Вивчення мотивації студентів до фізичного самовдосконалення

ЗМІСТ

Вступ .

1.Мотиви занять фізичною культурою і спортом студентів

2. Спортивні інтереси студентів .

3. Фактори, які впливають на мотивацію студентів,

щодо занять ФК і С

3.1. Сімейне виховання .

3.2. Вплив телебачення

3.3. Роль преси

3.4. Вплив шкільного виховання

3.5. Фактори здорового способу життя .

4. Самооцінка стану здоров'я студентів

5. Мотиви та інтереси студентів до занять фізичною культурою

і спортом залежно від особливостей темпераменту .

Бібліографія .

ВСТУП

Перспективи гуманізації суспільства можна визначити за допомогою законодавчих документів, які приймаються держа­вою, щодо фізичного виховання населення. Пріоритети особи­стості в суспільстві декларуються не тільки її правами, але й конкретними державними реформами, спрямованими на задо­волення потреб та інтересів людини. Індикатором прогресив­них гуманістичних зрушень вважають цільову комплексну про­граму "Фізичне виховання-здоров'я нації", яка підписана Пре­зидентом України. На відміну від попередніх програм, голов­ною метою реформ системи фізичного виховання має бути по­кращення здоров'я людини з урахуванням її потреб, мотивів діяльності, інтересів.

Для реалізації державних заходів необхідно визначити фак­тори, які впливають на формування цих мотивів, причини, які заважають їх реалізувати, та стимули, які сприяють підвищен­ню мотивації до занять фізичною культурою.

За останні роки обсяг навчального навантаження студентів університетів настільки зріс, що загрожує через малорухомість, обмеження м'язових зусиль, що є причиною захворю­вань різних систем організму (Г.Л. Апанасенко, 1985; А.Д. Ду-богай, 1991; А.Г. Сухарєв, 1991; О.С. Куц, 1994; Т.Ю. Круиевич. 1998, 1999 та ін.). За період навчання в університеті кількість хворих студентів зростає у 2-3 рази, а кількість студентів, які мають порушення постави, досягає 80-90% від загальної кількості студентів (Г.Л. Апанасенко, 1999). Протидією цим не­гативним наслідкам обмеження рухового режиму молоді є фізична культура і спорт, які є важливими чинника­ми збереження і зміцнення здоров'я, всебічного розвитку, по­кращення працездатності та зниження втомлюваності, підви­щення опору організму різним захворюванням за період на­вчання у навчальних закладах (С.М.Дмитренко 1998; О.В.Андрєєва, 1999: В.В.Вєсеяова, 1999; В.С.Добринський, 1998, 1999; О.С. Куц, 1994, 1999 та ін.).

Специфіка фізичного виховання полягає в тому, що усвідом­лена інформація стає мотивованим спонуканням до виконання фізичних вправ, використання природних факторів і формуван­ня такого способу життя, який сприяв би досягненню як особи­стих, так і суспільних цілей. Критерієм ефективності цього про­цесу має бути рівень здоров'я молоді, рівень фізичної працездатності і соціальної дієздатності (Т.Ю. Круцевич, 1999).

Програма фізичного виховання в навчальному закладі передбачає форми організації занять, які можуть певною мірою компенсувати дефіцит рухової активності студентів, що виникає в умовах насиче­ного загальноосвітнього процесу. Однак в реальних умовах функціонує тільки одна форма - урок фізкультури, що прово­диться двічі на тиждень. Доповненням є самостійні заняття фізичними вправами, які здійснюються стихійно у вигляді ру­хових і спортивних ігор. Організованими формами занять в ДЮСШ та фізкультурно-оздоровчих центрах за даними досл­ідників (В.В.Петровський, 1997; В.В.Добринський, 1999) охоп­лено близько 35% студентів.

Покращення фізичного стану студентів, а отже і їхнього здоро­в'я, можливе лише при систематичних цілеспрямованих занят­тях фізичними вправами, які мають тренуючий режим і носять розвивальний характер. Такими формами у навчальному закладі є уроки фізкультури, секційні заняття і самостійні домашні завдання. За даними опитування студентів домашні завдання з фізкультури виконують близько 7%. Результати досліджень показали, що виконання домашніх завдань може стати дієвою формою, яка сприятиме розвитку фізичної підготовленості тільки за умов зацікавленості студентів (В.В. Добринський, 1999; Т.Ю. Круце­вич, 1999).

Дослідження (С.Ю. Балбенко, 1982; С.В. Затока, 1997; Т.Ю. Кру­цевич, 1999; В.В.Петровського, 1997) свідчать, що потреби, мотиви та інтереси в галузі фізичного виховання мають свої вікові особливості і пов'язані з психологічним розвитком, соці­альним формуванням особистості, темпераментом, соціально-економічними умовами життя конкретної сім'ї.

Виявлені вікові закономірності формування мотивів та інте­ресів студентів у галузі фізичної культури і спорту, зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на мотивацію до занять фізичними вправами для удосконалення свого організму, доз­волили розробити рекомендації для викладачів фізичної культу­ри щодо організації і методики проведення фізкультурно-ма­сової роботи з фізичного виховання у навчальному закладі, щодо корекції про­грами з фізичної культури і диференційованого підходу до студентів з типологічними особливостями вищої нервової діяльності.

Проведені дослідження не вичерпують проблему вивчення мотивації студентів до фізичного самовдосконалення, а став­лять ряд запитань, які торкаються формування пріоритетів культури фізичного здоров'я і мотивації його покращення, збе­реження, починаючи з дитячого віку і закінчуючи старшими віковими групами населення.

1. МОТИВИ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ СТУДЕНТІВ

Мотив - це побудник до дії, учинку, діяльності. Будучи спо­нукальною причиною, він додає поведінці людини певний на­прямок і змушує діяти - саме так, а не інакше. З проблемою мотиву людина постійно зіштовхується в повсякденному житті, хоча не завжди усвідомлює це. Мотив не тільки визначає її поведінку, але великою мірою обумовлює кінцевий результат діяльності. Мотиваційна людина більш ефективно реалізує свою справу, а головне вона здатна на максимальну віддач)' своїх духовних і фізичних сил, якщо цього вимагає досягнення поставленої мети. Намагаючись пояснити те, що детермінує поведінку людей, ми дуже часто піддаємося спокусі звести все до явищ, які лежать на поверхні. Бажання чи небажання, яке переживає людина, автоматично ототожнюються з мотивом.)

Мотив є одним зі складових мотиваційної сфери студентів, це спрямованість активності на предмет, внутрішній психічний стан прямо зв'язаний з об'єктивними характеристиками пред­мета, на який спрямована активність. Якщо потреба характе­ризує готовність до діяльності, то наявність мотиву додає ак­тивності новий, більш дійсний характер. Коли мова йде про спеціально організовану рухову активність, необхідно з'ясу­вати зміст, особисту значимість цієї діяльності. Ціль - це спря­мованість активності на проміжний результат, що представ­ляє етап досягнення потреби. Щоб студенти усвідомлювали мету своїх дій і співвідносили їх з мотивами фізичного самовдоско­налення, ціль рухової активності може залишатися однією і тією ж, а зміст повинен змінюватися - стати чемпіоном, бути матері­ально забезпеченим, подобатися представникам протилежної статі тощо.

