Сторінка
6

Заробітна плата

В Україні за січень – вересень 2004 року середньомісячна зарплата складає 565 грн. 94 коп., що становить 127% до відповідного періоду торік. Причому щороку середня зарплата зростає більш ніж на 20%

Реальна заробітна плата - це та кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату, очищену від відрахувань на прибутковий податок.

Виділяють такі фактори, які визначають рівень заробітної плати: 1.розмір номінальної заробітної плати; 2. рівень цін на товари та послуги; 3. розмір сплачуваних податків. Рух реальної заробітної плати визначається за такою формулою:

Ірзп =Інзп /Іц

де Ірзп – індекс реальної заробітної плати; Інзп - індекс номінальної заробітної плати; Іц – індекс цін на товари та послуги.

Ця формула показує, що номінальна і реальна заробітна плата необов’язково змінюється в одному і тому самому напрямі. Так, номінальна заробітна плата може зростати, а реальна знижуватись або залишатись незмінною. Бувають випадки, коли номінальна заробітна плата зростає меншими темпами, ніж знижуються ціни. У даному разі реальна заробітна плата зросте швидше номінальної зоробітної плати. Якщо ціни на товари зростають швидше ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується. Така ситуація має місце сьогодні в Україні.

Оплата праці в Україні

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У світовій економіці заробітна плата має чотири основні функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу, соціальну. Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата не може виконувати цих функцій. Її рівень забезпечує не більш як 20% відтворення робочої сили, яке не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає заінтересованості в переорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери діяльності. Заробітна плата нині виконує інші функції, а саме:

збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;

забезпечення соціальних гарантій;

збереження попереднього статусу, пов'язаного із попереднім робочим місцем;

стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної плати);

перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

посилення мобільності робочої сили.

Заробітна плата поділяється на основну, додаткову та інші компенсаційні витрати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вони встановлюються у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідництво та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу додаткової заробітної плати включаються такі надбавки і доплати:

1. робота у святкові і неробочі дні оплачується в подвійному розмірі:

відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

v працівникам, праця яких оплачується за годинами або денними ставками - в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

v працівникам, які отримують місячний оклад - у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота святковий чи неробочий день здійснювалась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалась понад місячну норму.

За бажанням працівника, який працював у святковий чи неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

2. робота в нічний час:

Нічним вважається час з 22 години до 6 години ранку. Його оплата здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлений колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час. Працівники підприємства, яким менше 18 років і вагітні жінки та жінки, що мають дітей до 3 років до роботи в нічний час не залучаються.

3. робота в надурочний час:

Робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної тарифної ставки за погодинної форми оплати праці, відрядникам здійснюється доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника погодиннику відповідної кваліфікації. При погодинній оплаті праці робота в надурочний час оплачується в половинному розмірі за кожну першу та другу години роботи і в подвійному розмірі за кожну третю і наступні години. За згодою працівника підприємства грошова компенсація може бути замінена наданням іншого дня відпочинку, але з оплатою його в одинарному розмірі. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік.

4. оплата праці простою:

Простої – це час вимушених перерв в роботі, на протязі якого робітники знаходяться на підприємстві, але не можуть бути використаними. Простої збільшують собівартість продукції, зменшують прибуток. Винуватцями простою можуть бути як робітники, так і адміністрація заводу, цеху, постачальники матеріалів, енергії.