Сторінка
1
Вчитель працює над самим відповідальним завданням, він формує людину
В.О. Сухомлинський
Головна мета сучасної школи полягає в ефективній передачі найціннішого і актуального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. Але школа як і раніше ще залишається орієнтованою на простий розвиток знань умінь і навичок, методи навчання багато в чому репродуктивні.
Пізнавальний інтерес – це особлива вибіркова спрямованість особи на пізнання і вибірковий характер, виражений в тій або іншій наочній області знань. В умовах навчання пізнавальний інтерес виражений налаштуванням школяра до навчання; до педагогічного пізнання діяльності в області одного або ряду учбових предметів. Проблема формування пізнавальних інтересів школярів – одна з найважливіших задач сучасної школи. Як відомо, стійкий пізнавальний інтерес формується при поєднанні емоційного і раціонального в навчанні.
Розвиток пізнавального інтересу є однією з актуальних проблем сучасної освітньої школи. Педагогічною наукою доведена необхідність теоретичної розробки цієї проблеми і здійснення її практикою навчання.
Актуальність теми. Розбудова української системи освіти на засадах демократизації, гуманізації, цінності особистісного розвитку людини зумовлює особливу актуальність проблеми методики розвитку пізнавальних інтересів учнів.
Актуальність цієї проблеми можна пояснити тим, що методика і практика навчання почали все більше звертатися до особи учня. Теорія навчання і освіти стала все більш глибоко розробляти питання як готувати людину, як формувати в ній суспільну особу творця, будівника нового суспільства.
Формування і розвиток пізнавальних інтересів частина широкої проблеми виховання всесторонньо розвинутої особи.
Отже, навчання і виховання ґрунтується на активній позиції учнів, їхній пізнавальній самостійності. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.
Мета роботи: проаналізувати теоретичні основи процесу формування пізнавального інтересу та розробити методику використання практичної спрямованості шкільного курсу «Зоологія».
Завдання, які я поставила для досягнення мети:
· вивчити теоретичні основи і проблему розвитку пізнавального інтересу;
· проаналізувати досвід формування пізнавального інтересу в навчальному процесі школи;
· розробити методичні рекомендації щодо формування пізнавального інтересу засобами практичної спрямованості шкільного курсу «Зоологія».
Об’єкт курсової роботи – процес формування пізнавального інтересу у школярів.
Предмет – методика використання практичної спрямованості як засобу формування пізнавального інтересу.
Структура дослідження: курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Робота викладена на _ сторінках комп’ютерного тексту. Список літератури складає джерела.
База експерименту: Новоочаківська ЗОШ І-ІІІст. Березнегуватського району Миколаївської області. Термін: січень-лютий 2010р.
Сутність поняття «пізнавальний інтерес». Його рівні і критерії
Якість навчання і виховання зумовлюється багатьма психолого-педагогічними чинниками: рівнем методичної роботи, майстерністю вчителів, взаєминами їх з батьками та дітьми, стилем керівництва, загальною атмосферою шкільного життя та ін. Проте навіть найзразковіша організація шкільної роботи, найактивніша діяльність усього педагогічного колективу приречені на невдачу, якщо учні байдужі до навчання, коли фактичні знання не збуджують їхньої фантазії, не впливають на почуття, не викликають радості пізнання. Завдяки інтересу дитяча думка послідовно проникає в суть явища чи предмета, наполегливо відшукує зв'язки і, переборюючи перешкоди, досягає радісного осяяння, коли невідоме відкривається в усій логічній цілісності й красі. А це означає, що досягнуто основної мети навчання: не тільки збагатився знаннями учень, а й розвивається і формується його особистість.
Вивченню інтересів дітей, особливо інтересу до навчання присвячено багато психолого-педагогічних праць. Проблема пізнавального інтересу в основному розроблялась у таких напрямках: дослідження психологічної природи інтересу; вивчення інтересу як ставлення особистості або як мотиву навчальної діяльності. У ряді праць пізнавальний інтерес розглядається як засіб навчання й виховання.
Насамперед треба зазначити, що вивчення пізнавального інтересу відбувалося в контексті філософії. У філософській літературі інтерес розглядався і розглядається як форма вияву потреб людини і є важливою категорією для встановлення реальних причин та основних стимулів її діяльності й соціальної активності. Пізніше інтереси розглядались як такі, що зумовлюються самою природою людини, або як вияв психіки, свідомості (однак поза суспільними взаєминами) чи лишалися як результат діяльності надлюдських духовних сил.
В діяльності людини завжди була присутня тяга до пізнання світу. Процес пізнання проходив через процес навчання, який завжди грав виключно важливу роль. З кожним витком розвитку суспільства відкривалися все нові горизонти пізнання, що спричиняло за собою накопичення багатющого теоретичного матеріалу і досвіду, що робило саме життя і практику основами пізнання. Одна з головних особливостей людини, що виділила його з тваринного світу, – тяга до пізнання.
В західноєвропейській філософії проблема пізнання більш повно висвітлюється з 17 століття. Питанню пізнання надавали увагу Р. Декарт, Дж. Локк, До. Маркс, Ф. Енгельс: вся жива природа вміщується в теорію пізнання, даючи критерії істини – поки ми не знаємо закону природи, він, існуючи і діючи, окрім нас і зовні нашої свідомості, робить нас рабами «сліпої необхідності». Після пізнання закону наша діяльність носить цілеспрямований характер.
Розглядаючи пізнання з філософської точки зору, відзначимо, що пізнання є особливим видом людської діяльності, що полягає у формі активного відношення до навколишнього світу. Пізнання не може отримати остаточного завершення, тобто пізнання нескінченне і безграничне.
До педагогічної науки категорію інтересу відніс Я.А.Коменський, який вважав, що завдяки інтересу учень прагне вчитися, не лякаючись ніяких труднощів, засвоюючи знання. Після Я.А.Коменського ґрунтовний психолого-педагогічний аналіз категорії інтересу зробив у свій час Й.Ф. Гербарт. Він визначав інтерес як вид розумової діяльності, зумовлений навчанням і вважав, що інтерес в педагогіці відіграє подвійну роль: з одного боку, - це мета виховання, з другого - принцип, який значною мірою визначає методику і дидактику. Розвиток його найближче завдання навчання. Водночас інтерес впливає на розв'язування виховних завдань. Він є також ефективним засобом формування характеру особистості.
Наприкінці XIX - на початку XX століття посилилась увага до цього питання. Типовою на той час була думка, що пізнавальний інтерес закладений у дитині природою виявляється поступово з роками.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Формування музично-інтелектуальних умінь учнів молодших класів
Музичне виховання
Дидактичний проект підготовки робітника спеціальності "Інженер з механізації та автоматизації виробничих процесів" з поглибленою розробкою технологій навчання
Організаційні засади діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею
Формування і розвиток інтересу учнів до вивчення біології в 7 класі з використанням нетрадиційних засобів наочності