Сторінка
2

Сертифікати, векселі й казначейські зобов’язання

Вексель — це письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає його власнику (векселетримачеві) право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у векселі суми грошей у вказаний строк.

Векселі мають такі ознаки, які відрізняють їх від інших цінних паперів:

1. Вони є грошовими документами, що засвідчують наявність відносин безумовної заборгованості.

2. Виступають засобом кредитування, оскільки між датою виписки або виставлення векселя та датою погашення завжди є пев­ний період, протягом якого існують відносини заборгованості. Погашення векселя означає виконання боржником своїх грошових зобов’язань і, отже, їхнє закінчення.

3. Векселі можуть бути предметом застави.

Обіг векселів у зарубіжних країнах регулюється Законом про вексель, що спирається на вексельне право. Процедура їхнього випуску дуже ліберальна й не потребує державної реєстрації (лише наявності права та дієздатності). Однак простота випуску векселя компенсується суворістю виконання його умов сторонами угоди.

Виокремлюють векселі двох типів — комерційні, тобто забезпечені товарним покриттям, що враховуються комерційними банками, і банківські — приятельські (бронзові), що не мають товарного покриття, або фінансові векселі, що купуються банками. Крім того, є державні векселі терміном на 3, 6 і 12 місяців, що не містять процентних купонів і реалізуються зі знижкою порівняно з номіналом, а викуповуються за повною номінальною вартістю, яку встановлено законодавством. Вивезення цих документів за кордон заборонене.

Найбільш істотне значення для інвестора з позицій принципових відмінностей інвестиційних якостей векселів має поділ векселів на прості та переказні.

Простий вексель виписується та підписується боржником. Переказний вексель (тратта) виписується та підписується кредитором (трасантом) і є наказом боржнику (трасату) про сплату в зазначений строк визначеної суми грошей іншій особі (ремітенту). Передача відбувається з допомогою індосаменту — спеціаль­ного передаточного напису, який міститься на звороті формуляра. Індосамент не потребує нотаріального засвідчення. Він є підтвердженням володіння цим цінним папером. Особи, які поставили свої підписи на векселі, зокрема й індосанти, несуть за ним солідарну відповідальність.

Такий вексель містить наказ сплатити борг, що виходить від особи, яка видала вексель, але це ще зобов’язання здійснити платіж зі сторони трасата. Тому переказний вексель має бути підтверджено ним (акцептовано). Акцепт — письмова згода на сплату вказаної у векселі суми, тобто прийняття зобов’язань за ним. Акцепт є одностороннім, безумовним та абстрактним зобов’язан­ням. На лицевій стороні формуляра векселя має міститися напис «згоден» або «прийнято до сплати».

Для підвищення надійності векселя в обігу на ньому ставиться також підпис спеціального поручителя (гаранта) — аваль, який може стосуватися як усієї суми боргу, так і її частин. У такий спосіб особа, що здійснила аваль (аваліст) бере на себе відповідальність за платіж, якщо трасат, трасант або індосант не можуть цього зробити.

Існують чіткі вимоги законодавства щодо авалю. На лицевій стороні формуляра векселя або на додатковому аркуші (алонжі) має бути напис «вважати авалем».

Досвід установлення вексельного обігу в постсоціалістичних країнах та активного функціонування в розвинених країнах охоплює такі можливі операції: облік, інкасація, авалювання, акцептування, векселів; позика під їхню заставу; форфейтингові операції з ними; випуск банком власних векселів; переоблік їх центральним банком.

Менш розповсюджені в Україні казначейські зобов’язання держави, які розміщуються добровільно серед населення, засвідчують унесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на одержання фінансового доходу.

Вони зазвичай випускаються терміном від 5 до 25 років. В Україні можуть випускатися такі види зобов’язань: довгострокові (від 5 до 10 років); середньострокові (від 1 до 5 років); короткострокові (до 1 року). Дохід від них сплачується в наступному після їх придбання році.

Кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Україні доцільно звернутися до досвіду США, де практикується випуск казначейських паперів. Зобов’язання Казначейства США вважаються першокласними, дуже надійними паперами. Тому інвестиційні, пенсійні фонди, комерційні банки та інші інститути зобов’язані тримати частину своїх активів саме в цих паперах. Крім того, папери Казначейства США — ідеальна застава за банківського кредитування (іноді краще взяти короткостроковий кредит у банку, заставивши 30-річні папери, ніж їх продавати).

Казначейство США пропонує інвесторам різні за строками види державних цінних паперів: казначейські векселі (на 3, 6, 12 місяців), або Т-bills; казначейські білети (від 1 до 5 років), або Notes; довгострокові облігації (від 5 до 30 років), або Bonds.

Державні цінні папери США можуть купувати й нерезиденти, причому тут немає обмежень. Існують електронні брокери, що спеціалізуються на операціях з такими паперами. Знайти такого брокера українському інвестору допоможе банкір або спеціаліст фондового ринку. Комісійні за одну подібну угоду становлять не менш як 50 доларів США. При цьому угоди укладаються на суму від 1 тис. доларів. Дохід за державними цінними паперами без перешкод репатріюється в Україну та включається в сукупний оподатковуваний дохід.