Концептуальні проблеми аналізу кредитних операцій у комерційному банку

Проблема структурної макроекономічної трансформації економіки України та подаль­шого переходу до довгострокового економічного зростання на новій інноваційно-інвестиційній моделі розвитку потребує підвищення ефективності роботи грошово-кре­дитної системи країни. На сьогодні ситуація в цій сфері фінансової системи Украї­­ни залишається неоднозначною. З одного боку, банківська система функціонує до­сить стабільно без істотних збоїв і потрясінь. Поступово зростають обсяги ресурсної бази банків, відповідно до цього збільшуються обсяги кредитування економіки. Проте на фоні позитивної динаміки кількісних показників не простежується бажаних якісних змін у системі кредитних відносин між банками та економічними агентами.

Таке явище можна пояснити по-різному. По-перше, більшість банків фактично вичер­пала свій кредитний потенціал внаслідок недостатніх темпів нарощування власного капіталу та неадекватних обсягів залучення в банківську систему коштів фізичних осіб. По-друге, в багатьох підприємств України, незважаючи на значні суми основних засобів на їхніх балансах, існує дефіцит ліквідних застав під банківські кредити. Ця проблема посилюється тим, що до цього часу не створено єдиної бази даних заставного майна. По-третє, незважаючи на значний обсяг проведених наукових робіт у працях таких вчених, як М.І. Баканов, І.В. Волошин, О.В. Дзоблюк, А.М. Мороз, М.І. Савлук, А.Д. Шеремета, залишається невирішеною проблема інтегральної оцінки кредитних ризиків і створення синтетичної (з лат. – з’єднання, складання) методики аналізу кредитних операцій комерційного банку.

У зв’язку з цим у даній роботі зроблено спробу концептуально (тобто найбільш узагаль­нено) визначити проблемну ситуацію, межі та склад предметної ділянки наукової пробле­ми для того, щоб на основі цих знань зробити висновок про можливість або неможливість створення єдиної (синтетичної) методики аналізу кредитних операцій у комерційному банку.

Основні категорії предметної ділянки аналізу кредитних операцій. Основними катего­ріями в процесі аналізу кредитних операцій виступають такі терміни: „кредит”, „кредит­ний ризик”, „кредитна операція”, „відсотки за кредитом” (плата за кредит), „позичаль­ник”, „кредитор” (банк).

Таблиця 1

Визначення основних категорій сфери аналізу кредитних операцій: порівняння положень економічної теорії та законодавства України

Якщо проаналізувати сутність наведених визначень, то можна зробити висновок про те, що існують серйозні методологічні розбіжності між положеннями економічної теорії та нормативно-правового поля України. Так, термін „кредит” в економічній теорії з фено­ме­нологічних позицій визначено як процес, дію, в той час як згідно з законодавством України – це кошти та матеріальні цінності (табл. 1). Подібна розбіжність на такому фундаментальному рівні уявлення предметної ділянки дослідження зумовлює неадекватне розуміння загальних властивостей та відношень об’єктивної дійсності. Аналогічні розбіж­ності стосуються таких категорій, як кредитна операція та плата за кредит. Хоча фактич­но тотожними є сутність таких категорій, як кредитний ризик, кредитор і позичальник.

Виходячи з існуючої невідповідності положень економічної теорії та нормативно-пра­во­вого поля України, можна стверджувати, що існує певний когнітивний дисонанс у процесі аналізу кредитних операцій. Суб’єкт пізнання за таких обставин знаходиться в досить аморфному полі смислових значень, понять. Далі, у міру руху за гносеологічним ланцюгом (досліджуване явище або процес > категорії > предметна ділянка аналізу > мето­дологія дослідження > методи аналізу > інструменти аналізу), цей дисонанс лише збільшується на кшталт того, як зростає невідповідність прогнозу з плином часу. Кожен дослідник фактично самостійно вирішує, якими термінами, категоріями йому оперувати в процесі аналізу кредитних операцій банку. Пропонуємо використовувати, як катего­ріаль­ні домінанти, положення економічної теорії. Зокрема, під кредитом необхідно розу­міти систему відносин позики в умовах дефіциту фінансових, матеріальних і природних ресурсів.

Методологія аналізу кредитних операцій. Методологія аналізу кредитних операцій ґрунтується на фундаментальному економічному принципі – принципі ефективності. Еко­но­мічний аналіз є наукою прикладною, оскільки, як вважають М.І. Баканов та А.Д. Ше­ремет, вона повинна забезпечувати збільшення економічної ефективності практичної діяль­ності людини [8, с. 11]. Повністю поділяємо цю думку, і вважаємо, що цю обставину, поряд зі специфікою предметної ділянки пізнання економічного аналізу, зумовлюють її методології. В. Кохановський зазначає, що основні властивості об’єкта дослідження зумовлюють його методологію, оскільки „метод не может быть дан весь, целиком до нача­ла всякого исследования, но в значительной мере должен формироваться всякий раз заново в соответствии со спецификой предмета” [9, с. 177].

Виходячи з цієї закономірності вибору методів та прийомів аналізу постає питання архітектоніки предметної ділянки пізнання. Яка специфіка аналізу кредитних операцій у комерційному банку?

