Сторінка
3

Фольклорні свята як засіб прилучення молодших школярів до народної культури

Народна педагогіка відіграє надзвичайно важливу роль – і творчу, і рятівну. У народі зберігся моральний стрижень: любов до праці, добра, правди. Носії цієї любові є в кожному народі. Їх вплив на підростаюче покоління безсумнівно. Народною педагогікою визначається моральне здоров'я нації, з нею пов'язані історичні коріння духовного життя народу.

Фольклор ж завжди природним чином входив в народну педагогіку – традиційну для народу практику виховання – трудового, морального, фізичного, естетичного, патріотичного, інтернаціонального.

Народна педагогіка – складова і невід'ємна частина загальної духовної культури народу. Народна культура – це невичерпне джерело естетичного, морального та патріотичного виховання школярів. Рідна культура, як батько і мати, повинна стати невід'ємною частиною душі дитини, початком, що породжує особистість. Зараз до нас поступово повертається національна пам'ять, і ми по-новому починаємо ставитися до старовинних свят, фольклору, в яких народ залишив найцінніше з своїх культурних здобутків.

Наукові дослідження народної педагогіки свідчать, що вивчення народного досвіду виховання як соціально-історичного феномена на всіх етапах історичного розвитку входило в коло наукових інтересів педагогів минулого і сьогодення.

Ян Амос Каменський родоначальник педагогіки був вірним сином свого народу. Вже перші його роботи мали народно-педагогічний, національно-педагогічний характер. Патріотична відданість своєму народові спонукала Каменського до уважного вивчення народних традицій виховання і до їх творчого використання у створенні наукової теорії педагогіки.

Великий російський педагог К.Д. Ушинський високо оцінював виховний потенціал народної педагогіки. «Виховання, створене самим народом і засноване на народних засадах, – писав він, – має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, заснованих на абстрактних ідеях…». Добре знаючи народні звичаї, обряди, традиції, він прийшов до висновку, що «мудрість предків – дзеркало для нащадків», і тому ратував за народне виховання, так як воно є живим взірцем у процесі народного розвитку.

В.А. Сухомлинський був один з найосвіченіших педагогів свого часу. Духовний вплив особистості, як вважає Сухомлинський, – це перш за все частина духовного багатства нації. В останніх книгах Сухомлинського, в усіх останніх статтях червоною ниткою проходить думка про необхідність відродження прогресивних педагогічних традицій народу, про широке впровадження їх у сім'ю і школу.

Г.С. Виноградів – видатний дослідник дитячого фольклору, побуту і проблем виховання. Наукова діяльність Виноградова вражає багатосторонністю і різноманітністю. Народознавство – комплексне вивчення побуту, звичаїв, духовної культури, психології російського народу, об'єднувало фольклористичні, етнографічні інтереси вченого. Дитячий фольклор і побут склали ту принципово важливу область народознавства, на якій сфокусовані основні дослідницькі напрями і розробки Г.С. Виноградова. Виноградов висував думку про необхідність краєзнавства в колі обов'язкових шкільних предметів, висував новаторські ідеї про проведення з дітьми повсякденних фольклорно-етнографічних спостережень, обгрунтовує доцільність вивчення дитячого фольклору в шкільному курсі словесності.

Принципи фольклору

Слово folklore прийнято перекладати як «народна мудрість», а вживається воно зазвичай як «народна творчість». Але, вдумуючись у переклад – «народна мудрість», стикаєшся з глибинним змістом цього всеосяжного поняття, так як мудрість століттями народжувала світ образів народного мистецтва, зберігаючи минуле в сьогоденні для майбутнього.

Фольклор – це колективне художня творчість народу. Поетичне народна творчість століттями вбирало в себе життєвий досвід, колективну мудрість трудящих мас і передавало їх молодшим поколінням, активно пропагуючи високі моральні норми і естетичні ідеали.

Фольклор – це творчість, для якого не потрібно ніякого матеріалу і де засобом втілення художнього задуму є сама людина. Фольклору прийнято зараховувати словесні, музичні, хореографічні та драматичні види народного мистецтва.

Фольклор має ясно виражену дидактичну спрямованість. Багато чого в ньому створювалося спеціально для дітей і було продиктоване великої народної турботою про молодь – своє майбутнє. Фольклор «обслуговує» дитини з самого його народження.

Народна поезія розкриває найсуттєвіші зв'язки і закономірності життя, залишаючи осторонь індивідуальне, особливе. Фольклор дає їм найголовніші і прості поняття про життя і про людей. Він відображає загальноцікаве і насущне, те, що зачіпає всіх і кожного: праця людини, її взаємини з природою, життя в колективі.

Значення фольклору як важливої ​​частини музичного виховання в сучасному світі загальновідомо і загальновизнано. Фольклор завжди чуйно відгукується на запити людей, будучи відображенням колективного розуму, накопиченого життєвого досвіду. І в ньому задовго до виникнення педагогіки як академічної культури була вже вироблена народна педагогіка – система виховання людини від її народження до переходу в інший світ.

Для введення народної музичної творчості на уроках музики вчителю необхідно знати основні ознаки, властивості, що дозволяють наблизитися до розуміння суті фольклору.

Біфункціональність

Кожне фольклорний твір – органічна частина життєдіяльності людини і зумовлено практичної призначеному. Вона орієнтована на певний момент народного життя.

Наприклад, колискова пісня – вона співається, щоб заспокоїти, приспати дитя. Коли дитина засинає, пісня припиняється – в ​​ній більше немає необхідності. Так виявляється естетична, духовна і практична функція колискової пісні. Усе взаємопов'язано у творі: красу не можна відокремити від користі, користь від краси.

Поліелементність

Не кожне фольклорний твір включає всі художньо-образні елементи. Є і такі жанри, в яких їх мінімальна кількість. Але виконання фольклорного твору – це завжди цілісність творчого акту. Серед безлічі художньо-образних елементів фольклору виділяють як основні словесний, музичний, танцювальний і мімічний. Поліелементність проявляється, наприклад, на уроках, присвячених темі «Гори, гори ясно, щоб не згасло». При вивченні хороводу-гри «Бояри» відбувається рух «ряд на ряд». У цій грі взаємодіють всі основні художньо-образні елементи: словесний і музичний проявляються в музично-поетичному жанрі пісні, що виконується одночасно з хореографічним рухом (танцювальний елемент). У цьому виявляється поліелементность фольклору, його початковий синтез, званий ще синкретизмом.

Колективність

Відсутність автора. Колективність у фольклорі виявляється і в процесі створення твору, і в характері змісту, яке завжди об'єктивно відображає психологію багатьох людей. Питати, хто написав народну пісню, все одно, що питати, хто написав мову, на якому ми говоримо. На уроках музики в початковій школі колективність народної музичної творчості обумовлена ​​у виконанні фольклорних творів. Адже деякі компоненти їх форм, наприклад, приспів, передбачають обов'язкове включення до виконання всіх учасників дії