Сторінка
4

Похідні барбітурової кислоти

Як самостійний засіб для наркоза гексенал використовують головним чином при короткочасних операціях (тривалістю не більше 15-20 хвилин).

Перед наркозом гексенал хворому вводять атропін (або леетацин) для попередження побічних явищ, пов’язаних із збудженням блукаючого нерва (брадікардією).

При ускладненнях пов’язаний із застосуванням гексенал (пригнічення дихання і порушення серцевої діяльності), може бути застосований бемегрід.

Тіопентал-натрій (Thiopentalum-natrium)

Суміш 5-етил-5-(2-аміл)-2-тіобарбітурата натрію з

безводним карбонатом натрію

Тіопентал-натрію – суха пориста маса жовтуватого кольору із своєрідним запахом. Гігроскопічний. Легкорозчинний у воді. Розчини тіопенталу-натрію нестійкі, тому їх готують безпосередньо перед вживанням в асептичних умовах.

Тіопентал-натрію проявляє, як і гексенал, снодійну і наркотичну дію. Застосовують головним чином для внутрішньовенного наркозу по фармакологічним властивостям близький до гексеналу, але діє дещо сильніше. Викликає більш сильне м’язове розслаблення, ніж гексенал.

В порівнянні з гексеналом тіопентал-натрію (як і інші тіобарбітурати) впливає більше збуджуюче на блукаючий нерв і може викликати ларингоспазм, сильну секрецію слизу та інше. Тіопентал-натрію швидко руйнується (головним чином в печінці) і виводиться з організму. Наркоз триває 20-25 хвилин.

Застосовують засоби як самостійний засіб для наркозу для короткочасних операцій, а також для ввідного і базисного наркозу з наступним використанням інших засобів для наркозу.

Для попередження побічної дії до наркозу вводять атропіну сульфат(або леетацин).

Тіопентал-натрію протипоказаний при органічних захворюваннях печінки, нирок, сильному виснаженні, бронхіальній астмі, запальних процесах носоглотки.

Антагоністом тіопентал-натрію є бемегрід. Тіопентал-натрій не можна змішувати з дитіліном, пентаміном, арфонадом, аміназином. (випадає осад).

Похідні барбітурової кислоти по тривалості дії поділяються на 3 групи: короткої дії (тіопентал, гексенал), середньої тривалості дії (барбаміл, етамінал-натрію) і тривалої дії (барбітал-натрій, фенобарбітал).

Препарати 1-ої групи застосовуються для неінгаляційного наркозу, тривалість їх дії 15-20 хв. Інші 2 групи барбітуратів використовують в якості снодійних засобів тривалість дії яких є: у барбітуратів середньої тривалості дії – 4-6 годин, тривалої дії 7-8 годин.

Висновок.

Барбітурова кислота є сполука двоосновної малонової кислоти із сечовиною. Сама барбітурова кислота не є снодійною, але її похідні отримані заміщенням двох атомів водню при вуглецевому атомі у п’ятому положенні, на різноманітні органічні радикали є ефективними засобами.

В результаті подібності структури барбітуратів вони мають спільні фізичні і хімічні властивості; методи кількісного визначення і подібності застосування. В більшості всі вони використовуються як снодійні засоби (фенобарбітал, барбаміл), можуть використовуватись як наркотичні засоби (гексенал, тіопентал-натрій).

Водячи різні радикали одержують барбітурати з потрібними властивостями: препарати короткочасної і тривалої дії, змінюють фізіологічні властивості, так вводячи в молекули фенільний радикал препарат набуває протисудомної дії (фенобарбітал, бензонал).

Сьогодні з барбітуратів як снодійні засоби застосовують фенобарбітал, барбаміл, етамінал-натрій. Але застосування барбітуратів як снодійних засобів здійснюється під контролем лікаря і відпускають по рецепту, тому що вони викликають залежність і самолікування ними не допускається.