Основи фінансової звітності

Основні вимоги до фінансової звітності та принципи її побудови

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інфор­мацію про господарську діяльність підприємства. Для одержан­ня інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних еко­номічних показників поточного обліку, які характеризують ре­зультати діяльності підприємства за звітний період.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгал­терського обліку і складання фінансової звітності визначені За­коном України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 XIV, а також прийняти­ми відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юри­дичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм влас­ності, а також на представництва іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ве­деться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгал­терського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, резуль­тати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких корис­тувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансо­вої звітності є надання користувачам для прийняття обгрунто­ваних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користу­вачам, вона повинна містити дані про:

підприємство (назву, організаційно-правову форму, місце­знаходження, короткий опис діяльності; назва органу уп­равління, якому підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії та ін.);

дату звітності або звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансо­вої звітності;

валюту звітності й одиницю виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з однієї ва­люти в іншу;

— облікову політику підприємства і її зміни (тобто принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності);

— іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідни­ми положеннями (стандартами).

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що став­ляться до обліку. Вона має достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяль­ності. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обгрун­товані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності — невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користу­вачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і по­даватися відповідним органам в строки, встановлені норматив­ними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю.

Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показ­ників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами.

Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Вимо­ги до фінансової звітності" встановлені такі вимоги до її якості:

— дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають до­статні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

— достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, повинна бути достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

— порівнянність. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підпри­ємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;

— доречність. Фінансова звітність повинна містити лише до­речну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користу­вачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбут­ні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Основними принципами, на яких грунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:

обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки госпо­дарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юри­дична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим осо­бисте майно та зобов'язання власників не повинні відобража­тися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність — послідовне (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передба­чених національними Положеннями (стандартами) бухгалтер­ського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у при­мітках до фінансової звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприєм­ства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат — для визна­чення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і вит­рати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надход­ження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою — операції обліковують­ся відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної норми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відобра­жаються в балансі орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною, формою вони не перейшли у власність оренда­ря, але ним фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкт оренди (лізингу);

історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх вироб­ництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звіт­ності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України;

періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення

Звітним періодом для складання фінансової звітності є ка­лендарний рік. Річна звітність підприємств (крім бюджетних ус­танов, представництв іноземних суб'єктів господарської діяль­ності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:

Баланс підприємства (форма № 1);

Звіт про фінансові результати (форма № 2);

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма № 4).

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іно­земних суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу підприємства і Звіту про фінансові результати.

Квартальна звітність складається зростаючим підсумком з початку року у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

Звітність підприємств складається станом на кінець остан­нього дня звітного періоду — кварталу або року. Перший звітний період заново створеного підприємства може бути мен­шим ніж 12 місяців, але не більшим 15 місяців. Звітним періо­дом підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року До дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Підприємства, які мають дочірні підприємства (виділені на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші від­окремлені підрозділи), крім фінансової звітності про власні гос­подарські операції, складають і подають консолідовану фінансо­ву звітність. При цьому під дочірніми розуміють підприємства, що є юридичними особами, але над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань поточної, інвестиційної та фінансової діяльності з боку мате­ринського підприємства.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній формі власності, і органи, які здійснюють уп­равління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають і подають зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які входять до сфери їх управління.

Зазначені органи також складають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться в державній і комунальній власності. Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведе­ну фінансову звітність по всіх підприємствах, які належать до їх складу.

Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встанов­люються: для підприємств (крім банків і бюджетних установ) — Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України; для банків — Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів всіх рівнів та кошторисів вит­рат— Державним казначейством України.

Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним

десятковим знаком, а зведені звіти (до яких включено дані звітів двох і більше юридичних осіб) — в тисячах гривень.

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і до­стовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку госпо­дарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розра­хунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторсь­ку заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фак­тичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий ре­зультат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).

Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її ре­зультати в обліку. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків по­винні бути погоджені з ними і відрегульовані. За діючим по­ложенням передбачено повну інвентаризацію проводити в мак­симально наближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в ос­новному за даними поточного обліку, а показники річного ба­лансу обов'язково підтверджуються результатами інвентари­зації, що забезпечує їх достовірність.

