Сторінка
2

Особливості ціноутворення в інвестиційній сфері

— індивідуальні.

Кошторисна норма — це сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), установлена на прийнятий вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних величинах або у формі коефіцієнтів. Головна функція такої норми — визначення нормативної кількос­ті ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.

Загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи є обо­в’язковими для застосування всіма організаціями, установами й підприємствами, незалежно від їх відомчої належності й форм власності за визначення вартості будов (об’єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Відомчі кошторисні нормативи розробляються в обґрунтованих випадках, коли за прийнятою для спеціалізованого будівництва технологією й організацією робіт витрати трудових і матеріаль­но-технічних ресурсів значно відрізняються від загальнодержавних. Ці нормативи застосовуються в тій галузі, для якої їх розроб­лено, є обов’язковими для організацій, установ і підприємств міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, який їх затвердив, і не повинні суперечити загальнодержавним нормативам або дублювати їх.

Кошторисні нормативи для окремих будов розробляються для великих будов в обґрунтованих випадках, коли за прийнятою для цих будов технологією й організацією робіт витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів значно відрізняються від загально­державного рівня. Рішення про розроблення таких норм приймається забудовником за погодженням із Держбудом України.

Індивідуальні кошторисні нормативи охоплюють ресурсні елементні норми, які розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті, за відсутності їх у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту й застосовуються тільки для будови (об’єкта) за ним.

Згідно з ДБН Д.1.1-1-2000, усі кошторисні нормативи за ступенем збільшення поділяються на елементні та збільшені.

До елементних кошторисних нормативів належать:

— ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99);

— ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3-99);

— ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-буді­вельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4-2000);

— ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-рестав­раційні роботи (РЕКНР) (ДБН Д.2.5-2000);

— ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000);

— ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7-2000).

До збільшених кошторисних нормативів належать збільшені ресурсні кошторисні норми (УРКН):

— на будівлі та споруди в цілому;

— на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт.

Вихідними даними для розроблення кошторисних нормативів є найраціональніші технічні рішення в проектах; технологія будівельного виробництва й будівельні машини та механізми, що відповідають останнім досягненням НТП; чинні стандарти на матеріали, вироби й конструкції, а також устаткування.

Особливістю розроблення й затвердження цін на будівельну продукцію є те, що вони розробляються у вигляді базисної кошторисної вартості на основі кошторисних норм на будівельні роботи, монтаж устаткування і потім у складі проекту затверджуються відповідними органами замовників (інвесторів).

Згідно з ДБН Д.1.1-1-2000, базисна кошторисна вартість будівництва — це частка розрахункової кошторисної вартості, що визначається кошторисними документами, складеними проект­ною організацією в цінах 1997 р. з урахуванням ринкових умов, які склались до 1 січня того року, у якому передбачається будівництво, на підставі кошторисних нормативів, нормативних актів і відповідно до чинного законодавства.

Договірні ціни враховують усі витрати підрядної організації та замовника й формуються за укладання договорів, прогнозування вартості підрядних робіт, розрахунків між замовником і підрядчиком (субпідрядчиком) за виконані роботи. Узгоджуються договірні ціни на переговорах між учасниками інвестиційного процесу або на тендерних торгах.

Необхідні прямі витрати визначаються нормами витрат матеріалів, конструкцій і деталей, праці, використання будівельних машин і механізмів.

Необхідні прямі витрати праці, матеріально-технічних ресурсів визначаються державними будівельними нормами, до яких належать норми витрат матеріалів, конструкцій та деталей, праці, норми використання будівельних машин і механізмів. Крім цього, під час визначення кошторисної вартості слід ураховувати витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговими коштами, фінансовими ре­сурсами. Для цих цілей використовують норми й нормативи, що затверджуються постановами Кабінету Міністрів України:

— амортизаційних відрахувань по будівельних машинах і устаткуванню;

— накладних витрат;

— заготівельно-складських витрат;

— націнок постачально-збутових організацій;

— планових нагромаджень.

За призначенням, використанням і методами розрахунку розрізняють базисну кошторисну вартість:

— усього будівництва промислового підприємства, його черги чи пускового комплексу, житлового кварталу тощо;