Оцінка управління фінансами ЗАТ ,,Електромашпромсервіс”

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Теоретичні основи фінансів акціонерних товариств 6

1.1 Акціонерні товариства як форма підприємницької діяльності 6

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств 18

1.3 Формування та розподіл прибутку акціонерних товариств 24

2. Управління фінансами АТЗТ ,,Електромашпромсервіс” 33

2.1 Організаційно-економічна характеристика АТЗТ ,,Електромашпромсервіс” 33

2.2 Оцінка структури майна, джерел його створення та аналіз фінансового стану акціонерного товариства 42

2.3 Аналіз фінансової стійкості акціонерного товариства 47

2.4 Аналіз ліквідності і платоспроможності акціонерного товариства 53

2.5 Аналіз рентабельності акціонерного товариства 60

3. Напрямки вдосконалення управління фінансами АТЗТ ,,Електромашпромсервіс” 64

3.1 Удосконалення структури управління АТЗТ ,,Електромашпромсервіс” 64

3.2 Шляхи зниження собівартості продукції 66

3.1 Удосконалення фінансового планування

АТЗТ ,,Електромашпромсервіс” 70

Висновки 74

Список використаної літератури 79

Додатки 80

Вступ

Фінансовий стан підприємства треба систематично і усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу, щоб визначити „больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективного використання та управління фінансовими ресурсами, їх раціонального розміщення.

Метою написання даної роботи являється комплексна оцінка управління фінансами закритого акціонерного товариства ,,Електромашпромсервіс” за допомогою існуючих методів, обчислення коефіцієнтів та поліпшення фінансового стану підприємства, вдосконалення управління фінансами підприємства.

Основними завданнями проведення оцінки фінансового стану підприємства та управління фінансами підприємства є:

· дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

· дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

· визначення змін в фінансовому стані в структурно-часовому аспекті;

· визначення факторів, що викликали ці зміни;

· прогноз основних тенденцій в фінансовому стані підприємства.

Джерелами інформації для написання роботи послужили такі форми звітності та документи:

· форма № 1 „Баланс підприємства” за 2003, 2004, 2005 роки;

· форма № 2 „Звіт про фінансові результати та їх використання” за 2003, 2004, 2005 роки;

· форма № 3 „Звіт про фінансово–майновий стан підприємства” за 2003, 2004, 2005 роки;

· форма № 4 ,,Звіт про рух грошових коштів” за 2003, 2004, 2005 роки;

· Статут АТЗТ ,,Електромашпромсервіс”.

В першому розділі зазначено теоретично-методичні основи фінансів акціонерного товариства, особливості їх формування та використання.

У другому розділі представлений аналіз фінансового стану підприємства та визначено напрямки управління фінансами АТЗТ „Електромашпромсервіс”.

В процесі оцінки фінансового стану підприємства було охарактеризовано основні показники, які характеризують фінансову стійкість, ліквідність, платоспроможність та рентабельність підприємства, дана аналітична оцінка існуючих показників ефективності використання фінансів підприємства та виявлено резерви щодо поліпшення фінансово-економічного стану підприємства, запропоновано напрямки удосконалення структури управління фінансами АТЗТ ,, Електромашпромсервіс”.

Комплексна оцінка управління фінансами підприємства необхідна для визначення фінансового стану підприємства та управління ним.

Оцінка ефективності управління фінансами підприємства складається з наступних кроків:

· загальна оцінка фінансового стану та його зміни за звітний період;

· фінансова стійкість підприємства;

· ліквідність балансу;

· рентабельності;

· ділова активність, платоспроможність підприємства.

Порівняльний аналітичний баланс та показники фінансової стійкості відображають сутність фінансового стану. Аналіз ліквідності балансу повинен оцінювати поточну платоспроможність та надавати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги та платоспроможності в майбутньому.

Так, вивчення факторів стійкості викликає необхідність внутрішнього аналізу запасів та витрат, а уточнення оцінки ліквідності балансу проводиться за допомогою внутрішнього аналізу стану дебіторської та кредиторської заборгованості.

В ході аналізу для характеристики різноманітних аспектів фінансового стану використовуються фінансові коефіцієнти, які є відносними показниками фінансового стану і розраховуються у вигляді відношень абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій.

Дуже часто для повної характеристики фінансового стану підприємства та тенденції щодо зміни достатньо порівняти невелику кількість фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожен з цих показників відбивав найбільш суттєві сторони фінансового стану підприємства.

1 Теоретичні основи фінансів акціонерних товариств

1.1 Акціонерні товариства як форма підприємницької діяльності

Процес ринкової трансформації економіки України об'єктивно супровод­жується виникненням і поширенням підприємництва як головного структуроутворюючого елементу ринкового середовища. Підприємницький сектор створює сприятливі умови для становлення реальних ринкових економічних відносин, реалізації прав власності, розвитку особистої ініціативи, активізації економічних інтересів.

Досвід розвинених країн із ринковою економікою переконує, що вибір стратегії на становлення у суспільстві власника в особі великого й дрібного акціонерів є найвдалішим. Акціонерне товариство як структура господарювання найбільшою мірою відповідає економічній природі людини та інтересам держави. Це пов'язано з тим, що акціонерна форма господарю­вання найспроможніша до швидкої регенерації в періоди зростання після економічного спаду. Вона володіє можливістю прискореного нарощування по­тенціалу, а також інтеграції і взаємодії з іншими ринковими суб'єктами гос­подарювання.

Сьогодні акціонерні товариства відіграють важливу роль в економічному роз­витку будь-якої держави. В Україні останніми роками не лише зростає загальна кількість акціонерних товариств — 34761 станом на жовтень 2004 року, — а й їхня питома вага у загальному обсязі виробництва продукції, надання послуг і виконання робіт. Так, за питомої ваги акціонерних товариств серед промисло­вих підприємств у розмірі 14,6% вони забезпечують 63% усього промислового виробництва [11, с. 105].

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов'язаннях тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах на­лежних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність по зобов'язаннях товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства.

Акціонерні товариства бувають відкритого та закритого типу. Це схематично зображено на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Класифікація акціонерних товариств

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шля­хом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому в Законі України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 року [1] і внесенням змін до статуту товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонер­ного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити пові­домлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на ак­ції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має право випуску облігацій та інших цінних папе­рів відповідно до Закону України ,,Про цінні папери та фондову біржу” від 18.07.1991 року № 1201 – ХІІ [4].

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на під­ставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду — з товариством.

Якщо інше не передбачене статутом товариства, акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визна­чається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб. Поря­док реалізації акцій визначається відповідно до Закону України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 року [1].

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства проводиться засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути власниками акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду і строком не менш як 2 роки.

Засновники акціонерного товариства публікують повідомлення про наступ­ну відкриту підписку, в якій мають бути вказані його фірмове найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, склад засновників, дата прове­дення установчих зборів, розмір статутного фонду, що передбачається, номі­нальна вартість акцій, їх кількість та види, переваги і пільги засновників, місце проведення, початковий та кінцевий строки підписки на акції, склад майна, що вноситься засновниками в натуральній формі, найменування банківської уста­нови та номер розрахункового рахунку, на який мають бути внесені початкові внески. За рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також інші відомості. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого зас­новники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які підписалися на акції, повер­таються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За не­виконання цього зобов’язання засновники несуть солідарну відповідальність [1].

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, заснов­ники можуть відхиляти зайву підписку. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не від­хиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, по­винні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 відсотків номі­нальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасо­ві свідоцтва.

У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказа­ні акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачене статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу.

При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу ак­ціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збит­ків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції.

При пропущенні вказаного строку особа, що підписалася на акції, має пра­во вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій.

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] установчі збори акціонерного товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку.

Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори. Якщо і при повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товарист­во вважається таким, що не відбулося.

Голосування на установчих зборах провадиться за принципом: одна акція — один голос.

Рішення про створення акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв про обрання ради акціонерного товариства (спостереж­ної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю у 3/4 голосів присутніх на установчих зборах осіб, що підписалися на акції, а інші питання — простою більшістю голосів,

Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

1. приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверд­жують його статут;

2. приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що пере­вищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рі­шення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачуваний статутний фонд);

3. зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідом­ленні;

4. обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконав­чий та контролюючий орган акціонерного товариства;

5. вирішують питання про схвалення угод укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

6. визначають пільги, що надаються засновникам;

7. затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

8. інші питання відповідно до установчих документів.

Статут акціонерного товариства, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номі­нальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купу­ються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій.

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено, статутом.

Зміни статуту, пов'язані із збільшенням статутного фонду, повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Рішення про зменшення статутного фонду акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду.

Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій, у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані до анулювання, визначаються недійсними, але не раніше, як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передба­ченим статутом способом.

Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змі­нами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом або арбітражним судом.

У повідомленні про наступне скликання загальних зборів для вирішення питання про зміни статутного фонду акціонерного товариства повинні міститися:

1. мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення або зменшення ста­тутного фонду;

2. проект змін до статуту акціонерного товариства, пов'язаних із збільшенням або зменшенням статутного фонду;

3. дані про кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їх загальну вартість;

4. відомості про нову номінальну вартість акцій;

5. права акціонерів при додатковому випуску акцій або їх вилученні:

6. дата початку і закінчення підписки на акції, що додатково випуска­ються, або їх вилучення;

7. порядок відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних із зміною статутного фонду.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери; незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони являються. Брати участь, у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих ор­ганів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кож­ний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

У статуті товариства може бути встановлена міні­мальна кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості голо­сів, які надаються одному акціонеру.

Представник може бути постійним або призначеним на певний строк. Акціо­нер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому органі, до­вівши про це до відома виконавчий орган акціонерного товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

1. визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

2. внесення змін до статуту товариства;

3. обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережноїради);

4. обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

5. затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

6. створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та пред­ставництв, затвердження їх статутів та положень;

7. винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності поса­дових осіб товариства;

8. затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів това­риства, визначення організаційної структури товариства;

9. вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

10. визначення умов оплати праці службових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

11. затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перебільшує вка­зану в статуті товариства;

12. прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути відне­сені й інші питання.

Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій пові­домляються персонально. Крім того, повинно бути зроблено загальне повідом­лення передбаченим статутом способом про наступні збори з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.

Будь-який з акціонерів вправі вносити свої пропозиції щодо порядку ден­ного загальних зборів не пізніш як за 40 днів до скликання загальних зборів. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можли­вість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.

Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до по­рядку денного.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності това­риства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного това­риства в цілому.

Збори повинні бути також скликані виконавчим органом на вимогу ради акціонерів (спостережної ради).

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого при­воду. Якщо протягом 20 днів правління не виконало вказаної вимоги, вони вправі самі скликати збори.

Вакціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного това­риства (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністю його виконав­чого органу.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціо­нерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покла­дено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів,

Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або оби­рається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що входять до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління.

Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного това­риства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.

Голова правління акціонерного товариства вправі без доручення здійсню­вати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наді­лені цим правом згідно з статутом.

Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань прав­ління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які пере­бувають з товариством у трудових відносинах.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціо­нерів.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджу­ється загальними зборами акціонерів відповідно до статуту товариства.

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться реві­зійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціо­нерного товариства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення службових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок за­гальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства (спостережній раді).

Члени ревізійної комісії вправі брати участь з дорадчим голосом у засідан­нях правління.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах. Без ви­сновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

Таким чином, акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов'язаннях майном товариства.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки і купуватися та продаватися на біржі.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління.

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств

Із виникненням у нашій державі недержавного сектору економіки постало питання вибору організаційних структур, які б найбільшою мірою сприяли швидкому розвитку ринкових відносин і відповідали принципу соціальної спра­ведливості.

Становлення підприємницького сектору найчастіше пов'язують із малим і середнім бізнесом, підприємствами індивідуального та партнерського типу. Розвиток саме корпоративної форми господарювання у вигляді акціонерних товариств має сприяти зміні й удосконаленню структури власності вітчизняної економіки, мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів країни й залученню інвестицій ззовні.

Існування сучасних наукомістких, інфраструктурних і природокористу-вальних галузей економіки без застосування в них акціонерної форми організації ка­піталу було б неможливим. Так, серед зареєстрованих банків України найбіль­ша питома вага акціонерних товариств — понад 85%. Решта банків (крім двох державних) належать до товариств з обмеженою відповідальністю.

Організація підприємства у формі акціонерного товариства, здатна максимізувати його прибутковість. На це є три причини:

1. Обмежена відповідальність знижує ризик інвесторів. При цьому постій­но діє принцип: чим менше ризиків у діяльності фірми, тим вища вартість її капіталу.

2. Вартість капіталу фірми залежить від можливостей її розвитку, що, у свою чергу, залежить від уміння залучати капітал. Адже акціонерним товариствам зручніше залучати капітал, ніж іншим підприємствам, вони мають кращі мож­ливості зростання у бізнесі.

3. Вартість фірмового майна також залежить від його ліквідності, тобто лег­кості продажу певного майна за готівкову конвертовану валюту за поточною ринковою ціною. З огляду на те, що інвестиції в акціонерний капітал корпора­ції мають більшу ліквідність, ніж подібні інвестиції в індивідуальні та партнерські підприємства, це також означає, що саме акціонерна форма організації біз­несу може збільшити вартість підприємства.

З точки зору організаційно-правової форми, акціонерне товариство для ринкової економіки є найприйнятнішим видом підприємницького об'єднання, оскільки найповніше забезпечує функцію концентрації й централізації капіталу і його подальшого використання [11, с. 107].

Дослідження фінансів акціонерних товариств, їхньої ролі й місця у фінан­совій системі ґрунтується на вивченні їх суті як структуризації фінансових від­носин шляхом виділення їхніх окремих складових, що є передумовою глибшо­го їх вивчення.

За своєю природою фінансові відносини є розподільними, причому розпо­діл вартості здійснюється насамперед за суб'єктами. Останні формують грошові фонди цільового призначення залежно від ролі, яку вони відіграють у суспільно­му виробництві. Саме за цим критерієм і виділяються окремі сфери фінансових відносин, які й визначають специфікуфінансової системи окремо взятої країни. Усередині кожної зі сфер виділяються ланки, а групування фінансовихвід­носин здійснюється залежно від характеру діяльності суб'єкта, яка впливає на склад і призначення цільових грошових фондів. Так, у сфері нефінансового сек­тору економіки за цим критерієм можна виділити такі ланки: фінанси під­приємств, що функціонують на комерційних засадах; фінанси закладів і органі­зацій, що здійснюють некомерційну діяльність; фінанси громадських об'єднань. Кожна ланка фінансової системи, у свою чергу, може бути поділеною відпо­відно до внутрішньої структури фінансових взаємозв'язків. Так, у складі фінан­сів, що функціонують на комерційних засадах, залежно від галузевої належності можуть бути виділені фінанси промислових підприємств, сільськогосподарських, торговельних, транспортних підприємств тощо, а залежно від організаційно-правової форми власності — фінанси приватних, колективних та акціонерних під­приємств.

Поняття "фінансова система" є одним із базисних понять, які характеризу­ють структуризацію фінансових відносин. Фінансова система — система молод­шого рангу щодо економічної системи і за своєю ієрархією належить до класу економічних систем, які називають великими, складними.

Незалежно від схеми побудови організаційної структури управління органі­зація фінансів підприємства будується на єдиних базових принципах, незалеж­но від його галузевої належності чи організаційно-правового статусу, а саме: економічної самостійності, самофінансування, зацікавленості у результатах фі­нансової діяльності й відповідальності за її результати, контролю за фінансовою діяльністю, резервування під фінансові ризики.

Проте за спільних принципів управління фінансами у підприємств різних організаційно-правових форм та галузей економіки виникають специфічні особливості реалізації фінансових відносин. Це відбувається через специфіку багатьох економічних процесів, притаманних комерційним організаціям різних типів, а отже, й фінансових відносин, що їх опосередковують. Різниться структура джерел фінансування, набір активів, швидкість обороту капіталу, об­сяг грошових потоків залежно від видів діяльності, дохідності операцій, рівня ризиків тощо.

Нині система фінансових відносин сфери фінансів підприємств наповни­лася новим змістом і значно змінилася. Спектр фінансових відносин став знач­но ширшим і випливає з реалій сьогодення, впливає на грошові потоки, формування й використання фінансових ресурсів. З'явилися абсолютно нові групи фінансових відносин, наприклад, відносини, що пов'язані з банкрутством; від­носини, що виникають при злитті, поглинанні чи поділі підприємств. Найширша гама фінансових відносин з'явилася з ініціюванням функ­ціонування в нашій країні акціонерних товариств.

Визначаючи роль фінансів акціонерних товариств, не можна не сказатипро їхню багатогранність, адже вони охоплюють грошові відносини із засновника­ми товариств, трудовим колективом, із постачальниками, покупцями, бюдже­том, банками, позабюджетними, страховими й іншими організаціями. Фінанси акціонерних товариств функціонують у процесі придбання сировини, матеріа­лів та інших товарно-матеріальних цінностей, реалізації виробленої продукції. В процесі інвестування, формування капіталу і резервів, створення й розподілу прибутку, при виплаті дивідендів за акціями і відсотків за облігаціями, у проце­сі сплати податків до бюджету, при отриманні й погашенні кредитів. Відміннос­ті в організаційно-правовому статусі акціонерних товариств помітно відбивають­ся на організації їхніх фінансів — джерелах і порядку формування статутного капіталу та закріпленні прав власників через акціонування, системі розподілу прибутку (доходу), взаємовідносинах із бюджетом [11, с.109].

Функції фінансів акціонерних товариств безпосередньо пов'язані з форму­ванням і рухом (розподілом, перерозподілом і використанням) капіталу, дохо­дів, фондів, резервів та інших грошових джерел, засобів підприємства, тобто його фінансових ресурсів. Отже, безпосередніми об'єктами управління фінан­сами акціонерного товариства є грошові потоки і фінансові ресурси.

Фінанси акціонерного товариства — це сукупністьформ і методів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів із метою забезпечення ста­тутної діяльності й розширеного відтворення, а також відносини, що виникають на всіх стадіях створення, діяльності, реорганізації та ліквідації товариства [11, с. 109].

Функції будь-якої економічної категорії є формою вираження її суспільного призначення, її сутності в дії. З огляду на це фінанси акціонерних товариств виконують такі функції:

· формування капіталу, грошових доходів і фондів фінансових ресурсів;

· використання капіталу, грошових доходів та фондів фінансових ресурсів;

· регулювання грошових потоків.

Формування капіталу, грошових доходів і фондів фінансових ресурсів — не­обхідна умова безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції, збіль­шення основних фондів і обігових коштів, здійснення економічного стимулю­вання й матеріального заохочення, формування доходів держави.

У ході реалізації функції використання фінансових ресурсів відбувається оптимізація вкладення капіталу і залучених коштів до оборотних і необоротних ак­тивів, забезпечення платежів до бюджету і позабюджетних фондів, вкладення вільних грошових ресурсів у найліквідніші активи, використання грошових до­ходів на цілі розвитку. Реалізація такої функції забезпечує розвиток підприєм­ства, інтересів трудового колективу й акціонерів.

Функція регулювання грошових потоків відображає специфіку суспільного призначення фінансів акціонерних товариств і пов’язана з процесом формуван­ня й використання фінансових ресурсів, який опосередковується відповідними грошовими потоками. Результуючим ефектом є забезпечення збалансованості грошових і матеріальних потоків та формування фінансових ресурсів, необхід­них для забезпечення статутної діяльності, виконання всіх зобов’язань.