Результати дослідження вікової динаміки мотивів занять ФК і С показали, що перше місце як у хлопців, так і у дівчат, зай­має мотив удосконалення форми тіла, однак розвиток цього мотиву має свої особливості. У хлопців цей мотив йде паралельно зі спортивним мотивом, простежується позитивний взаємозв'язок, тобто заняття спортом асоціюються з гарною фігурою і здоров'ям. А відбувається чіткий поділ мотивів - мотив удосконалення форми тіла домінує, а спортивний мотив знижується. Дівчата починають звертати увагу на свою фігу­ру раніше, ніж хлопці. У них у 3 рази вищий мотив боротьби із зайвою вагою, ніж у хлопців. Досить стабільний в усі вікові періоди мотив зміцнення здоров'я. Мотивами рекре­аційного характеру є: "спілкування з друзями" та "активний,, відпочинок", які притаманні і хлопцям, і дівчатам.

Проведені дослідження мотивів до заняття фізичною куль­турою і спортом студентів, які проживають у різних регіонах України, підтвердили ряд особливостей, виявлених при аналізі з використанням вікових констант, що може трактуватися як закономірність.

Пріоритетними мотивами заняття фізичною культурою і спортом студентів є зміцнення здоров'я, удосконалення форми тіла, досягнення високого спортивного результату, спілкуван­ня з друзями й активний відпочинок.

Дослідження структури мотивів показали, що у сільських хлопців пріоритетним у заняттях фізичними вправами є мотив досягнення високих спортивних результатів. Це, імовірно, по­в'язано саме з місцем проживання, тому що є способом само­ствердження, самореалізації. Заняття спортом супроводжують­ся поїздками на змагання в інші міста, можливостями потрапи­ти у збірну команду, виїхати за кордон, поліпшити своє матері­альне становище і самий реальний варіант - переїхати із сільської місцевості в місто. Хлопці ставлять собі за мету і поліп­шити фігуру за допомогою фізичних вправ, а також хочуть спілкуватися з друзями під час занять. Однак меншою мірою вони займаються спортом заради зміцнення здоров'я і знижен­ня маси тіла, для них це не є стимулом.

У дівчат міських шкіл на І-І1 місці також знаходяться моти­ви зміцнення здоров'я й удосконалення фігури, причому ці по­казники у процентному відношенні однакові з даними хлопців. Далі в них представлені мотиви зниження ваги, спілкування з друзями, активний відпочинок і досягнення високого спортив­ного результату.

У дівчат із сільської місцевості пріоритетним мотивом є удос­коналення форми тіла, який вони підкріплюють прагненням бути здоровими. Крім того, вони хочуть займатися фізичними вправами заради задоволення й активного відпочинку, щоб схуднути, й зовсім мало дівчат ставлять за мету досягнення високих спортивних результатів.

Проведений аналіз дозволяє чітко розставити пріоритети мотивів занять фізичними вправами студентів, які проживають в Україні, і зробити .висновок, що вони відрізня­ються від мотивів занять студентів які проживають в інших країнах, і особливо в США, а значить і підходи до вироблення потреби стимулювання в молоді, заняттях фізичними вправами повинні бути різними. Якщо американських студентів можна залучати до систематичних занять за допомогою спорту, тому що він є невід'ємною частиною американського способу жит­тя, то українських студентів - через інтерес до культури власного тіла, результатом якого повинна бути систематична фізич­на активність і здоровий спосіб життя.

2. СПОРТИВНІ ІНТЕРЕСИ СТУДЕНТІВ

Порівняльний аналіз спортивних Інтересів студентів; які проживають у різних регіонах України, дозволяє виділити види спорту, що користуються найбільшою популярністю. У хлопців -. футбол, баскетбол, плавання, бодібілдінг, види єдиноборств, туризм, спортивне орієнтування, легка атлетика, волейбол. У дівчат найбільш популярними є аеробіка, плавання, баскетбол, шейпінг, фітнес, волейбол, туризм, спортивне орієнтування.

Однак є суттєві розбіжності між кількістю тих студентів, які зай­маються видами спорту, і тими, які хочуть займатися.

Розбіжність між кількістю тих, які займаються цими видами спорту, і кількістю бажаючих займатися ними, можна пояснити декількома причина. По-перше, це відсутність умов для заняття таким видом спорту, як плавання. Що вимагає відповідної кількості плавальних басейнів. У сільській місцевості вони взагалі відсутні, а в містах їх дуже мало, і вони не можуть прий­няти усіх бажаючих, крім того, заняття в басейнах (за винят­ком ДЮСШ) платні. Заняття аеробікою, шейпінгом, фітнесом, бодібілдінгом передбачають певні приміщення, спеціальне ус­таткування й оплату. У Києві зараз функціонує близько 150 приватних підприємців, які надають фізкультурно-оздоровчі послуги, добре обладнані спортивні клуби і фітнес-центри, але їхні послуги платні і недоступні бюджету родин із середнім достатком, що є другою причиною незадоволення бажань студентів. Третьою причиною є відсутність достатньої кількості фахівців з аеробіки, шейпінгу, фітнесу, які могли б організува­ти заняття у шкільних залах. Четвертою причиною є відсутність бажання викладачів фізкультури включати нові види рухової активності у структуру уроків фізкультури, на що вказують студенти. П'ята причина - низька мотивація студентів до діяльності, спря­мованої на реалізацію своїх інтересів.

3. ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА МОТИВАЦІЮ СТУДЕНТІВ

ЩОДО ЗАНЯТЬ ФК І С

Для з'ясування мотивації студентів у сфері фізичного вихо­вання і визначення шляхів її формування необхідно установи­ти ті спонукання, якими керується молодь своїх учинках, ба­жаннях у процесі навчальної і позакласної діяльності. Моти­ваційна сфера завжди складається з ряду спонукань: ідеалів і ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, цілей, інтересів та ін. Ці спонукання виконують різну роль у загальній картині моти­вації, на різних етапах вікового розвитку здобувають то більше, то менше значення, тому знання їх доможуть викладачу диференційовано впливати на мотивацію студентів до фізичного самовдосконалення.

Будь-яка діяльність починається з потреб, усі вони, навіть біологічні за походженням, формуються при взаємодії дитини з навколишнім середовищем і залежать від ряду факторів. По­треба - це спрямованість активності людини, психічний стан, що створює передумову діяльності. Однак сама по собі потре­ба; не визначає характеру діяльності, тому що може бути задо­волена різними предметами і способами. Предмет задоволен­ня визначається тоді, коли людина поминає діяти.

Низька мотивація діяльності студентів пов'язана з певними факторами, що в різному співвідношенні можуть виступати відповідно до умов проживання молоді, навколишнього се­редовища, сімейного виховання.

Існують певні розходження у структурі зовнішніх і внут­рішніх факторів, які впливають на мотивацію до систематич­ного виконання фізичних вправ як засобу самовдосконалення у студентів.

У студентів відносно рівноцінними щодо впливу є такі зовнішні фактори, як поради батьків, поради викладача далі йдуть відвідування змагань, поради друзів, телепередачі і пре­са.

