Концептуальні та організаційні основи фінансової безпеки в умовах глобалізації. Економічна безпека

Об’єкти економічної безпеки. Об’єктами національної економічної безпеки є держава, суспільство, домогосподарство, окремі громадяни, під­при­ємства, установи, організації, окремі території, а також основні елементи економічної безпеки та економічна система в цілому.

Одночасно держава є не тільки об’єктом, але й основним суб’єктом економічної безпеки і здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Разом з тим, це не виключає участі громадян та їх об’єднань у підтриманні економічної безпеки. Більше того, такі дії мають всіляко заохочуватися державою. Нагадаємо, в Конституції України чітко зазначено, що забезпечення економічної безпеки є найважливішою функцією держави і справою всього українського народу. Однак активна участь громадянина в забезпеченні економічної безпеки неможлива без усвідомлення ним важливості цієї державної справи і прояву активної життєвої позиції.

Першочергове значення при створенні та забезпеченні системи економічної безпеки як складової цілісної системи національної безпеки держави має визначення національ­них економічних інтересів. Адже саме від цього залежить вироблення ефективних засобів їх реалізації і захисту, а розробка концепції і стратегії забезпечення економічної безпеки завжди спирається на довгострокові національні економічні інтереси.

Національні економічні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні цінності, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує економічний суверенітет держави, її незалежність у розробці економічної політики та реалізації управлінських рішень, стійкість національної економіки, її відтворення та прогресивний розвиток.

Для проведення аналітичної та прогнозної діяльності відповідні державні органи повинні визначати національні економічні інтереси, досліджувати їх взаємодію, співвідношення пріоритетності тощо. Класифікацію національних економічних інтересів зображено на рис.2).

Рис.2. Класифікація національних економічних інтересів

Розробка програми першочергових та довгострокових заходів щодо забезпечення економічної безпеки і практичні кроки у цьому напрямі мають спиратися на чітке розуміння загроз економічній безпеці.

Загрози економічній безпеці – сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері.

Для створення надійної системи забезпечення економічної безпеки держави потрібен ефективний механізм визначення загроз національним інтересам, що створюють безпосередню небезпеку економічній системі, порушуючи цим самим процес суспільного відтворення. Постійне відстеження і визначення основних загроз економічній безпеці значно полегшує її підтримання на належному рівні, а також дає можливість своєчасно розробляти і здійснювати практичні заходи щодо зниження негативного впливу загроз чи їх повної ліквідації. Однак, аналогічно до того, як не існує єдино прийнятого визначення поняття „економічна безпека”, так само нема визначеного переліку загроз національним економічним інтересам. Загрози економічній безпеці видозмінюються залежно від стану та рівня розвитку економічної системи і для кожної окремо взятої держави відрізняються характером та рівнем гостроти. В узагальненому вигляді класифікацію загроз економічній безпеці можна провести за такими параметрами (рис.3).

Рис.3. Класифікація загроз економічній безпеці держави

З метою прийняття державними органами обґрунтованих рішень необхідний моніторинг індикаторів (показників) економічної безпеки, який передбачає перш за все фактичне відстеження, аналіз і прогнозування найважливіших груп економічних показників.

Індикатори економічної безпеки – реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері. Особливу увагу слід зосередити на таких загальних індикаторах економічної безпеки:

валовий внутрішній продукт (ВВП);

темп інфляції;

дефіцит бюджету;

рівень безробіття;

економічне зростання;

рівень та якість життя;

енергетична залежність;

інтегрованість у світову економіку;

сальдо експорту-імпорту;

стан демографічних процесів;

державний внутрішній та зовнішній борги;

рівень тінізації економіки.

Конкретизований перелік основних індикаторів оцінки економічної без­пеки України наведений у Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України.

Невід’ємною складовою визначення рівня економічної безпеки є не лише встановлення певного набору індикаторів економічної безпеки, але й їхніх порогових/граничних значень.

Порогові/граничні значення індикаторів економічної безпеки – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції та загрозливі процеси в економіці.

