Сторінка
3

Формування творчих умінь у процесі навчання диригування

Важливими засобами музичної виразності є: стрій, ансамбль, дикція. Всі названі засоби музичної виразності вивчаються більш детально з хорознавства. Майбутній учитель музики знання, уміння і навички діагностики цих засобів актуалізує в процесі самостійного опрацювання партитури.

Аналізуючи партитуру, вчитель визначає, для якого виду і типу хору написаний твір, якої кваліфікації потрібний колектив для його виконання.

Самостійне опрацювання хорової партитури передбачає визна­чення плану диригентського управління виконавством[9].

Попереднє вивчення партитури вчителем допомагає знайти та­кі диригентські жести, які найбільш оптимально відтворюють худож­ній образ, цілісність музичного твору. Майбутній диригент планує диригентські жести по таких критеріях:

- відтворена ритмічна структура музичного твору у диригент­ських жестах (видержані тривалості, особливі види ритмічно­го поділу, паузи, метр і т.ін.);

- динаміка музичного твору, характер мелодії та їх відтворення в жестах (прийоми, навички показу динамічних відтінків, ам­плітуда жестів, форте, мецо форте, піано і т.д.);

- темп та його взаємозв'язок з характером та прийомами дири­гування;

- прийоми звуковедення, штрихи та відтворення їх в диригент­ських жестах (легато, нон легато, стакато, маркато і т.ін.);

- прийоми вступу, ауфтакти (характер ауфтактів, залежність від темпу, динаміки і т.д.) та їх виконання в жесті;

- прийоми зняття звучання хору, хорових партій та їх виконання диригентським жестом;

- визначення всіх характеристик диригентського жесту на весь музичний твір (графічна уява диригентського жесту, технічні прийоми виконання, уява звучання хору, розподілення штри­хів).

Самостійне опрацювання партитури вчитель музики завершує диригуванням музичного твору у класі під фортепіано, і хоча реаль­ного звучання хору немає, воно уявно повинно бути присутнє протя­гом всього періоду роботи над партитурою. Уявний хор, уявне зву­чання, звернення до уявних співаків-учнів, музикантів, наповненість диригентського жесту музикою, ритмічною структурою твору, барва­ми тембрових фарб звучання хору, емоційна передача внутрішнього стану диригента на диригентський апарат, виразність його є важли­вими творчими завданнями, які вирішує вчитель-диригент в процесі самостійної роботи над партитурою.

Отже, самостійна робота вчителя музики над партитурою є ва­жливим етапом в оволодінні технікою диригування та методами роботи з шкільним хором, класом, з дорослими хорами. Без терпіння, цілеспрямованості самостійної роботи над партитурою неможливо оволодіти всіма засобами управління виконавським колективом у процесі репетиції та концерту.

Усвідомлення ролі вчителя музики в процесі розучування му­зичного твору з хором відбувається під час самостійної роботи над партитурою. Майбутній учитель музики з перших кроків роботи над партитурою повинен поставити перед собою мету - підготувати даний твір для вивчення з хором або класом. Тому, провівши велику підготовчу роботу по вивченню твору, він приступає до наступного етапу-розучування твору з хором.

Безумовно, в процесі індивідуального навчання в класі з хорового диригування для студента неможливо забезпечити роботу з хором. Але уявну, схематичну і методичну сторону він зобов'язаний моделювати, використавши різні методи і прийоми роботи (сольфе­джування, прослуховування хорової партії на інструменті, спів з текстом і т.д.), зважаючи на всі заплановані труднощі виконання, що виявлені диригентом в процесі діагностики звучання твору.

Щоб майбутній учитель музики був готовий до роботи з шкі­льним хором, йому необхідно розробити план розучування музичного твору.

Робота над музичним твором по розучуванню його з хором по­діляється на три періоди:

- ілюстрація та представлення музичного твору хоровому ко­лективу;

- розучування твору (репетиція, елемент уроку);

- виконання твору (концерт, підсумок зробленого на уроці).

Перший період опрацювання твору з хором чи учнями класу характеризується готовністю майбутнього диригента провести вступ­ну бесіду про даний твір з урахуванням вікової психології, музичної та співочої підготовки їх з використанням унаочнення, а також вклю­чає показ (прослуховування) музичного твору. Ця робота має збудити в учнів уяву про художній образ, його мелодійну характеристику, асоціації. Напевно тому Б.М. Теплов стверджував, що "відтворення голосом можливе тоді, коли виникає уявлення про мелодію"[10].

Уявлення повинно бути найбільш образне, тоді учні більш по­вно, яскраво пізнають художній образ, зацікавляться ним. З цією метою вчитель звертає увагу на найбільш яскраві засоби музичної виразності, підкреслюючи їх поетичним текстом. Цьому періоду велику увагу надавав Костянтин Костянтинович Пігров, стверджуючи, що "піклування про те, щоб перше знайомство з твором справило на співаків художнє враження, є наріжним каменем музичного вихо­вання. Всі педагогічні заходи повинні бути спрямовані на те, щоб хористи відчули музику, сприйняли її почуттям. Крім того треба в даному разі мати на увазі і найближчі, чисто практичні, цілі - адже те, що подобається співакам, вони з більшою охотою і швидше вивча­ють"'. Сюди відноситься розповідь про авторів, яка повинна бути тісно пов'язана з художніми образами музичного твору, з епохою, стильовими особливостями твору. Така розповідь подається вчите -лем-диригентом у межах можливого, враховуючи репетиційний час та вікові характеристики учнів.

Отже, ілюстрація та представлення музичного твору хоровому колективу, класу є важливим моментом музичного виховання хорис­тів і служить для організації їх на вивчення та розкриття музичного образу.

Наступним періодом в роботі вчителя над партитурою є розу­чування твору, що реалізується різними формами і методами опрацювання його з хористами чи з класом. Вибір форм і методів роботи? диригента над партитурою будуть залежати від різних факторів: вікових характеристик; кваліфікації співаків; якісного підбору партій; виконавського досвіду.