Сторінка
2

Спільне підприємство (СП)

• необхідного рівня капіталовкладень;

• наявності кваліфікованих кадрів;

• фактори інфраструктури;

• аналіз альтернативних варіантів;

• попередній розрахунок потреби у фінансах (валютних), ресурсах і технологіях зарубіжного партнера;

• вибір іноземного партнера шляхом участі у міжнародних

конкурсних торгах, де забезпечується високий рівень конкуренції.

2-й етап. Проведення попередніх переговорів із співзаснов-никами СП

• ініціатива створення СП можлива з будь-якого боку;

• запрошення до переговорів для виявлення зацікавленості

у спільній підприємницькій діяльності;

• визначення предмета діяльності, цілі та завдань май­бутнього СП, форми власності, принципів співро­бітництва;

• допускається паралельне ведення переговорів з різними

партнерами;

• фінансування проектів майбутнього СП здійснюється зацікавленою стороною на свій ризик. Ці витрати не компенсуються навіть після створення СП;

• при досягненні згоди сторони складають протокол про наміри сторін;

• підготовка техніко-економічного обгрунтування (ТЕО).

3-й етап. Розробка та затвердження установчих документів СП

1. Розробка установчого договору про створення СП.

2. Розробка статуту СП.

3. Підписання установчого договору. "Це акт затвердження спільного рішення засновників про створення СП.

4. Всі попередні переговори і листування втрачають силу.

5. Підписання (затвердження) засновниками СП його статуту може бути одночасно або після підписання установчого договору.

6. Якщо одним із співзасновників є державне підприємство, то у затвердженні статуту СП бере участь трудовий колектив цього підприємства.

4-й етап. Державна реєстрація СП

1. Державна реєстрація СП здійснюється відповідно до законодавства України.

2.3 дня державної реєстрації СП здійснює права юридичної особи.

5-й етап. Заключний етап

1. Здійснення державної реєстрації СП як учасника зов­нішньоекономічної діяльності.

2. Практичне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

3. Формування органів управління СП.

Складання протоколу про наміри сторін і техніко-економічного обґрунтування СП

Якщо сторони попередніх переговорів дійшли згоди шодо взаємної зацікавленості в спільній підприємницькій діяльності у формі створення СП, то вони складають протокол про наміри.

Цей протокол не є юридично обов'язковим для обох сторін і не накладає на них жодних майнових зобов'язань, однак він має важливе значення для створення і підтримки ділової репутації осіб, які його підписали.

У змісті протоколу про наміри можуть бути питання:

• про обсяги випуску і асортимент продукції майбутнього СП;

• розподіл обсягів цієї продукції на зовнішній та внутріш-

ній ринок;

• про ціни і організацію продажу продукції СП за кордоном;

• про потреби СП в основних фондах, у тому числі в обладнанні, сировині, трудових ресурсах, включаючи іноземних спеціалістів;

• про розміри і склад внесків партнерів до статутного фонду СП;

• про потреби та можливості кредитування СП, у тому числі в іноземній валюті;

• про строки діяльності майбутнього СП та наміри партнерів продовжувати співробітництво або лікві­дувати СП при закінченні строку діяльності договору;

• про вимоги іноземного партнера стосовно ефективності діяльності СП та окупності його витрат по створенню СП;

• про інші умови та вимоги партнерів з питань економіки й організації виробництва та менеджменту в СП.

Протокол про наміри складається у вільній формі, але необхідно вказувати повне найменування сторін, предмет переговорів, а також питання, які сторони обговорюватимуть на наступній зустрічі із зазначенням строків її проведення.

У змісті протоколу треба фіксувати попередні домовленості стосовно:

• предмета, цілей і завдань діяльності СП;

• обсягів виробництва, вимог до технічного та якісного рівня продукції;

• обсягів поставки на внутрішній та зовнішній ринок;

• розмірів вкладів до статутного фонду;

• співвідношення власних і залучених коштів;

• умов матеріально-технічного забезпечення виробництва;

• умов розподілу прибутку;

• строку дії протоколу.

Корисно передбачати положення про те, що протокол не є юридичною підставою для виникнення якихось майнових, фінансових та комерційних зобов'язань для сторін, які могли б бути предметом судового розгляду, а також про зобов'язання сторін по збереженню конфіденційності всього змісту пе­реговорів або окремих питань, тому шо сторони одержали певну комерційну інформацію, розкрили свої плани на майбутнє.

Ознаки установчого договору і статуту підприємства

Установчий договір і статут мають самостійне значення і однакову юридичну силу, повинні затверджуватися і змінюватися в одному й тому самому порядку.

Вони не повинні текстуально дублювати один одного, хоча найпринциповіші положення текстуально треба формувати ідентично. Це стосується найменування підприємства і його місцезнаходження, розміру статутного фонду, розміру і складу внеску кожного учасника; порядку і строків внесення вкладів; порядку поділу прибутку, порядку формування і повноваження органів управління; умов ліквідації підприємства.

Треба враховувати те, що при розходженнях цих формувань переважним є положення установчого договору, зареєстрованого нарівні із статутом.

Діюче законодавство не,передбачає якихось спеціальних вимог до розмежування змісту .установчого договору і статуту. У той же час у Господарському кодексі України названі обов'язкові відзнаки статуту кожного підприємства.

Обов'язковим є визначення у статуті:

• власника та найменування підприємства;

• його місцезнаходження;

• предмета і цілей діяльності;

• органів управління, порядку їх формування і компетенції;

• повноваження трудового колективу та його виборних органів;

• органів, який має право представляти інтереси трудового колективу;

• порядку створення майна підприємства;

• про конкретні односторонні і двосторонні права та обов'язки учасників;

• про порядок передачі прав на об'єкти промислової та інтелектуальної власності та їх комерційне вико­ристання;

• про відповідальність партнерів за неналежне виконання

своїх зобов'язань;

• про форс-мажорні обставини, які звільняють учасників від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання взятих на себе зобов'язань;