Сторінка
3

Цілі інвестиційної стратегії

Початкове та скориговане розміщення активів, наприклад, могли базуватися на системі гнучкого зважування, поданій у табл. 11.3.

Таблиця 11.3

СТРАТЕГІЧНЕ РОЗМІЩЕННЯ АКТИВІВ

Зміна питомої ваги окремих інструментів інвестування могла бути викликана очікуванням зниження інфляції, що, у свою чергу, приведе до зростання курсу акцій та облігацій поряд зі зниженням дохідності операцій з нерухомістю. Отже, така система дає змогу отримати більшу віддачу в нових ринкових умовах.

Тактичний метод розміщення активів. Це спеціальний підхід, який використовує ф’ючерси на фондові індекси та процентні ф’ю­черси для зміни схеми розміщення активів у портфелі. Коли акції здаються менш привабливими, ніж облігації, потрібно продавати ф’ючерсні контракти на фондовий індекс і купувати ф’ючерсні контракти на облігації. І навпаки. Оскільки, щоб дати необхідний ефект, ця техніка повинна спиратися на великі портфелі й кількісні методи, вона, як правило, властива тільки інституційним інвесторам.

Система стратегічного управління дає змогу сформулювати глобальні цілі розвитку фірм, позицію менеджерів, оперативно пристосовуватися до змін ринкового середовища.

Стратегічне управління інвестиціями в цінні папери передбачає виконання таких функцій:

1. Оцінка інвестиційної привабливості цінних паперів.

2. Розроблення рейтингів, прогнозування стану ринка в цілому, а також його сегментів у галузевому й регіональному масштабах.

3. Аналіз ринку альтернативних вкладень.

4. Аналіз ринкового середовища, сильних і слабких сторін основних конкурентів, їхньої частки на ринку.

5. Пошук нових можливостей, аналіз потреб потенційних клієнтів.

6. Динамічне відстежування кон’юнктури ринку.

З огляду на специфіку роботи інвесторів на ринку цінних паперів і практику стратегічного управління, цілі інвесторів можна подати так, як це показано в табл. 11.4.

Таблиця 11.4

СТРАТЕГІЇ ІНВЕСТУВАННЯ В ЦІННІ ПАПЕРИ

Стратегічні інвестори ставлять за мету отримання можливості впливу на функціонування акціонерного товариства, а не прибутку від володіння акціями.

Ступінь впливу на діяльність акціонерного товариства залежить від кількості акцій, якими володіє інвестор. Стратегічний інвестор зацікавлений у придбанні достатньо великого пакета (як мінімум 25 %), щоб успішно впливати на стратегічно важливі рішення, пов’язані зі зміною статуту товариства.

За взаємодії з акціонерним товариством стратегічні інвестори вирішують певні завдання. Головним з них є отримання повного контролю над компанією. А коли його отримано, на перше місце висуваються інші завдання, обумовлені тими цілями, заради яких стратегічні інвестори купували компанію. Основною метою при цьому є отримання прибутку. Її можна досягнути, використовуючи різні способи, серед яких основними є такі:

1. Здійснення ефективного управління підприємством, модернізація його технологічного процесу та випуск нової, конкурентоспроможної продукції (стратегія ефективного власника). Прибуток при цьому обумовлений виробничою діяльністю придбаної компанії.

Основний дохід інвестора є довгостроковим і утворюється в результаті господарської діяльності підприємства. Тому для здійснення цієї стратегії необхідні значні ресурси не тільки на придбання контрольного пакета акцій, але й на розвиток емітента.

2. Підвищення інвестиційної привабливості цінних паперів компанії. Цей спосіб тісно пов’язаний з попереднім, хоча повністю ним не обумовлений. Початок реалізації перспективних інвестиційних проектів приводить до зростання курсової вартості цінних паперів товариства, надаючи власнику акцій можливість продати їх за вищою ціною, не очікуючи кінцевих результатів реа­лізації. Саме цю стратегію обирають венчурні фонди для фінансування інноваційного бізнесу.

3. Дроблення придбаного акціонерного товариства на дрібніші компанії. При цьому власник має можливість виділити економічно збиткові компанії та здійснити їхнє банкрутство. Зосередивши зусилля на прибуткових компаніях і покращуючи їхній фінансово-економічний стан, стратегічний інвестор підвищує курсову вартість їхніх акцій і має можливість продати належні йому цінні папери, отримуючи прибуток на курсовій різниці.

4. Здійснення процедури банкрутства придбаної компанії. У цьому випадку прибуток стратегічними інвестором може бути отриманий з інших джерел: або процедурою банкрутства усунено конкурента, або використано вигідне місцезнаходження придбаної компанії (звільняється місце після його банкрутства) тощо;

За подальшого розгляду дій стратегічного інвестора на ринку цінних паперів особлива увага приділяється першому способу реалізації його економічних цілей. Розглянемо дії на ринку в тому випадку, якщо він придбав акції підприємства для цілей його ефективного управління, модернізації та розвитку виробництва.