Сторінка
2

Інтеграційний розвиток підприємства в контексті інституціональної теорії

Таке визначення поля взаємодії дозволить сформувати множину способів формування стабільних інститутів {СФІ}, до складу якої можна віднести: {СФІ1} – нав’язування правил домінуючими акторами; {СФІ2} – встановлення інститутів зовнішніми силами або найближчими контрагентами; {СФІ3} – формування правил на основі створення політичної коаліції; {СФІ4} – самоорганізація інститутів; {СФІ5} – доручення встановлення інститутів найбільш кваліфікованим акторам.

Слід зазначити, що основою інтеграційного розвитку буде проведення певних інституціональних змін, що забезпечують процес переходу з {В} до {A}, та залежать від наявного потенціалу трансформації (ПТ). Для інтеграційної структури цей потенціал характеризує відповідність один одному внутрішніх норми господарювання окремих її елементів аі (права власності, контракти тощо) та визначає спроможність системи до самоорганізації.