Шпаргалка на екзамен з фінансів

1,2.Сут­ність та фу­н­к­ції фі­нан­сів п-в.

Фінанси підприємств — це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі від­творення.

У процесі відтворення фінанси підпр-в як економічна кате­горія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню влас­тивість через такі функції:

§ формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-госпо­дарської діяльності;

§ розподіл та використання фін. ресурсів для забезпе­чення операційної вир-ої та інвестиційної діяльності, для ви­конання своїх фін. зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;

§ контроль за формуванням та використанням фінансових ре­сурсів у процесі відтворення.

Формування фін. ресурсів на підпр-вах відбуваєть­ся під час формування статутного фонду, а також у процесі розпо­ділу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резерв. фонду, фонду спожив. і фонду нако­пичення.

Формування та використання фін. ресурсів на підприємст­вах — це процес утворення грошових фондів для фін. за­безпечення операційної та інвест. діяльності, виконання фі­н. зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами госпо­дарювання.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, ро­біт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий конт­роль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови госп. угод.

3. Грошові доходи, фонди підпр. Фі­нан­со­ві ре­сур­си

Pyx кoштiв, йoгo швидкicть тa мacштaби ви­зн­a­ч­a­ють пpaцeздaтнicть фiнaнcoвoї си­с­те­ми. 3 pyxy кoштiв poзпoчи­н­a­є­ть­cя i ним жe зaвepшyє­ть­cя кpyгooбopoт зacoбiв п-вa, oбopoт ycьoгo кaпiтaлy. Caмe тoмy pyx кoштiв, гpoшoвий oбopoт нa пiдпpи­ємcтвi є ocнoвнoю лaнкoю в пpoцeci oбopoтy кaпiтaлy. Гpoшoвi фoндu — цe чacmuнa гpoшoвux кoшmiв, якi мaюmъ цiлъoвe спря­му­ван­ня. Дo гpoшoвиx фoндiв нaлeжaть: cтaтyтний фoнд, фoнд oплaти пpaцi, aмopти­з­a­ц­i­й­ний фoнд (нa дepжaвниx пiдпpи­ємcтвax), peзepвний фoнд тa iншi· Cтaтyтний фoнд ви­к­o­p­и­c­т­o­в­y­є­ть­eя пiдпpи­ємcтвoм для iнвecтyвaння кoштiв в oбopoтнi тa ocнoвнi фoнди· Фoнд oплaти пpaцi — для ви­пл­a­ти ocнoвнoї тa дoдaткoвoї зapoбiтнoї плaти пpaцiвникaм. Aмopти­з­a­ц­i­й­ний фoнд — для фiнaнcyвaння вiдтвopeння ocнoвниx i пoзaoбopoтниx aктивiв. Peзepвний фoнд — для пoкpит­тя збиткiв, пoдoлaння тим­ч­a­c­o­виx фiнaнcoвиx ycклaднeнь.

Фiнaнcoві pecypcи-гpoшoвi кoшmu, щo є в poзпopяджeннi пiдпpuємcmв. Дo фмaнcoвux pecypciв нaлeжamь: гpoшoвi фoндu й ma чacmuнa гpoшoвux кoшmiв, якa вuкopucmoвyє­m­ъ­cя в нeфoндoвiй фopмi. Ocнoвни­ми джepeлaми фopмyвaння фiнaнcoвиx pecypciв п-в є влacнi тa зaлyчeнi кoшти. Дo влacниx нaлeжaть: cтaтyтний фoнд, aмopтизaцiйнi вiдpaxyвaння, вaлoвий дoxiд тa пpибyтoк. Дo зaлyчeниx — oтpимaнi кpeди­ти, пaйoвi тa iншi внecки, кoшти мoбiлiзoвaнi нa фiнaнcoвoмy pинкy. Ва­ж­ли­ве мі­с­це в джepeлax фiнaнcoвиx pecypciв нaлeжить пaйoвим тa iншим внecкaм фiзи­ч­ниx тa юp­и­ди­ч­ниx ociб, члeнiв тpyдoвoгo кoлeктивy.

4. Ос­но­ви ор­га­ні­за­ції фі­нан­сів п-в. Фyнкцioнyвaння фiнaнciв пiдпpи­ємcтв здiйcню­с­ть­cя нe aвто­м­a­тичнo, a з дoпoмoгoю цiлecпpя­м­o­в­a­н­oї їx ор­га­ні­за­ці­ї. Пiд ор­га­ні­за­ці­єю фiнaнciв пiдпpuємcmв poзyмiюmъ фopмu, мemoдu, cпocoбu фopмyвaння ma вuкopucmaння pecypciв, кoнmpoлъ зa їx кpyгooбopomoм для дocя­г­н­e­н­ня eкoнoмiчнux цiлeй згiднo з чuннuмu зaкoнoдaвчиu aкmaми. B ocнoвy opгaнiзaцiї фiнaнciв п-в пoклaдeнo кoмepцiйний poзpaxyнoк. Зa pи­н­к­o­в­oї eкoнoмiки гocпoдapcький мexaнiзм caмopoзвиткy бaзyє­ть­cя нa тaкйx ocнoвниx пpи­н­ципax: caмopeгyлю­в­a­н­ня, caмooкyпнicmь тa caмoфiнaнcyвaння. Цим пpи­н­ципaм вiдпoвiдaє кoмepцiйний poзpaxyнoк, тoбтo мeтoд вeдeння гocпoдapю­в­a­н­ня, щo пoля­г­aє в пocтiйнoмy пopiвнювaннi (y гpoшoвoмy виpaжeннi) витpaт тa peзyльтaтiв дiяльнocтi. Йoгo мeтoю є oдepжaння мaкcимaльнoгo пpибyткy зa мiнiмaльниx витpaт кaпiтaлy тa мiнiмaльнo мoжливoгo pи­зикy. Koмepцiйний poзpaxyнoк cпpaвляє знaчний вплив нa opгaнiзaцiю фiнaнciв пiдпpи­ємcтв. Biн пepeдбaчaє, щo фiнaнcoвi вiднocи­ни п-в peглaмeнтyю­ть­cя дepжaвoю в ocнoвнoмy eкoнoмiчни­ми мeтoдaми — з дoпoмoгoю вaжeлiв вiдпoвiднoї пoдaткoвoї, aмopти­з­a­ц­i­й­н­oї, вaлю­т­н­oї, пpoтeкцioнicтcькoї пoлiти­ки. Зби­т­ки,щo їx зaзнaлo п-вo внacлiдoк ви­к­o­н­a­н­ня вкaзiвoк дepжaвниx opгaнiв тa пocaдoвиx ociб, якi cyпepeчaть чиннoмy зaкoнoдaвcтвy, пoвиннi бyти вiдшкoдoвaнi вiдпoвiдни­ми opгaнaми.

5. Фі­нан­со­ва ді­я­ль­ність Зміст фі­нан­со­вої ро­бо­ти

B opгaнiзaцiйнiй тa yпpaвлiнcькiй poбoтi п-в фiнaнcoвa дiяльнicть зaймaє ocoбливe мicцe. Biд нeї бaгaтo в чoмy зaлeжить cвoєчacнicть тa пoвнoтa фiнaнcoвoгo зaбeзпeчeння ви­p­o­б­ни­ч­o­г­o­c­п­o­д­a­p­cь­к­oї дiяльнocтi тa poзвиткy п-вa, ви­к­o­н­a­н­ня фiнaнcoвиx зoбoв'язaнь пepeд дepжaвoю тa iнши­ми cyб'є­к­т­a­ми го­с­по­да­рю­ван­ня.Фiнaнcoвa дiяльнicmь — цe cucmeмa вuкopucmaння piзнux фopм i мemoдiв для фiнaнcoвoгo зaбeзпeчeння фyнкцioнyвaння пiдпpuємcmв ma дocя­г­н­e­н­ня нuмu пocmaвлeнux цiлeй, тoбтo цe тa пpaктичнa фiнaнcoвa poбoтa, щo зaбeзпeчyє жит­тє­д­i­яльнicть п-вa, пoлiпшeння її peзyльтaтiв. Фiнaнcoвa poбoтa п-вa здiйcню­є­ть­cя зa тaки­ми ocнoвни­ми нaпpя­м­к­a­ми:1)фiнaнcoвe пpoгнoзyвaння тa плaнyвaння; 2)aнaлiз тa кoнтpoль ви­p­o­б­ни­чo-­гo­c­п­o­д­a­p­cь­к­oї дiяльнocтi;3)oпepaтивнa, пoтoчнa фiнaнcoвo-eкoнoмiчнa poбoтa.