Внутрішніми факторами, які впливають на інтенсивність мотивації, можна вважати знання, переконання, бажання і пошук причин, що заважають реалізувати мету. У вищих навчальних закладах студенти, особливо дівчат, впевненість у користі занять фізични­ми вправами більша.

До об'єктивних зовнішніх причин, які утруднюють реаліза­цію мети, можна віднести відсутність груп за інтересами і спро­можність оплачувати заняття, до внутрішніх причин, які відби­вають нестійкість мотивів та інтересів і низьку мотивацію, на­лежить брак часу.

В студентів простежується однаковий рейтинг факторів і у хлопців, і у дівчат. Такий збіг за ступенем впливу різних факторів спостерігається в міру зменшення те­риторії. Умань - невеликий районний центр, хоч і відрізняєть­ся від сільської місцевості умовами, властивими місту, але спосіб життя студентів обумовлений здебільшого сімейним вихованням і невеликою різноманітністю. У зв'язку з цим і захоплення у вільний час у них переважно збігаються.

3.1. Сімейне виховання

Сімейне виховання відіграє ЗНЛ$ЩУ?ОЛЬ У формуванні фізкультурно-спортивних інтересів молоді. Сімейні традиції пе­редаються з покоління в покоління. Залучаючи дитину до спорту з раннього дитинства, батьки заздалегідь піклуються про здорове майбутнє свого «чада». Доведено, що діти, які займаються фізичною культурою і спортом, менш схильні до таких шкідливих звичок, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія і т.п. Під впливом фізичних вправ у них вироб­ляється стійкий імунітет до різних видів захворювань. Хтось з «великих» сказав: «Коли людина не діє, вона псується», вкла­даючи у значення слова «псується» те, що людина легко підпа­дає під вплив «дурної» компанії, переймає шкідливі звички й у підсумку гине як особистість. Дуже часто діти неблагополучних родин попадають під такий вплив, так і не усвідомивши того, що є інший бік життя. Тому дуже важливо, щоб кожний з батьків приділяв якнайбільше уваги вихованню своєї дитини, враховуючи її уподобання та інтереси.

Вплив родини на формування інтересу до занять фізичною культурою і спортом становить 21,6% у хлопців і 19,7% у дівчат. З віком на цей фактор указує менша кількість підлітків - у 6-х класах це відзначили 34,5% хлопців і 32,9% дівчат, а в 9-х кла­сах тільки 17,2% хлопців і 20,6% дівчат.

Виявлено низьку мотивацію студентів до систематичних за­нять фізичною культурою і спортом (60-70% не займаються ФК і С). Однак молодь вказує на факт таких занять у своїх анке­тах, це ж і підтверджують їхні батьки. Дослідження показали невідповідність між відповідями студентів про заняття ФК і С і фактичним станом. Звідси випливає омана більшої частини батьків про зайнятість своїх студентів. Більшість батьків не могла відповісти на запитання про кількість занять ФК і С на тиж­день їхніх дітей. у 9-х класах.

Батьки більше Інформовані про інтереси дівчат до художніх фільмів (30% необізнаних), ніж зі спорту (67% нео­бізнаних). Батьки хлопців також краще інформовані про художні інтереси дітей (46% необізнаних), ніж про спортивні інтереси (100% необізнаних).

Про заняття студентів у вільний час більш інформовані батьки хлопців (26% необізнаних), ніж дівчат (60% необізнаних).

Батьки дівчат краще інформовані про те, як проводять вільний час дівчата (60%). Великий відсоток розбіжностей між відповідями студентів і батьків свідчить про низьку контактність їх, про те, що в ро­дині рідко обговорюється корисна інформація, батьки не на­магаються з'ясувати інтереси своїх дітей і висунути стимули для їхнього розвитку і формування потреби в самовдосконаленні організму засобами рухової активності. Батьки студентів переконані в дії свого авторитету і слухняності студентів і тому не контролюють їх заняття, що призводить до появи шкідливих звичок у 65-70% хлопців і 57% дівчат 5-6-х класів, недотриман­ня режиму дня в 70%, правильного харчування 65-80% студентів. Ці звички вкорінюються і навіть пильна ува­га і контроль з боку батьків уже не можуть змінити ситуацію.

Виявлені факти вимагають широкої просвітницької роботи з батьками через телебачення, пресу, шкільні батьківські ком­ітети, які повинні сприяти підвищенню ролі сімейного вихован­ня, відновлення контакту між батьками і дітьми, що сприятиме і підвищенню самосвідомості молоді не тільки мати бажання бути здоровим, але і реалізувати його.

Природно, що відсутність спілкування з своїми дітьми, незнання їхніх інтересів і безконтрольність призводить до послаблення впливу сімейного виховання, до переміщення сфери впливу на «вулицю», тобто в мікросередовище, що, на жаль, має частіше негативний вплив. Це і виявляється в появі згубних звичок.

Батькам необхідно враховувати психологію молоді, їхнє раннє дорослішання і прагнення мати власну думку щодо за­боронних дій.

3.2. Вплив телебачення

Вплив телебачення на формування мотивів й інтересів тгідянІ«в зумовлений щоденним переглядом телепередач, при­чому вікові коливання незначні. У будний день діти дивляться телепередачі протягом 2-3 годин, а у вихідні більше 4-х годин. На першому місці як у хлопців, так і у дівчат канал 1 +1, на дру­гому - СТБ і на третьому – ГРТ.

Досить чітко прослідковується структура інтересів молоді до телепередач. Біля 50% студентів приваблюють закордонні кінофільми. У хлопців великий інтерес викликають бойовики, у дівчат - комедії і мелодрами. Із розважальних передач вели­кою популярністю користується КВК.

Хлопців більше, ніж дівчат, приваблюють передачі про зма­гання переважно з футболу і баскетболу, вони люблять диви­тися змагання і передачі про бодібілдінг, однак їх показують дуже рідко. Дівчата цікавляться передачами про фітнес й аеро­біку.

Отже, структура інтересів молоді за тими телепередача­ми, якими вони цікавляться, досить прозора. Інтереси хлопців спрямовані здебільшого до бойовиків, сюжети яких пов'язані з протиборством, що виявляється в різних видах фізичного на­сильства, стрілянині з різних видів зброї, спортивних і неспортивних видах боротьби, боксу. Ідеалом хлопців є тип супермена, уособлений зірками Голівуду. Однак, крім негативних мо­ментів, є і позитивні, тому що «ідеал» має красиву фігуру, ста­леві м'язи, володіє видами бойових мистецтв, фізично сильний, спритний і витривалий, тобто ці якості цілком досяжні при спеці­альних заняттях. Тому хлопці ставлять за мету, займаючись фізичними вправами, стати сильним, витривалим і мати краси­ву фігуру. Звідси в них й інтерес до передач про бодібілдінг, вони хочуть довідатися як досягти цього, займаючись само­стійно.

У дівчат виникає інший ідеал, вони складають з мелодрам образ красивої, стрункої, романтичної героїні. Звідси в них і виникає бажання схуднути і мати красиву фігуру. Необхідно констатувати, що ідеали молоді змінилися. Якщо раніше вони хотіли бути схожими на відомих спортсменів, то тепер вони навіть не знають їхніх прізвищ. Такі ідеали можуть формувати тільки мету, але не підвищувати активність для її досягнення. Для підвищення мотивації необхідні діючі спонукання і стиму­ли.