Реалізація зазначених функцій у процесі управління фінансами акціонер­них товариств, природно, супроводжується і здійсненням контролю (як однієї з функцій будь-якого управлінського процесу) за грошовими потоками та фор­муванням капіталу, грошових доходів і фондів.

Деталізація функцій фінансів акціонерних товариств має досить умовний характер, оскільки усі функції тісно переплетені й здійснюються практично од­ночасно. Відповідальність за конкретну їх реалізацію покладається на фінансо­ві служби і фінансових менеджерів. Негативні наслідки незадовільного фінан­сового управління можуть виявитися у вигляді як суто фінансових втрат, втрат і згаяних вигод, так і у вигляді падіння якості бізнесу в цілому.

Отже, організаційно-правові форми підприємств визначають їхні фінансові особливості. Дуже важливим завданням є визначення спільних характерних рис фінансів підприємств, сучасних організаційно-правових форм і встановлен­ня основних відмінностей, які визначають вибір тієї чи іншої форми. Практика переконує: якщо підприємства не враховують фінансових особливостей, харак­терних для вибраної ними форми, у них неминучі конфлікти між власниками, керівниками і працівниками.

Отже, органі­зація фінансів підприємства будується на єдиних базових принципах, а саме: економічної самостійності, самофінансування, зацікавленості у результатах фі­нансової діяльності й відповідальності за її результати, контролю за фінансовою діяльністю, резервування під фінансові ризики.

Фінанси акціонерного товариства — це сукупністьформ і методів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів із метою забезпечення ста­тутної діяльності й розширеного відтворення, а також відносини, що виникають на всіх стадіях створення, діяльності, реорганізації та ліквідації товариства.

Фінанси акціонерних товариств охоплюють грошові відносини із засновника­ми товариств, трудовим колективом, із постачальниками, покупцями, бюдже­том, банками, позабюджетними, страховими й іншими організаціями, вони функціонують у процесі придбання сировини, матеріа­лів та інших товарно-матеріальних цінностей, реалізації виробленої продукції, в процесі інвестування, формування капіталу і резервів, створення й розподілу прибутку, при виплаті дивідендів за акціями і відсотків за облігаціями, у проце­сі сплати податків до бюджету, при отриманні й погашенні кредитів.

1.3 Формування та розподіл прибутку акціонерних товариств

Прибуток як економічна категорія відображає остаточну грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємства, його фінансового стану.

Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання і основним джерелом ресурсів підприємства, основним фактором його економічного та соціального розвитку.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює формування та розподіл прибутку підприємств є Закон України ,,Про оподткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року [2].

У загальному вигляді прибуток є різницею між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменьшення зобов’язань, які збільшують власний капітал (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи підприємства формуються за рахунок:

1. Виручка від реалізації продукції (продажу товарів, виконання робіт, надання послуг);

2. Інші операційні доходи;

3. Фінансові доходи;

4. Інші доходи.

Витрати – зменьшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменьшення власного капіталу.

Валовий прибуток – різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Чистий дохід від реалізації визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації податку на додану вартість та акцизного збору [12, с. 321].

З урахуванням інших операційних доходів, адміністративних витрат і витрат на збут визначається фінансовий результат ( прибуток або збиток ) від загального обсягу операційної діяльності. Це означає, що прибуток від операційної діяльності є різницею між валовим прибутком, збільшеним на інші операційні доходи, і адміністративними витратами та витратами на збут.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається на основі прибутку від операційної діяльності та його коригування на фінансовий результат від участі в капіталі, іншої фінансової діяльності, а також як результат вирахування податку на цей прибуток.

Якщо на підприємстві виконувалися надзвичайні операції, у результаті яких було одержано прибуток, то його розмір за вирахуванням податку в сумі з чистим прибутком від звичайної діяльності становить загальний чистий прибуток підприємства у звітному періоді.

Таким чином, прибуток підприємства у практичному вимірі згідно з національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку має кілька аспектів, але врешті решт основним абсолютним показником у грошовом вимірі є сумарний чистий прибуток підприємства як фінансовий результат операційної і фінансової діяльності та надзвичайних операцій.

Звичайна діяльність є основним джерелом одержання прибутку на підприємствах різних форм господарювання і власності.

Базовими показниками формування прибутку від звичайної діяльності є доходи і витрати підприємства.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі виконання таких умов :

1. Покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив) ;

2. Підприємство в подальшому не управляє і не контролює реалізовану продукцію (товари, інші активи) ;

3. Сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена ;

4. Існує впевненість у тому, що внаслідок операції економічні вигоди підприємства збільшаться, а пов’язані із цим витрати можуть бути достовірно визначені.

Внаслідок використання активів підприємства іншими сторонами виникає дохід у вигляді процентів, роялті й дивідендів.

Проценти – це плата за використання коштів, їх еквівалентів або сум, які заборговані підприємству.

Роялті – це платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів).

Дивіденди – це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі акціонерного товариства.

Витрати, що виникли в результаті звичайної діяльності підприємства, складаються з витрат, пов’язаних з оперативною діяльністю, та фінансових витрат. У свою чергу, витрати, пов’язані з операційною діяльністю, є сумою собівартості реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), адміністративних витрат, витрат на збут та ін.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (виконаних робіт, наданих послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально-виробничих і наднормативних виробничих витрат.

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) включаються прямі витрати всіх видів.

До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини і основних матеріалів, що утворює основу виробленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці входять заробітна плата та інші виплати працівникам, які займаються виробництвом продукції, виконують роботи або надають послуги, що безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат входять всі інші виробничі витрати, які безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

До складу загальновиробничих витрат входять:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці керівників цехів, дільниць і відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями): витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць;

2. Амортизація основних засобів та нематеріальних активів загаль-новиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

3. Витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних коштів, інших позаоборотних активів загально-виробничого призначення;

4. Витрати на опалювання, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

5. Витрати на обслуговування виробничого процесу;

6. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону довкілля;

7. Інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні.

До змінних загальновиробничих належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) виходячи з фактичної потужності виробництва звітного періоду.

До постійних загальновиробничих належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними або майже незмінними у разі зміни обсягу виробництва. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) при нормальній потужності виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати входять до складу собівартості реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) у період їх виникнення.

Загальний обсяг розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний обсяг.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлює підприємство.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, що не включаються в собівартість реалізованої продукції (виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг), поділяються на адміністративні , витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних належать загальногосподарські витрати з обслуговування і управління підприємством. Витрати на збут складаються з витрат, пов’язаних з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, поділяються на такі економічні елементи:

1. Матеріальні;

2. На оплату праці;

3. Відрахування на соціальні заходи;

4. Амортизація;

5. Інші операційні витрати.

До фінансових належать витрати на сплату процентів (за користування отриманими кредитами, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою) та інші витрати підприємства , пов’язані із залученням позикового капіталу.

Ефективність функціонування акціонерного товариства залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характе­ру його розподілу. Одна частина прибутку у вигляді по­датків і зборів надходить до бюджету держави й використовується на потреби су­спільства, а інша частина залишається в розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів, акціонерам підприємства, на розширення виробниц­тва, створення резервних фондів.

Для підвищення ефективності вироб­ництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку було досягнуто оптимальності в задоволенні інтересів держави, підприєм­ства і працівників. Держава зацікавлена одержати більше прибутку до бюджету. Керівництво підприємства прагне спрямувати більшу суму прибутку на розширене відтворення. Акціонери і пра­цівники зацікавлені у збільшенні їхньої частки у використанні прибутку.

Проте якщо держава обкладає підприємства дуже високими податками, то це не стимулює розвитку виробництва, у зв'язку з чим скорочується обсяг випуску і реалізації продукції і змен­шується надходження коштів до бюджету. Те саме може статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату дивідендів акціонерам підприємства. У цьому разі в перспективі зменшиться виробництво продукції, оскільки не оновлюватимуться основні виробничі фонди, скоротиться власний виробничий капітал, що в кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства підприєм­ства. Якщо ж зменшується частка дивідендних виплат у викори­станні прибутку, то це, у свою чергу, призведе до зниження інве­стиційної привабливості підприємства. Тому на кожному під­приємстві має бути знайдено оптимальний варіант розподілу при­бутку.

Розподілення та використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує покриття потреб підприємства та формування доходу [12, с. 325].

Механізм розподілення прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб своєчасно сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

В залежності від об’єктивних умов суспільного виробництва на різних етапах розвитку економіки система розподілення прибутку змінювалась та вдосконалювалась.

Однією з найважливіших проблем розподілення прибутку як до переходу до ринкових відносин, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється у доходах бюджета і частки, що залишається у розпорядженні господарюючих суб’єктів.

З розвитком приватизації та акціонування підприємства мають право використовувати отриманий прибуток за своїм бажанням, окрім тієї його частини, яка підлягає обов’язковим відрахуванням, оподаткуванню та іншим зборам згідно з законодавством [12, с. 329].

Таким чином, виникає необхідність у чіткій системі розподілення прибутку перед усім на стадії, що передує утворенню чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

Економічно обґрунтована система розподілення прибутку повинна гарантувати виконання фінансових зобов’язань перед державою і максимально забезпечувати виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства.

У процесі розподілення валовий прибуток коректується на суму:

1. Доходів від участі в діяльності інших підприємств;

2. Дивідендів та відсотків, що отримані за акціями, які належать даному підприємству;

3. Доходів з державних цінних паперів;

4. Доходів від здавання в аренду та інших видів використання майна.

З валового прибутку виключаються суми прибутку, на який встановлені податкові пільги.

Валовий прибуток, що залишається після цих корективів є об’єктом оподаткування.

З цього прибутку сплачується до бюджету податок на прибуток.

Після сплати податку залишається чистий прибуток. Цей прибуток знаходиться у повному розпорядженні підприємства та використовується ним самостійно.

Ніякі органи, у тому числі держава, не мають права втручатися у процес використання чистого прибутку підприємств.