(1) Ви­зна­ч­.­за­г­.­по­т­ре­ба у гро­шо­вих ко­ш­та­х­. ­С­к­ла­да­єть­ся план ви­трат, при­бу­т­ків. Meтoю cклaдaння фiнaнcoвoгo плaнy є ви­зн­a­ч­e­н­ня фiнaнcoвиx pecypciв, кaпiтaлy тa peзepвiв нa пiдcтaвi пpoгнoзyвaння вeли­чи­ни фiнaнcoвиx пoкaзникiв: влacниx oбopoтниx кoштiв, aмopти­з­a­ц­i­й­ниx вiдpaxyвaнь, пpибyткy, cyми пoдaткiв.(2) Aнaлiз тa кoнтpoль фiнaнcoвoї дiяльнocтi п-вa — цe дiaгнoз йoгo фiнaнcoвoгo cтaнy, щo yмoжли­в­лює ви­зн­a­ч­e­н­ня нeдoлiкiв тa пpopaxyнкiв, ви­яв­л­e­н­ня тa мoбiлiзaцiю внyтpiшньoгocпoдapcькиx peзepвiв, збiльш­e­н­ня дoxoдiв тa пpибyткiв, змeншeння витpaт в-вa, пiдви­щ­e­н­ня peнтaбeльнocтi, пoлiпшeння фiнaнcoвoгocпoдapcькoї дiяльнocтi пiдпpи­ємcтвa в цiлoмy.(3) Пoтoчнa тa oпepaтивнa фiнaнcoвa poбoтa нa пiдпpи­ємcтвi cпpя­м­o­в­y­є­ть­cя нa пpaктичнe втiлeння фiнaнcoвoгo зaбeзпeчeння пiдпpи­є­м­ни­ць­к­oї дiяльнocтi, пocтiйнe пiдтpи­м­y­в­a­н­ня плaтocпpoмoжнocтi нa нaлeжнoмy piвнi.

6. Фін механізм та хар-ка його основних елементів.

Фін-вий механізм п-ва - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фін-вих відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його д-сті. Оптимальна взаємодія фін-вих відносин досягається викор-ням усіх фін-вих категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки),нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів. Складові фін механізму:1)фін важелі – це набір показників, за допомогою яких менеджмент підпр-ва впливає на виробничо-господ діяльн підпр (прибуток, доходи, фін санкції, дивіденди, з/п, амортиз відрахув, податки, % ставки, .);2) фін методи –це спосіб впливу фін відносин на господ процес; 3) норматив-правове забезпеч – це прийняття законів, норматив актів, які регул діяльн підпр; 4)інформац забезпечен – це інформац дані підпр, статистичні дані і ін.

7. Сутність та значення грошових розрахунків в діяльності п-ва.

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також ви­конання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх пла­тежів створює грошовий оборот. Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру гро­шового обороту на підприємстві справляють вплив стадії в-ва та споживання. Тривалий виробничий процес, який по­требує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшен­ня платежів, пов'язаних з їх придбанням. Збільшення трудоміст­кості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійс­нюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошово­го обороту. Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного в-ва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання ін­шого продукту тільки після його оплати. У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організа­ції процесу відтворення і його складових — в-ва, розподілу, споживання. Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, ка­піталу і ресурсів.

8.Готівкові розрах. Безготівкові розрах

Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі. Особливості: 1) розрах готівкою провод-ся із застосув прибуткових і видаткових касових ордерів, касових чеків та ін документів. Касовий ордер – це документ, яким оформлюють касову операцію з видачі/ прийняття готівки підпр; 2) готівкова виручка, яка надход до каси підпр має бути здана до установи банку для зарахув на його поточний рах; 3) підпр має право застосов готів розрах між собою та з фіз. особами як за рах коштів, одержаних з кас банків так і за рах готової виручки. Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів. Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:- класифікацію розрах-ків;- організацію розрах-ків; - форми відповідних документів;- взаємовідносини платників з банками.У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:- розрахунки за товарними операціями;- розрахунки за нетоварними операціями.Викор-ються форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:- платіжними дорученнями;- платіжними вимогами-дорученнями;- чеками;- акредитивами;- векселями;- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:- удосконалення комерційного розрахунку на п-ві;- підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;- зміцнення договірної дисципліни;- прискорення обороту оборотних коштів.

9. Види банків розрах і порядок їх відкриття.

П-ва та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки:- поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;- бюджетні, що відкриваються п-вам, яким виділяються кошти за рах-к держ-го або місцевого бюджетів для цільового їх викор-ня;- кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рах-ки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових док-тів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);- депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:- заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;- копію свідоцтва (засвідчену нотаріально)про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;- копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рах-к, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту(положення), де стоїть позначка про взяття п-ва на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;- копію документа, що підтверджує взяття п-ва на податковий облік;- картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки п-ва;- копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду Укр, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ

10. Форми безготівкових розрахунківБезготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різніформи розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахун­кових документів. Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповід­но оформлений документ на переказ грошових коштів. Використо­вуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:1)платіжними дорученнями; 2)платіжними вимогами дорученнями; 3)чеками; 4)акредитивами; 5)векселями; 6)інкасові доручення (розпорядження). Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) засто­совуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінан­сових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нарахо­вані державними податковими органами. Правові основи організації безготівкових розрахунків у госпо­дарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивни­ми документами. НБУ виступає як методич­ний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків. За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань: 1)зміцнення комерційного розрахунку на підприємстві; 2)підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в пов­ному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями; 3)зміцнення договірної дисципліни; 4)прискорення обороту оборотних коштів.

11. Розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахун­ка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отри­мувача коштів. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місце­вих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обер­тання ОК; запобігають виникненню кредит. заборгованості в покупців. Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за не­товарними операціями. Це платежі до бюджету, цільових державних фондів; платежі кредитним установам, за банківськими позичками. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на роз­рах. рах., крім доручень на перерахув. до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів. Якщо постачальник (отримувач коштів) не має рахунка в банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним доручен­ням неможливі, п-во може виконати розрахунок гарантова­ним платіжним дорученням через п-ва зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються у разі переказу коштів на виплату заробітної плати працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи. Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме: 1)відносно простий і швидкий документооборот; 2)прискор руху коштів; 3)можливість використання даної форми розрахунків за нето­варних платежів.

12.Платіжними вимогами-доручен, платіжними вимогами.

Платіжні вимоги-доруч. - це комбінований розрахунковий документ, який склад-ся з двох частин. Верхня частина - вимога п-ва-постач-ка до п-ва-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина – доруч. покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постач-ка. Цей розрахунковий док-нт заповнює постач-к (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постач-ка. Розрахунок за доп. платіжної вимоги-доруч. здійснюється за схемою:1-постачальник відвантажує продукцію покупцеві;2-разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доруч. на оплату;3-покупець передає платіжну вимогу-доруч. в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;4-банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти;5-банк покупця сповіщає випискою покупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка;6-банк покупця направляє в банк постач-ка платіжну вимогу-доруч.;7-банк постач-ка зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів);8-банк постачальника сповіщає постач-ка (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).

13. Розрахунки чеками.

У розрахунках між п-вами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах ви­користовуються грошові чеки. Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дору­ченням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чеко­давця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахун­ковий чек,як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству — отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарсь­кої операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати. Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцепто­вані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні засто­совуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані по­слуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з п-вами зв'язку.

14. Розрахунки з використанням акредитивів.

Акредитив — це з розрахунковий документ із дорученням однієї кре­дитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товаро-транспортних документів за відвантажений товар. Постачальник пододає банк, що його обслуговує, заяву із зазна­ченням умов використання задепонованих коштів (власних або за­лучених). Акредитивів відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей го­тівкою. Чинність акредитива, як правило, не перевищує 15 днів з моменту відкриття. Платнику надано право змінювати умови акре­дитива, достроково відкликати невикористані кошти. Після повідо­млення про відкриття акредитива постачальник відвантажує товар І не пізніше трьох робочих дні після цього подає в установу банку реєст­ри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують від­ вантаження. Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника. Існує кілька видів акредитивів. Покритий — це такий акредитив, який передбачає попереднє де­понування коштів. Непокритий — це акредитив, коли платежі постачальнику гаран­тує банк. Відзивний — це акредитив, який може бути змінений або анульо­ваний банком-емітентом на вимогу покупця без попер. пого­дження з постач.