Знаючи телеканали і передачі, які дивляться студенти, не­обхідно включати рекламні ролики про здоровий спосіб життя, рухову активність, що можуть служити сюжетом для реклами безалкогольних напоїв, тренажерних пристроїв, фітнес-центрів і т.п. Ці сюжети і сценарії повинні розробля­тися разом із психологами й охоплювати широку вікову аудиторію. Необхідно повернути на телеканали передачі про масові змагання типу «Папа, мама, я - спортивна сім'я», «Роби як ми, роби краще нас» та інші спортивно-розва­жальні передачі, які мають як пізнавальний, так і реклам­ний характер.

Телебачення володіє широкою глядацькою аудиторією студентів і тому може стати діючою силою залучення їх до систематичних занять фізичною культурою і спортом, що буде сприяти їхньому самовдосконаленню, зміцненню здоров'я і використанню своїх фізичних здібностей на благо суспільства, а не проти нього.

3.3. Роль преси

Одним з комунікативних факторів, що несе інформацію, є преса. Нас цікавило питання: Чи читають студенти спортивну пресу? З'ясувалося, що читають пресу 55,9 ± 2,02% хлопців і 38,1 ± 1,96% дівчат. Практично в усі вікові періоди, крім 5-го і 10-го класу, інтерес до преси у хлопців вищий, ніж у дівчат, у 2 рази.

Яка ж інформація цікавить молодь? Хлопців більше цікавлять результати змагань (71,3 ± 6,65%), інформа­ція про корекцію фігури — 21,4 ± 2,4%, зміст самостійних за­нять — 16,6 ± 2,17%, небагатьох цікавлять дієти — 4,2 ± 1%, системи загартовування — 3,9 ± 1,2% й оздоровчі програми занять —2,1 ±0,81%.

Дівчат більше цікавить інформація про корекцію фігури — 57 ± 3,12%, про змагання — 41,3 ± 3,11%, оздоровчі програми занять — 25,2 ± 2,75%, дієти — 17,8 ± 2,39%, зміст самостійних занять — 10,7 ± 1,9% і система загартовування — 4,9 ± 1,38%.

Отже, відповіді на це питання підтвердили відповіді на пи­тання про мотиви занять ФК і С студентів, тому що 48,8 ± 2,86% хлопців шукають інформацію, яка стосується оздоровлення, корекції фігури, дієти, загартовування, самостійних занять, тобто того, що пов'язано із самовдосконаленням і зміцненням здоров'я.

У дівчат більшою мірою, ніж у хлопців, виявляється інтерес до інформації про самовдосконалення (у сумі виявилося 115,6%). Це означає, що дівчата відзначили не один вид інформації, а декілька. Дівчат більше цікавить інформація про корекцію фігу­ри, про змагання, оздоровчі програми занять, дієту, зміст са­мостійних занять, систему загартовування. Ці відповіді ще раз_ підтверджують, що у студентів присутній мотив самовдоско­налення для поліпшення здоров'я, фігури. Вони шукають інфор­мацію, яка сприяла б досягненню мети, і такої інформації у пресі повинно бути більше, вона повинна бути доступною, зрозумі­лою й підготовленою кваліфікованими фахівцями.

Вивчення інтересу до рубрик підтвердило висновок про те, що у більшості хлопців і дівчат мотиви занять ФК і С більшою мірою пов'язані з самовдосконаленням організму й оздоров­ленням.

3.4. Вплив студентського виховання

Вищий навчальний заклад особі викладача фізкультури перестала бути діючим фактором, який впливав би на виховання мотивації до систе­матичних занять ФК і С у позаурочний час. Причини цього залежать не тільки від особистості викладача фізкультури, але і від постановки процесу фізичного виховання у визначений час. Один з напрямків сучасної „ Концепції фізичного виховання" направлений на те, щоб домогтися більш високих результатів фізичної підготовленості на основі реалізації принципово нових підходів, засобів, технологій, де головним є не процедура на­таскування на руховий результат, а складна і кропітка робота з формування щиро зацікавленого відношення до процесу самовдосконалення, створення умов для оволодіння способами удос­коналювання своєї особистості. Завдання полягає в тому, щоб зробити активну рухову діяльність більш осмисленою, цілеспря­мованою, найбільшою мірою відповідною індивідуальним особ­ливостям кожного, хто займається. Необхідно акцентувати увагу на елементах, які покликані сприяти ефективному формуванню у студентів грамотного відношення до себе, свого тіла, сприяти формуванню потребно-мотиваційної сфери, усвідомленню необ­хідності зміцнення здоров'я, ведення здорового способу життя, фізичного удосконалення (В.А.Антікова, А.О.Єфімов, 1992; С.Ю.Балбенко, 1982; В.К.Бальшевич, 1987).

Великий інтерес представляє трактування проблеми навчальної освіти в роботі академіка С. Гончаренка (1997). Вчений описує людино-центристську модель, яка в центр освітньої мети ста­вить здібності, інтереси людини як основні рушійні сили її роз­витку, надання можливості кожному учню рухатися власною освітньою траєкторією, з максимальною ефективністю і повно­тою реалізовувати власні інтереси, розвивати у кожної дитини здібності для створення суспільних й особистих цінностей.

Одним зі шляхів підвищення ефективності системи фізкуль­турної освіти, фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів є формування повноцінної мотивації до занять (А.Склад, 1980).

Загальноприйнятими проблемами мотивації є положення про те, що мотивація (у широкому змісті) включає усі види спо­нукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, мету, нахил, «як усвідомлене чи малоусвідомлене спонукання до діяльності».

Навчальна і фізкультурно-оздоровча діяльність спонукаєть­ся цілим комплексом мотивів, що і визначають зміст занять для студентів (В.Г.Хромін, 2000).

Мотиваційна сфера мінлива і має вікові і змістово-значеннєві особливості, зумовлені деякими природними і соціальними фак­торами.

Серед мотивів, які лежать в основі процесу навчання виділяють: внутрішні мотиви, які спонукаються процесом занять, способами дії, прийомами аналізу матеріалу, самим предметом навчання і зовнішніми мотивами, які залежать від факторів, що знаходяться за межами навчальної і фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів.

Активність людини здебільшого визначається метою її діяльності. Специфіка людської мотивованої діяльності поля­гає в тому, що вона завжди цілеспрямована. Мотиваційна сфе­ра студентів їхнє відношення до різних видів діяльності і прояв загальної активності в заняттях в основному визначається як їхніми потребами, так і відповідними цілями (О.К.Ізвєкова, 1980; Т.К.Капровський, 1979; B.C.Крюченко, 1990; П.М.Левитськкй, В.СЯзловецький, 1969; Н.С.Солопчук, 1991; Н.М.Хоменко, 1992).