У зв’язку з цим по мірі надходження чистий прибуток підприємств направляється:

1. На фінансування робіт зі створення, освоєння та впровадження нової техніки;

2. На вдосконалення технології та організації виробництва;

3. На модернізацію обладнання;

4. Поліпшення якості продукції;

5. Технічне переозброєння;

6. Реконструкцію діючого виробництва.

Чистий прибуток являється джерелом поповнення власних обігових коштів.

Наряду з фінансуванням виробничого розвитку прибуток, що залишається у розпорядженні підприємств, направляється на задоволення споживчих та соціальних потреб.

В умовах ринкових відносин виникає необхідність резервувати кошти у зв’язку з проведенням ризикових операцій і, як наслідок цього, втрат прибутку від підприємницької діяльності. Тому при використанні чистого прибутку акціонерного товариства мають право створювати фінансовий резерв тобто ризиковий фонд.

Отже, прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання і основним джерелом ресурсів підприємства, основним фактором його економічного та соціального розвитку.

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Як економічна категорія прибуток відображає остаточну грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємства, його фінансового стану.

Розподілення та використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує покриття потреб підприємства та формування доходу.

2. Управління фінансами АТЗТ “Електромашпромсервіс ”

2.1Організаційно-економічна характеристика Акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс”

Акціонерне товариство закритого типу „Електромашпромсервіс” було засновано шляхом з’єднання майна та підприємницької діяльності у відповідності з рішенням засновників (Протокол зборів засновників № 1 від 28.04.94 року) в наслідок приватизації орендного Криворізького електроремонтного підприємства (Наказ по регіональному відділенню фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/7-ПА від 07.02.94 року) та зареєстроване виконавчім комітетом міської ради за № 217 (3) від 08.06.94 року.

Засновники підприємства є юридичними особами, які вступили до Акціонерного товариства закритого типу „Електромашпромсервіс” на правах акціонерів шляхом придбання його акцій у порядку, передбаченим законодавством.

В своєму розпорядженні Акціонерне товариство закритого типу „Електромашпромсервіс” має печатку, штампи, фірмові бланки, зареєстрований товарний знак та інші реквізити.

Створювалось підприємство з ціллю отримання прибутку в результаті здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності в порядку та на умовах, визначених діючим законодавством.

Предметом діяльності є :

· надання капітальних та середніх ремонтів всіх видів електричних машин;

· монтаж електрообладнання за всіма галузями народного господарства України та за її межами;

· збір та реалізація чорних та кольорових металів;

· надання транспортних послуг по Україні та за її межами для підприємств та по заяві населення;

· ведення рекламної діяльності, участь у виставках, аукціонах;

· маркетинг;

· підготовка кадрів;

· виготовлення різного виду товарів самостійно або за допомогою підрядників.

Види діяльності, які належать ліцензуванню, здійснюються Акціонерним товариством закритого типу „Електромашпромсервіс” після отримання відповідних ліцензій.

Для створення діяльності АТЗТ „Електромашпромсервіс” створив статутний фонд, який визначається виходячи з оцінки основної вартості основних фондів (за мінусом їх зносу), фактичної собівартості оборотних коштів та облік дебіторської та кредиторської заборгованості.

Статутний фонд було поділено на 8923900 простих іменованих акцій, випущених у документальній формі.

Крім статутного фонду Акціонерним товариством закритого типу „Електромашпромсервіс” має резервний фонд, який створюється для покриття всіх видатків, які пов’язані з покриттям збитків, позапланових видатків та збитків.

Резервний фонд створюється у розмірі не менш 5% від суми чистого прибутку за кожен рік.

Акціонерне товариство закритого типу „Електромашпромсервіс” може створювати інші фонди, рішення про їх створення та нормативи відрахувань до них, а також порядок використання приймає „Спостережна рада”.

АТЗТ „Електромашпромсервіс” обладнане сучасними технологіями. Всі відділи повністю комп’ютеризовані.

Порівняльний аналітичний баланс економічних показників роботи Акціонерне товариство закритого типу „Електромашпромсервіс” за 2003-2004 рр. зведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Порівняльний аналітичний баланс економічних показників роботи АТЗТ ,,Електромашпромсервіс,, за 2003-2004 роки

Продовження таблиці 2.1

За даними таблиці 2.1 ми бачимо, що валюта балансу товариства за 2004р. у порівнянні з 2003р. знизилася на 2,3 тис. грн. В активі балансу зміна викликана:

1. Зниженням необоротних активів на 374,8 тис. грн. у т.ч.: за рахунок зниження:

· основних засобів на 401,1 тис. грн.

· нематеріальних активів на 0,8 тис. грн.

· за рахунок збільшення:

· незавершеного будівництва на 27,1 тис. грн.

2. Зниженням витрат майбутніх періодів на 34,2 тис. грн.

3. Збільшенням оборотних активів на 406,7 тис. грн. у т.ч.: за рахунок збільшення:

· запасів на 3234,1 тис. грн.

· коштів на 90,00 тис. грн.

· дебіторської заборгованості на 581,9 тис. грн.

за рахунок зниження :

· отриманих векселів на 1 381,5 тис. грн.

· іншої поточної дебіторської заборгованості на 8,8 тис. грн.

· дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 2074,0 тис. грн.

· інших оборотних активів на 35,0 тис. грн.

У пасиві балансу зменшення викликане:

1. Зниженням власного капіталу на 38,1 т.грн. у т.ч.: за рахунок збільшення:

· нерозподіленного. прибутку на 2,9 тис. грн.

· іншого додаткового капіталу на 35,2 тис.грн.

2. Зниженням довгострокових зобов'язань на 51,3 тис. грн.

3. Збільшенням поточних зобов'язань на 87,1 тис. грн. у т.ч.: за рахунок збільшення:

· кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 610 тис.грн.

· поточних зобов'язань по розрахунках на 81,6 тис. грн.

по отриманих активах на 26,8 тис. грн.

по оплаті праці на 86,1 тис.грн.

по страхуванню на 12,0 тис. грн

з бюджетом на 43,3 тис.грн.

· виданих векселів на 437,7 тис.грн

за рахунок зниження:

· інших поточних зобов’язань на 242,2 тис.грн.

· короткострокових кредитів банку на 800,0 тис. грн.

Порівняльний аналітичний баланс економічних показників роботи АТЗТ “Електромашпромсервіс” за 2004-2005 роки зведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Порівняльний аналітичний баланс економічних показників роботи АТЗТ “Електромашпромсервіс” за 2004-2005 роки

Продовження таблиці 2.2

За даними таблиці 2.2 ми бачимо, що валюта балансу товариства за 2005р. у порівнянні з 2004р. зросла на 80,8 тис. грн.

В активі балансу така зміна викликана:

1. Збільшенням необоротних активів на 261,7 тис. грн у т.ч.: за рахунок збільшення:

· основних засобів на 231 тис. грн.

· незавершеного будівництва на 31,4 тис. грн.

за рахунок зниження:

· нематеріальних активів на 0,7 тис. грн.

2. Збільшенням витрат майбутніх періодів на 1,5 тис. грн.

3. Зниженням оборотних активів на 182,4 тис. грн.у т.ч.: за рахунок зниження:

· отриманих векселів на 714,3 тис. грн.

· готової продукції на 711,8 тис. грн

· товару на 1555,7 тис. грн.

за рахунок збільшення:

· виробничих запасів на 1449,3 тис. грн.

· незавершеного виробництва на 104,9 тис. грн.

· грошових коштів на 298,6 тис. грн

· дебіторської заборгованості на 86,1 тис. грн.

· іншої поточної дебіторської заборгованості на 435,8 тис. грн.

· дебіторської заборгованості за товари, роботи на 376,1 т. грн.

· інших оборотних активів на 48,6 тис. грн.

У пасиві балансу збільшення викликане:

1. Зниженням власного капіталу на 2 668,9 тис. грн. у т.ч.: за рахунок збільшення:

· нерозподіленого прибутку на 2 668,9 тис. грн.

2.Збільшенням поточних зобов'язань на 2 749,7 тис. грн. у т.ч.: за рахунок збільшення:

· виданих векселів на 4 148,5 тис. грн

· поточних зобов'язань по розрахунках на 210,4 тис. грн.

по оплаті праці на 142,4 тис.грн.

по страхуванню на 45,7 тис. грн.

з бюджетом на 85,3 тис.грн.

по отриманих авансах на 63,0 тис. грн.

· інших поточних зобов’язань на 141,2 тис.грн.

за рахунок зниження:

· кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 1750,4 тис.грн.

2.2 Оцінка структури майна, джерел його створення та аналіз фінансового стану акціонерного товариства.

Для проведення оцінки структури майна АТЗТ “Електромашпромсервіс” та джерел його створення проаналізуємо рух оборотного капіталу та потоку грошових коштів підприємства за 2004-2005 роки. Аналіз наведено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Аналіз руху оборотного капіталу й потоку коштів АТЗТ “Електромашпромсервіс” за 2004 – 2005 роки

Виходячи з даних таблиці 2.3, в якій представлено аналіз руху оборотного капіталу й потоку коштів АТЗТ “Електромашпромсервіс” за 2004 – 2005 роки, розрахуємо обсяг закупівельних матеріалів, обсяг матеріальних витрат, що включаються у собівартість продукції та грошові надходження від дебіторів.

Результат розрахунку представлено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Розрахунок обсягу закупівельних матеріалів, обсягу матеріальних витрат, що включаються у собівартість продукції та грошових надходжень від дебіторів для АТЗТ “Електромашпромсервіс” за 2004 – 2005 рр.

За даними таблиці 2.4 ми бачимо, що обсяг закупівельних матеріалів в 2005 році збільшився на 3820 тис. грн. порівняно із 2004 роком, обсяг матеріальних витрат, що включаються у собівартість продукції теж збільшився на 7767 тис. грн., грошові надходження від дебіторів зросли на 9384 тис. грн.