Під аналізом кредитних операцій, з одного боку, розуміють аналіз ефективності кре­дитних операцій банку (ефективність діяльності кредитного департаменту банку). З іншо­го – існує аналіз кредитоспроможності позичальника. Оскільки архітектоніка предметної ділянки аналізу гетерогенна (різнорідна), то згідно зі специфікою предмета, як зазначає В. Кохановський, формується метод аналізу.

Цей висновок доводить практика економічного аналізу. Існує чітке упорядкування методів і прийомів аналізу згідно з системою взаємозв’язків предметної ділянки пізнання „суб’єкт-суб’єкт”, „суб’єкт-об’єкт”. При аналізі ефективності кредитних операцій най­час­тіше застосовуються статистичні та економіко-математичні методи дослідження. При аналізі кредитоспроможності позичальника крім цього застосовуються також евристичні методи пізнання, які ґрунтуються на інтуїції та досвіді дослідників. Останні методи широ­ко подані в літературі [10, с. 62], тому нема сенсу тут їх детально розглядати. Важливо лише зазначити, що використання саме цих методів зумовлено не лише гетерогенністю предметної ділянки дослідження кредитних операцій, а й об’єктивними обставинами.

Серед найбільш розповсюджених у світовій практиці інструментів аналізу кредитних ризиків можна назвати такі методики: CreditRisk + (розробник Credit Suisse Financial Products); Credit Metrics (розробник J.P. Morgan); Credit Monitor (розробник KMV Corpo­ration). Наприклад, концепція моделювання ризиків, за методикою CreditRisk +, полягає у тому, що статистична модель, покладена в її основу, дозволяє описувати більшість біз­нес-процесів. Моделювання кредитного ризику за допомогою цієї аналітич­ної системи відбувається на основі портфельного підходу, який враховує інформацію про розміри та терміни вразливості кредитним ризиком, а також про його систематичну складову.

Оскільки модель CreditRisk + є статистичною, вона не враховує в своїх онтологічних припущеннях безпосередні причини кредитного ризику, тобто причини виникнення кожно­го окремого випадку. Часто трапляється, що фундаментальні макроекономічні фактори, зокрема такі як стан економіки, тісно корелюють з показником дефолту (відмови платити за основною сумою боргу), проте жодного причинно-наслідкового зв’язку з окремим випад­ком на мікрорівні не існує.

Тому, як справедливо зазначає І. Волошин, застосування цих методик в умовах пере­хідних економік є досить проблематичним. Серед причин такого стану речей він називає наступні: незначні обсяги кредитних портфелів банків, значна кількість позичальників має низький кредитний рейтинг, глибина кредитних історій позичальників незначна, видача кредитів на незначний термін [11, с. 164].

До цього можна додати ще такі причини: видача кредитів афілійованим особам, не­цільо­вий характер використання кредитів та ін.

Такі обставини ускладнюють використання тих методів аналізу, що використовують­ся в розвинених країнах. Евристичні методи та прийоми аналізу застосовують при визна­чен­ні кредитоспроможності позичальника дуже широко в банківський практиці в Україні. У зв’язку з цим можна зробити такі висновки:

1. У теоретичному та нормативно-правовому контексті не існує єдиного тлумачення ключових категорій предметної ділянки аналізу кредитних операцій. Це в процесі руху за гносеологічним ланцюгом породжує певний когнітивний дисонанс, що врешті-решт призводить до вибору неадекватних методів та інструментів аналізу.

2. Пропонуємо під терміном кредит розуміти систему відносин позики в умовах дефі­циту фінансових, матеріальних та природних ресурсів. Тобто кредит дозволяє підвищити ефективність діяльності суб’єкта господарювання за допомогою ресурсів, що передаються в тимчасове користування. Поряд з оцінкою ризику неповернення кредиту в системі аналізу повинна бути врахована важлива обставина. Ставка відсотку за кредит повинна бути меншою внутрішньої норми дохідності господарських операцій суб’єкта господарю­вання, під які кредит надається.

3. На нашу думку, створити синтетичну методику аналізу кредитних операцій в комер­ційному банку на сьогодні неможливо. Архітектоніка предметної ділянки ана­лізу гетеро­генна (різнорідна), що, в свою чергу, зумовлює диференціацію методик ана­лі­зу. Якщо для аналізу ефективності кредитних операцій банку більше підходить система статистичних, економіко-математичних методів аналізу, то при аналізі кредитоспромож­ності позичаль­ника допускається використання евристичних методів пізнання.

Література:

1. Словник сучасної економіки Макміллана: Пер. з англ. – К.: АртЕк, 2000. – 640 с.

2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР.

3. Словник банківських термінів: термінологічний словник / А. Загородній, О. Слі­пуш­ко та ін. – К.: Аконіт, 2000. – 605 с.

4. Національний банк: Методичні вказівки з інспектування банків: Система оцінки ризиків від 15.03.2004 № 104.

5. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Постанова від 06.07.2000 № 279.

6. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комер­ційних банків: Постанова від 14.04.98 № 141.

7. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон від 14.05.92 № 2343-XII.

8. Баканов М., Шеремет А. Теория экономического анализа: Учебник. – 4-е изд., доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 416 с.

9. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник для высших учебных заведений. – Ростов н/Д.: Феникс, 1999. – 576 с.

10. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумачень­ка. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.

11. Волошин И.В. Оценка банковских рисков: нове подходы. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 216 с.