Мотиви навчання часто розглядаються останнім часом у плані тих факторів, які випливають із приналежності студентів до певного колективу, в якому він здійснює свою діяльність. У багатьох дослідженнях підкреслюються такі фактори мотивації. як усвідомлення приналежності до колективу і пов'язане з цим прагнення домогтися успіху і т.д. (І.Ф.Кононов, ГЛ.Куцекко, 1982; Є.А.Сидоров, 1989; С.Сигнаєвський, 2001). Урок фізичної культури є колективною дією, яка спрямована на фізичне вдосконалення студентів, і для багатьох є майже єдиною формою занять фізичними вправами двічі на тиждень. Тому важливим є питання: Як відносяться молодь до уроків фізкультури?

Хлопці і дівчата майже регулярно відвідують уроки фізкуль­тури, однак з віком їх кількість змінюється .

У цілому 50%-школярж не відчувають стійкого інтересу до уроків фізкультури.

Причинами цього є неадекватність фізичних навантажень фізичним можливостям студентів (завищений або занижений рівень),

незадоволеність методикою проведення занять програмного змісту та самою організацією навчального процесу .

Отже, більшість студентів свідомо ставиться до уроків фізкультури і може досить виразно вказати на їхні недоліки. Незадоволення організацією процесу фізичного виховання у навчальному закладі призводить як до нерегулярного відвідування уроків фізкультури, так і до зниження мотивації до спортивних занять у позаурочний час.

Для підвищення ефективності процесу фізичного виховання викладачам фізичної культури рекомендовано враховувати зау­важення, що висловлені студентами:

- недостатньо реалізується диференційований підхід на уро­ках ФК, що призводить до неадекватності фізичних наван­тажень на заняттях (25%);

- не враховуються інтереси студентів гази виборі фізичних вправ, які включені у програму ФК у навчальному закладі (22-32%), що ви­магає перегляду програми з ФК, відвести більше годин ва­ріативного компоненту й адаптувати до інтересів студентів конкретного навчального закладу;

- при проведенні занять, особливо в підготовчій частині, не­обхідно використовувати музичний супровід, що робить за­няття фізичними вправами більш емоційними і привабли­вими як для дівчат, так і для хлопців;

- використання змагального методу на уроці ФК найбільш ефективно на І–ІV курсах бажання зма­гатися знижується, особливо в дівчат. У зв'язку з цим необ­хідно розробити ряд стимулів, які сприяли б підвищенню мотивації досягнення результату і проведення змагань під девізом «Перемагай себе».

Виявлені вікові особливості відношення студентів до процесу фізичного виховання у навчальному закладі свідчать про необхідність до­опрацювання програм з фізичної культури адекватно віково-статевим потребам, мотивам й інтересам студентів, що буде сприяти підвищенню їх мотивації до занять фізичними вправа­ми як в системі урочних, так і позаурочних форм.

Вагомими причинами є відсутність інтересу до самостійних занять фізичними вправами студентів; недосконалість систе­ми педагогічного контролю фізичного стану у процесі фізич­ного виховання, яка має в своєму арсеналі тільки рухові тести, результати яких залежать від кумулятивного ефекту, і їх зміни починають виявлятися на 3-4 тижні занять, крім того, їх не­можливо виконати в домашніх умовах.

Отже, можна дійти висновку, що:

- більшість студентів позитивно ставляться до фізичного ви­ховання і розуміють значимість теоретичних знань для са­мостійних занять фізичними вправами;

- у навчальному процесі з фізичного виховання у навчальному закладі відсутні теоретичні заняття з фізичної культури. У зв'язку з відсутністю часу на уроках ФК, теоретичні знання про са­мооцінку ФР і ФП, вплив фізичного навантаження на організм людини можна ввести в такі дисципліни, як біоло­гія, анатомія, валеологія. Уроки ФК обов'язково повинні включати теоретичну частину, яка вміщувала б матеріал про дозування фізичних навантажень, критерії ефектив­ності занять фізичними вправами, структуру і зміст індиві­дуальних програм ФОЗ;

- домашні завдання з ФК повинні включати складання інди­відуальної програми, яку викладачі ФК перевіряє і коректує її виконання. Критерієм ефективності повинен бути приріст власних результатів відповідно до вихідного рівня;

- інтенсивність мотивації до самовдосконалення знаходить­ся на низькому рівні, що вимагає розробки комплексу сти­мулів як у системі шкільного, так і сімейного виховання.

3.5. Фактори здорового способу життя

Дослідження показало, що студенти мають загальне уявлен­ня про фактори здорового способу життя і досить об'єктивно намагалися відповісти на запитання: «Яких факторів здорово­го способу життя ви дотримуєтесь?» Анкетування було анонімним, тому вони не боялися засудження за відверті відповіді.

Дивно, що такий загальноприйнятий фактор як гігієна, яка включає умивання, чищення зубів, миття рук і прийняття душу, чистий одяг, чисте житлове приміщення і місце навчання, виді­лило всього 34 ± 1,93% хлопців і 61,9 ± 1,99% дівчат. Дівчат, які дотримуються гігієни, майже у 2 рази більше, ніж хлопців. Під час бесіди молоді вказували на причини недотримання гігієни, однією з яких є тривале перебування у навчальному закладі відсутність можливості помити руки з милом, а також неможливість прийняти душ після занять фізкультурою, перебуван­ня у класній кімнаті в тому ж одязі, у якому інтенсивно бігав і стрибав. Викладачі відзначають стійкий запах поту від студентів-після уроків фізкультури протягом усього дня, тому що уроки фізкультури в сітці навчальних занять розподіляються від пер­шого до останнього. Несерйозна проблема, яка істотно впли­ває на стан здоров'я студентів і вимагає кардинальних заходів для її вирішення.

Режим дня пов'язаний також із правильним харчуванням. Дотримування 3-4 разового харчування, вживання збалансо­ваного раціону удається тільки 22,4% хлопців і 21,1% дівчат. Чим пояснюють студенти недотримування цього фактору? Багато учнів вказують на те, що їм не вдається пообідати у навчальному закладі вони обмежуються булочкою чи пиріжком, а потім пізній обід чи вечеря одночасно вдома. Деякі юнаки скаржилися на од­номанітність їжі вдома (картопля, вермішель, каша) через не­стачу грошей у батьків. Це пов'язано з матеріальним станом родини, з кількістю працюючих членів родини, кількістю дітей у родині. Те, що харчування погіршилося, підтверджують об'єктивні дані, а саме наявність до 10-15% дітей, які мають недостатню масу тіла; збільшується відсоток молоді, які мають захворювання шлунково-кишкового тракту. Правиль­не харчування студентів залежить більшою мірою від його організації у навчальному закладі та родині, і меншою мірою від самого юнака.

Мало звертається уваги на процедури, які загартовують, це відзначили всього 9% хлопців і 5,8% дівчат. Ігнорування такого доступного чинника, як підви­щення неспецифічної резистентності організму загартовуючи* ми процедурами, часто призводить до гострих респіраторних захворювань (більше 90% студентів). Це більшою мірою залежить від просвітницької роботи в цій галузі, родини, телебачення, преси, які є значним резервом підвищення опір­ності організму несприятливим факторам навколишнього се­редовища, підвищення рівня здоров'я дітей і самовдосконален­ня організму.

