Сторінка
2

Визначення курсової вартості та дохідності акцій

,

де Pn — прогнозна вартість реалізації акцій у кінці періоду її використання;

n — кількість років використання акції.

Складність використання цієї формули (як і попередньої) пов’я­зана з прогнозуванням дивідендів і ціни майбутнього продажу акції.

Під час оцінювання поточної вартості простих акцій використовуються три варіанти прогнозування динаміки дивідендів:

а) дивіденди не змінюються (темп приросту дорівнює нулю);

б) дивіденди зростають з постійним темпом приросту;

в) дивіденди зростають зі змінним темпом приросту.

За умови постійних виплат дивідендів поточна ринкова вартість простих акцій визначається аналогічно ситуації з привілейованими акціями, тобто за такою формулою:

,

де Pa — поточна ринкова вартість акцій;

D — річна сума дивідендів;

r — норма дохідності акцій подібного класу ризику.

Для розрахунку поточної вартості акцій з постійним приростом дивідендів використовується «модель Гордона»:

,

де g— річний темп приросту дивідендів, десятковий дріб (g = const);

D0 — дивіденди, виплачені компанією протягом року.

Ця формула має зміст за g < r.

За змінного темпу приросту дивідендів (g ¹ const) поточна вартість акцій розраховується за такою формулою:

,

де Di — обсяг дивідендів, які інвестор прогнозує отримати в і-му періоді.

Надалі оцінка поточної ринкової вартості акцій визначається дисконтуванням прогнозованої сукупності дивідендів. Формула цієї оцінки така:

.

Для визначення вартості акцій також використовується модифікована модель, яка враховує прибуток підприємства та напрями його використання:

,

де I — очікуваний прибуток наступного року;

b —частка прибутку, спрямованого на інвестування;

r — норма дохідності акцій даного типу, десятковий дріб;

k — дохідність вкладень у розвиток фірми, десятковий дріб.

Для визначення дохідності операцій з акціями використовуються такі показники: ставка дивіденду, поточна ринкова сукупна (повна) дохідність, поточна дохідність акції для інвестора.

Ставка дивіденду (Дд) визначається за такою формулою:

,

де D — очікувані річні дивіденди, грн;

N — номінальна вартість, грн.

Відношення доходу до інвестованих коштів, виражене в процентах, називається дохідністю, або ставкою доходу, і характеризує рентабельність капіталу, вкладеного у фінансові активи.

Поточна ринкова дохідність (Др) визначається як співвідношення обсягів річних дивідендів і поточної ринкової вартості акції:

,

де Ра — поточна ринкова вартість акцій, грн.

Поточна дохідність акцій для інвестора — рендит (Дп) — розраховується як співвідношення обсягу річних дивідендів і вартос­ті придбання акції:

.

Рендит показує, скільки гривень доходу отримано акціонером на кожну інвестовану гривню.

За прийняття рішення про доцільність придбання акції на основі рівня поточної дохідності інвестор, як правило, прогнозує довгострокові інвестиції в цей фінансовий актив, тому сукупна дохідність у цьому випадку збігається з поточною дивідендною дохідністю.

За купівлі акцій для перепродажу через деякий час ураховуються дивідендна та капіталізована дохідність. Отже, сукупна (повна) дохідність (Дсук) може бути визначена за такою формулою:

,

де Di — річні дивіденди, які виплачуються в і-му році;

Pt — ринкова вартість акцій у році t;

P0 — вартість придбання акцій.

Середньорічна сукупна (кінцева) дохідність за акціями (Дріч) визначається за такою формулою:

,

де Т — кількість днів володіння акцією.

Ставка сукупного доходу дорівнює сумі ставок поточного й додаткового доходу. На рис. 10.1 наведено складові сукупної дохідності за акцією.

Рис. 10.1. Формування сукупної дохідності акції

Середньорічну сукупну (кінцеву) дохідність за короткостроковими операціями (Дк) можна розрахувати за такою формулою:

,

де Р1 — вартість акції на момент продажу.

Так розраховується дохідність усіх пайових фінансових інструментів.