Сторінка
3
Партія альтів звучить в середній теситурі, яка е найзручніша для виконання і не викликає у співаків особливих труднощів.
Те ж саме можна сказати про партію тенорів. За винятком п'ятого такту заключного епізоду, де партія тенорів звучить у високій теситурі.
В теситурному відношенні басова партія не є важка. Тут використана Б основному середня і низька теситура. Лише в одному місці з'являється нота „ре" першої октави, але до неї бас рухається поступово.
Партія соліста звучить переважно у середній теситурі. Однак зустрічаються місця, де є звуки у високій теситурі.
Теситурне й динамічне співвідношення
Ансамбль хору в значній мірі залежить від теситурних умов, Б яких знаходиться та чи інша партія. У творі „Дніпро реве" ці парти написані в робочому діапазоні. Але не завжди партії заучать в однаковій теситурі.
В другому епізоді, баритоновому соло, сумний і жалісний настрій поглиблюється монологом однієї людини, з її гарячими почуттями і тривогами. Ця індивідуалізація емоцій втілена засобами романсу – широким розспівом мелодії на фоні плавного супроводу.
Третій та четвертий епізоди найбільш розгорнуті. Третій епізод — andante grave стриманим ритмом, платно спокійною мелодією, акапельним звучанням.
Заключний (четвертій) епізод — кульмінація кантати. Як і Е попередніх епізодах:, туг виражена туга за минулим, ляше вищому сили і концентрації. В основу його композитор поклав першу тему кантати. Це обрамовує твір і, надає йому цілісності, завершеності. Проте тема не повторюється повністю, зберігається лише загальний характер її інтонацій, що свідчить про вміння композитора розвивати матеріал.
Суворий рисунок мелодії рівним ритмом надає цій частині епізоду величавості і драматичної насиченості.
Розподілення музично-тематичного матеріалу
Композитор досить вдало і вміло розподілив музично-тематичний матеріал. Основний музично-тематичний матеріал з находиться у партії сопрано.
У другому епізод; основна тема переходить до соліста.
В заключному епізоді знову основою є партія сопрано.
Всі інші голоси : алът, тенор і бас являються супроводжуючими. Таку ж функцію виконує і акомпанемент. Але ми спостерігаємо і таке, коли основна тема звучить у супроводі. Це вступ до кантати.
Ладотональні особливості
Основна тональність твору — d-moll (pe - мінор).
Однак використовуються відхилення в D - dur, a - moil , F - dur,
Другий епізод — соло баритона — написаний в В - bur (сіb- мажорі).
Альти, баси і тенори звучать в середині теситурі і знаходяться в широкому розміщенні з сопрановою партією, яка написана в високій теситурі.
Таке співвідношення звучності ускладнює досягнення ансамблю. Щоб врівноважити хорову звучність слід зменшити звучність партій, що знаходяться у більш вигідних умовах, підсилювати звучність партій, які знаходяться у не вигідних умовах.
Динамічний ансамбль визначається співвідношенням звучності між виконанням хорових партій і супроводу. І хоча у творі динаміка як для хору, так і для акомпонементу поставлена одинаково, слід супровід виконувати так , щоб не приглушувати хор.
Природність ансамблю всіх голосів при однакових теситурних умовах полягає саме в тому, що всі вони з однаковою звучністю можуть давати однакову силу звучання.
Слід надавати належну увагу хоровому унісонному .звучанню.
Роль різних партій у творі.
доповнює звучання хору і створює гармонічну підтримку йому утворі фортепіанний супровід. Партія басів показує основні функції гармонії у творі. Основний тематичний матеріал виконує парія сопрано. .Альтова і тенорова партії гармонічно доповнюють інші голоси. Утворі с місце де спочатку звучить партія басів, з потім вступає весь хор.
Цим самим композитор підкреслює заспів баса, де сповіщається про трагічну долю українського народу, після якого цю тему підхоплює весь хор. В якому відчувається героїчне піднесення до боротьби за своє визволення.
Значну роль відводиться баритоновому соло , ТУТ поглиблюється смуток ї жаль, монологом однієї людини з її гарячими почуттями і тривогами.
Після соліста іде хорове tutti, яке нагадує своїм звучанням хорал. Тут і темп, і динаміка, і характер звучання спряяі1 відображення суму і жалю за „тим життям колишнім" .
Особливості інтонування.
Інтонація і стрій Б хорі є одним з найголовніших інструментів, які тісно пов'язані між собою І супроводжують один одного. Певна трудність виникає при Інтонуванні звуків, які утворюють стрибки.
Стежачи за чистотою інтонування при виконанні твору слід не допускати ніякого відхилення від правильного інтонування кожного ступеня у відповідному ладі , підтягуючи їх звучання. Твір написаний в мінорній тональності , тому слід інтонувати І і ІІ ступені — високо , ІІІ ступень — низько, IV — високо, V — високо, VI натуральну і гармонічну — низько , VII натуральну — низько , гармонічну — високо.
Оскільки е відхилення і в мажорні тональності, звуки слід інтонувати в мажорі так :
1 ступень - стійко, II - високо (при висхідному русі), низько (при низхідному), III-високо, IV- низько, V - стійко, VI - високо, VII - високо.
Особливості співочого дихання.
У творі „Дніпро реве'" дихання по фразове. Прийом звукоутворення non legato і legato. Даний твір може виконувати великий професійний хор, або добре підготовлений самодіяльний хор.
Диригентсько-виконавський аналіз.
При диригуванні кантати „Дніпро реве" диригент користується чотиридольною і трьохдольною схемами.
У першому, третьому, і четвертому епізодах розмір 4/4, а в другому епізоді — 9/8. У творі зустрічаються такі технічні складності як: зняття, вступи, фермати, довгі тривалості, штрихи жестів.
Завантажити реферат