Сторінка
1
Сьогодні, коли англійська мова є, практично мовою міжнародного спілкування, освіта, отримана у Великій Британії, дає значні переваги й розкриває більші можливості для випускників англійських шкіл, коледжів та університетів. Система британської освіти пройшла перевірку часом і вважається зразковою.
Сучасна система освіти в Великобританії складається з чотирьох рівнів: початкового, середнього, так званої подальшої і вищої освіти. Дошкільне виховання відбувається в школах-яслях і дошкільних класах. Початковою освітою охоплюються діти з 5 до 11-12 років. З 5 років діти відвідують дворічні школи для малюків (pre-preparatory school), з 7 до 11 років - початкові школи (primary, elementary або preparatory school). З 11-12 літнього віку для дітей починається етап середньої освіти.
З середини 50-х років в Великобританії почалась державна перебудова системи середньої освіти, яка незавершена й досі. У результаті в країні сусідствують декілька типів середніх шкіл, значно відмінних одна від одної учбовими програмами і цілями навчання. Для всіх типів шкіл законодавче закріплений єдиний освітній мінімум, який повинна дати школа. Також законодавче введена обов'язкова безкоштовна середня освіта, яка завершується у віці 15-16 років. Випускники шкіл складають випускні екзамени і отримують сертифікат про середню освіту GCSE (General Certificate of Secondary Education). Цей сертифікат є достатнім для початку самостійної трудової діяльності, але не дає права вступу у вищі учбові заклади.
Говорячи про історіографію даного питання, ми можемо сказати, що досить довгий час англійська система освіти перебувала в полі зору науковців, як зарубіжних, так і вітчизняних, російських та радянських. Певною мірою це можна пояснити частими, вже згадуваними реформами, про які писали в своїх працях такі вітчизняні та російські науковці: Н. Воскресенмська, Б. Фульфсон, С. Коваленко. Питанням виховання в англійських школах та проблемою навчання дітей з обмеженими можливостями займалися знову ж таки вітчизняні дослідники: О. Джуринський, Н. Лавриченко, О. Локшина, Л. Пуховська та ін. стосовно радянської історіографії, то ми б хотіли виокремити фундаментальну працю Н. Барбариги, присвячену переважно середній освіті в Великобританії. Серед західноєвропейських дослідників варто звернути увагу на С. Братан, Е. Кейд, К. Робінс, О. Петерс, які присятили увагу питанню початкової та вищої освіти в Англії.
Сучасні системи освіти Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії відрізняються певними деталями, але основні їхні структури подібні, про що буде сказано при подальшому вивченні проблеми.
Тож таким чином ми можемо сказати, що об’єктом нашого дослідження є така західноєвропейська острівна країна як Англія.
В якості предмета вивчення виступає система освіти Англії.
Мета нашого дослідження:
- подати чіткий наліз розвитку системи освіти в Англії;
- визначити основні освітні напрямки уряду Англії.
В ході дослідження перед нами постає ряд завдань:
По-перше, докладно проаналізувати етапи розвитку англійської системи освіти.
По-друге, порівнево охарактеризувати систему освіти Англії.
По-третє, визначити основні пріоритети уряду стосовно освіти в країні.
По-четверте, визначити чим обумовлений розвиток освіти в Англії.
Говорячи про систему освіти вивчаємої країни не можна не згадати саму історію освітніх закладів Англії. Так, вона має давню й розвинену систему освіти. Перші школи існували на території Англії ще в часи, коли майже вся вона входила до складу Римської імперії і Лондон із мікроскопічного поселення перетворився на центр ремесла і торгівлі. Надалі система освіти спочатку обслуговувала церкву і керівну адміністрацію країни, а з середньовіччя розвивалася паралельно з економікою країни, задовольняючи її потреби. Засновані на початку XIII століття університети в Оксфорді й Кембриджі, кожен з яких складається в наш час з декількох коледжів, для навчання еліти, покликаної слугувати Богові й державі, кілька століть репрезентували всю її вищу освіту. Аж до XIX століття вони залишались єдиними університетами в країні. Наступні університети з'явилися тільки після 1830 року під тиском суспільних вимог періоду індустріальної революції та нових потреб країни. Та й після цього вища освіта країни була елітарною і охоплювала надто малий відсоток молоді.
З кінця XIX століття у Англії працювали технічні коледжі, але їхні дипломи вважалися нижчими від академічного стандарту університетів. Лише з 1956 р., зі створенням Національної ради з присудження академічних звань, дипломи закладів технічного сектора вищої освіти підняли до рівня бакалаврських .
Загалом, на сучасному етапі, систему середньої освіти Англії можна зобразити таблицею:
Державні школи |
Вік учнів |
Приватні та незалежні школи |
Вік учнів |
Дошкільна освіта Школи-дитсадки |
2 – 5 |
Дошкільна освіта (школи-дитсадки) |
2 - 5 |
Початкова освіта Школи для мальків Молодша школа |
5 – 7 7 – 11 |
Початкова освіта Передпідготовчіготовчі школи Підготовчі школи |
5 – 8 8 – 13 |
Середня освіта Середня школа (граматична, технічна, сучасна, об’єднана) |
11 - 18 |
Середня освіта Середня школа (паблік-скулз) |
13 - 18 |
Кінець ХХ ст. став періодом активного реформування освітньої системи Великобританії. Сучасні радикальні перетворення в освіті Англії розпочались з Акту Бейкера, прийнятого урядом М. Тетчер у 1988 році. Реформа, за цим актом, здійснювалась на основі синтезу неоконсервативної та неоліберальної освітньої ідеологій. Провідною її ідеєю стало забезпечення високої якості освіти через введення освітніх стандартів ( національних навчальних програм, рівнів навчальних досягнень учнів кожного класу з кожного предмету, національних тестів з англійської мови, математики та природничих наук учнів 7, 11, 14, 16 – річного віку ); запровадження ринкових механізмів в освітню сферу ( вільного вибору школи, їх диференціації та інформаційного забезпечення, конкурентної боротьби за «клієнта» між навчальними закладами). Проте ця система зазнала певної критики серед англійських освітян, які опираючись на те, що вона нехтує певними принципами соціальної справедливості на користь високої якості освіти «для не багатьох»; робить з вчителів не професіоналів, а «самозацікавлених індивідів», котрі мінімізують свої зусилля у викладацькій діяльності, до того ж самі педагоги не підтримали проведену реформу через що не було досягнуто бажаного результат, піддали її великій критиці.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Шляхи підвищення ефективності занять з фізичного виховання дітей дошкільного віку
Українська народна вишивка та її ціннісний світ як засіб розвитку національної свідомості
Особливості західного та східного типів виховання людини
Педагогічне спілкування
Подолання мовно-рухових порушень при дитячих церебральних паралічах