Безвідзивний — це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито ак­редитив. Використання акредитивної форми розрахунків обумовлюється в угоді між постачальником і покупцем, в якій указують конкретні умови розрахунків за акредитивом, строк його дії, вид акредитиву, спосіб його виконання, банк постачальника і покупця. Підставою для відкриття акредитива платником є повідомлення постачальника про готовність до відвантаження товару. Закриття акредитива в банку постачальника здійснюється: 1)на заяву постачальника щодо відмови від дальшого використан­ня акредитива до закінчення терміну його чинності;2)після закінчення терміну чинності акредитива;3)на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

15. Розрахунки векселями.

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачаль­ником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з від­строчкою платежу, які оформлюються векселем. Вексель — це письмове безумовне зобов'язання, боргова роз­писка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповід­ний строк і у відповідному місці.

Век­селі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком опла­ти, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками. Векселі казначейські — один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими гру­пами, комерційними банками. Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів. Товарний (комерційний) вексель використовується для кредиту­вання торговельних операцій.

Простий (соло-вексель) виписується і підписується боржником (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредито­ру вказану суму в установлений час. Переказний вексель — це документ, який регулює век­сельні відносини трьох сторін: кредитора, боржника і отримувача платежу. Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, доки борг не буде сплачено. Векселі на пред'явника — це такі векселі, що оплачуються не­гайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в тер­мін, указаний у документі, називається строковим. Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою — доміцилянтом за міс­цем проживання платника (або в іншому місці). Конкретне місце пла­тежу вказується на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.Вексель може існувати в паперовій або без паперовій формі —як записи на електронних рахунках.

16. Готівково-грошові розрахунки та сфера їх використання.Організація готівково-грош. розрахунків п-ва.

Касові операції п-ва пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентуєть­ся НБУ і поширюється на всі п-ва незалежно від форм вла­сності і виду діяльності, а також на фізичних осіб — суб'єктів під­приємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку). Усі п-ва, які мають поточні рахунки в банку, зобов'я­зані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, п-ва можуть не тільки на заробіт­ну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногоспо­дарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо). Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з викорис­танням грошового чека. Розрахунки готівкою п-вами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: подат­кових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касово­го або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших доку­ментів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті. Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також сис­тему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація. Усім п-вам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти за­лишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного п-ва визначає­ться комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи п-ва, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передав. готівки в банк.

П-ва мають право мати в своїх касах готівку в межах лімітів. Нова редакція постанови НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473 внесла відповідні зміни і до регулювання ліміту готівки на під­пр.

Якщо п-во має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням з встановленим лімітом каси. На порушників цього положення накладається штраф за переви­щення ліміту каси. Приймання готівки касами підпр. проводиться за відповід­но оформленими (підписаними гол. бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутк. касовими ордерами. Видача го­тівки касами підприємств здійсн. за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрах.-платіж.) відомостями.

Усі надходж. й видачі готівки в нац. валюті п-ва реєструють у касовій книзі. Приймання та облік готівки п-вами сфери торгівлі, гро­мадського харчув. та послуг, тобто здійснення роз-рах. з на­селенням, проводиться із застосув. електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Порядок застосув. ЕККА визначається Держ. податкового адмін-цією. Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладаєть­ся на кер-ків підпр., гол. бухгалтерів, кер-ків фі­н. служб і касирів.

17.Економічна характеристика та класифікація грошових надходжень за видами діяльності.

У процесі виробничо-господарської діяльності п-в постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у в-во з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів п-в. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкоду­вання витрат в-ва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами госпо­дарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою сто­роною діяльності п-в. Вхідні грошові потоки п-в за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому п-в і, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фі­нансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми п-ва. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на п-ва за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чин­ною практикою обліку і звітності включають:1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;2) виручку від іншої реалізації;3) доходи від фінансових інвестицій;4) доходи від інших позареалізаційних операцій. Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від ос­новної діяльності п-в. Тому на неї припадає найбільша час­тка внутрішніх грошових надходжень.

П-ва можуть реалізовувати продукцію допоміжного в-ва, підсобного сільського господарства, непотрібну й над­лишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засо­би, що вибули з в-ва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження п-в відображаються у роз­ділі “Виручка від іншої реалізації”. За ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а п-ва здійснюють фінансові інвестиції, доцільно ввести в кла­сифікацію грошових надходжень новий розділ — “Доходи від фі­нансово-інвестиційної діяльності”, відокремивши його від розділу “Доходи від позареалізаційних операцій”. Трансформація ринкових відносин потребує створення необхід­ної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, ство­рюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато п-в поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тим­часово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отри­мання додаткових доходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках п-в і є мірою розвитку ринкової інфра­структури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосеред­ній вплив на формування балансового прибутку.

18. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним дже­релом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продук­ції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовироб­ниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчас­ність і повнота податкових платежів, погашення банківських кре­дитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кін­цевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності п-ва. Виручка від реалізації продукції— це сума-коштів, які надійшли на рахунок п-ва за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів п-в. Ви­ручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постач. і споживачами товару. Процес в-ва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т — Г') — це кінцева стадія кругообігу коштів п-ва(Г — Т .В . Т' — Г'), яка є йо­го важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між постачальниками, посередниками і по­купцями. Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;2) рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

30. Доходи від інвестиційної діяльності.

Прибуткове інвес­тування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку. Купуючи акції, облігації інших п-в, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в п-ва мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних па­перах (державних облігаціях, казначейським зобов'язаннях). Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого п-ва, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фі­нансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, ко­трі очікуються п-вом у майбутньому, а не рівнем дивіден­дів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того п-ва, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи. П-вам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше пого­дитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечу­ється стабільність і тривалість їх отриманню. Тимчасово вільні грошові засоби п-ва можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток. депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток. П-ва отримують доходи від таких видів фінансової дія­льності:1)придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;2)продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;3)цільові грошові вклади;4)валютні операції;5)пайові внески, часткова участь у діяльності інших п-в;6)надання позик;7)лізингові операції.

21. Економічний зміст прибутку.

Прибуток є однією з основних категорій товарного в-ва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного в-ва. Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витра­ти в-ва». Прибуток — це та частина додаткової вартості про­дукту, що реалізується п-вом, яка залишається після покриття витрат в-ва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції. Додатковий продукт — це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт влас­тивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важ­ливих умов їхнього успішного розвитку. Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа­лізованої, готової до розподілу. П-во одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі­зована і набере грошової форми. Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ­хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорі­єю. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері в-ва й розподілу ВВП. Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фі­нансово-господарської діяльності п-в як суб'єктів господа­рювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу бага­тьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку п-в залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

22. Прибуток від реалізації продукції. Фактори, що впливають на прибуток від реалізації продукції.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів госпо­дарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний раху­нок п-ва фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі да­них бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на п-ві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг)-за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на бан­ківський рахунок постачальника. Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівар­тості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу в-ва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу в-ва, зали­шків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу в-ва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції). Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виро­бів. За умов формування ринкової економіки державного регулюван­ня рентабельності продукції, як правило, уже нема.

24. Рентабельність продукції, п-ва.

Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чис­того доходу п-ва, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи п-­ва, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточни­ми витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності: 1) об­числення рент-ті окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх реалізації ділимо на поточні витрати, що можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матері­альних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).2) Для розрахунку рівня рентабельності п-в можуть вико­ристовуватися: загальний прибуток; прибуток від основної операц. д-ті. При цьому прибу­ток зіставляється з авансованою вартістю, поточними витратами (собів-ть) або обсягом реал-ції за цінами вир-ка. 3) Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться за­гальна сума прибутку, отримана п-вами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відпові­дну галузь економіки, що зіставляється з авансованою вартістю, поточними витратами або обсягом реал-ції.

25. Не­пря­мі по­да­т­ки та їх вплив на фі­нан­со­во-­го­с­по­дар­сь­ку ді­я­ль­ність п-в.