Аналіз всіх надходжень та видатків підприємства представлено у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 – Аналіз оборотного капіталу, грошових коштів, прибутку та збитків АТЗТ ,,Електромашпромсервіс,, за 2004-2005 роки.

Продовження таблиці 2.5

Аналіз відтоку оборотного капіталу представлено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Аналіз відтоку оборотного капіталу Акціонерного товариства закритого типу ,,Електромашпромсервіс,, за 2004-2005 роки

За даними таблиці 2.6 можна зробити висновок, що відтік оборотного капіталу в 2005 році зменшився на 1361 тис. грн. порівняно із 2004 роком. Ці зміни зумовлені зменшенням чистих витрат коштів, а також зміною витрат на придбання основних засобів.

Аналіз надходження коштів АТЗТ “ Електромашпромсервіс” за 2004-2005 роки представлено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Аналіз надходженя коштів Акціонерного товариства закритого типу ,,Електромашпромсервіс,, за 2004-2005 роки

За даними таблиці 2.7 ми бачимо, що надходження коштів у 2005 році збільшилось на 5097,8 тис. грн. Ця зміна викликана зменшенням чистих витат підприємства та збільшенням поточної кредиторської заборгованості.

Відтік коштів АТЗТ “Електромашпромсервіс” за 2004-2005 роки представлено у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Аналіз відтоку коштів Акціонерного товариства закритого типу ,,Електромашпромсервіс,, за 2004-2005 роки

Таким чином, надходження коштів утворилось в результаті сальдування сум надходжень та відтоку коштів, у 2004 році воно дорівнювало -8015,0. У 2005 році цей показник становив -3109,0.

Отже, в 2005р. чистих надходжень коштів немає. Надходження коштів утворились за рахунок збільшення поточної кредиторської заборгованості на 2 750 тис.грн. і зменшенням запасів на 713 тис.грн. Отримані кошти направлялися на придбання матеріалів і тільки по попередній оплаті, а так само на оплату «живими» коштами послуг по тепло- і енергоносіях.

Поліпшення фінансового стану АТЗТ “Електромашпромсервіс” можливо за умови скорочення відстрочки оплати за виконаний ремонт електроустаткування, дотримання раціонального використання товарно-матеріальних цінностей відповідно до потреби, економії матеріальних, тепло й енергоресурсів і скорочення непродуктивних витрат, пов'язаних з браком. Це дозволить додатково направити кошти на збільшення заробітної плати, відновлення основного устаткування, транспортного парку й надання інших соціальних благ.

2.3 Аналіз фінансової стійкості акціонерного товариства

Фінансовий стан підприємства — це складна економічна категорія, що ві­дображає на певний момент стан капіталу в процесі його кругообороту і здатність су­б'єкта господарювання до саморозвитку.

У процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності відбувається безупинний процес кругообороту капіталу, змінюються структура коштів і джерел їхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, — фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого є платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Спроможність підприємства вчасно здій­снювати платежі, фінансувати свою ді­яльність на розширеній основі, переноси­ти непередбачені потрясіння і підтриму­вати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Якщо поточна платоспроможність — це зовнішній прояв фі­нансового стану підприємства, то фінансова стійкість — внутріш­ня його сторона, що забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість ак­тивів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошо­вих потоків.

Фінансова стійкість підприємства — це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівнова­гу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньо­му середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвести­ційну привабливість у довгостроковій перспективі в межах допу­стимого рівня ризику.

Стійкого фінансового стану досягають при достатності влас­ного капіталу, добрій якості активів, достатньому рівні рентабель­ності з урахуванням операційного і фінансового ризиків, при до­статності ліквідності, стабільних доходах і широких можливос­тях залучення позикових коштів.

Для забезпечення фінансової стійкості у підприємства має бути гнучка структура капіталу, вміння організувати його рух у та­кий спосіб, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самофінансування.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансо­вої діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, внаслідок спаду обсягів виробництва і продажів відбувається підвищення собівартості продукції, змен­шення виручки і суми прибутку і, як наслідок, — погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан – це підсумок гра­мотного, вмілого керування всім комплексом факторів, що ви­значають результати господарської діяльності підприємства.

Для того, щоб визначити рівень фінансової стійкості підприємства необхідно провести розрахунки за такими показниками:

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), або концентрації, власного капіталу (р. 380 + р. 430 + р. 630), до загальної валюти нетто-балансу (р. 640):

( 2.1)

Він характеризує, яка частина активів підприємства сформо­вана за рахунок власних і прирівняних до них джерел коштів.

2. Частка чистих активів (реальної величини власного капіталу) в загальній валюті балансу:

( 2.2)

3. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу — частка позикових (залучених) коштів у загальній валюті нетто-балансу — показує, яку частину активів підприємства сформовано за раху­нок позикових (залучених) коштів довгострокового і коротко­строкового характеру:

( 2.3)

4. Коефіцієнт фінансової залежності:

( 2.4)

Це обернений показник до коефіцієнта фінансової незалеж­ності. Він показує, яка сума активів припадає на гривню власних коштів.

5. Коефіцієнт поточної заборгованості:

( 2.5)

Показує, яку частину активів сформовано за рахунок позико­вих ресурсів короткострокового характеру.

6. Коефіцієнт стійкого фінансування:

( 2.6)

Характеризує, яку частину активів балансу сформовано за рахунок стійких джерел. Якщо підприємство не бере довго­строкових кредитів і позик, то величина Ксф буде збігатися з вели­чиною коефіцієнта фінансової незалежності.

У свою чергу, для характеристики структури довгострокових джерел фінансування розраховують і аналізують такі показники:

7. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел:

( 2.7)

8. Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел:

(2.8)

Підвищення рівня цього показника, з одного боку, свідчить про посилення залежності від зовнішніх кредиторів, а з іншого — про ступінь фінансової надійності підприємства і довіри до нього з боку банків і населення.

9. Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом (кое­фіцієнт платоспроможності):

( 2.9)

10. Коефіцієнт фінансового левериджу, або коефіцієнт фінан­сового ризику — відношення залученого капіталу до власного:

(2.10)

Цей коефіцієнт вважається одним з основних індикаторів фінансової стійкості. Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладення капіталу в це підприємство.

Коефіцієнт фінансового левериджу є не лише індикатором фінансової стійкості, а й дуже впливає на збільшення або змен­шення величини прибутку і власного капіталу підприємства.

Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства відображені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Аналіз показників, що характеризують фінансову стійкість Акціонерного товариства закритого типу ,,Електромашпромсервіс,, за 2004-2005 роки

Згідно таблиці 2.9 коефіцієнт фінансової автономії (максимальне значення -1, критичне значення - 0,5) у 2004р. залишився на колишньому рівні, і близький до оптимального, у 2005 році цей показник знизився, що викликано зменшенням власного капіталу за рахунок збільшення непокритих збитків на 2668,9 т.грн.

Коефіцієнт фінансової залежності (критичне значення – 2) у 2004р. залишився на колишньому рівні, а у 2005 році цей показник збільшився до 1,54.

Коефіцієнт фінансового ризику показує скільки одиниць залучених коштів доводиться на кожну одиницю власних. Оптимальне значення даного показника < або = 0,5, критичне — 1.

У такий спосіб в 2004р. на кожну одиницю власних коштів підприємство залучало 35 коп. позикових коштів, стільки ж і в 2003 році, у 2005 році цей показник склав 0,54.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, що дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Оптимальне значення >0.

У звітному періоді товариство має достатній рівень маневреності, рівний торічному.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (оптимальне значення 0,4).

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел (оптимальне значення 0,6).

У звітному періоді товариство не залучало довгострокові позикові кошти, а користувалося власними або короткостроковими кредитами банку.

2.4 Аналіз ліквідності і платоспроможності акціонерного товариства

Одним з індикаторів фінансового ста­ну підприємства є його платоспромож­ність, тобто можливість наявними грошо­вими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Розрізняють по­точну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в ко­роткостроковій, середньостроковій і дов­гостроковій перспективі.

Поточна (технічна) платоспромож­ність означає наявність у достатньому об­сязі коштів і їхніх еквівалентів для розра­хунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Звідси основними індикаторами поточної плато­спроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства про­строчених боргових зобов'язань.

Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов'язань і платіжних засобів протягом прогнозного періоду, що, у свою чергу, залежить від складу, обсягів і ступе­ня ліквідності поточних активів, а також від обсягів, складу і швидкості дозрівання поточних зобов'язань до погашення. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на під­ставі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспро­можності здійснюється, як правило, на основі вивчення показ­ників ліквідності.

В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність ак­тивів, ліквідність балансу і ліквідність підприємства.

Під ліквідністю активу розуміється здатність його до транс­формації у грошові засоби, а ступінь ліквідності активу визна­чається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища його ліквідність. При цьому варто розрізняти поняття ліквідності сукупних активів як можливість їхньої швид­кої реалізації при банкрутстві й самоліквідації підприємства і поняття ліквідності оборотних активів, що забезпечує його поточ­ну платоспроможність.

Ліквідність балансу — можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язан­ня, а точніше — це ступінь покриття боргових зобов'язань підприєм­ства його активами, термін перетворення яких у готівку відпові­дає терміну погашення платіжних зобов'язань. Якісна відмінність цього поняття від ліквідності активів у тому, що ліквідність ба­лансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобов'язань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу.

Ліквідність підприємства — більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реа­лізації активів). Але підприємство може залучити позикові засо­би зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оціню­ючи ліквідність підприємства, треба враховувати його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати активи, швидко реагувати на кон'юнктуру ринку і т. ін.

Таким чином, поняття платоспроможності й ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквід­ність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на пер­спективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Аналіз ліквідності балансуполягає в порівнянні коштів за ак­тивом, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, що групують­ся за ступенем терміновості їхнього погашення;

До першої групи (А1) входять абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення.

До другої групи (А2) належать швидкореалізовані активи: век­селі отримані і всі види поточної дебіторської заборгованості. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від вчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності по­купців, форм розрахунків і т. ін.