Наближення індикаторів економічної безпеки до їх гранично допустимої величини свідчить про наростання загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних, або порогових значень, – про входження суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів, фактично про реальну загрозу економічній безпеці. Зважаючи на це, економічну безпеку держави часто трактують як деякий стан, що задовольняє визначений набір порогових значень показників-індикаторів. Такий підхід має право на існування, оскільки він дозволяє зафіксувати деякий зріз економічної ситуації як основу для прийняття управлінських рішень. Проте економічну безпеку доцільно розуміти ширше, як прогресуюче і динамічне явище, оскільки економіка не може розглядатися як щось статичне. Якщо в державі спостерігається розвиток і економічне зростання, то економічна безпека зміцнюється і закріплюється, а її порогові значення зміщуються убік вищих значень або ж вводяться нові індикатори, що відображають новий рівень і новий якісний стан економічної системи. Економічний спад і економічна криза супроводжуються, як правило, загрозами і небезпеками стабільності соціально-економічній ситуації і призводять до наближення показників до гранично допустимого рівня індикаторів безпеки. Відповідно динамічність конкретних порогових величин індикаторів економічної безпеки породжує значні труднощі для їхнього апріорного визначення, відтак вони навряд чи можуть бути визначеними на певний тривалий термін, а тим більше, запозичені з досвіду інших країн. Тому розроблення системи порогових значень індикаторів економічної безпеки – одне з найбільш актуальних і важливих завдань економічної науки.

Отже, суперечливість багатьох теоретико-методологічних аспектів потребує теоретичного обґрунтування і розробки цілої низки нових категорій, критеріїв та індикаторів, що дозволяють описати і проаналізувати базисні тенденції економічної безпеки і систему заходів щодо її забезпечення. Лише поєднання теоретичних засад і концепцій з практичними діями дасть можливість створити надій­ний механізм забезпечення економічної безпеки.

Фінансова безпека: суть та місце в системі економічної безпеки

Однією із найважливіших складових економічної безпеки є фінансова безпека. Без фінансової безпеки практично неможливо вирі­шити жодне із завдань, що стоять перед державою. У цьому контексті доволі переконливим аргументом є слова М. Єрмошенка, який зазначає, що фінансова безпека є ґрунтовною складовою економічної безпеки держави, оскільки на фінансах базується будь-яка економіка, фінанси – кров економічної системи держави. Вчений обґрунтовує необхідність забезпечення і підтримки фінансової безпеки держави тому що вона стосується не лише держави в цілому, а й усіх галузей національного господарства, приватних підприємців, усього суспільства. Нехтування станом фінансової безпеки може призвести до катастро­фічних наслідків: занепаду галузей, банкрутства підприємств і, зрештою, підриву системи життєза­безпечення держави з подальшою втратою її суверенітету.

Формування і практична реалізація дієвого механізму забезпечення фінансової безпеки передбачає, перш за все, з’ясування суті цього поняття, визначення факторів, що впливають на її стан, дослідження взаємо­пов’я­за­ності окремих складових цієї складної за внутрішньою будовою та ієрархіч­ною декомпозицією структури.

Поняття фінансової безпеки так само широке, як, власне, і тлумачення фінансів як економічної категорії. На сьогодні відсутнє єдине усталене визначення поняття „фінансова безпека”. Наявні формулювання відображають лише окремі аспекти фінансової безпеки і не можуть претендувати на її однозначне та виключне трактування. Фінансова безпека як дефініція розглядається під різними кутами, зокрема:

з позицій ресурсно-функціонального підходу фінансова безпека –захищеність фінансових інтересів суб’єктів господарювання на усіх рівнях фінансових відносин; забезпеченість домашніх господарств, підприємств, організацій і установ, регіонів, галузей, секторів економіки, держави фінансовими ресурсами, достат­німи для задоволення їх потреб і виконання існуючих зобов’язань;

з погляду статики фінансова безпека – такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, інвестиційної, митно-тарифної і фондової систем, які характеризуються збалансованістю, стій­кістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю по­пе­редити зовнішню фінансову експансію, забезпечити ефективне фун­кціонування національної економічної системи і економічне зростання;

у контексті нормативно-правового регламентування фінансова безпека передбачає створення таких умов функціонування фінансової системи, при яких, по-перше, фактично відсутня можливість спря­мо­ву­вати фінансові потоки в незакріплені законодавчими нормативними актами сфери їх використання і, по-друге, до мінімуму знижена мож­ли­вість зловживання фінансовими ресурсами.

Таким чином, з позицій різностороннього підходу фінансова безпе­ка – це захищеність фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових від­но­син; певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової сис­те­ми країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізу­ю­чих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансо­вої системи держави забезпечити ефективне функці­о­ну­вання національної еко­но­мічної системи та стале економічне зрос­тан­ня.

Фінансову безпеку будь-якої держави визначають такі фактори:

рівень фінансової незалежності (при цьому велике значення має розмір зовнішньої фінансової допомоги з боку міжнародних фінан­со­вих інституцій, економічних угруповань, урядів окремих країн, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку);

характер фінансово-кредитної політики (як внутрішньої, так і зов­ніш­ньої), яку проводить держава;

політичний клімат в країні;

рівень законодавчого забезпечення функціонування фінансової сфе­ри.