Баланс та інші форми звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, — керівником спеціалізованої організації або спеціалістом, які за угодою ви­конували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:

— органам, до сфери управління яких вони належать;

— трудовим колективам (на їх вимогу);

— власникам (засновникам) відповідно до установчих доку­ментів, якщо інше не передбачено законом;

— органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства. Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі то­вариства, валютні і фондові біржі, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 липня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або роз­повсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерсь­кий облік і звітність в Україні здійснюється відповідними орга­нами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідні органи при перевірці поданої на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність всіх звітних форм; взаємозв'язок і по­годженість між окремими показниками.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо підвищення ефективності його діяльності.

Виправлення показників, що відносяться до звітного періоду і які зумовлюють зміни окремих облікових записів підпри­ємства, називається реформацією.

Структура і зміст балансу

Основною формою фінансової звітності є баланс. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгал­терського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87.

З метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, статті активу балансу згруповано у три розділи, па­сиву — у п'ять розділів.

Розділ І "Необоротні активи" характеризується такими статтями.

У статті "Нематеріальні активи" відображають вартість об'єктів, які належать до складу нематеріальних активів. У цій статті відображають окремо: первинну і залишкову вартість не­матеріальних активів, а також нараховану суму зносу. Залиш­кова вартість нематеріальних активів визначається як різниця між первинною вартістю і сумою нарахованого зносу. До підсумку балансу нематеріальні активи включаються за залиш­ковою вартістю.

У статті "Незавершене будівництво" відображається вар­тість незавершеного будівництва (включаючи обладнання для монтажу), яке здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті "Основні засоби" відображається вартість власних і одержаних на умовах фінансового лізингу об'єктів і цілісних майнових комплексів. У цій статті наводяться окремо: первин­на вартість, сума нарахованого зносу і залишкова вартість ос­новних засобів. До підсумку балансу основні засоби включа­ються за залишковою вартістю.

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображають­ся фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який час.

Оборотні активи у розділі П балансу відображаються стаття­ми: "Запаси", "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", "Дебіторська заборгованість по розрахунках" (з бюд­жетом, по виданих авансах, нарахованих доходах тощо), "По­точні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в касі, на поточних та інших рахунках в банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів).

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відобра­жаються у розділі ПІ "Витрати майбутніх періодів" активу ба­лансу.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І "Власний капітал", II "Забезпечення наступних витрат і пла­тежів", III "Довгострокові зобов'язання", IV "Поточні зобов'язання", V "Доходи майбутніх періодів".

Власний капітал розділу І пасиву балансу характеризується такими статтями: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілений капітал", "Вилучений капітал", "Нерозподілений прибуток (не­покриті збитки)".

У статті "Статутний капітал" відображається Зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які являють­ся внеском власників (учасників) в капітал підприємства.

Додатковий капітал характеризується двома статтями. У статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства відображають суму, на яку вартість реалізованих випущених акцій перевищує їх номінальну вартість (аналогічно розумінню "Емісійний дохід").

У статті "Інший додатковий капітал" відображають суми дооцінки необоротних активів; вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інший додатковий капітал.

У статті "Резервний капітал" відображають суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" по­казують суму прибутку, яка реінвестована у підприємство (або суму непокритого збитку). При цьому суму непокритого збитку наводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку балансу.

У статті "Неоплачений капітал" відображають суму забор­гованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу. Цю суму показують в дужках і віднімають при визна­ченні власного капіталу.

У статті "Вилучений капітал" господарські товариства відо­бражають вартість акцій власної емісії (або паїв), викуплених товариством у його учасників. Суму вилученого капіталу наво­дять у дужках і віднімають при визначенні підсумку власного капіталу.

Отже, сума власного капіталу підприємства на звітну дату за даними розділу І пасиву балансу визначається шляхом дода­вання до суми статутного капіталу сум резервного і додатково­го капіталу та нерозподіленого прибутку і відніманням з одер­жаної суми непокритого збитку, неоплаченого і вилученого капіталу.

У розділі II"Забезпечення наступних витрат і платежів" па­сиву балансу відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток працівникам, гарантійні зобов'язання тощо), величи­на яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також цільового фінансування і цільових надходжень, одержаних з бюджету та інших джерел.

