Сторінка
4

Архітектура арабських країн та країн Близького і Середнього сходу (VII – XVIII століття)

Вся архітектура Альгамбри побудована на контрастах і протиставленнях. Яскраво освітлені двори змінюються приміщеннями, зануреними у прохолодний сутінок. Вражає примхливість і чисто східна вишуканість архітектурних форм. Нескінченне плетіння орнаменту мимоволі викликає асоціації зі східною музикою і поезією. Стіни залів суцільно вкриті різьбленими орнаментами з гіпсу (ця улюблена техніка арабських оздоблювачів називається «різьблення по стуку». Миготять блакитні, червоні, золотисті фарби. Візерунки в’ються по стінах, переходять на стелі і звітди немов би стікають гронами до легких арок, які спираються на тонкі тендітні колонки. Як і всюди в арабському зодчестві, тут величезну роль відіграють арабески – своєрідний тип візерунку, складеного з переплетіння стилізованих рослинних мотивів і геометричних фігур із включенням написів арабськими літерами, схожими на орнамент (епіграфіка). Якщо християни вважали найсвященнішим із зображень ікону – образ Божий, то мусульмани найбільше вшановували образ Слова Божого, зображене слово. Мусульманська релігія забороняла зображувати Бога. Тому каліграфія (вміння красиво писати) була основним видом мистецтва в ісламському світі. Майстерно виписаними уривками з Корану прикрашали мечеті і палаци як всередині, так і ззовні. Священними словами і повчальними висловами оздоблювали зброю, посуд. Мусульмани використовували різні почерки, залежно від змісту переписуваного тексту.

Здається, що інтер’єри палацу Альгамбра складені з суцільно коштовних матеріалів. Насправді ж основним матеріалом стін є не вишуканий мармур, а глина з гіпсом (стук), ажурні різьблені грати вікон – дерев’яні (рис.6.23). Адже цей шедевр світової архітектури споруджувався в ті часи, коли іспанці вигнали арабів з Кордови і еміри поспіхом створювали тут свою нову столичну резиденцію.

Із вторгненням у кінці ХІІ століття мусульманських правителів на територію Індії тут підсилюється централізація влади. Під впливом ісламських канонів змінюється типологія будівель. Але мусульманське зодчество, в свою чергу, відчувало сильний вплив індійських загальнонаціональних традицій. Особливого розквіту своєрідна архітектура Індії мусульманського періоду досягла в XVI – XVII столітті під час правління династії Великих Моголів.

Архітектура мусульманської Індії мала ряд особливостей. Міста середньовічної Індії розвивалися по нерегулярному плану, характерному для країн Близького та Середнього Сходу. Міста, що були засновані в період пізнього Середньовіччя, будувалися вже за регулярним планом (Джайпур, Хардарабад та інші).

Культове зодчество Індії мусульманського періоду характеризується використанням традиційних форм – фігурних колон, кілевидних профілів арок та цибулястих куполів. Мусульманська архітектура принесла в планувальне рішення індійських храмів айван. Типовими для Індії являються дворові мечеті з купольним молитовним залом і галереєю навкруги всього двору. В Делі, що був незмінною столицею мусульманських держав Індії, в XVII столітті була споруджена соборна мечеть. Побудована вона з червоного піщаника, купола ж висічені з білого мармуру. Весь образ мечеті втілює велич і стриману декоративність (рис.6.24).

Під впливом широкого обміну будівельним досвідом, що відбувався між Індією з одного боку та Іраном та Середньою Азією з іншого, створювалися нові типи мавзолеїв. Найбільш довершеним з них є шедевр індійської архітектури періоду моголів – всесвітньо відомий мавзолей Тадж-Махал з архітектурно-парковим ансамблем. Його вибудував у 1632 – 1650 роках Шах-Джахан в Агрі для своєї коханої дружини Мумтаз-Махал. Ансамбль складається з будівель мавзолею, мечеті і павільйону для зібрань, що встановлені на масивній платформі, складеній з плит червоного пісковику уздовж берега ріки Джамни. З півдня до ансамблю примикає широкий парк – «чербага», з трьох боків обнесений стіною з брамами посередині кожної зі сторін.

Головна брама розташована з південної сторони. Вона являє собою квадратну в плані монументальну споруду, по кутах якої поставлені круглі башти з купольними павільйонами – «чатри» – зверху. Висока арка величного порталу відкриває вхід на центральну алею, що через увесь парк веде прямо до біломармурової будівлі мавзолею, який є композиційним центром усього ансамблю. Мавзолей піднятий на квадратний в плані цоколь, облицьований білим мармуром. Загальна висота його – 75 метрів. По кутах цоколя стоять 4 струнких мінарети висотою по 41 м (рис.6.25).

Весь цей білосніжний комплекс розташований в середині червоної платформи, на головній осі всього ансамблю. З обох боків мавзолею – складені з червоного каменю будівлі мечеті і павільйону для зібрань, увінчані біломармуровими куполами. Архітектура ансамблю Тадж-Махал виділяється чудовою пропорційністю та гармонійністю форм і силуету. В основу композиції будівель покладене ритмічне зіставлення різних за малюнком та розмірам прямокутних площин стін та прорізаних у них ніш, павільйонів і куполів, що увінчують мавзолей. Особливо вишукані форма і постановка центрального цибулястого купола, злегка стягнутого внизу паском і піднятого на доволі високу баню. Це надає йому особливої грації та легкості.

Уявлення про еволюцію в індійській архітектурі XVII – XVIII століття дає порівняльний аналіз Тадж-Махала зі схожим із ним за схемою мавзолеєм Хумаюна, збудованим майже на століття раніше (рис.6.26). Звертає на себе увагу зовсім різне ставлення до самої архітектурної маси в цих пам’ятках. Якщо в мавзолеї Хумаюна за лаконічними лініями фасаду відчувається монументальність форм і об’ємів будівлі і купола, то в Тадж-Махалі спостерігається безумовна тенденція до полегшення, розчинення в оточуючому просторі. Це проявляється в більш витягнутому догори силуеті, що підкреслюється чотирма мінаретами, які немов би обмежують той куб повітряного простору, в центрі якого височить мавзолей. Характерна в цьому відношенні «дематеріалізація» об’єму будівлі глибокими нішами в усіх його зовнішніх гранях, контрастна до округлої форми високо піднятого гладкого купола. Недарма вночі, при місячному сяйві, здається, що купол ніби висить у небі.