Сторінка
1
У даній статті виконано дослідження гідрохімічного режиму і якості води основних приток річки Західний Буг, які протікають на території Волинської області. У межах Волинської області р.Західний Буг приймає 11 приток, серед яких основними є річки Луга, Студянка, Гапа та Копаївка, яка впадає в Західний Буг на території Республіки Білорусь.
Відбір проб річної води періодичністю 1раз у 1 – 3 місяці на протязі 1998-2000 рр. проводили на гідрохімічних постах, які розташовані на основних притоках р.Західний Буг. Хімічний аналіз во-ди виконували з дотриманням стандартних методик переліку №1 до 1997 року [1] та переліку №2 з 1997 року [2], що рекомендовані для використання в системі Мінекоресурсів. Вміст головних іонів визначали методом об'ємного аналізу; біогенні речовини – фотометричним методом, а для визна-чення важких металів застосовували атомно-абсорбційний метод.
Хіміко-аналітичні роботи проводились у відділі аналітичного контролю і моніторингу Держав-ного управління екологічної безпеки у Волинській області.
За середньобагаторічними показниками сухого залишку можна говорити, що хімічний склад во-ди основних приток характеризувався середніми величинами мінералізації, які змінювались у від-носно невеликих межах 223,1 – 507,3 мг/л [3]. Підвищені середньобагаторічні значення мінераліза-ції спостерігалися в річці Студянці (табл.1).
Аналіз результатів досліджень показав, що вміст SO 2- - іона змінювався від 23,7 мг/л (р.Луга) до 95,3 мг/л (р.Студянка); Са2+ від 64,7 до 131 мг/л; Mg2+ – 3,1 – 23,9 мг/л; Cl - – 19,2 – 35,9 мг/л (див. табл. 1).
Таблиця 1. Середньобагаторічний вміст головних іонів у воді основних приток р.Західний Буг у межах Волинської області, мг/л
Річка | Сухий залишок | SO4 2- | Cl- | Ca2+ | Mg2+ |
Студянка | 746,9 | 95,3 | 35,9 | 126,0 | 23,9 |
Луга | 448,4 | 23,7 | 20,3 | 131,3 | 11,5 |
Гапа | 507,3 | 47,1 | 34,7 | 103,3 | 3,1 |
Копаївка | 223,1 | 32,9 | 19,2 | 64,7 | 5,9 |
Дуже важливим показником якісного стану вод будь – якої річкової екосистеми є характерна для неї кількість сполук азоту й фосфору. Ці елементи часто безпосередньо управляють інтенсив-ністю несприятливого з точки зору користувача процесом евтрофікації вод. Основни-ми джерелами надходження біогенів у водне середовище є викиди господарсько – побутових та промисло-вих стічних вод, територіальні поверхневі стоки (мінеральні добрива, відходи тваринного і росли-нного виробництв) та атмосферні опади. Крім того, важливим механізмом збагачення вод азотни-ми сполуками є процеси зв'язування вільного азоту водними організмами, а збільшення фосфорно-го потенціалу вод може бути результатом вивітрювання і розчинення фосфорних мінералів і про-цесів ерозії ґрунтів – особливо ґрунтів у басейнах з розвинутим сільським господарством ( J.Dojli-do [1995] ) [4].
Азот і фосфор – це елементи, які відрізняються великою різноманітністю форм у водному сере-довищі. Серед великої кількості мінеральних і органічних сполук азоту й фосфору найбільше лім-нологічне значення мають сполуки, що легко засвоюються – ортофосфати й амонійні солі, які для більшості рослинних організмів відіграють роль основних поживних речовин [4].
До числа неорганічних сполук N належать іони NH4+, NO2-, NO3-. Вони генетично взаємопов’я-зані, можуть послідовно переходити один в одного і тому розглядаються разом. Нітратні іони – це кінцевий продукт складного процесу мінералізації речовин, які містять азот [5].
Головним джерелом нітратів у поверхневих водах є грунтовийшар, у якому вони накопичу-ються як за рахунок природніх процесів, так і за рахунок внесення в грунти азотних добрив [5].
Вміст біогенних речовин у воді приток р. Західний Буг змінювався в широких межах (табл. 2).
Таблиця 2. Середньобагаторічний вміст біогенних елементів у воді приток р.Західний Буг
(1998 – 2000 рр.)
Річка | NH4+, мг/л | NO2-, мг/л | NO3-, мг/л | PO43-, мг/л |
Луга | 0,69 |
0,40 | 4,46 | 2,03 |
Студянка |
1,19 |
0,33 | 1,51 |
3,0 |
Гапа | 0,68 |
0,11 | 2,12 |
3,25 |
Копаївка | 0,75 |
0,22 | 1,49 | 1,77 |