструменти стимулювання інвестиційної діяльності (табл.1).
Таблиця 1. Форми стимулювання інвестиційного процесу
|
За фіксованих умов податкового середовища, зформований інвестиційний проект у випадку його реалізації створює додану вартість - ДВр , до складу якої входять: чистий прибуток підприємства - ДВрrofit , плата інвесторові за залучені кошти - ДВ% , заробітна плата зайнятого персоналу - ДВрersons і податки - ДВрtax1, на які претендує держава.
При цьому проект характризується певною сукупністю показників ефективності серед яких: період окупності, чиста теперішня вартість (NPV), внутрішня ставка прибутковості (IRR), прибутковість вкладеного капіталу, тощо.
Звичною ситуацією для вітчизняних ініціаторів проекту - підприємств та підприємців є нестача фінансових ресурсів. Відповідно відбувається пошук їх на внутрішньому та зовнішньому ринках. І ось коли співставляються показники ефективності проекту з вимогами до них з боку потенційних інвесторів, має місце невідповідність показників проекту вимогам цих інвесторів. В результаті проект відхиляється. Ця ситуація типова для України. Її не змінити ні семінарами, ні міждержавними угодами, якщо відсутній економічний інтерес. Відхиляється проект - втрачається додана вартість ДВр. Втрачаються і податки - ДВрtax 1, на які претендувала держава !
Логічним видається запровадження у аналітичну практику, назвемо так "податкового інвестиційного ресурсу" І-tax - капіталу з від'ємною вартістю. Додавання його до сукупності ресурсів, на які витрачаються фінансові кошти в межах інвестиційного проекту, призводить до зменьшення потреби в інвестиційних коштах. Це, відповідно, може призвести то того, що показники ефективності проекту, з огляду на які приймається рішення про участь в ньому стороннього фінансового інвестора, задовільнять його і проект "піде". В результаті всі отримають певну частку доданої вартості.
При цьому, очевидно,:
ДВрtax 2 < ДВрtax 1 І-tax = ДВрtax 1 - ДВрtax 2
Завантажити реферат