Шкідливі звички включають паління, вживання алкоголю, наркотичних засобів. Про вживання їх підліткам не ставилось прямого запитання, тому що навіть при анонімному анкетуванні важко очікувати щирої відповіді, адже всі студенти інфор­мовані, що це шкідливо для здоров'я і карно як у моральному, так і правовому аспекті. Тому варіантом відповіді була «відсутність шкідливих звичок». У зв'язку з цим школярі свідо­мо пропускали цю відповідь, якщо знали, що якась з названих негативних звичок (їм пояснили, що це кількаразове вживан­ня) у них є.

Наявність спеціально організованої рухової активності у структурі свого способу життя відзначали 40,7 ± 2% хлопців і 32,7 ± 1,9% дівчат. Це є ще одним підтвердженням того, що 60-70%) підлітків не займається систематично певним видом рухо­вої активності і має низький рівень мотивації до такого виду діяльності.

Отже, з усіх доступних чинників здорового способу життя найчастіше у хлопців на першому місці - рухова активність -40,7 2%, на другому - відсутність шкідливих звичок - 36,3 ± 1,95%, на третьому - гігієна - 34 ± 1,93%, на четвертому - пра­вильне харчування - 22,4 ± 1,7%, на п'ятому - режим дня - 20,9 ± 1,64% і на шостому - процедури, які загартовують - 9 ± 1,17%>.

У дівчат на І місці чинник гігієни - 61,9 ± 1,99%, на II - відсутність шкідливих звичок - 44,7 ± 2,02%, на III - рухова активність - 32,7 ± 1,9%, і менше дотримуються правильного харчування -21,1 ±1,67%, режим дня - 18,1 ± 1,55% і процедур, які загартовують - $,8 ± 0,89%.

Більшість студентів (63,7 ± 1,9% хлопців і 55,3 ± 2,03% дівчат) мають шкідливі звички, що є наслідком зниження протиборства в родині, навчальному закладу і підвищенням впливу мікросередовища (друзів, знайомих). Цей тривожний факт вимагає вживання кардинальних заходів виховного характеру, допомоги з боку засобів масової інформації, підвищення мотивації до здорового способу життя молоді як засобу порятунку генофонду нації від деградації.

4. Самооцінка стану здоров'я студентів

Студентам властива завищена самооцінка, однак аналіз" відповідей про те, як вони оцінюють свій стан здоров'я, викли­кає тривогу. Об'єктивні цифри, які характеризують стан зах­ворюваності дитячого контингенту, рівень їхньої фізичної підготовленості, знайдено в документальних матеріалах. Мінздраву України й у відповідній літературі. Однак у юнацькому віці відчуття здоров'я і нездоров'я з погляду самих студентів завищене у бік першого. Тому їхні відповіді можна оцінювати як самовідчуття фізичного стану щодо норми.

Існують розходження в оцінці здоров'я і фізичної підготов­леності міської і сільської місцевості студентів. Найбільші проблеми зі здоров'ям мають школярі м. Києва, що уже відзна­чалося багатьма дослідниками за оцінкою об'єктивних показ­ників фізичного стану в містах, суб'єктивна оцінка здоров'я дівчат нижча, ніж хлопців. Це є дуже тривожним фак­том, тому що його не можна пояснити гіршими чи кращими економічними умовами проживання і харчування, а свідчить про загальне погіршення репродуктивного здоров'я молоді і генофонду нації.

5. Мотиви та інтереси студентів до занять фізичною культурою і спортом залежно від особливостей темпераменту

До внутрішніх факторів, які впливають на прояв мотивації до видів діяльності відносяться властивості нервової системи підлітка. Для їхнього визначення використано методику Т.Ю. Круцевич, засновану на спостереженні поведінкових реакцій студентів у різних ситуаціях. Дослідження проводилося в м. Умані з комп­лексу проявів різних поведінкових реакцій на невдачі, стійкості уваги, мови, визначалася перевага чи порушення гальмуван­ня у поведінці, працездатності, оцінці своїх сил, виконанні фізич­них вправ. Ця методика дає можливість одержати інформацію про фенотипові ознаки темпераменту студентів і доступна в масових дослідженнях. Було визначено чотири ти­пологічних групи за характерними проявах їхніх реакцій у житті.

«Сильний урівноважений» тип характеризується наступними зовнішніми проявами:

- швидко схвачує суть важкого завдання, однотипність і ве­ликі зусилля переносить погано. Фізичні вправи виконує лег­ко, координовано;

- об'єктивно оцінює свої сили;

- працює довгостроково, змінюючи вид діяльності;

- говорить швидко, плавно, спокійно, голос середній чи ви­щий за середній. Вимова чітка, правильна. Легко засвоює іноземні мови;

- відсутність різких спадів діяльності після помилки, особли­во, якщо за це дорікали навколишні. Оптиміст;

- увага сконцентрована, стійка. Легко переключається з од­ного предмета на інший.

«Сильний збудливий» тип характеризується наступними про­явами:

- недостатньою координацією особливо на перших етапах

оволодіння певними рухами, не може якісно виконувати до кінця одноманітні рухи; - перебільшує свої сили;

- працездатність висока, якщо діяльність захоплює. Одно-і:. манітні дії виконує погано, з частими перервами і видимим

роздратуванням;

- говорить голосно, уривчасто, напружено, нерідко розма­шисте жестикулюючи, часто зупиняється, шукаючи по­трібне слово чи словосполучення;

- намагається в агресивній формі заперечувати рішення вик­ладача. Тривалість переживань незначна;

- увага не така стійка як в інших. Поле уваги звужене, скон­центрувати увагу може при виникненні інтересу до пред­мета.

«Сильний гальмовий» тип характеризується:

- неквапливими погодженими і висококоординованими ру­хами. Якісно виконує одноманітні вправи до кінця. У тих видах, де потрібна швидкість, виявляє себе гірше;

- при оцінці своїх сил уникає відповіді (сумнівається);

- може працювати довгостроково, без перерви, не знижуючи результатів при одноманітній діяльності;

- небагатослівний, говорить граматично правильно, важку­вато жестикулюючи. Міміка майже відсутня. Голос середній, іноді тихий. Письмова мова краща;

- реакція на невдачі зовні спокійна, не намагається виправ­датися чи викликати співчуття в навколишніх. Небагатос­лівний. Не любить робити прогнози про підсумок виступу на змаганнях;

- увага стійка, але потрібно тривалий час на включення. По­гано переключається з одного предмета на іншій.

«Слабкий не врівноважений» тип характеризується:

- найгіршою руховою діяльністю, скутістю рухів, непевністю в собі, поганою координацією;

- схильний применшувати свої можливості;

- працездатність невисока, з різким коливанням підйомів і спадів;

- мова тиха, часто мовчить. Письмова мова краща усної;

- при невдачах прагне викликати співчуття в навколишніх, посилається на об'єктивні труднощі чи перешкоди, хвороб­лива реакція на зауваження старших (тремтіння губ, сльо­зи і т.д.);

- довго не може зосередити увагу, відволікається на сторонні подразники. Увага, хитлива.

Виділені групи студентів, об'єднані характерними ознаками життєвих проявів окремих властивостей вищої нервової діяль­ності, умовно позначені як тип ВИД.