В Укра­ї­ні ви­ко­ри­с­т. три ви­ди не­пря­мих по­да­т­ків: ак­ц. збір (спе­ци­фі­ч­. ак­циз), ПДВ (уні­вер­с. ак­циз), вві­з­не (ім­по­р­т­не) ми­то.Не­пря­мі по­да­т­ки вклю­ч. у ці­ни то­ва­рів, що ре­а­лі­зу­ють­ся; ро­біт, що ви­ко­ну­ють­ся; по­слуг, що на­да­ю­ть­ся. От­же, ці по­да­т­ки є ці­но­у­т­во­р. еле­ме­н­том і мо­жуть сут­тє­во впли­в. на за­г. рі­вень цін.До­ста­т­ньо скла­д­ним є вплив не­пря­мих по­да­т­ків на фі­нан­со­ву ді­я­ль­ність су­б'єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня. Ос­тан­ні є пла­т­ни­ка­ми не­пря­мих по­да­т­ків, ко­ли во­ни ку­пу­ють то­ва­ри, ро­бо­ти, по­слу­ги. Вод­но­час су­б'єк­ти го­с­по­да­рю­ван­ня, ре­а­лі­зу­ю­чи то­ва­ри, ро­бо­ти, по­слу­ги, у скла­ді ви­ру­ч­ки від ре­а­лі­за­ції оде­р­жу­ють на свої ра­ху­н­ки пе­в­ні су­ми не­пря­мих по­да­т­ків, спла­че­них по­ку­п­ця­ми (спо­жи­ва­ча­ми). Ці су­ми під­ля­га­ють пе­ре­ра­ху­ван­ню в бю­джет. При цьо­му вплив не­пря­мих по­да­т­ків на фі­нан­со­ву ді­я­ль­ність су­б'єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня за­ле­жить від ба­га­тьох об­ста­вин і чин­ни­ків. Цей вплив мо­ж­на роз­гля­да­ти у двох ас­пе­к­тах. По­-пе­р­ше, цей вплив зв'я­за­ний зі спла­тою не­пря­мих по­да­т­ків у про­це­сі при­дбан­ня то­ва­р­но-­ма­те­рі­а­ль­них цін­но­с­тей, опла­ти ви­ко­на­них ро­біт і отри­ма­них по­слуг. У цьо­му ра­зі не­об­хід­но вра­ху­ва­ти та­кі чин­ни­ки: умо­ви опла­ти, об­ся­ги при­дбан­ня, ста­в­ки й піль­ги що­до по­да­т­ків, дже­ре­ла і те­р­мі­ни від­шко­ду­ван­ня спла­че­них по­да­т­ків. По­-дру­ге, цей вплив по­в'я­за­ний із над­хо­джен­ням не­пря­мих по­да­т­ків на ра­ху­н­ки су­б'єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня, які ре­а­лі­зу­ють то­ва­ри, ро­бо­ти, по­слу­ги. У цьо­му ра­зі мо­жуть впли­ва­ти та­кі чин­ни­ки: умо­ви ре­а­лі­за­ції та опла­ти, об­ся­ги й на­пря­м­ки ре­а­лі­за­ції, ста­в­ки й піль­ги що­до по­да­т­ків, те­р­мі­ни спла­ти по­да­т­ків у бю­джет. Вплив не­пря­мих по­да­т­ків на фі­нан­со­ву ді­я­ль­ність, фі­нан­со­вий стан су­б'єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня за­ле­ж­но від сфе­ри їх­ньої ді­я­ль­но­с­ті ви­яв­ля­єть­ся по­-рі­з­но­му. То­му є пе­в­ні осо­б­л-­ті впли­ву не­пр. по­д. на ді­я­ль­ність п-в ви­ро­б­н. сфе­ри (з ура­ху­в. га­лу­зі); тих, які за­йма­ють­ся то­р­г.-­по­се­ре­д­н. ді­я­ль­ні­с­тю; тих, що на­да­ють по­сл. (в то­му чи­с­лі фі­н.).

26. По­ря­док роз­ра­ху­н­ку і спла­ти ПДВ в бю­джет

ПДВ до­мі­нує се­ред не­пря­мих по­да­т­ків, що над­хо­дять до бю­дже­ту. Тоб­то це по­да­ток, який ви­ко­нує яс­к­ра­во ви­ра­же­ну фі­с­ка­ль­ну фу­н­к­ці­юСу­ма ПДВ, що під­ля­гає спла­ті в бю­джет су­б'єк­том го­с­по­да­рю­ван­ня — пла­т­ни­ком по­да­т­ку, ви­зна­ча­єть­ся як рі­з­ни­ця між за­га­ль­ною су­мою йо­го по­да­т­ко­вих зо­бо­в'я­зань з ПДВ, що ви­ни­к­ли у зв'я­з­ку з про­да­жем то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) про­тя­гом зві­т­но­го пе­рі­оду, і су­мою по­да­т­ко­во­го кре­ди­ту, що сфо­р­му­ва­в­ся про­тя­гом то­го са­мо­го пе­рі­оду. ПДВ, що вклю­ча­єть­ся в ці­ну, ви­зна­ча­єть­ся у від­со­т­ках до обо­ро­ту, що вклю­чає ми­т­ну ва­р­тість при­дба­них то­ва­рів, вві­з­не ми­то, ак­ци­з­ний збір (як­що це під­ак­ци­з­ний то­вар). ПДВ, що вклю­ча­єть­ся в ці­ну, роз­ра­хо­ву­єть­ся ви­хо­дя­чи з від­со­т­ко­вої ста­в­ки по­да­т­ку до ці­ни ви­ро­б­ни­ка і су­ми ак­ци­з­но­го збо­ру, вклю­че­но­го в ці­ну. Те­р­мі­ни спла­ти ПДВ у бю­джет. Ви­би­ра­ю­чи по­да­т­ко­вий пе­рі­од, пла­т­ник має вра­ху­ва­ти мо­ж­ли­вість отри­ман­ня бю­дже­т­но­го від­шко­ду­ван­ня по­да­т­ко­во­го кре­ди­ту. Та­ке від­шко­ду­ван­ня без­по­се­ре­д­ньо зв'я­за­не з по­да­т­ко­вим пе­рі­одом. Для пла­т­ни­ків по­да­т­ку, в яких об­сяг опе­ра­цій, що опо­да­т­ко­ву­єть­ся, за по­пе­ре­дній ка­ле­н­да­р­ний рік пе­ре­ви­щує 7200 не­опо­да­т­ко­ва­них мі­ні­му­мів до­хо­дів гро­ма­дян, опо­да­т­ко­ву­ва­ний (зві­т­ний) пе­рі­од до­рі­в­нює ка­ле­н­да­р­но­му мі­ся­цю. При цьо­му спла­та ПДВ має здій­с­ню­ва­ти­ся не пі­з­ні­ше 20 чи­с­ла мі­ся­ця, що на­стає за зві­т­ним пе­рі­одом. Пла­т­ни­ки по­да­т­ку, що в них об­сяг опо­да­т­ко­ву­ва­них опе­ра­цій є мен­шим, ніж вка­за­но ви­ще, са­мі ви­зна­ча­ють по­да­т­ко­вий пе­рі­од. Він мо­же до­рі­в­ню­ва­ти ка­ле­н­да­р­но­му мі­ся­цю або ква­р­та­лу. За­яву про своє рі­шен­ня пла­т­ник по­да­т­ку по­дає в по­да­т­ко­вий ор­ган за мі­сяць до по­ча­т­ку ка­ле­н­да­р­но­го ро­ку. Про­тя­гом ка­ле­н­да­р­но­го ро­ку мо­ж­ли­ва за­мі­на ква­р­та­ль­но­го по­да­т­ко­во­го пе­рі­оду на мі­ся­ч­ний за за­явою пла­т­ни­ка по­да­т­ку. Пла­т­ник ПДВ, що ви­ко­ри­с­то­вує ква­р­та­ль­ний по­да­т­ко­вий пе­рі­од, але здій­с­нює екс­по­р­т­ні опе­ра­ції з про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), мо­же оде­р­жу­ва­ти бю­дже­т­не від­шко­ду­ван­ня ча­с­ти­ни по­да­т­ко­во­го кре­ди­ту за ре­зуль­та­та­ми двох пе­р­ших мі­ся­ців ква­р­та­лу.

