Сторінка
2

Типи правового регулювання ринку цінних паперів

Інституційно-правове регулювання здійснюється самоврядни­ми організаціями, як правило, внаслідок реалізації повноважень, наданих законами чи підзаконними актами, або внаслідок делегу­вання повноважень відповідним державним органом. Буває та­кож і так, що державно-правове регулювання не охоплює певні важливі відносини на ринку цінних паперів, тоді замість нього впорядкування може здіснюватися нормами і принципами інституційно-правового регулювання.

Найбільш поширеними випадками інституційно-правового регулювання є здійснення його фондовими біржами, іншими само­врядними організаціями, включаючи ті, що об'єднують професій­них учасників, наприклад, Асоціація ділерів, Асоціація брокерів, Асоціація депозитаріїв, Асоціація реєстраторів, Асоціація інвести­ційного бізнесу тощо.[ 2 ] Інституційно-правове регулювання здійсню­ється у відповідності з державно-правовими нормами і принципа­ми. Джерелами такого регулювання виступають, наприклад, Пра­вила торгівлі цінними паперами, статути само регулюючих організа­цій, Положення про арбітражні суди, які можуть створюватись і діяти при самоврядних організаціях тощо. На відміну від держав­но-правового регулювання, яке головним чином засноване на можливості застосування примусово-владного впливу на учасни­ків ринку, інституційно-правове регулювання значною мірою засноване на зацікавленості учасників у додержанні інституцій-но-правових норм, що в свою чергу зумовлюється добровільним характером участі в саморегулюючих організації. Наприклад, емі­тент, який бажає, щоб випущені ним цінні папери котирувалися на фондовій біржі, добровільно погоджується з правилами біржо­вого котирування та торгівлі, встановленими фондовою біржею.

Його не треба примушувати подавати біржі необхідну інформацію, звіти, проходити встановлені процедури, дотримуватися визначе­них біржею стандартів. Аналогічним чином, учасники, наприклад, асоціації інвестиційного бізнесу зацікавлені в тому, щоб додержу­ватися правил і норм, встановлених асоціацією, оскільки розуміють, що їх додержання є більш вигідним, аніж порушення.

Структурна залежність трьох типів правового регулювання виражається таким чином. Національне державно-правове регу­лювання не повинно суперечити міжнародно-правовому; інституційно-правове регулювання не повинне суперечити міжнародно-правовому і національному державно-правовому.

Література

1. Документы Европейского Союза .- М., 1994. – Т. 1.

2. Уайтинг. Осваиваем банковское дело. – М.: Банки и биржа, ИО «Юнити», 1996.

3. Синки Дж. Ф. Мл. Управление финансами в коммерческих банках. – М., 1994.

4. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д., ВІРА-Р, 1998.

5. Палфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. – М.: ИНФРА_М, 1996.

6. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18. 06. 91 // Голос України. – 1991. - № 133.

7. Банк очима економіста і бухгалтера / Жан-Клод Вігуу та ін, - К.: Основи, 1997.

8. Основы законодательства капиталистических стран о банковской системе. – М., 1992.

9. Ключников И. К., Торкановский В. С. Коммерческие банки США в системе государственно-монополистического акпитализма. – Л., 1982.

10. Валютное законодательство зарубежных стран: Сб. норматив. Актов. – М., 1991.

11. Жуков А. И. Услуги коммерческих банков: Зарубежный опыт и практика. – М.: АО «Консалтбанкир», 1995.

12. Лордкипанидзе А. Г. Законодательство капмталистических государств о финансово-кредитных предприятиях: Обзор. Информ. – М.,1983.