Сторінка
3
Уже йшлося про розбіжності, що їх викликає також одне з основних положень біоетики, яке вимагає, щоб інтереси і благо окремої людини превалювали над інтересами науки та суспільства. Біоетика, насамперед, означає більшу відкритість діяльності наших установ — інститутів, лікарень і окремих осіб, розширення їхніх зв'язків з громадськістю. Нормою мають стати такі поняття і процедури, як біоетична експертиза протоколу наукового дослідження, добровільна інформаційна згода, конфіденційність, гуманне ставлення до експериментальних тварин, громадське обговорення біоетичних проблем тощо.
Сьогодні, коли Україна стала членом Ради Європи, коли робляться рішучі кроки на шляху до інтеграції з європейською спільнотою, відкладати на майбутнє впровадження сучасних біоетичних принципів у дослідницьку та лікарську практику неможливо, насамперед тому, що це є однією з найважливіших ознак цивілізованості будь-якої країни. До того ж, країни — виробники лікарських засобів, медичних приладів, апаратів мають керуватися єдиними з країнами-імпортерами уніфікованими критеріями біоетичної експертизи. Тут не повинно бути подвійного стандарту, що, на превеликий жаль, нині інколи трапляється.
Успіх цієї важливої справи, без якої неможливо розбудувати цивілізоване суспільство, залежатиме від ініціативи зацікавлених у ній людей. А зацікавленими мають бути всі — науковці, лікарі, діячі сфери охорони здоров'я, керівники наукових установ, зрештою, пацієнти — як хворі, так і здорові люди. Тому що біологічна етика — то справді найважливіший заклик XXI сторіччя, звернений до нового суспільства.
2. ВИТОКИ ТА ПРИРОДА БІОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ
Серцевиною етичної свідомості є моральний вибір і відповідальність за нього. Моральний вибір - це не одноразовий акт, а процес перманентний. Звідси постійний пошук, сумніви, корекції, вічна боротьба з собою й вічне собою невдоволення. "Ситуація морального вибору" є надзвичайно тяжкою й відповідальною. Людина не завжди є вільною в своєму моральному виборі. Моральний обов'язок іноді вимагає повстати проти власної думки. А погодження з громадською думкою може набути рис конформізму і, навіть, аморальності. Більш того, сьогодні ми є свідками поширення моралізаторської демагогії.
Сьогодні величезні успіхи наук медико-біологічного комплексу породжують низку складних проблем морального характеру. Нині дійшло до того, що людина почала розповсюджувати свій контроль на власну еволюцію і прагне не просто підтримувати себе, а покращати і змінити свою природу, спираючись на власне розуміння. Постає питання: а чи маємо ми право так робити і чи маємо відповідну кваліфікацію для цієї творчої ролі? Чи маємо ми моральне право експериментувати з майбутніми людськими істотами?
Недивлячись на редукцію біоетичної проблематики до проблем біомедичного комплексу, в сучасних варіаціях предмет біоетики суттєвим чином розширюється. Перш за все, береться до уваги та важлива обставина, що біоетика так чи інакше пов'язана з традиційними принципами класичної етики і, одночасно, з реаліями сьогодення. Можна сказати, що початок власне біологічної етики поклали роботи А. Швейцера, в яких він тлумачить етику як безмежну відповідальність за все, що живе. В його етиці "благоговіння перед життям" немає поділу на вище й нижче, або - на більш цінне й менш цінне життя. Для глибоко моральнісної людини кожна форма життя є священою.
З огляду на означену обставину виникає необхідність в екологічній етиці (термін часто тлумачиться як синонім біоетики), яка орієнтована на формування відчуття персональної та колективної відповідальності за стан біосфери перед сучасним та майбутніми поколіннями. Отже, якщо етика у витоках своїх була напрямком виключно антропоцентричним"), то з часом поняття моральності стало поширюватися на інші форми буття, зокрема сферу живого, а потім і на природу взагалі.