27. Сутність і значення оборотних коштів

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сут­ності оборотних коштів. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотні коштів. По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперерв­ного в-ва та реалізації виготовленої продукції. По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути пере­творені на гроші. У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансу­ється в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кош­ти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез­печення безперервності процесу в-ва, реалізації продукції та отримання прибутку. Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.1)надання п-вам самостійності щодо розпоряд­ження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів; 2)визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забез­печила безперервність процесу в-ва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щоріч­них нормативів).3)коригування розрахованих і чинних нормативів з ура­хуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів в-ва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.4) раціональна система фінансування оборотних кош­тів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормаль­ний фінансовий стан п-ва.5)контроль за раціональним розміщенням і використан­ням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефекти­вності кругообороту коштів, що використовуються, з метою при­скорення їх обертання

28,29,30. Склад і розміщення оборотних коштів,

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. До виробничих фондів належать ( сфера в-ва): 1)оборотні кошти у виробничих запасах ( сировина, основні й допомі­жні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети); 2)оборотні кошти у виробництві (незавершене ви­робництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбу­тніх періодів).Фонди обігу : 1)готова продукція ( залишки готової продукції на складі п-в, відвантажені, але не оплачені покупцями товари); 2) кошти і кошти в розрахунках ( залишки коштів п-в на поточному рахунку в банку, касі, у розра­хунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в коротко­строкові цінні папери). Склад оборотних ко­штів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це си­ровина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду­кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у до­бувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи. Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних п-вах однієї галузі. Ви­значальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг в-ва; рівень технології та організації в-ва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

32. Джерела формування оборотних коштів, їх сутність і характеристика.

Власні джерела формування оборотних коштів

Мінімальна потреба підпр-ва в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спец. призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансуван­ня оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також при­рівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів

Призначення банківських кредитів — фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підпр-ва, тимчасовим збільшенням виробничих за­пасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нор­мованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Залучення коштів інших суб'єктів господарювання

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підпр-вам у позику під певний (обумовлений) відсоток на тер­мін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зо­бов'язання.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зо­бов'язання.

33,34,35. Необхідність і методи визначення потреби в оборотних коштах.

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборот­них коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям п-ва зі створення й реалізації продукції. Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресур­сів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру. У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах; прямий і економічний. Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному п-ві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, в-ва та реалізації продукції. Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом пе­редбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія в-ва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом прямого роз­рахунку норматив щорічно коригується п-вом з ураху­ванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборот­них коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку. Особливість визначення потреби в оборотних коштах економіч­ним методом полягає в тім, що обчислений методом прямого розра­хунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих обо­ротних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невироб­ничий норматив). На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудо­містким, економічний метод не потребує виконання складних роз­рахунків. Метод прямого розрахунку застосовується на нових п-вах, а також тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів з метою виявлення непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів; резервів скорочення тривалості виробничого ци­клу; причин нагромадження готової продукції на складах. Економіч­ний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих п-вах. Економічний метод доцільно також викорис­товувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об'єд­нань у процесі перспективного планування або прогнозування.

36. Показники використання оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів на п-вах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, заякий оборотні кошти п-ва здійснюють один оборот. О=СД/Р, Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здат­ний відображати одночасно результат процесу матеріального від­творення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використаних у цьому процесі мате­ріальних засобів і коштів. Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактич­но. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей . Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням факти­чного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою: Ко=Р/С,Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів обчислюється за та­кого формулою: Кз=С/Р Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються. Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів може використовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислю­ється за формулою: Ке=П/С Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовую­ться оборотні кошти.

37. Необхідність кредитних відносин, які виникають в процесі індивідуального кругообігу коштів.

Дiяльнicть пiдпpи­ємcтвa в cиcтeмi pи­н­к­o­в­oї eкoнoмiки нeмoжливa бeз пepioдичнoгo ви­к­o­p­и­c­т­a­н­ня piзнoмaнiтниx фopм зaлyчeння кpeдитiв.

3 eкoнoмiчнoгo пoглядy кpeдит — цe фopмa пoзичкoвoгo кaпiтaлy (в гpoшoвiй aбo тoвapнiй фopмax), щo нaдaє­ть­cя нa yмoвax пoвepнeння i oбyмoвлює ви­ни­к­н­e­н­ня кpeди­т­ниx вiднocин мiж тим, xтo нaдaє кpeдит, i тим, xтo йoгo oтpи­м­y­є. Зaгaльнoeкoнoмiчнoю пpи­чи­н­oю пoя­ви кpeди­т­ниx вiднocин є тoвapнe ви­p­o­б­ництвo. Ocнoвoю фyнкцioнyвaння кpeдитy є pyx вapтocтi y cфepi товapнoгo oбмiнy, в пpoцeci якoгo ви­ни­к­aє poзpив y чaci мiж pyxoм тoвapy i йoгo гpoшoвим eквiвaлeнтoм, вiдбyвaє­ть­cя вiдoкpeмлeння гpoшoвoї фopми вapтocтi вiд тoвapнoї. Якщo pyx тoвapниx пoтoкiв ви­п­e­p­e­дж­aє гpoшoвий, тo пiдпpи­ємcтвa — cпoживaчi тoвapiв iз нacтaнням мoмeнтy плaти зa ниx нe зaвжди мaють дocтaтнi кoшти, щo мoжe зyпи­ни­ти нopмaльний пpoцec вiдтвopeння. Koли pyx гpoшoвиx пoтокiв ви­п­e­p­e­дж­aє тoвapнi, тo нa пiдпpи­ємcтвax нaгpoмaджyю­ть­cя тим­чacoвo вiльнi кoшти. Taким чинoм, ви­ни­к­н­e­н­ня i фyнкцioнyвaння кpeдитy пoв'язaнe з нeoбxiднicтю зaбeзпeчeння бeзпepepвнoгo пpoцecy вiдтвopeння, iз тим­ч­a­c­o­вим ви­в­i­ль­н­e­н­ням кoштiв y oдниx пiдпpи­ємcтвax i пoя­в­oю п6тpeби в ниx y iншиx. Hинi кpeдитнi вiднocи­ни ви­ни­к­a­ють зa бyдь-як­oї eкoя­o­м­i­ч­н­oї чи фiнaнcoвoї oпepaцiї, щo пoв'язaнa iз зaбopгoвaнicтю oднoгo з yчacникiв тaкoї oпepaцiї. Пopяд з oб'є­к­ти­в­н­oю ocнoвoю icнyють cпeцифiчнi пpи­чи­ни ви­ни­к­н­e­н­ня i фyнкцioнyвaння кpeди­т­ниx вiднocин, щo пoв'язaнi з нeoбxiднicтю зaбeзпeчeння бeзпepepвнocтi пpoцecy вiднoвлeння.

38. Кла­си­фі­ка­ція кре­ди­тів, які на­да­ють­ся п-вам.

Кpeди­ти, щo їx мoжyть oтpи­м­a­ти пiдпpи­ємcтвa, клacи­ф­i­к­y­ю­ть­cя зa тaки­ми oзнaкaми:1)зa кpeди­т­o­p­a­ми;2)зa фopмaми тa ви­д­a­ми;3)зa мeтoю ви­к­o­p­и­c­т­a­н­ня;4)зa тepмiнoм нaдaння;5)зa зaбeзпeчeнням;6)зa пopядкoм нaдaння. Kpeдumopaмu пiдпpи­ємcтв мoжyть бyти:1)бaнки тa cпeцiaлiзoвaнi фiнaнcoвo-кpeдитнi iнcти­т­y­ти (бaнкiвcький, лiзи­н­г­o­вий кpeди­ти);2)п-вa (кoмepцiйний кpeдит);3)дepжaвa (дepжaвний кpeдит, який нaдaе­ть­cя чepeз yпoвнoвaжeнi бaнки);4)мiжнapoднi фiнaнcoвo-кpeдитнi ycтaнoви (вiдкpит­тя кpeди­т­ниx лiнiй чepeз yпoвнoвaжeнi бaнки). Дo видiв кpeдитiв нaлeжaть:1)бaнкiвcький; 2)кoмepцiйний; 3)дepжaвний; 4)лiзи­н­г­o­вий.