До третьої групи (Аз) відносять активи, що повільно реалізу­ються, до яких належать запаси сировини, матеріалів, готової про­дукції, незавершеного виробництва товарів, для трансформуван­ня яких у готівку потрібен значно більший термін.

Четверта група (А4) — це важкореалізовані активи, до яких входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців, відстрочені податкові активи, видатки май­бутніх періодів, інші необоротні активи.

Відповідно на чотири групи поділяються і зобов'язання під­приємства:

П1 — найбільш термінові зобов'язання, які слід погасити про­тягом поточного місяця (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали);

П2 — середньострокові зобов'язання з терміном погашення до одного року (короткострокові кредити банку);

П3 — довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити бан­ку і позики);

П4 — власний капітал, що постійно перебуває в розпорядженні підприємства (розділ І, II і V пасиву балансу).

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А1>=П1; А2 >=П2; А3>=П3; А4 <= Л4.

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових ре­зервів) визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів під­приємства. Чим більша його ве­личина, тим вища гарантія погашення боргів. Однак і при неве­ликому його значенні підприємство може бути завжди плато­спроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відплив коштів за обсягом і термінами. Тому ніяких загальних нормативів і рекомендацій щодо рівня цього показника не існує.

Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності — відношен­ня коштів, короткострокових фінансових вкладень і коротко­строкової дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткостроко­вих фінансових зобов'язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт по­криття боргів) — відношення всієї суми оборотних активів включ­но із запасами за мінусом витрат майбутніх періодів до загальної суми короткострокових зобов'язань. Він показує ступінь покрит­тя оборотними активами оборотних пасивів.

(2.11)

Перевищення оборотних активів над короткостроковими фі­нансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для ком­пенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більша величина цього запасу, тим більша впевненість кредиторів, що борги буде погашено. Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності може статися у зв'язку зі збільшенням або зменшенням суми за кожною статтею поточних активів і поточних пасивів.

Аналіз показників ліквідності АТЗТ ,,Електромашпромсервіс,, за 2004-2005 роки представлено у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 – Аналіз показників ліквідності Акціонерного товариства закритого типу ,,Електромашпромсервіс,, за 2004-2005 рр.

Продовження таблиці 2.10

Розрахунки проведені за даними АТЗТ “Електромашромсервіс” свідчать про те, що зміна коефіцієнтів загальної ліквідності незначна в 2004р., її значення наближаються до оптимального, але у кінці 2005 року він зменшився. Незначне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,04 у 2003, 2004 році показує, що найбільш ліквідні активи (кошти) не покривають найбільш термінові зобов'язання, у кінці 2005 року цей показник збільшився до 0,07. Існує тенденція до поліпшення абсолютної ліквідності АТЗТ “Електромашпромсервіс” у майбутньому.

Оборотність активів, дебіторської, кредиторської заборгованості Акціонерного товариства “Електромашпромсервіс” за 2003-2004 роки представлено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 – Аналіз оборотності активів, дебіторської, кредиторської заборгованості Акціонерного товариства “Електромашпромсервіс” за 2003-2004 роки

Продовження таблиці 2.11

Коефіцієнт оборотності активів – оцінює ефективність використання всіх наявних ресурсів поза залежністю від джерел їхнього залучення.

Даний коефіцієнт показує, що 1 раз за звітний період відбувся повний цикл виробництва й обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або одну грошову одиницю реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів замість 0,9 в 2003 році.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги показує, що шість разів протягом звітного періоду дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги перетворилася в кошти, а у 2003 році 5 раз. Більше 5 раз протягом 2004 року повна дебіторська заборгованість перетворилась у кошти. Чотири рази за 2004 рік дебіторська заборгованість, включаючи заборгованість по векселях, перетворилась в кошти.

Період оборотності дебіторської заборгованості показує, що 61 день потрібен був дебіторам для повернення коштів акціонерному товариству за товари, роботи, послуги, що на 13 днів менше, ніж у попередньому році. Період повної дебіторської заборгованості показує, що 66 днів знадобилось для повернення повної дебіторської заборгованості у 2004 році, що на 18 днів менше, ніж у 2003 році.

87 днів треба було дебіторам ( включаючи заборгованість по векселях ) для повернення коштів, що на 37 днів менше, ніж в 2003 році.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги показує, що чотири повних виробничих обороти знадобилося АТЗТ "Электромашпромсервис" для погашення наявної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у звітному році, що на один оборот менше, ніж в 2003 р. через збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи й послуги на 610 т.грн.

3,5 виробничих обороти знадобилося АТЗТ "Электромашпромсервис" для погашення наявної заборгованості у звітному році, в 2003р. – 3,7.

3,5 виробничих обороти знадобилося для погашення наявної кредиторської заборгованості й заборгованості по довгострокових зобов'язаннях у звітному році, торік – 3,2.

79 днів знадобилося для погашення кредиту, отриманого від постачальників за товари, роботи й послуги в 2004р., що на 6 днів більше, ніж у попередньому році й викликано збільшенням кредиторської заборгованості за товари, роботи й послуги.

104 дня знадобилося для погашення кредиту, отриманого в 2004р. по поточних зобов'язаннях, що на 6 днів більше чим у попередньому році.

105 днів знадобилося для погашення поточних і довгострокових зобов'язань в 2004р., що на 9 днів менше ніж у попередньому році.

2.5 Аналіз рентабельності акціонерного товариства

Рентабельність — це ступінь дохідності, вигідності, прибут­ковості бізнесу. Її вимірюють за допомогою цілої системи віднос­них показників, що характеризують ефективність роботи підприєм­ства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (вироб­ничої, комерційної, інвестиційної тощо), вигідність виробницт­ва продукції і послуг окремих видів. Показники рентабельності повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарю­вання, тому що їхня величина відображає співвідношення ефек­ту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1. показники, що базуються на витратному підході (рента­бельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рен­табельність інвестиційної діяльності та окремих інвестиційних проектів, рентабельність звичайної діяльності);

2. показники, що характеризують прибутковість продажів (ва­лова рентабельність продажів і чиста рентабельність продажів);

3. показники, в основі яких лежить ресурсний підхід (рента­бельність сукупних активів або загальна рентабельність, рента­бельність операційного капіталу, рентабельність основного капі­талу, рентабельність оборотного капіталу, рентабельність влас­ного капіталу і т. ін.).

Рентабельність продукції (РП) обчислюють як відношення прибутку від реалізації (ПРП) до виплати процентів і податків до суми витрат на реалізовану продукцію (ВРП):

(2.12)

Вона показує, скільки прибутку має підприємство з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. її мож­на розраховувати в цілому по підприємству, по окремих його сег­ментах і за видами продукції.

Рентабельність операційної діяльності (Poд) розраховують в цілому по підприємству як відношення брутто-прибутку від опе­раційної діяльності до виплати процентів і податків (ПОд) до за­гальної суми витрат на операційну діяльність (Вод):

(2.13)

Цей показник характеризує окупність витрат в операційній діяльності. Він повніше від попереднього показника відображає результати роботи підприємства, оскільки при його розрахунку враховуються не лише реалізаційні, а й позареалізаційні резуль­тати, що належать до основної діяльності.

Аналогічно визначають дохідність інвестиційних проектів:

отриману або очікувану суму прибутку від інвестиційної діяль­ності ділять на суму інвестиційних витрат (IB):

(2.14)

Рентабельність продажів (обороту), або комерційну мар­жу, розраховують діленням прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг на суму отриманого чистого доходу (ЧД). Характе­ризує ефективність виробничої і комерційної діяльності підпри­ємства прибутковість з рубля продажів. Цей показник розрахо­вують у цілому по підприємству і за окремими видами продукції:

(2.15)

Рентабельність (дохідність) операційного капіталу обчис­люється відношенням прибутку від операційної діяльності до виплати процентів і податків (Под) до середньорічної суми опе­раційного капіталу (ОК). Характеризує дохідність капіталу, задіяного в основній діяльності (постачання, виробництво та збут продукції):

(2.16)

Рентабельність (дохідність) сукупного капіталу обчислю­ють як відношення загальної суми прибутку до виплати процесів (ЕВІТ) до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу (KL), характеризує дохідність всього сукупного капіталу, вкла­деного в активи підприємства:

(2.17)

У таблиці 2.12 наведено розрахунок показників рентабельності Акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс”

Таблиця 2.12 – Рентабельність продажу продукції, товарів, послуг Акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” за 2003, 2004, 2005 роки

Продовження таблиці 2.12

Згідно даних таблиці 2.12, можно зробити висновок, що найбільш високий рівень рентабельності продажу був у 2004 році, а найбільш високий рівень рентабельності продукції спостерігався у 2003 році. Рентабельність власного капіталу збільшувалась з кожним роком і у 2005 році вона досягла 1,95%.

3. Напрямки вдосконалення управління фінансами АТЗТ ,,Електромашпромсервіс,,

3.1 Удосконалення структури управління АТЗТ ,,Електромашпромсервіс,,

Одним із шляхів досягнення поліпшення фінансового стану Акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” є удосконалення системи управління фінансовими ресурсами шляхом упровадження авто­матизованих систем інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень. Упровадження авто­матизованих систем інформаційного забезпечення дасть можливість:

· забезпечити працівників сфери управління фінансовими ресурсами оперативною та комплексною інформацією;

· створити багаторівневий, інтегрований банк даних і забезпечити діало­говий режим спілкування користувача й системи;

· скоротити час пошуку інформації у системі, а також її обробки та під­готовки управлінських рішень;

· автоматизувати функцію контролю на усіх рівнях управління фінансо­вими ресурсами.

Впровадження авто­матизованих систем інформаційного забезпечення надасть можливість зробити доступною інформацію про усі під­розділи підприємства, скоротити паперовий документообіг, що прискорить процес та підвищить якість обробки замовлень, конкурентоспроможність і рентабельність підприємства.

Це суттєво підвищить якість управлін­ня фінансовими ресурсами, забезпечить можливість оперативно­го збагачення наявного досвіду управління новими практичними здобутками.