Фінансова безпека держави має як внутрішній, так і зовнішній аспекти. Щодо зовнішнього, то це, перш за все, фінансовий суверенітет країни, неза­леж­ність національної фінансової системи від впливу міжнародних фінан­сово-кредитних організацій і транснаціонального капіталу. Проте вести мову про абсолютну фінансову незалежність в умовах глобалізації не коректно. Адже на фінан­со­вій безпеці України позначаються процеси фінансової глобалізації, що поси­лю­ють­ся у світовому співтоваристві. Відтак проблема фінансової безпеки сьогодні виходить за національні межі. Зростає рівень інтеграції та консолідації фінансових ринків, зростають масштаби мобільності капіталу і посилюється інтенсивність його обігу. Як стверджують фахівці, „у світі сфор­му­ва­ли­ся грандіозні потоки „світових грошей”, що не підпоряд­ко­ву­ються ні націо­наль­ним урядам, ні будь-яким іншим політичним інституціям. Вони не утворилися як вияв потреб виробництва, торгівлі, інвестування чи споживання. Головним їх джерелом є переважно торгівля грішми”. Тому при розробці стратегії фінансової безпеки держави важливо скрупульозно аналізувати і враховувати поточну та ймовірну ситуацію на світових валютних ринках і ринках капіталу.

Безпека внутрішньої фінансової сфери України визначається доско­налістю правової, організаційної та інституціональної бази, а також політич­ною стабіль­ністю, рівнем ризиків ринкової кон’юнктури, масштабами тіньо­вої економіки та рівнем корупції в державі.

Фінансова безпека є надзвичайно складною багаторівневою системою, яку утворюють ряд підсистем, кожна з яких має власну структуру і логіку розвитку. Фінансова безпека держави включає: бюджетну, податкову, бор­го­ву, фінансову безпеку бан­ківської системи, валютну, грошово-кредитну, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку стра­хового та фондового ринку.

Під поняттям бюджетна безпека слід розуміти стан забезпечення пла­то­спро­можності держави з урахуванням балансу доходів і видатків дер­жав­но­го й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. В ціло­му бюджетна безпека держави зумовлюється розміром бюджету, рівнем пере­роз­по­ділу ВВП через бюджет, розміром, характером та рівнем дефіциту бюджету, методами фінансування останнього, масштабами бюджет­ного фінансування, процесом бюджетотворення, своєчасністю прий­нятт­я та характером касового виконання бюджету, рівнем бюджетної дисци­пліни.

Податкова безпека держави визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків. З позицій фіскальної достатності проблема податкової безпеки зводиться до забезпечення держави таким обсягом податкових надходжень, який є оптимально необхідним згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини. При цьому варто пам’ятати, що на фіскальну безпеку держави впливають численні податкові, часто необ­ґрун­товані, пільги. Разом з тим, податкова безпека держави передбачає опти­мі­за­цію рівня оподаткування, адже надмірне підвищення норми оподат­ку­ван­ня призводитьдо збільшення тіньової економіки, згортання легального бізнесу, ма­со­вого ухи­лен­ня від сплати податків, а відтак – до скорочення податкової бази.

Боргова безпека держави – певний рівень дер­жав­ної внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, який дає змогу зберегти стійкість фінансової системи кра­їни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити відносну неза­леж­ність держави, зберігаючи при цьому економічну можли­вість країни здій­сню­вати виплати на погашення ос­нов­ної суми і відсотків без загрози втратити суверенітет одночасно підтримуючи на­леж­­ний рівень платоспро­мож­ності та кредитного рейтингу.

Фінансову безпеку банківської системи в цілому та її окремих складових слід розглядати у двох аспектах. По-перше, з погляду фінансових наслідків її (їх) діяльності для країни загалом та окремих клієнтів і контрагентів. По-друге, з точки зору недопущення та відвернення реальних і потенційних загроз фінансовому стану усієї банківської системи країни, Національного банку України та банківським установам. Загалом, сутність фінансової безпеки банківської системи полягає у забезпеченні найефективнішого використання ресурсного потенціалу, створенні сприятливих умов для реалізації економічних інтересів банківських установ, попередженні внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створенні умов її стабільного й ефективного функціонування.

Валютна безпека держави – по-перше, ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов’язань, накопичен­ня необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності націо­нальної грошової одиниці; по-друге, стан курсоутворення, який максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи.

Грошово-кредитна безпека – такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зрос­тання та підвищення реальних доходів населення. При цьому величина по­зич­кового процента має бути достатньою для насичення трансакційного по­пи­ту на гроші й переходу до політики „довгих грошей”, а розмір грошової ма­си повинен бути достатнім для обслуговування нею господарських оборотів.

