Сторінка
2

М'ята перцева - mentha piperita

Із стародавніх часів використовувався єгиптянами. У середні віки був сировиною для виготовлення рицарських напоїв. Нещодавно знайдено акти початку XVII ст. про застосування звіробою як лікувального засобу.

Це — багаторічна трав'яниста рослина (ЗО—60 см зав­вишки) з родини звіробійних (Нурегісасеае). Стебло пря­ме, голе, вгорі гіллясте. Міжвузля округлі або з двома гра­нями, цілісні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видов-жено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозкамИі Квітки правильні, зібрані в щитко-подібну волоть або нещільну китицю. Чашечки з п'яти, що зрослися біля основи, ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пе­люстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крап­ками. Тичинок багато, маточка одна, з верхньою зав'яззю і З—5 стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна ко­робочка.

Росте у змішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників, на луках., перелогах, біля доріг.

Трава містить до 12 % дубильних речовин, гіперин, гі­перицин, гіперозид, азулен, ефірну олію (до 0,3 %), смоли­сті речовини (17 %), антоціани (до б %), сапоніни, віта­мін С і каротин.

Препарати звіробою мають в'яжучі і протимікробні властивості, а також здатні стимулювати регенерацію тка­нин. Використовують усередину при колітах, зовнішньо — при опіках, гінгівітах та стоматитах.

Із звіробою виготовляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін вико­ристовують також для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну.

Оскільки звіробій може рости на одному місці 5 років і більше, для його вирощування слід підбирати незатінені місця. Ділянки повинні бути незабур'янені. Грунт оброб­ляють, як і під інші просапні культури. Перед сівбою його боронують (залізними граблями). Якщо внести органічні і мінеральні добрива, урожайність рослини збільшиться на 20—ЗО %. Рекомендується під основну оранку вносити 0,2 т/100 м2 торф'яного компосту і 3 кг/100 м азотних, фосфорних і калійних добрив.

Розмножується безпосереднім висівом насіння в грунт під зиму з міжряддями 45 см з розрахунку 30— 40 г/100 м2. При весняній сівбі насіння обов'язково стратифікують: змішують з піском і витримують на холоді 2—3 міс. Для створення оптимальних умов зростання після по­яви сходи прополюють, а міжряддя розпушують. Такий об­робіток на першому році культивування протягом літа по­вторюють 3—4 рази. На другий і наступні роки рано на­весні з ділянки збирають відмерлі стебла, грунт боронують (залізними граблями). Для заготівлі сировини на великих площах траву ско­шують, а на малих — зрізують серпами на висоті 30 см від поверхні землі. Звичайно через 1 —1,5 міс після першого укосу рослини повторюють повну вегетацію і знову зацві­тають. Тоді їх косять вдруге. Середня урожайність стано­вить 0,2 т/100 м2 з дворічних і 0,3 т/100 м2 з трирічних культур.

Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях при температурі 50—60 °С. При сухій погоді можна суши­ти на відкритому повітрі, але в тіні.

МАТЕРИНКА ЗВИЧАЙНА – Origanym vulgare

багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прямо­стояче або висхідне, чотиригран­не, розгалужене, 30—90 см зав­вишки. Листки черешкові, супро­тивні, довгасто-яйцевидні, ціло­краї або віддалено-дрібнозубча­сті, тупі або загострені. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві або маточкові, розміщені поодин­ці в пазухах здрібнених і щільно зближених верхівкових листків, утворюючи щитковидно-волотис­ті суцвіття віночок невиразно двогубий, лілово-рожевий, рід­ше — білуватий, з вищербленою верхньою і трилопатевою ниж­ньою губою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте у червні — вересні. Поширення. Материнка звичайна росте по всій Україні в розрід­жених хвойних І березових лісах, на узліссях, серед чагарників, на степових і кам'янистих схилах,

Фармакологічні властивості і ви­користання. Материнка звичайна заспокійливо діє на центральну нервову систему, посилює сек­рецію травних, бронхіальних і по­тових залоз, посилює перисталь­тику і тонус кишечника, тоні­зуюче впливає на скорочення гладенької мускулатури матки, стимулює секрецію жовчі, підви­щує діурез, регулює, менструаль­ний цикл, виявляє протизапаль­ну, болетамувальну, протиглистяну й антимікробну дію. Засто­сування материнки показане при гострому й хронічному бронхі­ті, коклюші, при зниженому апе­титі й поганому травленні, особ­ливо при секреторній недостат­ності шлунково-кишкового трак­ту, при холециститах і дискінезії жовчовивідних шляхів, при ентероколітах,

Протипоказано приймати настій трави материнки всередину при вагітності і підвищеній секреції шлунка. Як зовнішній засіб ма­теринку вживають для компре­сів на нариви, набряки, фурун­кули та висипи; для полоскання горла і ротової порожнини при ангінах, стоматитах, гінгівітах та для промивання ран для сприн­цювання вагіни при сверблячці, білях і хронічному кольпіті; для миття голови при мігрені, безсон­ні, випаданні волосся і лупі; для ванн при сверблячих екземах, скрофульозі й рахіті у дітей. Від нежитю і головного болю, при шепритомленні дають нюхати порошок з трави материнки. Ек­стракт трави материнки входить до складу препарату уролесану. У по­буті материнку використовують як інсектицидну рослину (вису­шеною травою перекладають одяг, щоб уберегти його від молі). Застосовують материнку і в го­меопатії.

Лікарсгтсгтрорми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день за 15 хвилин до іди (прийма­ти теплим!); настій трави (10 г сиро­вини на 300 мл окропу) по півсклянки 3 рази на день за 15 хвилин до іди при епілепсії (курс лікування — З роки); 2 чайні ложки суміші трави материнки звичайної, листя підбілу звичайного І коріння алтеї лікар­ської, взятих у співвідношенні 1 . :2:2, настоюють 15—20 хвилин по склянці окропу, проціджують І п'ють теплим по півсклянки 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб у випадках гострого чи загострення хро­нічного бронхіту; 1 столову лож­ку суміші трави материнки звичайної, маренки запашної, листя меліси лікар­ської суниць лісових, взятих у спів­відношенні 1:2:2:3, настоюють 15—20 хвилин на 300 мл окропу, проціджують і п'ють по півсклянки 3 рази на день при шлунково-кишковому катарі. ЗОВНІШНЬО — настій трави (10 г сиро­вини на 200 мл окропу) для компре­сів, полоскання та обмивань; настій трави (20—ЗО г сировини на 2 —З л окропу, настоюють до охолодження, проціджують) для спринцювань (вжи­вати теплим), настій трави (50 г сиро­вини на 10 л води) для ванн.