Сторінка
3

Поняття, суб’єкти підприємницької діяльності, поняття та види представництва, укладання мирової угоди при банкрутстві

за заподіяння шкоди. У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України "Про

деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод

недійсними" від 12 березня 1999 р. № 02-5/111 зазначається, що у разі коли

угода укладена представником юридичної особи або керівником її

відокремленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з

перевищенням цих повноважень вона має бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Іноді угоди укладаються представником, але в них не згадується ім'я

особи, яку представляють (наприклад, коли угоду укладає керівник філії

банку від свого імені). Розглядаючи спір, який виникає з приводу такої

угоди, арбітражні суди відповідно до зазначеного роз'яснення виходять з

такого: якщо керівник відокремленого підрозділу юридичної особи мав

відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки

на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця

обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких

випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.

4. Підстави виникнення та види представництва

Підставами виникнення представництва є юридичні факти, коло яких

визначено в законі. Згідно із ст. 62 ЦК України повноваження представника

можуть грунтуватися на довіреності, адміністративному акті та законі.

Обсяг та характер повноважень представника залежать від тих юридичних

фактів, з яких виникає представництво.Розрізняють такі види

представництва:

1) представництво, яке грунтується на договорі;

2) представництво, яке грунтується на законі;

3) представництво, яке грунтується на адміністративному акті.

Договірне, або добровільне представництво виникає за волею особи, яку

представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку

представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом

видачі довіреності або шляхом укладення договору. Таким договором звичайно є договір доручення, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Різновидом добровільного є комерційне представництво. Комерційним

представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником

від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Головна особливість комерційного представництва полягає в тому, що за

згодою сторін та у випадках, передбачених законом допускається одночасне

комерційне представництво різних сторін правочину. Повноваження

комерційного пред ставника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.

Представництво, яке виникає на підставі закону та адмі ністративного акта

є обов'язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи,

яку представляють.

Коли відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону, цей

вид представництва називають законним. Так, законними представниками

неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни, а за осіб

які були визнані недієздатними їх родичі, опікуни. Особливістю цього виду

представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у

призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо

визначаються законом.

Представництво, при якому повноваження представника виникають із

адміністративного розпорядження особи, яку представляють або із акта

органу юридичної особи, являє собою представництво, яке грунтується на

адміністративному акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок

видання органом юридичної особи наказу про призначення працівника на

посаду, пов'язану із здійсненням представницьких функцій, зокрема з

укладенням угод.

5. Представництво в арбітражному суді.

Представництво в арбітражному суді - це процесуальна діяльність,

здійснювана від імені і в інтересах осіб, що беруть участь у справі:

сторін, третіх осіб, державних органів. Справи організацій в арбітражному

суді ведуть їхні органи і представники, громадяни ж можуть вести справи в

арбітражному суді самі або через представників. Арбітражний процесуальний кодекс припускає ведення справ органами юридичних осіб і громадянами безпосередньо або через представників, або разом із представниками. Представником в арбітражному суді може бути будь-який громадянин, що має належним чином оформлені повноваження на ведення справи. Права і законні інтереси громадян, що не володіють повною дієздатністю, захищають в арбітражному процесі їхні законні представники - батьки, усиновителі, опікуни або попечителі. Законні представники можуть доручити ведення справи в арбітражному суді іншому обраному ними представнику. ЦК України не обмежує коло осіб, що можуть бути представниками учасників арбітражного процесу. Ними можуть бути будь-які громадяни, у тому числі співробітники організацій, адвокати, робітники юридичних фірм, будь-який уповноважений громадянин, що не підпадаює під винятки. Єдина вимога, зазначена Кодексом, це наявність належним чином оформлених повноважень на ведення справи. Повноваження представника повинні бути виражені в дорученні, яке видано і оформлено відповідно до закону.