Впровадження автоматизованої системи інформаційного забезпечення дає можливість:

· обєднати фінансові дані, коли управлінець хоче сформувати уявлення про загальний стан справ на підприємстві.

· стандартизувати виробничі процеси (скоротити персонал та уніфікува­ти облікові процеси);

· стандартизувати інформацію у системі кадрів.

Основними функціями автоматизованої системи інформаційного забезпечення є:

· бізнес-планування і прогнозування;

· планування продажу і випуску продукції;

· планування проектів і програм;

· управління попитом;

· складання графіка випуску продукції;

· календарне планування потужностей;

· графік виробництва і постачання;

· управління витратами.

Можливості автоматизованої системи інформаційного забезпечення можуть використовуватись вищим керівництвом, відділом збуту, відділом маркетингу, відділом кадрів, виробничим відділом, відді­лом постачання, фінансовим відділом. Це надасть їм допомогу при відповіді на такі питання: як виробити й реалізувати максимальну кількість продукції; яким буде обсяг реалізації у плановому періоді; як збільшити обсяги прода­жу; які спеціалісти потрібні підприємству; як налагодити безперебійне поста­чання продукції та мінімізувати витрати; який прибуток отримає Акціонерне товариство закритого типу “Електромашпромсервіс” у майбутньому періоді.

3.2 Шляхи зниження собівартості продукції

Фактична собівартість виконаних робіт у 2004 році склала 21721,5 тис. грн., що на 5011,8 тис. грн. (або 23%) більше чим в 2003 році - 16709,7 тис. грн.

Кошторис витрат на виробництво АТЗТ “Електромашпромсервіс” за 2003-2004 роки представлений у таблиці 3.1

Таблиця 3.1 - Кошторис витрат на виробництво Акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” за 2003-2004 роки

Витрати на 1 гривню виконаного обсягу робіт у 2004 році склали 92 коп., в 2003 році вони рівнялися 88 коп., тобто збільшилися на 4 коп.

Збільшення відбулося:

• по матеріальних витратах на 3 коп.

• по іншим витратах на 5 коп.

Знизилися витрати:

• по енергоносіях на 2 коп.

• по амортизаційних відрахуваннях на 1 коп.

• по адміністративних витратах на 5 коп.

Збільшення матеріальних витрат викликано ростом цін на основні матеріали.

Зниження витрат по енергоносіях пов'язане з тим, що у всіх ЕРП установлені лічильники з обліку енергоносіїв, а також посилений контроль з їх використання.

Фактична собівартість виконаних робіт в 2005 році склала 29154,6 тис. грн., що на 6824,3 тис. грн. (або 1,31%) більше, ніж в 2004 році.

Питома вага витрат, що входять у повну собівартість Акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” за 2004-2005 роки представлено в таблиці 3.2

Таблиця 3.2 - Питома вага витрат, що входять у повну собівартість АТЗТ “Електромашпромсервіс” за 2004-2005 роки

Протягом 2005 року мало місце збільшення тарифів на споживання енергоносіїв. У порівнянні з 2004 роком середня ціна на споживані енергоносії зросла: тепло - на 48,3%, електроенергія - на 38,5%, природний газ - 17,5%, вода питна - 16,8%, комунальні стоки - 16,4%.

Загалом по АТЗТ ,,Електромашпромсервіс,, витрати на енергоносії у звітному році збільшилися на 311,6 тис. грн. (або 29,8%) і склали 1357,5 тис. грн. По видах енергоносіїв:

· електроенергія - 1071,4 тис. грн., збільшення на 254,2 тис. грн. (31,1%);

· тепло - 174,4 тис. грн., збільшення на 30,8 тис. грн. (21,5%);

· природний газ - 34,8 тис. грн., збільшення на 6,8 тис. грн. (24,3%);

· вода питна - 30,2 тис. грн., збільшення на 9,1 тис. грн. (43,1%);

· комунальні стоки - 33,7 тис. грн., збільшення на 9,8 тис. грн. (41,0%);

· стиснене повітря - 13 тис. грн., збільшення на 0,8 тис. грн. (6,6%).

Найбільше збільшення спостерігається по споживанню електроенергії й тепла.

Для зниження собівартості продукції проведені заходи щодо економії енергоресурсів всіма цехами АТЗТ ,,Електромашпромсервіс,,. Загальна економія енергоресурсів по акціонерному товариству склала 36,1 тис. грн.

Збільшення вартості енергоресурсів відбулося за рахунок збільшення тарифів на питну воду, стоки, теплову енергію й природний газ.

По ЕРП № 4 укладений договір з ВАТ «Дніпробленерго» на поставку електроенергії.

По ЕРП № 5 і 8 укладені договори з ТОВ «Євротрансгаз» на поставку природного газу й із «Укртрансгаз» і ВАТ «Криворіжгаз» на транспортування газу. Договору по ЕРП № 2 і 7 перебувають у стадії оформлення.

Укладено договори з ВАТ «Криворіжгаз» на технічне обслуговування газового господарства по ЕРП № 2,5 і 9.

Розроблено й затверджені питомі балансові норми водоспоживання й водовідведення на одиницю випускаємої продукції.

Із 2005 року складається щоквартальний звіт, який подається до Дніпропетровського водного господарства про спожиті обсяги питної води й хозстоки, затверджений ліміт споживання води.

Щомісяця виставляються ліміти на споживання енергоресурсів структурними підрозділами, які прикріпленні до конкретно виконуємої програми й номенклатури.

Також необхідно знизити витрати на сировину і матеріали, які використовуються для ремонтів обладнання; направити на освоєння нових, більш економних та енергозберігаючих видів ремонта роботу конструкторсько-технічного відділу АТЗТ “Електромашпромсервіс”.

3.3 Удосконалення фінансового планування Акціонерного товариства закритого типу ,,Електромашпромсервіс,,

Для того щоб поліпшити фінансовий стан Акціонерного товариства закритого типа “Електромашпромсервіс”, необхідно нормалізувати поточну фінансову ситуацію, збалансувати і синхронізувати надходження і витрати його коштів.

Необхідно скоротити поточні витрати підприємства з метою попереджен­ня зростання фінансових зобов'язань і реалізації окремих видів активів з метою збільшення позитивного грошового потоку.

Після цього слід вжити тактичних заходів, спрямованих на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді, за принципом "стискання підприємства", тобто переви­щення обсягу генерування над обсягом споживання власних фі­нансових ресурсів.

Повна фінансова стабілізація досягається за умови, якщо підприємство забезпечило тривалу фінансову рівновагу. Тому стратегічний механізм захисних заходів має бути спрямовано на підтримку фінансової стабільності підприємства протягом трива­лого періоду.

З метою скорочення дефіциту власного оборотного капіталу акціонерне підприємство може спробувати поповнити його за ра­хунок випуску і розміщення нових акцій і облігацій. Однак при цьому слід мати на увазі, що випуск нових акцій може призвести до падіння їхнього курсу, і це теж може стати причиною банкрут­ства.

Один із шляхів удосконалення фінансового стану Акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” — зменшення виплати дивідендів за акціями чи повна відмова від неї за умови, що вдасться переконати акціонерів у ре­альності програми фінансового оздоровлення і підвищення диві­дендних виплат у майбутньому.

Одним а ефективних методів відновлення матеріально-техніч­ної бази підприємства є лізинг, що не вимагає повної одноразової оплати орендованого майна і служить одним з видів інвестуван­ня. Використання прискореної амортизації за лізинговими опе­раціями дозволяє оперативно оновлювати обладнання і здійсню­вати технічне переозброєння виробництва.

Залучення кредитів під прибуткові проекти, здатні принес­ти підприємству високий дохід, також є одним із резервів удосконалення фінансового стану підприємства.

Цьому ж сприяє і диверсифікованість виробництва за основ­ними напрямами господарської діяльності, коли вимушені втра­ти на одних напрямах покриваються прибутком від інших.

Зменшити дефіцит власного капіталу можна за рахунок при­скорення його оборотності шляхом скорочення термінів ремонтів, наднормативних залиш­ків запасів, незавершеного виробництва і т. ін.

Скорочення витрат на утримання об'єктів житлосоцкультпобуту шляхом передачі їх у муніципальну власність також сприяє припливу капіталу в основну діяльність.

З метою скорочення витрат і підвищення ефективності основ­ного виробництва в окремих випадках доцільно відмовитися від деяких видів діяльності, що обслуговують основне виробництво (будівництво, ремонт, транспорті т. ін.), і перейти до послуг спеціа­лізованих організацій.

Збільшити обсяг власних фінансових ресурсів можна також шляхом:

• зменшення суми постійних витрат на утримання управлін­ського персоналу, ремонт основних засобів ;

• зниження рівня змінних витрат за рахунок скорочення чи­сельності виробничого персоналу і зростання продуктивності праці;

• прискореної амортизації машин і обладнання;

• реалізації невикористовуваного майна;

• відмови від зовнішніх соціальних та інших програм, зни­ження інвестиційної активності підприємства.

Потрібно проаналізувати використання прибут­ку. Ско­рочення частки участі працівників у прибутку, відрахувань у ре­зервний і страхові фонди слід розглядати як потенційний резерв поповнення власних оборотних коштів підприємства.

Велику допомогу у виявленні резервів поліпшення фінансо­вого стану підприємства може дати маркетинговий аналіз із ви­вчення попиту і пропозиції, ринків збуту і формуванню на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва про­дукції.

Одним з основних і найбільш радикальних напрямів фінансо­вого оздоровлення підприємства є пошук внутрішніх резервів збільшення прибутковості виробництва і досягнення беззбитко­вої роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоспро­можності продукції, зниження її собівартості, раціонального ви­користання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, ско­рочення непродуктивних витрат і втрат.

Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ре­сурсозбереження: впровадженню прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використанню вторинної сиро­вини, організації діючого обліку і контролю за використанням ресурсів, вивченню і впровадженню передового досвіду в здій­сненні режиму економії, матеріального і морального стимулюван­ня працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктив­них витрат і втрат.