Спостереження застосовувалося для визначення життєвих властивостей нервової системи студентів і здійснювалося за зовнішніми проявами характеру учня, його рухів, мови, това­риськості, працездатності, поведінки в несподіваних ситуаці­ях, реакції на невдачі і т.п. Зіставляючи дані спостереження з розробленою системою оцінок, отримано інформацію про ступінь прояву тих чи інших властивостей нервової системи учня.

Аналіз прояву мотивів занять фізичною культурою і спортом у підлітків при константній ознаці, якою був "тип ВИД", пока­зав, що незалежно від контрольної перемінної "стать" виявля­ються загальні тенденції.

У "сильних" типів більшою мірою виражений мотив "досяг­нення високого спортивного результату", тобто спортивний мотив занять, ніж у "слабкого" типу. У "сильних" типів більш широкий спектр мотивів занять фізичними вправами, вони вка­зують, як правило, на два мотиви, а "слабкі" - на один.

Результати дослідження дозволяють зробити узагальнення, характерні для представників різних типів ВНД, незалежно від статі випробуваних.

Студенти з "сильним урівноваженим" типом нервової систе­ми мають досить широкий спектр спортивних інтересів, до яко­го входять як ігрові види, так і види спорту, що вимагають витривалості та виконання досить одноманітної роботи (плаван­ня, лижі). Як хлопців, так і дівчат приваблюють заняття, які проводяться під музику (аеробіка, шейпінг).

Студентів з "сильним збудливим" типом нервової системи більше приваблюють ситуаційні види спорту - баскетбол, фут­бол, вправи, які виконуються під музику.

Дівчата зі "збудливим" типом, на відміну від "урівноваже­них" і "гальмових", у деяких випадках вибирають чоловічі види спорту, зокрема боротьбу, футбол, бодібіддінг. Не приваблю­ють їх види спорту, пов'язані з одноманітним середовищем (пла­вання), і відсутність гострої змагальної боротьби (фітнес, шейпінг, аквафітнес, туризм).

"Сильні гальмові" типи не захоплюються тими видами спорту, які користуються найбільшою популярністю, однак і хлопців, і дівчат приваблює плавання, зимові види спорту, а з ігрових - баскетбол і волейбол. У хлопців переважає інтерес до силових видів - боротьби і бодібілдінгу, що відповідає їхньо­му соматотипу.

Студенти з "сильним" типом нервової системи мають власну думку про користь занять фізичними вправами, і вони вважа­ють, що на них меншою мірою впливають зовнішні фактори. Залежно від урівноваженості нервових процесів, для "збудли­вих" типів має значення мікросередовище, у якому вони знахо­дяться. Для "урівноважених" має значення сімейне виховання і поради батьків, "гальмові" повною мірою визначають авто­ритет учителя фізкультури і на них не впливають телепередачі, однак вони єдині з типологічних груп, які читають газети і виз­нають значення преси. Очевидно, це пов'язано з їхніми типо­логічними особливостями, тому що в них краще розвинена пись­мова мова, ніж усна, і вони краще сприймають написану інформацію, ніж усну. У них немає посилань на те, що для них мають значення поради друзів.

Студенти зі "слабким неврівноваженим" типом нервової сис­теми більше за інших підпадають під вплив як дорослих, так і однолітків, вони не покладаються на власні знання і досвід. Вони більш сучасні, тому для них має значення думка інших.

Отже, можна відзначити деякі особливості інтересу студентів, що доповнюють характеристику їхньої поведінки залежно від переваги тієї чи іншої властивості нервової системи. Так, підлітки з «сильною урівноваженою» нервовою системою відчу­вають переважно достатність фізичного навантаження на уроках фізкультури. Вони бажають брати участь у змаганнях і відзначають недостатність моментів змагання на заняттях з фізкультури, їх не задовольняє відсутність музичного супро­воду і відсутність видів вправ, які їм подобаються.

Для студентів із «збудливим» типом нервової системи харак­терна наявність представників, для яких фізичне навантажен­ня є завищеним і для яких воно є заниженим, їм потрібна постій­на зміна відчуттів, тому їх не задовольняє кількість ігор, мо­ментів змагання. Емоційну насиченість уроку вони бачать у виконанні вправ під музику. Вони не задоволені процесом фізичного виховання і через відсутність тих видів вправ, які їм подобаються.

Студенти з «гальмовим» типом не вказують на недостатнє фізичне навантаження, для основної маси воно адекватне. Для посилення процесу збудження їм необхідна емоційна наси­ченість заняття, тому вони відзначають недолік ігор і музич­ного супроводу, однак у них не виникає бажання збільшити моменти змагання, їх задовольняє та кількість, яка існує на уроках фізкультури. Вони більш гостро відчувають відсутність видів вправ на уроках, які їм подобаються.

Для «слабкого неврівноваженого» типу нервової системи фізичне навантаження на уроках фізкультури більшою мірою завищене, імовірно, через «слабкість» нервових процесів і чут­ливість, тому що в них навіть на невеликий за силою подраз­ник може бути бурхлива реакція. Вони не люблять змагань і більш комфортно почувають себе в колективній грі, вони на­магаються уникати гострих конфліктних ситуацій і намагають­ся не виділятися з загальної маси. Підлітки з цим типом нерво­вої системи також висловлюють незадоволеність відсутністю улюблених видів вправ на уроках фізкультури. Дівчата люб­лять виконувати вправи з музичним супроводом.

Аналіз причин незадоволеності формами фізичного вихован­ня у підлітків з різними типами нервової системи дає можливість визначити стимули, що сприяють збільшенню активності студентів. У їхніх відповідях виявляється потреба у фізичному на­вантаженні, рухливих іграх, присутності улюблених видів вправ на уроці, музичному супроводі, змаганнях.

Потреба - це недостаток чогось для організму й особистості. Урок фізкультури повинен мати не тільки освітню спрямованість, але і задовольняти потреби в руховій активності. Висловлення незадоволення свідчить про наявність певної потреби в людини. Враховуючи це, складено модель задоволення потреб підлітків з різними типами ВНД у руховій активності на уроках фізкульту­ри, складовими якої є: потреба у фізичній культурі; потреба у рух­ливих і спортивних іграх; потреба у змаганнях; потреба в музично­му супроводі; потреба у виконанні вправ, які подобаються. Задоволення кожної зі складових приймається за 100%, кількість студентів, які вказали на незадоволення певної потреби, віднімається від 100%. Дані співвідношення можна представити у вигляді моделей, де очевидне незадоволення організацією і ме­тодикою проведення уроків фізкультури, що знижує мотивацію до прояву рухової активності студентів. Усунення розходжень між тим, що повинно бути на уроках фізкультури і тим, що є, насправді і буде стимулом до занять фізичними вправами не тільки під час уроків, але і в позаурочний час.

Самооцінка стану здоров'я є суб'єктивним показником, але почасти ґрунтується на об'єктивних показниках захво­рюваності і встановленого діагнозу, який знають студенти. У роботі не зіставлено це з фактичними даними, тому що це буде завданням наших подальших досліджень. Дані свідчать, що серед «сильних урівноважених» типів нервової системи відсутні молодь, які оцінюють свій стан здоров'я як «по­ганий». Серед «урівноважених» хлопців і дівчат найбільша кількість з «добрим» станом здоров'я (відповідно 83,9% і 81,1%). Очевидно, це пов'язано з властивим їм великим оп­тимізмом.

