Сторінка
5

Брокерська діяльність

Від початку своєї діяльності, брокер (брокерська контора) мас розрахувати і визначитися за основними напрямами:

] розраховувати оптимальний (раціональний) рівень коштів для початку організації діяльності на біржовому ринку, визначити джерела їх надходження і механізм повернення, у випадку, коли для цього використовується позика.

] визначити асортимент товарів, у межах яких передбачається здійснювати брокерську діяльність. На основі аналізу біржової кон'юнктури цих товарів визначити товарну біржу чи кілька з них, де така діяльність може ефективно здійснюватися.

] визначитися з переліком питань, за якими брокер зможе надавати консультації та інші послуги своїм клієнтам та визначити їх обсяги для того, щоб не зашкодити основній діяльності.

] провести аналіз своїх можливостей і визначити той сегмент на біржовому товарному ринку, який реально зможе зайняти.

] вивчити кон'юнктуру на ринку продукції, з якою брокер планує працювати, цінову ситуацію, тенденції і прогнози фахівців з цих питань

] вибір найбільш ефективних, з позицій брокера, умов платежів і форм розрахунків за угодами.

] провести аналіз можливих фінансових ризиків у процесі роботи з клієнтами.

] розрахувати граничні рівні збитку від своєї діяльності, визначити критерій ефективності на основі показника чистого прибутки на вкладений капітал.

6. Винагороди за брокерську діяльність та ефективність її здійснення

До найважливіших умов договору на посередницьке обслуговування належать форми та розміри винагороди. Винагорода - це ціна послуг посередницької фірми і згідно з Законом України "Про підприємництво" встановлюється за погодженням сторін, в тому числі на основі співвідношення попит і пропозиції на посередницькі послуги.

Оплата діяльності дилерів і трейдерів залежить від прибутку, який вони одержують у процесі своєї діяльності, оскільки вони самостійно організовують і здійснюють свою посередницьку діяльність та визначають власний рівень прибутку.

Розмір брокерської винагороди залежить від наступних чинників:

] інтересів клієнта та його фінансового становища;

] дефіцитності ти оборотності товару;

] конкретновзятої ситуації та інтересів брокера;

] виду угоди.

Розрізняють два основні види оплати брокерських послуг:

1. У вигляді відсотка від суми укладеної угоди (від 2 до 15%, найчастіше - 5 - 10%).

2. У вигляді різниці між вартістю угоди за ціною клієнта і вартістю фактично здійсненої угоди (до 50%).

В оплату праці брокера також входять виплати брокерської контори, які складаються із зарплати і спеціальних премій (рисунок 9.6.).

Ефективність брокерської діяльності визначається через систему роз­рахункових показників:

1. Рівень економічної ефективності брокерської діяльності. Визначається через відношення величини одержаного сумарного прибутку за укладеними угодами до величини усіх видів витрат пов'язаних з укладанням контракту (від заявки клієнта до оформлення і реєстрації угоди після її укладання. Цей показник розраховується для узагальнення роботи за певний період як для оцінки діяльності брокерської контори та брокерів, так і окремих операцій.

2. Обсяг прибутку на вкладений капітал. Дає змогу оцінити наскільки ефективно працює дана брокерська фірма у порівнянні з іншими видами комерційної діяльності. Розраховують через відношення між сумарним прибутком, одержаним брокерською конторою протягом року та вартістю сумарного капіталу, вкладеного за цей же період для розвитку її діяльності.

3. Обсяг прибутку в розрахунку на одного брокера. Дає змогу порівняти рівень ефективності діяльності брокерів у часі і у порівнянні з іншими брокерськими фірмами. Розраховують як відношення обсягу прибутку брокерської фірми до загальної чисельності заданих у торгівлі брокерів.

4. Рівень рентабельності брокерських операцій. Визначають як процентне співвідношення між сумою прибутку від укладеної угоди до сумарної вартості даної угоди.