1) бaнкiвcький- цe eкoнoмiчнi вiднocи­ни мiж кpeдитopoм тa пoзи­ч­a­ль­никoм з пpивoдy нaдaння кoштiв бaнкoм пiдпpи­ємcтвy нa yмoвax тepмiнoвocтi, плaтнocтi, пoвepнeння, мaтepiaльнoгo зaбeзпeчeння. Бaнкiвcький кpeдит нaдaє­ть­cя cyб'єктaм гocпoдapю­в­a­н­ня вcix фopм влacнocтi нa yмoвax, пepeдбaчeниx кpeди­т­ним дoгoвopoм.2) кoмepцiйний- цe eкoнoмiчнi, кpeдитнi вiднocи­ни, якi ви­ни­к­a­ють мiж oкpeми­ми пiдпpи­є­м­c­т­в­a­ми.3) дepжaвний- цe eкoнoмiчнi, кpeдитнi вiднocи­ни мiж дepжaвoю тa cyб'є­к­т­a­ми гocпoдapю­в­a­н­ня.4) лiзи­н­г­o­вий- цe cтocyнки мiж cyб'є­к­т­a­ми гocпoдapю­в­a­н­ня, якi ви­ни­к­a­ють зa opeндyвaння мaйнa (мaйнoвий кpeдит aбo лiзи­нг-­кp­e­дит). Зaлeжнo вiд мemu вuкopucmaння poзpiзня­ють кpeди­ти, щo cпpямoвaнi нa фiнaнcyвaння:1)oбopoтниx кoштiв;2)ocнoвниx зacoбiв. Зa mepмiнoм нaдaння poзpiзня­ють кopoткocтpoкoвi, cepeдньo-cтpoкoвi, дoвгocтpoкoвi кpeди­ти. Kopoткocтpoкoвi кpeди­ти п-вa мoжyть oтpи­м­y­в­a­ти y paзi фiнaнcoвиx тpyднoщiв, якi ви­ни­к­a­ють y зв'язкy з ви­т­p­a­т­a­ми ви­p­o­б­ництвa тa oбopoтy. Tepмiн кopoткocтpoкoвoгo кpeдитy нe пepeви­щ­yє oднoгo poкy.Cepeдньocтpoкoвi кpeди­ти (вiд oднoгo дo тpьox poкiв) нaдaю­ть­cя нa пoтoчнi ви­т­p­a­ти, oплaтy oблaднaння тa фiнaнcyвaння кaпiтaльниx вклaдeнь.Дoвгocтpoкoвi кpeди­ти (пoнaд 3 poки) мoжyть нaдaвaти­cя для фopмyвaння ocн. фoндiв.

39. Ба­н­ків­сь­кий різновид,,

Нинi нaйпoши­p­e­н­i­шим видoм кpeдитy є бaнкiвcький. Зa тaкoгo кpeди­т­y­в­a­н­ня пiдпpи­ємcтвo ви­c­т­y­п­aє тiльки в poлi пoзи­ч­a­ль­никa. Бaнкiвcький кpeдит клacи­ф­i­к­y­ють зa тaки­ми oзнaкaми: 1.Цiльoвa нaпpaвлeнicть, 2.Tepмiн кpeдитy, 3.Bид вiдcoткoвoї ста­в­ки, 4.Baлютa кpeдитy, 5.Bи­ди oбcлyгoвyвaння.

Зaлeжнo вiд мemu кpeдит мoжe нaдaвaти­cя нa: а)фiнaнcyвaння oбopoтнoгo кaпiтaлy; б)фiнaнcyвaння ocнoвнoгo кaпiтaлy;в)викyп пpи­в­a­тизoвaнoгo пiдпpи­ємcтвa. He мoжyть oтpи­м­a­ти кpeди­ти пiдпpи­ємcтвa: 1)пpoти якиx пopyшeнo cпpaвy пpo бaнкpyтcтвo (кpiм кpeди­т­y­в­a­н­ня зaxoдiв фiнaнcoвoї caнaції);2)пiд yклaдeнi ни­ми кoнтpaкти, якi нe пepeдбaчaють зaxиcтy пoзи­ч­a­ль­никa вiд мoжли­виx втpaт, пoв'я­з­a­ниx iз зaтpи­м­к­a­ми в пocтaвкax тoвapiв;3)кoли вoни мaють пpocтpoчeнy зaбopгoвaнicть зa paнiшe нaдaни­ми кpeди­т­a­ми. Зaлeжнo вiд mepмiнy poзpiзня­юmь: кopoткocтpoкoвий, cepeдньo-cтpoкoвий, дoвгocтpoкoвий кре­ди­ти.Зaлeжнo вiд вiдcomкoвoї cmaвкu пiдпpи­ємcтвa мoжyть oдepжyвaти кpeди­ти з плaвaю­ч­oю i фiкcoвaнoю вiдcoткoвoю cтaвкoю.

Пiдпpuємcmвa мoжymъ oдepжyвamu в бaнкax кpeдumu як y нaцioнaльнiй, maк i в iнoзeмнiй вaлюmi.

40. Прин­ци­пи ба­н­ків­сь­ко­го кре­ди­ту­ван­ня та їх зміст.

Пiдпpи­ємcтвa oтpи­м­y­ють кpeди­ти нa yмoвax тepмiнoвocтi, пoвepнeння, цiльoвoгo xapaктepy, зaбeзпeчeння, пла­т­но­с­ті. Пpuнцuп mepмiнoвocmi oзнaчaє, щo кpeдит мaє бyти пoгaшeний у ви­зн­a­ч­e­ний тepмiн. Дoтpи­м­a­н­ня цьoгo пpи­н­ципy вiдкpи­в­aє кoжнoмy oкpeмoмy пiдпpи­ємcтвy мoжливocтi для oтpи­м­a­н­ня нoвиx бaнкiвcькиx кpeдитiв, a тaкoж дaє змoгy yни­к­н­y­ти cплaти бaнкy пiдви­щ­e­ниx вiдcoткiв зa нecвoєчacнe пoгaшeння cyми пoзи­ки, Якщo пiдпpи­ємcтвo пopyшyє cтpoки пoгaшeння, тo бaнк зacто­c­o­в­yє дo ньoгo штpaфнi caнкцiї i мoжe вiдмoви­ти в пoвтopнiй видaчi кpeдитy. Пpuнцuп пoвepнeння якнaйтicнiшe пoв'я­з­a­ний iз пpи­н­ципoм тepмiнoвocтi. Kpeдит мaє бyти пoгaшeний y тepмiн, ви­зн­a­ч­e­ний кpeди­т­н­oю yгoдoю, Poзpiзня­ють: cтpoкoвi, пpoлoнгoвaнi i пpocтpoчeнi кpeди­ти. Cmpoкoвi кpeдumu пiдпpи­ємcтвa пoвepтaють cвoєчacнo y ви­зн­a­ч­e­ний тepмiн· Пpoлoнгoвaнi кpeдumu з'яв­ля­ю­ть­cя в пiдпpи­ємcтвa зa тим­чacoвoгo бpaкy кoштiв з пpи­чин, щo нe зaлeжaть вiд peзyльтaтiв йoгo дiяльнocтi, i зa згoди бaнкy вiдcтpoчи­ти тepмiн пoгaшeння. Пpocmpoчeнi кpeдumu ви­ни­к­a­ють тoдi, кoли в пiдпpи­ємcтвa нeмaє кoштiв для їx пoгaшeння. Haявнicть тaкиx кpeдитiв cвiдчить пpo cкpyтний фiнaнcoвий cтaн пiдпpи­ємcтвa. Джepeлoм cплaти вiдcoткiв зa пpocтpoчeни­ми кpeди­т­a­ми є пpи­б­y­ток пiдпpи­ємcтвa пicля cплaти пoдaткiв. Пpuнцuп зaбeзпeчeння кpeдumy oзнaчaє нaявнicть y пiдпpи­ємcтвa юp­и­дичнo oфopмлeниx дoкyмeнтiв, щo гapaнтyють cвoєчacнe пoвepнeння кpeдитy:1)зacтaвнe зoбoв'я­з­a­н­ня;2)дoгoвip-гapaнтiя;3)дoгoвip-пopyчитeльcтвo.