Розділ III"Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу об'єднує статті:

"Довгострокові кредити банків" — відображається сума за­боргованості банкам за одержані довгострокові кредити (які не є поточними зобов'язаннями);

"Інші довгострокові фінансові зобов'язання" — відобра­жається сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язань по залученню позикових коштів (крім кре­дитів банків), на які нараховуються відсотки;

"Відстрочені податкові зобов'язання" — показують суму податків на прибуток, що підлягають сплаті у майбутні періоди внаслідок тимчасової різниці між обліковим і податковим ба­зисом оцінки;

"Інші довгострокові зобов'язання" — показують суму дов­гострокових зобов'язань, які не можуть бути включені до за­значених статей даного розділу.

Розділ IV"Поточні зобов'язання" пасиву балансу об'єднує статті поточних зобов'язань, які будуть погашені протягом опе­раційного циклу, тобто проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів) і послуг: "Короткостро­кові кредити банків", "Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги", "Поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом", "Поточні зобов'язання по позабюджетних плате­жах", "Поточні зобов'язання по страхуванню", "Поточні зобов'я­зання по розрахунках з учасниками", "Векселі видані" та ін.

До складу розділу V"Доходи майбутніх періодів" пасиву ба­лансу підприємства відносять доходи, одержані протягом по­точного або попередніх звітних періодів, але які відносяться до наступних звітних періодів. Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого належать. Отже, статті активу і пасиву балансу згруповані у відповідні розділи, щоб показати взаємозв'язок між складом і розміщенням госпо­дарських засобів в активі та джерелами їх формування — в пасиві. Це забезпечує можливість контролю й аналізу за наявністю майна підприємства, його станом і розміщенням та джерелами формування (власних, залучених); контролю за станом зобов'язань по розрахунках, фінансовою стійкістю, платоспроможністю підприємства та одержання іншої ділової інформації.

Проте один баланс не в змозі забезпечити повноту інфор­мації про результати різнобічної діяльності підприємства. Тому, крім балансу, складаються й інші форми фінансової звітності: Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал.

9.4. Структура і зміст Звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати (с.239 —243) складається від­повідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в Україні 3, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87. Метою складання Звіту є надання користувачам повної і правдивої інформації про доходи, витрати, прибутки (збитки) від діяльності підприємства. З цією метою Звіт побу­довано за функціональним групуванням доходів і витрат (ви­робництво, управління, збут продукції тощо) і складається з трьох розділів: І "Фінансові результати", П "Елементи операційних вит­рат", III "Розрахунки показників прибутковості акцій".

Доходи і витрати наводяться у Звіті з метою визначення чисто­го прибутку. Фінансові результати у Звіті визначаються і відобра­жаються в розрізі звичайної діяльності і надзвичайних подій. Зви­чайна діяльність складається з операцій основної діяльності (тобто операцій, пов'язаних з виробництвом або реалізацією про­дукції (товарів, робіт, послуг), як є головною метою створення підприємства і забезпечують основу частину його доходу) та інших операцій (продаж і оренда основних засобів, нематеріаль­них активів, продаж і покупка цінних паперів тощо), які безпосе­редньо не пов'язані з основною діяльністю.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків) і суми податку з прибутку

Звіт про фінансові результати за

200_ р.

І. Фінансові результати

Форма № 2 Код за ДКУД 1801003

II. Елементи операційних витрат

Ш. Розрахунок показників прибутковості акцій

Керівник

Головний бухгалтер

9.5. Структура і зміст Звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів (с. 244 — 247) складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в Україні 4, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87. Метою складання Звіту є надання користувачам фінансової звітності повної і достовірної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквіва­лентах.

Звіт про рух грошових коштів доповнює Баланс і Звіт про фінансові результати. Баланс відображає фінансовий стан підприємства на звітну дату, а Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про зміни в одному з важливих показників балансу — грошових коштах та їх еквівалентах, що відбулися між датами балансу. У Звіті про фінансові результати міститься інформація про результати діяльності підприємства за звітний період, а Звіт про рух грошових коштів показує вплив цієї діяльності на грошові потоки підприємства. Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті:

— операційної діяльності, тобто основної діяльності підпри­ємства, яка приносить дохід, а також інших видів діяльності, які не являються інвестиційною або фінансовою діяльністю;

— інвестиційної діяльності, тобто придбання і реалізації ос­новних засобів, нематеріальних активів та інших інвестицій, які не являються складовою часткою еквівалентних грошових коштів;

— фінансової діяльності, тобто діяльності, яка призводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства (наприклад, операції від продажу акцій (паїв) у капіталі інших підприємств тощо).