Під інвестиційна безпека – досягнення рівня інвестицій, що дозволяє оптимально задовольняти поточні потреби еко­номіки в капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, опти­маль­ного співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчиз­няних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу. Водночас, з погляду забезпечення фінансової безпеки держави, форму­вання системи інвестиційної безпеки в Україні обов’язково слід здійснювати з урахуванням необхідності дотримання виваженої антиінфляційної полі­ти­ки, досягнення скорочення бюджетного дефіциту.

Фінансова безпека фондового ринку – оптимальний обсяг його капіталізації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депози­тарі­їв, зберігачів і держави в цілому. Оцінюючи безпеку фондового ринку в цілому, треба вести мову про безпеку ринку державних цінних паперів і ринку корпоративних цінних паперів, а також решти його сегментів: ринків акцій, облігацій, векселів, казначейських зобов’язань, ощадних сертифікатів, біржового та позабіржового ринків.

Під фінансовою безпекою страхового ринку в цілому і конкретного страховика зокрема слід розуміти такий рівень забезпеченості страхових компа­ній фінансовими ресурсами, який дозволив би їм у разі потреби відшкодувати обумовлені у договорах страхування збитки їх клієн­тів і забезпечити ефективне функціонування. Фінансова безпека ринку стра­хо­вих послуг, що залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних, внут­ріш­ніх і зовнішніх чинників, перш за все визначається станом його розвитку, фі­нан­совою результативністю та ефек­тив­ністю діяльності. Водно­час вона зу­мов­лена і реальним фінансовим станом суб’єктів господарювання.

Враховуючи багатоаспектність поняття фінансової безпеки, складність взаємозв’язків і взаємозалежності різних її елементів, а також необхідність консолідації економічних і фінансових інтересів громадян, підприємств, регіонів і держави в напрямі забезпечення стійкого економічного розвитку, до складу фінансової безпеки (окрім перелічених вище) доцільно включити такі структурні компоненти:

фінансову безпеку людини/окремого громадянина та домогос­по­дар­ства;

фінансову безпеку підприємства;

фінансову безпеку регіону.

У стратегічному плані рівні фінансової безпеки індивідуума, під­приємства і держави неподільні, оскільки як здійснення індивідуальних відтворювальних процесів, так і процесу суспільного відтворення можливе лише за умови органічного об’єднання інтересів держави, суб’єктів господарювання та громадян. Зважаючи на те, що фінансовою основою існування держави як інституту є передусім надхо­дження від податків і зборів до державного бюджету, то стає цілком очевидною зацікавленість держави у забезпеченні довгострокової фінансової безпеки підприємств і населення як платників податків.

Забезпечуючи фінансову безпеку держави, важливо, перш за все, акцентувати увагу на особистісній безпеці кожного громадянина. Згідно з теорією американського вченого А. Маслоу, потреба людей у безпеці (в тому числі фінансовій) посідає друге місце після простих фізіо­ло­гіч­них потреб. Саме політика держави у забезпеченні цієї безпеки і відрізняє один тип держави від іншого. Фінансова безпека людини – такий стан життє­ді­яль­ності громадянина, при якому забезпечується правовий та еко­но­міч­ний захист його життєвих інтересів, дотримуються конституційні права, забезпечується гідний і якісний рівень життя незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз. При цьому функцією держави є забезпечення певних соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема мінімального розміру заробітної плати і пенсій на такому рівні, щоб працездатній людині достатньо було цих коштів на створення і утримання сім’ї, а пенсіонеру – на достойну старість. Найсут­тє­ві­ши­ми загрозами фінансовій безпеці громадян і держави в цілому є порушення прав споживача, невиплата пенсій і заробітної плати, безробіття, знецінення заощаджень, падіння реальних доходів населення і зубожіння, посилення диференціації доходів та майнового розшарування суспільства тощо. Фінан­сова безпека кожної людини багато в чому залежить від загального стану економіки та фінансової політики, що проводиться в державі.

Фінансова безпека підприємства – забезпечення умов збереження комер­цій­ної таємниці, інтелектуальної власності та інформації; захищеність підпри­єм­ства від негативного впливу зовнішнього середовища, тобто здатність під­при­ємства протистояти несприятливому зовнішньому впливові, а також здатність швидко реагувати на різноманітні зовнішні загрози. З позицій ресурсно-функціонального підходу фінансову безпеку підприємства розгля­да­ють як процес найбільш ефек­тивного використання корпоративних ресур­сів для уникнення загроз і забез­пе­чення стабільного функціонування підприємства в поточному та майбут­ньому періоді. Фінансова безпека підприємства залежить від ефективності використання ка­пі­талу, якості корпо­ра­тив­но­го управління і фінансового менеджменту, оновлення технологій та інфор­ма­цій­ної бази. Важливими умовами і елементами в забез­пе­чен­ні нормального функціонування підприємства є оцінка і управління еко­но­міч­ни­ми ризиками та адаптація до змін ринкової кон’юнктури.