Для систематизованого виявлення й узагальнення всіх видів втрат на кожному підприємстві доцільно вести спеціальній реєстр втрат із класифікацією їх за певними групами:

• від браку;

• зниження якості продукції;

• незатребуваної продукції;

• втрати вигідних замовників, вигідних ринків збуту;

• неповного використання виробничої потужності підпри­ємства;

• простоїв робочої сили, засобів праці, предметів праці і гро­шових ресурсів;

• перевитрати ресурсів на одиницю продукції порівняно з уста­новленими нормами;

• псування і нестачі матеріалів та готової продукції;

• списання не повністю амортизованих основних засобів;

• сплати штрафних санкцій за порушення договірної дис­ципліни;

• списання незатребуваної дебіторської заборгованості;

• простроченої дебіторської заборгованості;

• залучення невигідних джерел фінансування;

• невчасного введення в дію об'єктів капітального будівництва;

• стихійних лих;

• за виробництвами, що не дали продукції.

Аналіз динаміки цих втрат і розробка заходів для усунення їх дозволять значно поліпшити фінансовий стан АТЗТ ,,Електромашпромсервіс,,.

Можна провести реінжиніринг бізнес процесу, тобто докорінно переглянути виробничу про­граму, матеріально-технічне постачання, організацію праці і на­рахування заробітної плати, підбір і розстановку персоналу, ке­рування якістю продукції, ринки сировини і ринки збуту про­дукції, інвестиційну й цінову політику та інші питання.

Висновки

Процес ринкової трансформації економіки України об'єктивно супровод­жується виникненням і поширенням підприємництва як головного структуроутворюючого елементу ринкового середовища. Підприємницький сектор створює сприятливі умови для становлення реальних ринкових економічних відносин, реалізації прав власності, розвитку особистої ініціативи, активізації економічних інтересів.

Сьогодні акціонерні товариства відіграють важливу роль в економічному роз­витку будь-якої держави. В Україні останніми роками не лише зростає загальна кількість акціонерних товариств — 34761 станом на жовтень 2004 року, — а й їхня питома вага у загальному обсязі виробництва продукції, надання послуг і виконання робіт. Так, за питомої ваги акціонерних товариств серед промисло­вих підприємств у розмірі 14,6% вони забезпечують 63% усього промислового виробництва.

Акціонерне товариство для ринкової економіки є найприйнятнішим видом підприємницького об'єднання, оскільки найповніше забезпечує функцію концентрації й централізації капіталу і його подальшого використання.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов'язаннях майном товариства.

Акціонерні товариства бувають: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки і купуватися та продаватися на біржі.

Акціонерне товариство закритого типу „Електромашпромсервіс” було засновано шляхом з’єднання майна та підприємницької діяльності у відповідності з рішенням засновників (Протокол зборів засновників № 1 від 28.04.94 року) в наслідок приватизації орендного Криворізького електроремонтного підприємства (Наказ по регіональному відділенню фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/7-ПА від 07.02.94 року) та зареєстроване виконавчім комітетом міської ради за № 217 (3) від 08.06.94 року.

Статутний фонд товариства було поділено на 8923900 простих іменованих акцій, випущених у документальній формі.

Предметом діяльності АТЗТ “Електромашпромсервіс” є :

· надання капітальних та середніх ремонтів всіх видів електричних машин;

· монтаж електрообладнання за всіма галузями народного господарства України та за її межами;

· збір та реалізація чорних та кольорових металів;

· надання транспортних послуг по Україні та за її межами для підприємств та по заяві населення;

· ведення рекламної діяльності, участь у виставках, аукціонах;

· маркетинг;

· підготовка кадрів;

· виготовлення різного виду товарів самостійно або за допомогою підрядників.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління.

Фінанси акціонерного товариства — це сукупністьформ і методів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів із метою забезпечення ста­тутної діяльності й розширеного відтворення, а також відносини, що виникають на всіх стадіях створення, діяльності, реорганізації та ліквідації товариства.

Функції фінансів акціонерного товариства безпосередньо пов'язані з форму­ванням і рухом (розподілом, перерозподілом і використанням) капіталу, дохо­дів, фондів, резервів та інших грошових джерел, засобів підприємства, тобто його фінансових ресурсів. Отже, безпосередніми об'єктами управління фінан­сами акціонерного товариства є грошові потоки і фінансові ресурси.

Фінанси АТЗТ “Електромашпромсервіс” охоплюють грошові відносини із засновника­ми товариств, трудовим колективом, із постачальниками, покупцями, бюдже­том, банками, позабюджетними, страховими й іншими організаціями, вони функціонують у процесі придбання сировини, матеріа­лів та інших товарно-матеріальних цінностей, реалізації виробленої продукції, в процесі інвестування, формування капіталу і резервів, створення й розподілу прибутку, при виплаті дивідендів за акціями і відсотків за облігаціями, у проце­сі сплати податків до бюджету, при отриманні й погашенні кредитів.

Фінансовий стан підприємства — це складна економічна категорія, що ві­дображає на певний момент стан капіталу в процесі його кругообороту і здатність су­б'єкта господарювання до саморозвитку.

У процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності відбувається безупинний процес кругообороту капіталу, змінюються структура коштів і джерел їхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, — фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансо­вої діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, внаслідок спаду обсягів виробництва і продажів відбувається підвищення собівартості продукції, змен­шення виручки і суми прибутку і, як наслідок, — погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан – це підсумок гра­мотного, вмілого керування всім комплексом факторів, що ви­значають результати господарської діяльності підприємства.

Для забезпечення фінансової стійкості у підприємства має бути гнучка структура капіталу, вміння організувати його рух у та­кий спосіб, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самофінансування.

Для досягнення поліпшення фінансового стану Акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” необхідним є удосконалення системи управління фінансовими ресурсами шляхом упровадження авто­матизованих систем інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень. Упровадження авто­матизованих систем інформаційного забезпечення надасть можливість зробити доступною інформацію про усі під­розділи підприємства, скоротити паперовий документообіг, що прискорить процес та підвищить якість обробки замовлень, конкурентоспроможність і рентабельність підприємства.

Це суттєво підвищить якість управлін­ня фінансовими ресурсами, забезпечить можливість оперативно­го збагачення наявного досвіду управління новими практичними здобутками.

Одним з основних і найбільш радикальних напрямів фінансо­вого оздоровлення підприємства є пошук внутрішніх резервів збільшення прибутковості виробництва і досягнення беззбитко­вої роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоспро­можності продукції, зниження її собівартості, раціонального ви­користання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, ско­рочення непродуктивних витрат і втрат.

Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ре­сурсозбереження: впровадженню прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використанню вторинної сиро­вини, організації діючого обліку і контролю за використанням ресурсів, вивченню і впровадженню передового досвіду в здій­сненні режиму економії, матеріального і морального стимулюван­ня працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктив­них витрат і втрат.

Збільшити обсяг власних фінансових ресурсів можна також шляхом:

• зменшення суми постійних витрат на утримання управлін­ського персоналу, ремонт основних засобів ;

• зниження рівня змінних витрат за рахунок скорочення чи­сельності виробничого персоналу і зростання продуктивності праці;

• прискореної амортизації машин і обладнання;

• реалізації невикористовуваного майна;

• відмови від зовнішніх соціальних та інших програм, зни­ження інвестиційної активності підприємства.

З метою скорочення дефіциту власного оборотного капіталу акціонерне підприємство може спробувати поповнити його за ра­хунок випуску і розміщення нових акцій і облігацій. Однак при цьому слід мати на увазі, що випуск нових акцій може призвести до падіння їхнього курсу, і це теж може стати причиною банкрут­ства.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 року зі змінами та доповненнями.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року.

3. Закон України “Про підприємства в України” від 27.03.1991 року.

4. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.07.1991 року № 1201 -XII зі змінами та доповненнями.\

5. Ванькович Д.В. Удосконалення системи управління фінансовими ресурсами промислових підприємств // “Фінанси України”.- 2002 р. - №7.- с. 44-51.

6. Зайцев И. Л. Экономика промышленного предприятия. – М.: Инфра-М.- 1998.- с. 146.

7. Коробов Н.В. "Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий", К., "Высшая школа", 2000 г.

8. Коротко о финансовом анализе: О. В. Каминский // Бухгалтерия, налоги и бизнес, 1996.- № 12. – с. 14-25.

9. Петровська І.О. Фінанси. – К.: 2002.- с. 13 – 14.

10. Поддєрьогін A.M. "Фінанси підприємств", К., 2000 р.

11. Рупняк М. Я. “Фінанси акціонерних товариств” // “Фінанси України”. - 2004 р. - № 5. - с. 105-110.

12. Савицкая Г.В. “Анализ хозяйственной деятельности предприятия” 5-е изд. - Минск: ООО "Новое знание".- 2001.- с. 378.

13. Суторміна В.М. "Фінанси зарубіжних корпорацій", К., "Либідь", 1993 p.

14. Фінансова діяльність підприємства: О.М.Бандурка/ Навч.посібник,-2000.

15. Фінансова діяльність підприємства. Під редакцією Бандарука О.М. 2-ге вид. – К.: 2002.- с. 16 – 24, с. 30 – 43, с. 279 – 301.

16. Фінанси підприємств: Р.А.Слав’юк/ Підручник - 1998.

17. Фінансовий аналіз: Павловська / Навч. посібник, - 2000.

18. Финансы Учебное пособие / Под ред. А.М.Ковалевой /. -М.: Финансы и статистика, 1999.

19. Экономика предприятия. Под редакцией Бабенко А.Г. – Донецк.- 2000.- с. 143 – 147.

20. Экономика предприятия. Под редакцией Покропивного. – К.: 2002.- с. 497 – 505.

21. Экономика предприятия. Под общ. ред. доктора эконом. наук, проф. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЭУ.- 2003.- с. 608.