При цьому під грошовими потоками розуміють надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Тому у Звіт про рух грошових коштів не включаються:

— обороти по негрошових операціях, які не вимагають ви­користання грошових коштів (бартерні операції, вартість коштів, одержаних за фінансовою орендою або шляхом емісії акцій);

— внутрішні зміни у складі грошових коштів (переміщення коштів із каси в банк, або навпаки, розміщення грошових коштів в акредитиви, депозитні сертифікати та ін.).

Інформація, наведена у Звіті про рух грошових коштів, за­безпечує користувачам можливість:

— порівнювати, оцінювати і прогнозувати грошові кошти підприємства;

— досліджувати здатність підприємства п ^гасити зобов'язання з виплати дивідендів;

— виявляти причини різниці між прибутком підприємства і грошовими доходами та витратами;

— аналізувати грошові і негрошові аспекти операцій підприємства та одержувати іншу ділову інформацію.

Звіт про фінансові результати за _200_р.

1. Фінансові результати

Форма № 3 Код -за іДКУД

власного капіталу на початок звітного періоду після внесення відповідних: коригувань.

У статтях розділу "Переоцінка активів" відображаються їдані, які показують збільшення або зменшення ; власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів, нема-теріальних активів,; незавершеного будівництва в порядку, передбаченому 'відповідними положеннями (стандартами).

У статті "Чистий прибуток (збиток) за звітний період пока-зують суму чистого прибутку '(збитку) із Звіту про фінансові результати.

У статтях розділу "Розподіл прибутку" відображаються дані про розподіл прибутку між учасниками (власниками) Підприємства або спрямування прибутку до; статутного капіталу, резервного капіталу та ін.

У статтях; розділу "Внески учасників'' наводять дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неопла-ченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників по внесках до статутно­го капіталу підприємства.

У статтях розділу "Вилучення капіталу" відображають дані про зменшення статутного капіталу підприємства внаслідок ви­ходу учасника, викупу або анулювання викуплених акцій Акціонерним товариством, зменшення номінальної' вартості акцій або з інших причин.

У статтях розділу "Інші зміни в капіталі'' відображають всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не включені дo вищезазначених статей (зокрема, списання невідшкодованих збитків, безоплатне одержання активів та ін.).

У статті "Всього змін у капіталі" підводять підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, визначений як сума скоригованого залишку власного капіталу на початок року і всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів, Використання чистого" прибутку, вилучення капіталу та інших змін.

Дані в графах 3—11 Звіту про власний капітал наводяться із знаком "+" або "-', що означає збільшення або зменшення за­лишку відповідного елементу власного капіталу.

Звіт про власний капітал

За 200 р.

Форма №4 Код за ДКУД 1801005

Контрольні запитання

1. Дайте визначення фінансової звітності. Розкрийте її зна­чення.

2. Вимоги, що ставляться до фінансової звітності.

3. Склад фінансової звітності.

4. Що розуміють під консолідованою фінансовою звітністю? Зведеною фінансовою звітністю?

5. Якими державними органами встановлюються форми фінансової звітності і порядок їх заповнення?

6. Яким органам подається квартальна і річна фінансова звітність?

7. За яким принципом побудовано баланс?

8. Назвіть розділи, за якими згруповані статті активу балансу.

9. Дайте коротку характеристику статей розділу І "Необо­ротні активи" балансу.

10. Дайте коротку Характеристику статей розділу Н "Обо­ротні активи" балансу.

11. Назвіть розділи, за якими згруповано статті пасиву балfнсу.

12. Дайте коротку характеристику статей розділу І "Влаcний капітал" пасиву балансу.

13. Якими статтями балансу характеризуються зобов'язання підприємства — довгострокові? Короткострокові?

14. Мета складання Звіту про фінансові результати. Його структура і зміст.

15. Мета складання Звіту про рух грошових коштів. Яку інформацію надає цей Звіт, користувачам?

16. Мета складання Звіту про власний капітал. Його струк­тура і зміст.