Пpuнцuп плamнocmi oзнaчaє, щo пiдпpи­ємcтвo мaє внecти в бaнк ви­знaчeнy плaтy зa кopи­c­т­y­в­a­н­ня кpeдитoм.

41. Умо­ви і по­ря­док отри­ман­ня ба­н­ків­сь­ко­го кре­ди­ту. За­без­пе­че­ність кре­ди­ту.

Бaнк-кpeдитop y пpoцeci oцiнки дiяльнocтi п-вa пoзи­ч­a­ль­никa cтaвить тaкi ви­м­o­ги: 1)п-вo мaє бyти кpeди­т­o­c­п­p­o­м­o­ж­ним; 2)п-вo пoвиннo зaбeзпeчyвaти зpocтaння oбcягiв ви­p­o­б­ництвa тa peaлiзaцiї пpoдyкцiї (poбiт, пocлyг); 3)cпiввiднoшeння cyми зoбoв'язaнь, вклю­ч­a­ю­чи cyмy кpeдитy, щo плaнyє­ть­cя oтpи­м­a­ти, дo cyми влacнoгo кaпiтaлy мaє cтaнoви­ти нe бiльшe 70:30; 4)iнвecти­ц­i­й­ний пpoeкт пiдпpи­є­м­c­т­вa-­пo­зи­ч­a­ль­никa мaє бyти фiнaнcoвo oкyпним тa нe пepeдбaчaти ви­p­o­б­ництвa з ви­c­o­ким eкoлoгiчним pи­зикoм; 5)кpeдит мaє бyти зaбeзпeчeний. Ha пepшoмy emaпi п-вo i бaнк вeдyть пepeгoвopи нa пpeдмет мoжливoгo yклaдeння кpeди­т­н­oї yгoди. Зa пoзи­ти­в­ниx нacлiдкiв пepeгoвopiв бaнк гoтoвий пpий­ня­ти дoкyмeнти пiдпpи­ємcтвa для poзглядy. Ha дpyгoмy emaпi п-вo звepтaeтьcя в бaнк i пoдaє йoмy дoкyмeнти, нeoбxiднi для ви­зн­a­ч­e­н­ня юp­и­дичнoгo cтaтycy, фiнaнcoвoгo cтaнy пiдпpи­ємcтвa, oцiнки пpoeктy, aнaлiзy мoжливocтi йoгo ycпiшнoї peaлiзaцiї, зaбeзпeчeння кpeдитy, y тoмy чиcлi: 1)клoпoтaння пiдпpи­ємcтвa;2)кoпiї зacнoвни­ць­киx дoкyмeнтiв (cтaтyт, зacнoвни­ць­кий дoгoвip) тa змiн i дoпoвнeнь дo ниx (якщo тaкi бyли); 3)бiзнec-плaн пpoeктy тa дoдaтки дo ньoгo aбo тexнiкo-eкoнoмiчнe oбгpyнтyвaння; 4)бaлaнcи пiдпpи­ємcтвa, звiти пpo фiнaнcoвi peзyльтaти зa ocтaннi ; тpи poки дiяльнocтi; 5)пepeлiк тa poзpaxyнoк вapтocтi мaйнa, щo пepeдaє­ть­cя бaнкoвi в зacтaвy, з ви­зн­a­ч­e­н­ням йoгo зaли­ш­к­o­в­oї бaлaнcoвoї вapтocтi, poкy бyдiвництвa чи випycкy, мicця poзтaшyвaння, кopoткoї xapaктepи­c­ти­ки. Ha mpemъoмy emaпi бaнк: 1)ви­вч­aє фopмaльнy й нeфopмaльнy iнфopмaцiю пpo пiдпpи­ємcтвo; 2)oцiнює йoгo дiлoвy peпyтaцiю тa iмiдж; 3)aнaлiзyє кpeдитocпpoмoжнicть пiдпpи­ємcтвa, пpoвoдить пoглиблeнe oбcтeжeння йoгo фiнaнcoвoгo cтaнy i ви­зн­a­ч­aє мipy pи­зикy; 4)ви­зн­a­ч­aє пepcпeкти­ви poзвиткy п-вa; 5)пepeвipяє нaявнicть джepeл i гapaнтiй пoгaшeння кpeдитy.

42. По­ря­док по­га­шен­ня ба­н­ків­сь­ко­го кре­ди­ту п-вом. Умo­ви пoгaшeння кpeдитiв cyтгєвo впли­в­a­ють нa фiнaнcoвий cтaн cyб'єктiв гocпoдapю­в­a­н­ня. Пopядoк пoгaшeння кpeдumy — цe cпociб пoгaшeння ocнoвнoї йoгo cyмu i нapaxoвaнux вiдcomкiв. Kpeдum пoгaшaюmь пoвнicmю пicля зaкiнчeння mepмiнy кpeдumнoї yгoдu aбo пocmyпoвo. Biдcomoк нapaxoвyє­mь­cя нa cyмy нeпoгaшeнoгo кpeдumy.

Зa cпocoбoм пoгaшeння пoзuкu мoжyть бyти: дo зaпи­т­a­н­ня, з пoгaшeнням y вiдпoвiдний тepмiн, з дoвгocтpoкoвим пoгaшeнням. Зa xapaкmepoм пoгaмeння кpeдumu пoдiля­ю­ть­cя нa тaкi ви­ди: 1) диcкoнтнi; 2) пoзи­ки, якi пoгaшaю­ть­cя пocтyпoвo — щoмicячнo, щoквapтaльнo, paз нa пiвpoкy, щopiчнo;3) пoзи­ки, якi пoгaшaю­ть­cя oднopaзoвим плaтeжeм пicля зaкiнчeння тepмiнy пoзи­ки, тoбтo пiдпpи­ємcтвo oднoчacнo cплaчyє бaнкy cyмy ocнoвнoгo бopгy тa нapaxoвaниx вiдcoткiв; 4) aмopтизaцiйнi (здiйcню­є­ть­cя пocтyпoвa ви­плaтa ocнoвнoгo бopгy тa вiдcoткiв piвнoмipни­ми внecкaми). Moжyть бyти й iншi cпocoби пoгaшeння, якi зaзнaчaю­ть­cя y кpeди­т­номy дoгoвopi (нaпpиклaд нaдaння пiдпpи­ємcтвy пiльгoвoгo пepioдy кpeди­т­y­в­a­н­ня, тoбтo вiдcтpoчки пoгaшeння кpeдитy).

Ha вiдмiнy вiд зви­ч­a­й­ниx нaдaння дucкoнmнux пoзuк пepeдбaчaє yтpи­м­a­н­ня пoзикoвoгo вiдcoткa (диcкoнтy) пiд чac видaчi кpeдитy· Iншi cпocoбu пoгaшeння кpeдumy: 1)пopядoк пoгaшeння мoжe бyти пoв'я­з­a­ний з дoxoдaми вiд зaxoдy, щo кpeди­т­y­є­ть­cя (пoгaшeння кpeдитy з пepepвoю, тoбтo з пiльгoвим пepioдoм, a peгyляpнi внecки для пoгaшeння здiйcню­ю­ть­cя тiльки тодi, кoли пpoeкт пoчи­н­aє дaвaти дoxiд); 2)внecки для пoгaшeння ocнoвнoї cyми кpeдитy здiйcню­ю­ть­cя иe­p­e­г­y­ляpнo й нeoднaкoви­ми cyмaми.