Cучасна біоетика інтегрує в єдине концептуальне ціле елементи етики класичної та новітні тенденції, зініційовані екологією, медичною деонтологією та бурхливим розвитком біотехнологій. Складність біоетичного дискурсу, крім всього іншого, спричинюється необхідністю інтеграції й поєднання природничонаукової та соціогуманітарної культури.
Між тим, біологічна етика зовсім не ставить за мету стримання або заборону новітніх біотехнологій, з якими пов'язується майбутнє цивілізації. Йдеться про необхідність скрупульозної й довготривалої експертизи, незалежного громадського контролю, аби визначити можливе й допустиме в їх розвитку, виключити негативні наслідки для людини й природного довкілля. Людина має право знати, що вона споживає, тому информація мусить бути відкритою й об'єктивною. Інтенсивний розвиток новітніх біотехнологій безумовно має відповідати вимогам сучасної біологічної етики. А поглиблене дослідження й популяризація її проблем є справою пріоритетною й обов'язковою для кожної цивілізованої держави.
3. ФІЛОСОФІЯ ЯК ОБ'ЄКТ БІОЕТИКИ
Філософські узагальнення - невід'ємна складова будь-яких міркувань з приводу етичних аспектів медицини. У той же час, сама філософія, особливо її викладання, потребують серйозного аналізу в термінах біоетики. Філософія - не тільки корисний інструмент для формування гуманістичних стратегій лікування, але й заняття, яке само в собі є потенційно загрозливим для здоров'я. Відповідно, її викладання неможливо без застосування специфічного кодексу етичної відповідальності у межах системи філософської освіти.
Як і яких філософів готують в Україні (на прикладі НаУКМА)? ЧИСТИХ!! Філософів для філософії. Філософів, які слухають переважно чисто філософські курси та майже нічого не знають про те, як живуть інші науки, не кажучи вже про інші сфери життя. Філософія замикається майже сама на собі, а в кращому випадку - в колі так званих "гуманітарних наук". Це - замкнене коло, колба, в якій вирощуються штучні (алхімічні) субстанції, які, окрім самих себе, практично нікому не потрібні.
Абсолютно альтернативні думки з цього приводу у філософів з Гарварду - одного з найпрестижніших та найвпливовіших університетів світу. Усіх, хто зацікавився філософією, Гарвард одразу попереджує, що робочих місць для чистих філософів дуже небагато і слід бути готовим до пошуків професійного щастя в інших галузях (журналістика, право, письменництво, медицина, бізнес та ін.). Навіщо тоді цю філософію вивчати, якщо професію практично стовідсотково обирати треба бути все одно іншу? Відповідь є двоякою. По-перше, гарвардські філософи підкреслюють, що глибоке знайомство з філософською мудрістю дає можливість бути в обраній професії більш конкурентоздатним (завдяки набутому під час вивчення філософії більш широкому баченню проблем). Однак, зрозуміло, що однієї цієї обіцянки "більш широкого бачення" не достатньо. Потрібна низка заходів, щоб гарантувати цю широту. Гарвард говорить своїм студентам-філософам: "Масштаб та рівень узагальнення філософських пошуків нерідко дають чудову нагоду поєднувати вивчення філософії з вивченням якоїсь іншої дисципліни." Наполегливо рекомендується така форма спеціалізації, як "joint concentration" (що можна перекласти як "подвійна" чи "сумісна спеціалізація") у філософії та в якійсь іншій галузі. Не вважається поганим рішення паралельно з "graduate studies" (магістеріум чи аспірантура) у галузі філософії заробляти собі якійсь "primary degree" (ступінь бакалавра або - за нашою традиційною системою - спеціаліста) в іншій галузі. Ця подвійна орієнтація (філософія + якась інша дисципліна, причому далеко не завжди гуманітарна) зберігається і в змісті курсів, що пропонуються викладачами гарвардського департаменту філософії.
Завантажити реферат