Сторінка
15
На другому етапі здійснюється більш інтенсивний вплив вчителя на рухову активність дітей. Малорухливі діти залучаються до діяльності, яка сприяє в них розвитку інтересу до ігор та фізичних вправ. Дуже рухливих та збудливих дітей спрямовують на вправи, які вимагають від них точності рухів (метання в ціль, вправи у рівновазі), вони стимулюють їх від занадто рухливості і сприяють формуванню уваги та стриманості. Індивідуальний підхід до дітей різного віку повинен застосовуватися з врахуванням інтересу дитини до ігор та різних видів фізичних вправ.
Вчителю потрібно добре знати стан здоров'я, фізичний розвиток, рухову підготовленість, особливості поведінки та інші показники індивіду-ального розвитку дитини. У процесі самостійної рухової діяльності діти, в основному, самі регулюють фізичне навантаження, змінюючи більш інтенсивні рухи менш інтенсивними і при необхідності роблять паузи. Однак слід спостерігати за станом самопочуття дітей, здійснюючи індивідуальне керівництво їх діяльністю.
Індивідуальна робота повинна також спрямовуватися на активізацію малорухливих дітей, покращення фізичної та рухової підготовленості більш слабких учнів. Враховуючи індивідуальні особливості дітей, вчитель одним з них надає допомогу у виконанні вправ, а іншим нагадує, як їх робити, підбадьорює та оцінює рухові дії. Деяким дітям пропонує відпочити, попереджуючи їх втому та занадто велике перегрівання від рухової діяльності.
Особливого підходу потребують діти, рухова активність яких обмежується після перенесених хвороб. Слід порадитися з лікарем, які вправи їм можна виконувати і яких іграх брати активну участь. Поступово цим дітям пропонують більш інтенсивні рухи та динамічні ігри.
Треба слідкувати, щоб діти частіше вправлялися у тих способах виконання рухів, якими вони володіють гірше. Підтримувати бажання дитини допомагати своїм одноліткам оволодіти важкою для них вправою. Наприклад, стрибки зі скакалкою, кидки баскетбольного м'яча в кошик.
Таким чином, самостійна рухова діяльність має виняткове значення для формування у дитини звички та потреби у систематичному виконанні фізичних вправ і впливає на всебічний її розвиток. Поряд з закріпленням та удосконаленням різних рухових дій у дітей формується почуття колекти-візму, виховується товариськість, доброзичливість до своїх товаришів, впевненість у своїх силах.
З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей самостійної фізичної діяль-ності молодших школярів у позашкільній і позакласній роботі з фізичного виховання. Практичному проведенню експерименту передував теоретич-ний етап (2007/08 н. р.), у процесі якого була визначена сфера дослід-ження, наукова проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів з проблем використання різновидів самостійних робіт з фізичного виховання у 3-х класах, формулювалася гіпотеза і завдання дослідження.
Практичний етап (2008/09 н. р.) був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язанням завдань експерименту, проведенням формуючого експерименту у 3 класі з метою перевірки гіпотези, продовженням та узагальненням вивчення стану досліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці. На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальші перспективи формування самостійної фізичної діяльності молодших школярів у позашкільній і позакласній роботі з фізичного виховання.
Експериментальне дослідження проводилось у три етапи.
На констатуючому етапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості мотивів і навичок самостійних занять фізичними вправами у молодших школярів та їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулю-валися завдання для реалізації поставленої мети.
Під час формуючого етапу експерименту визначались способи керівництва самостійною фізичною діяльністю учнів у процесі позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання, проводилось експеримен-тальне дослідження на базі . ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів . району області.
На підсумковому етапі узагальнювалися результати експерименталь-ного дослідження, проводилося опитування учнів, здійснювався кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.
Формуючим експериментом було охоплено 22 учні 3-го класу. Одержані результати порівнювалися із аналогічними показниками 26 учнів контрольного класу, які працювали за традиційною методикою фізичного виховання.
Розробка експериментальної методики ґрунтувалась на основних положеннях програми з фізичної культури, де зазначається, що головною метою в роботі вчителя фізичної культури в початкових класах є виховання бажання займатися фізичними вправами та навчання дітей самостійно виконувати найпростіші рухові дії та ігрові вправи.
У початкових класах здійснюється інтенсивний розвиток фізичних якостей, необхідних для зміцнення здоров’я та формування систем організму дітей. В державній програмі з фізичного виховання зазначено, що головними аспектами організаційно-методичного ходу сучасного заняття з фізкультури є „здійснення міжпредметних зв’язків, використання системи домашніх завдань на основі найбільш раціональних методів організації навчання школярів”. З врахуванням цих аспектів ми розробили систему самостійних занять, яка включає комплекси фізичних вправ з оздоровчою спрямованістю.
В основу формування експериментальної методики нами були покладені й інші педагогічні положення, а саме:
1. Комплексний підхід до розвитку фізичних якостей.
Наші дослідження фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку показали, що багато учнів мають недостатньо розвинені головні рухові якості: силу, гнучкість, швидкість. Тому систематичний розвиток фізичних якостей з чітким дозуванням навантажень є обов’яз-ковою умовою експериментальної методики.
2. Раціональна побудова комплексів вправ, яка дозволяє всебічно впливати на організм дитини.
Вправи підібрані з урахуванням вікових особливостей організму дітей молодшого шкільного віку. До кожного комплексу включені вправи, що потребують роботи різних груп м’язів і спрямовані на розвиток різних фізичних якостей.
3. Використання ігрового методу для підвищення мотивації дитини до занять фізичними вправами.
У молодшому шкільному віці необхідно розкрити творчі здібності дитини, надати їй допомогу в пробудженні інтересу для самоосвіти, в набутті стійкої потреби в творчому мисленні.
Для цього система комплексів фізичних вправ з оздоровчою спрямованістю представлена у вигляді казкових подорожей. Сюжети пригод представлені у віршах. Після кожного вірша запропонована вправа, яку треба виконувати. Вправи імітують дію у пригоді.
4. Використання системи самоконтролю при визначенні приросту показників фізичних якостей.
Після кожного комплексу вправ представлена таблиця з тестами, які пропонується виконати дитині. Проти кожного тесту досліджений відмічає свої показники після першого, другого та третього тижня тренування. Це надає можливість дитині спостерігати зміни своїх результатів тестування фізичних якостей протягом всього циклу самостійних занять фізичними вправами.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Проблеми використання засобів естетичного виховання молодших школярів
Методика використання ігор у процесі образотворчої діяльності учнів
Робота з тематичною лексикою на уроках англійської мови
Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід
Аналіз чинних навчальних програм із курсу "Я і Україна" з точки зору використання народознавчого матеріалу