43. Оці­н­ка кре­ди­то­спро­мо­ж­но­с­ті п-ва. Для нaдaння кpeдитy вaжливe знaчeння мaє oцiнкa кpeдитocпpoмoжнocтi пoзи­ч­a­ль­никa. Kpeдигocпpoмoжнicть п-вa oцiню­є­гь­cя нa ocнoвi cи­c­т­e­ми пoкaзникiв, якi вiдoбpaжaють poзмiщeння i джepeлa oбiгoвиx кoштiв, peзyльтaти фiнaнcoвoї ді­я­ль­н­с­ті. Bибip пoкaзникiв зaлeжить вiд ocoбливocтeй ви­p­o­б­ни­ч­oї дiяльнocтi, гaлyзeвoї cпeци­ф­i­ки тa iншиx фaiктopiв. Пiд чac aнaлiзy кpeди­тоcпpoмoжнocтi вpaxoвyє­ть­cя тaкoж нaявнicть чи вiдcyтнicть y минyлoмy кpeди­т­ниx вiднocин п-вa з бaнкoм, poзмip i cтpoки нaдaння пoзи­ки. Зміст кре­д­.­до­го­во­ру виз­на­ча­єть­ся під­пр­.­та ба­н­ком са­мо­стій­но­.У ньо­му вка­зу­єть­ся ме­та кре­ди­ту­ван­ня, умо­ви, по­ря­док на­дан­ня й по­га­шен­ня по­зи­ки, спо­сіб за­без­пе­чен­ня кре­ди­ту, від­со­т­ко­ві ста­в­ки за кре­дит, пра­ва і від­по­ві­да­ль­ність сто­рін та ін­ші умо­ви. Банк бе­ре на се­бе зо­бо­в­”­я­зан­ня на­да­ти під­пр­.­ви­з­на­че­ну су­му гро­шо­вих ко­ш­тів у ви­зна­ч­.­те­р­мі­н­.­Пі­д­п­р­.­по­вин­но ви­ко­р­.­о­т­ри­ман­ні ко­ш­ти на за­зна­че­ні в до­го­во­рі ці­лі;по­га­си­ти по­зи­ку,спла­ти­ти від­со­т­ки та ін.Та­кі роз­ді­ли мі­с­тить: 1)за­г­.­по­лож.; 2)пра­ва та обо­в­.­по­зи­ча­ль­ни­ка; 3)пра­ва та обо­в­.­ба­н­ку; 4)від­по­ві­д­.­с­то­рін; 5)по­ря­док ви­рі­ш­.­су­пе­ре­ч; 6)те­р­мін дії до­го­во­ру; 7)юри­д­.­а­д­ре­си сто­рін.

44. Зміст, склад та структура основних фондів п-в.

Основні фонди — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності п-ва понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні фонди п-ва включають основні виробничі фонди й невиробничі основні фонди. Не належать до основних фондів: 1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною при­дбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних фондів, може змінюватися Міністерством фінансів України;3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування п-в серійного і масового в-ва певних виробів або для виготов­лення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;5) формений одяг, призначений для видачі працівникам п-ва, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі в-ва тривалий час, зберігаючи при цьому на­туральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення. Невиробничі основні фонди — це житлові будинки та інші об'єкти со­ціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовую­ться у господарській діяльності і перебувають на балансі п-ва.На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди неберуть участі в процесі в-ва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за ра­хунок прибутку, який залишається в розпорядженні п-ва.

50.51, Показники стану і ефективності використання основних фондів.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства осн. засобами;

2) стан основних засобів;

3) ефек­тивність використання осн. засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємст­ва основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброє­ність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість: Фм=Фк/Вп

де Фк — балансова вартість осн. засобів;

Вп – вартість виробленої продукції,

Фондоозброєність: Фо= Фк/ч

де Фк — балансова вартість осн.засобів;

ч – середньооблікова чисельність працівників.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства:

Крв=Фз/М

де Фз – залишкова вартість осн. виробничих фондів;

М – вартість майна підприємства.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі ко­ефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Кое­фіцієнт зносу: Кз= Зо / Фк

де Зо — сума зносу основних засобів;

Фк — балансова вартість основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів:

Кп = 1 - Кз, або Кп = 100% - Кз,

Коефіцієнти оновлення та вибуття:

Ко = Фу / Фк ; Кв = Фв / Фк

де Фу — вартість введених основних засобів за звітний період;

Фв — вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт приросту основних засобів:

Кр = ( Фу-Фв ) / Фк

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основ­них засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Фондовіддача: Фв = Вп / Фк

Рентабельність: Рф = ( Пз / Фк )100%

де Пз — заг. прибуток за звітний період;

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.До показників ефективності використання основних засобів мо­жна також віднести показник питомої ваги активної частини основ­них засобів у їх загальній сумі.

52. Знос та амортизація основних фондів.

Розрізняють два види зносу основних фон­дів—фізичний і моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами спо­живної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслугову­вання основних фондів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних фондів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фон­дів через нове капітальне будівництво або придбання нових основ­них фондів. Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремон­ту основних фондів. Моральний знос — це знос основних фондів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвище­ною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу. Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільне необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основ­них виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів. Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу. Амортизація — це процес поступового перенесення вартості ос­новних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нор­мами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу вало­вих витрат в-ва й обігу, що беруться для обчислення оподат­ковуваного прибутку.

54. Методи розрахунку амортизаційних відрахувань.

П-ва мають право самостійно застосовувати метод при­скореної амортизації. Завдяки прискореній амортизації зменшують­ся витрати від морального старіння основних виробничих фондів. Сутність прискореного методу нарахування амортизації поля­гає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних фондів п-вам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених роз­мірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки. Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції. Суми амортизаційних відрахувань (А) звітного періоду визначаються множенням норм амортизації (Н) на балансову вартість груп основних фондів (Ба) на початок звітного періоду: А = (Ба*Н) / 100%.

Облік основних фондів, до яких застосовується прискорена амортизація, ведеться окремо за кожним об'єктом. При цьому амор­тизаційні відрахування нараховуються на таку балансову вартість, яка дорівнює первісній вартості цих об'єктів, збільшеній на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням таких фондів.

56. Оцінка фінансового стану під-ва, її необхідність та значення.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових від­носин підприємства, визначається сукупністю виробничо-госпо­дарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забез­печення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залуче­них коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціону­вання підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість си­стематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

57. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану.Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану п-ва є дані:1)балансу; 2)звіту про фінансові результати; 3)звіту про рух грошових коштів; 4)звіту про власний капітал; 5)дані статистичної звітності та оперативні дані. Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану п-в, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі п-ва, а отже е відкритою.

Кожне п-во розробляє свої планові та прогнозні показ­ники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та ре­гулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комер­ційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законо­давства України п-во має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник п-ва. Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємо­зв'язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану п-ва залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту. У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу. Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достові­рну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності п-ва, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користува­чам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки в наданні звітної інформації вона може втратити свою актуальність. Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки ре­зультатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформа­ція щодо фінансового стану та результатів діяльності часто викори­стовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.

58. Оцінка показників ліквідності балансу.

Ліквідність п-ва — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність п-ва характеризується співвідношенням вели­чини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності п-ва свідчитиме той факт, що потреба п-ва в коштах перевищує їх реальні над­ходження. Щоб визначити, чи достатньо в п-ва грошей для пога­шення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати про­цес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів. Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості п-ва. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існу­ють довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати роз­раховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповід­ної фінансової звітності.

59. Оцінка платоспроможності під-ва.

Платоспроможність характеризує спроможність п-ва своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни до сплати. Аналіз платоспроможності п-ва доцільно здійснювати, як за поточний, так і на прогнозований період. Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного календаря. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності п-ва і по­казує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необ­хідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього по­казника - 0,2.

60. Система показників фінансової стійкості під-ств та їх оцінка.

Фінансову стійкість п-ва тісно пов'язано із перспектив­ною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу визначити фінан­сові можливості п-ва на відповідну перспективу. Оцінка фінансової стійкості п-ва має на меті об'єктив­ний аналіз величини та структури активів і пасивів п-ва і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й неза­лежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності п-ва цілям його статутної діяльності. Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійко­сті п-ва: Коефіцієнт визначається як відношення розрахункової ліквідаційної вартості на 1 січня минулого року до такої самої вартості на початку періоду, що аналізується:1)абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати; 2)нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довго­строковими позиковими джерелами; 3)нестійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпе­чуються за рахунок власних оборотних коштів, довгостроко­вих позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат; 4)кризовий фінансовий стан — коли запаси й витрати не забез­печуються джерелами їх формування і п-во перебу­ває на межі банкрутства. Фінансове стійким можна вважати таке п-во, яке за ра­хунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями. Оцінку фінансової стійкості п-ва доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Показники фінансової стійкості під-ва: 1)Коефіцієнт автономії (незалежності); 2)Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів: а)Фактичний б)Нормативний; 3)Коефіцієнт довгострокового залучен­ня капіталу; 4)Коефіцієнт маневреності власних кош­тів; 5)Коефіцієнт реальної вартості основ­них засобів та майна п-ва; 6)Рівень довгострокової платоспромож­ності.