Стан фінансової безпеки держави в цілому визначається фінансовою безпекою окремих регіонів, їх тісною взаємозалежністю і забезпеченням стійкого розвитку усіх її регіонів. Фінансова безпека регіону – фінансова самос­тій­ність (автономія), яка в першу чергу проявляється у здійсненні контролю над ресурсами регіону і визначається можливостями найбільш повно викорис­то­ву­ва­ти конкурентні переваги регіону; це стабільність регіональної економіки, яка передбачає надійність усіх елементів еко­но­міч­ної системи, захист усіх форм влас­ності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стри­му­вання впливу дестабілізуючих факторів; здатність до розвитку і прогресу, тобто самостійно реалізувати і захищати регіональні економічні інтереси, здій­сню­ва­ти модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну по­лі­ти­ку, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал регіону.

У контексті вищезазначеного варто зауважити, що синхронний безпечний рівень життя громадян, функціонування підприємств, організацій і установ, розвиток регіонів і окремих секторів економіки, а також держави в цілому може бути забезпечений лише в ідеалі. Реально ж критеріальні вимоги до фінансової безпеки одних суб’єктів часто не співпадають з іншими. Тобто те, що на даний момент є вигідним і безпечним для пересічного громадянина, конкретного підприємства, регіону, сектора економіки, не завжди є таким для держави.

Фінансова безпека є не лише національною проблемою, а й визначальною детермінантою сучасної глобальної економіки, що форму­єть­ся шляхом поглиблення і взаємодії транснаціоналізації і міжнародної регіональної економічної інтеграції. Ще в 1996 р. в економічному комю­ні­ке Ліонської зустрічі зазначалось, що глобалізація фінансових ринків може призвести до нових ризиків нестабільності і потребує від усіх країн проведення розумної економічної політики та структурних реформ, що у свою чергу, приведе до скорочення зовнішніх дисбалансів і тим самим сприятиме міжна­род­ній фінансовій стабільності. Відтак комплексний концептуальний підхід до дослідження поняття фінансової безпеки потребує виокремлення такої складової як міжнародна фінансова безпека.

Міжнародна фінансова безпека –комплекс міжнародних умов спів­іс­ну­вання домовленостей та інституціональних структур, за яких кожній державі – члену світової спільноти забезпечується можливість вільно обира­ти і здій­сню­ва­ти свою стратегію соціального, економічного і фінан­со­во­го розвитку, не зазнаю­чи зовнішнього тиску і розраховуючи на невтру­чан­ня, розуміння та взаємо­прий­нят­ну і взаємовигідну співпрацю з іншими державами. Важливу роль у ви­рі­шен­ні цієї проблеми відіграють партнерські угоди про вільний рух капіталів, товарів і послуг, врахування взаємних економічних інтересів, відмова від силового тиску, рівноправні відносини з менш розвинутими в економічному плані краї­на­ми. Тобто міжнародна фінансова безпека – це такий стан світової економіки, при якому забез­пе­чу­єть­ся взаємовигідне співробітництво держав у вирішенні наці­о­наль­них та інтернаціональних (глобальних) проблем господарювання, вільний вибір і реалізація ними своєї стратегії соціально-економічного розвитку і участі в міжнародному поділі праці. Тому, основним питанням міжнародної еконо­міч­ної безпеки на сьогодні є створення умов для співпра­ці держав у розв’язанні не лише їхніх національних, а й глобальних проблем людства.

У цьому контексті зростає актуальність проб­ле­ми забезпечення фінансової безпеки як однієї із найважливіших складових національної економічної безпеки кожної держави та проблеми, що долаючи національні кордони прогресу­ючими темпами стає глобальною.

Література

Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут еко­но­міч­но­го прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.

Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с.

Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. – К.: КВІЦ, 1999. – 461с.

Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.: Лібра, 2003. – 280с.

Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. – К.: КНЕУ, 2001. – 733с.

Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр нав­чаль­ної літератури, 2003. – 550с.

Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. – М., 1998. – 440с.

Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. – К.: Реферат, 2004. – 288с.

Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: НІСД, 2003. – 368с.

Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. – М.: Экономика, 2001. – Т.1 – 598с.; Т.2 – 674с.