Сторінка
2

Роль хімії в житті суспільства

Дуже перспективною видається воднева енергетика, що ґрунтується на спалюванні водню, під час якого шкідливі ви­киди не виникають. Проте для її розвитку потрібно розв'язати низку завдань, поєднаних зі зниженням собівартості водню, створенням надійних засобів його зберігання та транспорту­вання тощо. Якщо ці завдання будуть розв'язані, водень буде широко використовуватися в авіації, водному і наземному транспорті, промисловому і сільськогосподарському вироб­ництвах.

Невичерпні можливості містить ядерна енергетика, її роз­виток для виробництва електроенергії та теплоти дає змогу вивільнити значну кількість органічного палива. Тут перед міміками стоїть завдання створити комплексні технологічні системи покриття енергетичних витрат, що відбуваються під час здійснення ендотермічних реакцій, за допомогою ядерної енергій.

Для виготовлення сонячних батарей головним напівпровідниковим матеріалом є силіцій та сполуки силіцію. Нині хіміки працюють над розробкою нових матеріалів-перетворювачів енергії. Це можуть бути різні системи солей як накопичувачі енергії. Подальші успіхи геліоенергетики залежать від тих матеріалів, які запропонують хіміки для перетворення енергії.

3. Хімія та екологія.

У живій і неживій природі відбуваються різні фізичні, хі­мічні та біологічні процеси, які у більшості випадків взаємо­зв'язані й перебувають у нестійкій рівновазі; спостерігається так званий колообіг хімічних елементів і речовин, наприклад кисню, води, оксиду карбону (ІV).

Діяльність людини внесла зміни у природний колообіг еле­ментів і речовин. У XX ст. у зв'язку з науково-технічним про­гресом особливо посилився вплив людини на природу, що спричинило різні негативні зміни у навколишньому середо­вищі: отруєння і забруднення прісної води, забруднення Світо­вого океану і земної атмосфери, спустошення надр, винищення тварин і птахів аж до зникнення багатьох біологічних видів тощо. У зв'язку з цим особливого значення набуває екологія як наукова основа раціонального природокористування та охоро­ни живих організмів, серед них і людини.

Екологія — це наука про відношення організ­мів між собою та з довкіллям.

У побуті існує думка, що головну шкоду навколишньому середовищу завдає хімія, хімічні виробництва. Це не зовсім так. Головними забрудниками є теплоелектростанції, кольоро­ва металургія, транспорт. Наприклад, в атмосферу щорічно викидається 100 млн т оксиду сульфуру (ІV) SO2. Більше поло­вини цієї кількості припадає на частку теплоелектростанцій, четверта частина — на частку кольорової металургії і лише кілька відсотків — на частку чорної металургії та основної хімічної промисловості. Те саме можна сказати про викиди оксидів нітрогену та оксиду карбону (ІV), про тверді пилові викиди і канцерогенні мікроелементи.

Хімічна промисловість разом із нафтохімічною насправді відповідальна за появу в атмосфері аміаку, сірководню, хлори­дів і фторидів, формальдегіду, нафталіну, стиролу, толуолу, метанолу, нітратної, фосфатної, ацетатної і синільної кислот. Тепер у хімічній промисловості використовують різні фільтри, пилогазовловлювачі, які значно зменшують викидання Шкідливих речовин в атмосферу. Уловлюють і оксид силь фуру (ІV) SO2, який уходить до складу випального газу, а потім спрямовують його для добування сульфатної кислоти. На жаль, оксид сульфуру (ІV) ТЕЦ поки що не вловлюється. По­руч із ТЕЦ нагромаджуються величезні кількості попелу і шла­ків, які займають великі земельні площі. Хіміки розробили методи їх утилізації, наприклад виготовляють будівельні мате­ріали — цемент, цеглу, плитки.

Синтетичні полімери на відміну від природних не розкла­даються ферментами і залишаються в природі. Коли ж їх після використання спалюють, то тим самим лише збільшують за­бруднення повітря. Перед хіміками стоїть завдання розробки способів утилізації синтетичних матеріалів і створення нових полімерів, які б розкладалися в природі.

Дуже гостро стоїть питання про раціональне використання води і неприпустимість забруднення водойм. При цьому вра­ховується, що прісна вода становить тільки близько 2,5% від загальної кількості води на Землі. Кардинальне розв'язання проблеми полягає у створенні замкнених (безстічних) техно­логічних систем, коли використана вода очищується і знову повертається у виробництво.

Для України, де розвиток виробництва й урбанізація знач­но розширили витрачання води, це особливо важливо. Загаль­ний обсяг водоспоживання з урахуванням втрат в Україні досяг 30 км3 на рік, що становить 60% усього стоку її річок. Уже зараз відчувається нестача води у Донбасі, Криворіжжі, Приазов'ї, Криму.

Нині в Україні багато зроблено щодо захисту вод від за­бруднень. На багатьох заводах зведено очисні споруди, нейтралізатори, ставки-відстійники з повторним ви­користанням води, установки біохімічного очищення промислових стоків (Криворізький коксохімічний завод).

Конституція України встановлює, що в інтересах ниніш­нього і майбутнього поколінь в Україні вживаються необхідні заходи для охорони і науково обґрунтованого раціонального використання землі, її надр, природних ресурсів з метою по­ліпшення навколишнього середовища, в якому живе людина. Екологічні проблеми, породжені сучасним суспільним роз­витком, спричинили в усьому світі суспільно-політичний рух проти забруднення довкілля та інших негативних наслідків науково-технічного прогресу. В Україні у цьому плані діє Партія зелених.