Сторінка
3

Історія людства — історія культури

Так створилась міфологічна система. Міф створив передумови переходу від магічних "реалій" до мистецтва. На базі міфологічних уявлень про світ формується магія як подвоєння реальності шляхом "створення"матеріально фіксованої подоби думки і спроби "вирішити " практичні завдання за допомогою маніпулювання цією подобою. Але людина досить обережно користувалася цими засобами, які завжди активізуються у критичні моменти і переважно справляють негативний вплив.

На базі міфологічних уявлень і магічних дій виробилася ритуальна система; канонічне бачення міфа підкріплюється авторитетом героїв, традиціями й утверджується у свідомості через ритуально-магічне дійство. В інформативному, культурному та естетичному аспектах міф змістовніший і багатший від ритуалу, оскільки формує мислення, що стає кроком до освоєння світу, зумовлює спробу його осмислення. Міф став ідеологією узагальнення бачення світу, а для мистецтва — зародком, на якому виросли релігії і донаукові уявлення про природу та суспільство. Міф став базою для народження літератури. Можна виокремити три основних етапи цього процесу:

• магічні оповідання, заклинання, спрямовані на "практичний вплив" на реальність;

• доповідь, розповідь із зародками художності, позбавлена ритуально-магічної функції;

• казка як художній твір.

Жанрове розмаїття літератури та мистецтва мало подібну модель у своєму розвитку — від магічного "практицизму " до худож-

нього узагальнення, яке уособлювало загальнолюдську практику. Передумови естетичного щодо сприйняття світу передусім базувалися:

• на роботі, завдяки якій виробився синтез виробничого процесу і ритуально-магічних дій;

• на дозвіллі — вивільнявся час завдяки успіхам у господарській діяльності, що дало змогу людині приділяти більше уваги творчості;

• на рівні певного матеріального забезпечення, оскільки він давав змогу піднятися від вузькоутилітарного сприйняття світу до естетичного.

Ритуально-мистецька діяльність потребувала від людини певного вміння та часу. Але на початкових етапах розвитку суспільства вона була непрофесійною, її виконували деякі члени групи або племені у вільний час, і лише з ускладненням соціальних відносин у культурно-мистецькій сфері почалася професіоналізація.

Історія не потурбувалася максимально повним збереженням усього, що виробило людство. Тому при вивченні, зокрема, культурно-мистецького процесу виникають певні труднощі через те, що відсутня послідовна фіксація розвитку і трансформації мистецтв, оскільки цивілізації та їх здобутки народжувались і припиняли існувати в різний час на різних територіях, часто не були взаємопов'язані. Протягом століть митець був безособовим, його твір ставав віддзеркаленням часу і суспільства. Досі невідомо багато авторів творів, що ввійшли до скарбниці світового мистецтва і дають змогу зрозуміти багатоваріантні підходи до відображення життя. Таким чином, мистецтво уособлює цілісність бачення свідомості людини, її уявлень про світ і навколишнє середовище. На рівні наукових узагальнень можна вивести спільні для різних народів риси:

• художній текст, створений автором, народжується при повторенні у спілкуванні з читачем, глядачем, слухачем — кожного разу "виникає знову";

• "багатовимірність" народження мистецтва пояснюється часом, оскільки воно на кожному етапі історичного розвитку прочитується з урахуванням особливостей певного періоду;

• кожний географічний регіон народжує і формує властиві лише йому види мистецтв і типи художньої діяльності;

• міфологічно-ритуальні обрядові культурні системи кожного регіону мають певні особливості, від магічних з плином часу переростають у художні, іноді здобувають статус загальнолюдських естетичних надбань і світових художніх цінностей;

• народження образного мислення не закінчується первинним процесом народження мистецтва, це лише його перша стадія розвитку — фольклор, міфологія, яка дає поштовх розвитку вищих рівнів мистецтв (літератури, архітектури, скульптури, живопису і т. п.);

• види мистецтва виникають лише з урахуванням можливостей, які дає історичний процес розвитку для їх технічної реалізації (наприклад, фотографія, кіно, телебачення — продукт XX ст.);

• як дитина, що є лише кандидатом на майбутню особистість, так і кожний вид мистецтва проходить багато етапів розвитку і становлення в часі та просторі, набирає самодостатньої природи та формує закономірності.

Досягнення культурно-мистецького процесу збагачують людство. Історія нашої цивілізації налічує 10—20 тис. років, і за цей час, за словами В. Вернадського, виробила наукову думку, створила в біосфері геологічну силу, яка визначає новий для земної кулі еволюційний стан — ноосферу. Найбільшими досягненнями нашої цивілізації та найзначущими винаходами, які істотно вплинули на хід розвитку історії, є такі: винайдення колеса і гончарного круга; освоєння металів; винайдення книгодрукування; передавання інформації в часі й просторі (радіо, телебачення). На базі цих чотирьох визначальних винаходів розвивались і розвиваються історія та культуротворчі процеси людства.

Список літератури

1. Культура українського народу: Навч. посібник. — К., 1994.

2. Культура эпохи Возрождения. — Л., 1986.

3. Культурне відродження в Україні: історія і сучасність. — Тернопіль, 1993.

4. Культурология: Учеб, пособие. — М., 1998.

5. Левек П. Эллинистический мир. — М., 1989.

6. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. — М., 1983.

7. Маланюк С. Нариси з історії нашої культури. — К., 1993.

8. Мириманов В. Б. Искусство тропической Африки. — М., 1986.

9. Мистецтво, фольклор та етнографія слов'янського народу. — К., 1993.

10. Моль А. Социодинамика культуры. — М., 1973.

11. Муравьев А. В., Сахаров А. М. Очерки истории русской культуры XI-XVII вв. - М., 1984.

12. Огієнко І. Українська культура. — К., 1993.

13. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. — М., 1987.