Сторінка
4
Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших об’єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загально визначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі.
Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розв’язування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно пов’язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань.
Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями
Формування у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на загально виражену тривалість і часові співвідношення («довго», «скоро», «зараз», «пізніше», «раніше»), а також слів, якими визначають порядок перебігу явищ і подій у часі («було», «є», «буде»), широко здійснюється у повсякденному житті. Насамперед використовуються будь-які слушні випадки в режимних моментах та створюються ситуації для збагачення відчуттів дитиною того, що все, що вона робить, якийсь час триває і відбувається в певній послідовності. Зокрема, під час проведення з дітьми ранкової гімнастики можна кілька разів підкреслити тривалість та послідовність вправ, кажучи: «Зараз ми робимо таку вправу . Стільки ж часу ми робитимемо ось таку наступну вправу .» і т. д. Після закінчення гімнастики вихователь звертається до дітей із запитаннями на які потребують оцінювання та порівняння виконуваних вправ: «Діти, довго ми сьогодні робили гімнастику? А чи робили ми якусь вправу довше, ніж іншу? Яку вправу ми з вами зробили спочатку? Що в нас буде після ранкової гімнастики?».
Поглиблення, уточнення і закріплення правильного розуміння і вживання часових термінів здійснюється на заняттях з використанням роздавального дидактичного матеріалу. Оскільки дітям відомі послідовність та тривалість режимних моментів дитячого садка, то вихователь, добираючи картинки із зображенням різних режимних процесів (1 – ранкова гімнастика, 2 – прогулянка, 3 – денний сон), спочатку демонструє перед дітьми дві з перших картинок і з’ясовує, що зображено на кожній з них, а потім запитує, що із зображеного триває довго, а що недовго. Наступного разу крім цих двох картинок демонструється ще третя і пропонуються такі завдання: показати, що із зображуваного скоро буде, що нескоро; що вже було, а що буде; що діти в дитячому садку роблять спочатку, що потім, що пізніше.
Навчаючи дітей середньої групи розрізнювати і правильно вживати поняття «сьогодні», «завтра», «учора» у повсякденному житті використовують вправи з конкретним, зрозумілим змістом: «Сьогодні у нас заняття з математики. Яке заняття було учора? Завтра у нас буде заняття з малювання. Яку пісню ви заспівали учора на музичному занятті?» Увагу дітей звертають на плинність часу. Дітям пояснюють, що те, що було теперішнім, поступово відступає, а майбутнє поступово наближається. Саме це й перетворює «сьогодні» у «завтра», а «завтра» у «сьогодні». Після цього дітям пропонується загадка: «Що було вчора, а буде завтра?» (сьогоднішній день).
Щоб надати дітям можливість повправлятися в локалізації подій і явищ у часі, встановлюючи їхню логічну послідовність, у цій віковій групі на заняттях використовують 2 – 3 сюжетно пов’язані картинки з більш складними сюжетами. Вихователь пропонує розглянути їх, розкласти в послідовності. Важливо, щоб всі діти правильно виконували цю роботу.
Поняття «швидко», «повільно» формуються у дітей в процесі безпосередніх спостережень за своїми рухами, рухами дорослих, тварин, птахів тощо. Наприклад, ворона ходила повільно; слимак повз повільно» горобець стрибав швидко; одні рибки, плаваючи в акваріумі, робили швидкі рухи, а інші – повільні.
Для закріплення і уточнення цих знань також використовують картинки. Дітям дають дві картинки – на одній зображено повільні рухи, на другій – швидкі. Вихователь пропонує назвати, що роблять зображені на картинках діти, і сказати, хто рухається повільно.
У цій віковій групі, для закріплення часових уявлень використовують ігри: «Учора, сьогодні, завтра», «Придумай речення на слово, яке я назву».
У старшій групі робота розпочинається також з уточнення на чуттєвій основі понять, що вказують на тривалість у загально визначеній формі та послідовність. Наприклад, коли діти після сну почнуть застеляти свої ліжечка, їх запитують про те, що спочатку вони роблять, застеляючи ліжечка, що потім, що ще пізніше; що саме потребує більше часу при застелянні ліжка.
Певна методика розвитку "почуття часу" була розроблена і описана Т.Д.Ріхтерман на основі багаторічних досліджень і практичної роботи. До всіх вимог, які пред'явить дитині школа, її треба готувати ще в дошкільному віці. Для цього насамперед необхідно розвивати у дітей «відчуття часу», вміння визначати та відчувати певні відрізки часу.
У дітей старшого дошкільного віку можливо формувати навик регулювання діяльності у часі, для цього необхідно створювати спеціальні ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалості різних життєво важливих тимчасових інтервалів, показати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати у процесі діяльності вимірювати, а потім і самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії та виконувати їх в заздалегідь встановлений час.
Методика навчання розрізнення частин доби, визначення їхньої послідовності
Формування у дітей молодшої групи знань про назви частин доби і уміння їх розрізняти розпочинається з організації конкретних спостережень за тим, що роблять вранці дорослі і діти, коли вони прийшли до дитячого садка; якими справами вони зайняті: вдень, увечері. Іншого разу дітям пропонують розповісти, що вони роблять зранку вдома, у дитячому садку; що вони роблять в дитячому садку вдень; що вони роблять вдома ввечері.
Конкретним визначенням часу для дітей являється їх власна діяльність. Тому, навчаючи дітей, потрібно насичувати частини доби конкретними, суттєвими ознаками дитячої діяльності, називаючи відповідний час.
Серед різноманітних видів діяльності, які щоденно повторюються в режимі дня дитини, є постійні, мають місце дише один раз за добу, у визначений час: це прихід до дитячого садку, зарядка, обід, післяобідній сон и т. д. Є і варіативні види діяльності, що повторюються декілька разів протягом дня, в різні частини доби: гра, умивання, вдягання і роздягання, прогулянка і т. д. Вони також можуть бути використані в якості показників частин доби.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Наукова організація праці студентів
Організація роботи професійної та психологічної студії в закладах нового типу з метою формування професійної компетентності педагогічних працівників та соціальної компетентності школярів
Виникнення та розвиток ідей теорії "вільного виховання" в педагогіці
Соціально-педагогічна технологія розвитку комунікативності дітей-сиріт, які потрапляють до притулку
Активізація пізнавальної діяльності учнів при вивченні курсу фізики