Серед студентів з «сильним збудливим» типом нервової сис­теми переважають ті, які почувають себе вже «не зовсім доб­ре». Так, на це вказує 24,3% хлопців і 58%) дівчат.

«Сильний гальмовий» тип має у своєму складі підлітків, які оцінюють своє здоров'я як «погане». Це 4,8% хлопців і 2,7% дівчат, тільки 25,3% дівчат оцінюють своє здоров'я як «доб­ре», а 72%) як «не зовсім добре».

Серед представників «слабкого неврівноваженого» типу нервової системи 20% хлопців і 17,4% дівчат вказують на “по­гане” здоров'я. «Добрим» вважають своє здоров'я тільки 8,7% дівчат, а 73,9% «не зовсім добрим».

У літературі є дані про зв'язок імунологічної реактивності організму і типу нервової системи (О.П.Митчик, 2002). Він до­водить, що індивідуальні розходження в імунологічній реак­тивності на клітинному рівні знаходяться в залежності від сту­пеня чутливості (подразливості) клітинного субстрату до ан­тигенних впливів, що корелює, у свою чергу, із силою основних нервових процесів даного організму.

У роботі не досліджувалися фізіологічні прояви властивостей нервової системи, а представлені тільки зовнішні спостережен­ня поведінкових реакцій, але, імовірно, вони мають у своїй ос­нові значну частку психофізіологічних проявів генотипу молоді.

Кожен студент схильний до прояву захоплень, однак у цих проявах прослідковується певна тенденція.

Студенти, у яких переважають риси «сильного урівноваже­ного» типу нервової системи, мають широкий діапазон захоплень, називаючи, як правило, не менш трьох видів. Вони люб­лять читати, дивитися телевізор, спілкуватися з друзями, зай­матися ФК і С, грати в комп'ютерні ігри. Захоплюються вони ще й іноземними мовами та музикою. Батькам допомагають більше дівчата, ніж хлопці.

«Сильні збудливі» студенти мають свої особливості, які про­являються у необхідності зміни вражень, тому їх меншою мірою приваблюють одноманітні види діяльності, які вимагають по­сидючості, зокрема вивчення іноземних мов, заняття музикою і т.п. Вони люблять спілкуватися з друзями, грати в комп'ю­терні ігри, але не дуже прагнуть витрачати вільний час на пе­регляд телепередач, у цей час вони можуть відвідувати диско­теки, займатися різними видами спорту. Схвалюють вони чи­тання книг і допомогу батькам, однак це для них є не захоплю­ючим заняттям, а сприймається як неминучість.

Студенти з «сильним гальмовим» типом нервової системи більш схильні до спокійних, навіть монотонних видів занять. Вони не люблять відвідувати дискотеки, а більш, ніж інші типи нервової системи, указують на перегляд телепередач і читан­ня книг. У вільний час спілкуються з друзями, займаються ФК і С, допомагають батькам, що майже в два рази більше, ніж «урівноважені» і «збудливі» типи. Крім цього, хлопці відзнача­ють, що люблять майструвати і лагодити техніку, а дівчата -шити.

Представники «слабкого неврівноваженого» типу більш консервативні у виборі видів діяльності у вільний час. Вони відрізняються від інших типів схильністю до заняття творчими видами, зокрема, музикою, співами, малюванням. Імовірно, це пов'язано з більшою чутливістю нервової системи. Вони також люблять спілкуватися з друзями, дивитися телевізор, читати, більше, ніж інші типи, допомагають батькам. Не схильні до вивчення іноземних мов, заняття спортом, відвідування диско­тек і комп'ютерних ігор. У першому випадку, очевидно, це пов'язано з необхідністю запам'ятовування і монотонністю, що; невластиво їхній силі нервових процесів, в інших випадках це пов'язано з проявом рухливості нервових процесів і швидкістю прийняття рішень, що знов-таки неадекватно їхнім типам ре­акцій.

Практичне значення отриманих результатів.

Виявлена вікова структура мотивів й інтересів студентів у галузі фізичного виховання і спорту, а також фактори і моти­ви, які сприяють формуванню мотивації підлітків до фізичного самовдосконалення, та розроблені рекомендації дозволяють внести зміни до програми з фізичного виховання у навчальному закладі; ме­тодики організації урочних та позаурочних форм занять, сис­тему диференційованого підходу до студентів з різними типо­логічними особливостями ВНД, змісту спортивних телевізійних програм для молоді, публікацій у пресі, що позитивно вплине на формування здорового способу життя студентів і виховання культури фізичного здоров'я.

Методичні рекомендації можна використовувати для удос­коналення відповідних навчальних дисциплін, підготовки викладачів фізичної культури і дитячих спортивних тренерів у ви­щих навчальних закладах.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Андреева Е.В. Мотивационные факторы учебной деятельности школьников // Фізичне вих., спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: 36. Наук. пр. -Луцьк, 1999. -С.771-774.

2. Антікова В.А., Єфімов А.О. Виховання у студентів інтере­су до занять з фізичної культури // Роль ФК у здоровому спо­собі життя: Матер. І наук.-практ. конф. - Львів. 1992. - С. 17!-172.

3. Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. - К.: Здоровье, 1985. - С.3-8.

4. Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека // Наука в олимп. спорте. Спец, вьіпуск, 1999. - С.56-60.

5. Аросьев Д.А. Как увлечь физической культурой //Физическая культура в школе. 1987. - №4,5. - С.8-12.

6. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. - М: Мысль, 1976. - 156с.

7. Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Издательство МГУ, 1990.-368с.

8. Балбенко С.Ю. Виховання в учнів інтересу до занять фізич­ною культурою // Фізичне виховання дітей і молоді. - К.: Здо­ров'я, 1982.-Вип. 9.-С. 7-9.

9. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К.: Здоров'я, 1987. - 224с.

10. Божович Л.И., Благонадежина Л.В. Изучение мотивации поведения детей и подростков. - М.: Педагогика, 1972. - 350с.

11. Бондаревский Е.Я. Состояние и совершенствование физического воспитания детей и учащейся молодежи // Практич. конфер. «ФК и здоровый образ жизни». - Севастополь, 1990. -С.74.

12. Васильєва В.Е. и Каптелин А.Ф. О физическом развитии детей и подростков. М.: Знание, 1969. - 120с.

13. Ведмеденко Б.Ф. Виховання в учнів звички займатися фізкультурою та спортом // Педагогіка і психологія. - 1995. -№1.-С.109-113.

14. Ведмеденко Б.Ф. Опьіт формирования привычки у школьников к занятиям физической культурой //Советская педагогика. -1980. -№9. -С. 39-42.

15. Винник В.А., Захарова Н.А. Исследование отношения школьников к физкультурно-оздоровительным занятиям / Сб. научн. - метод, сил. - М., 1985. - С.50.

16. Виноградов П.А. Физическая культура й спорт на телеэкране // Теория й практика физической культуры. - 1996. - № 1.-С.43-46.

17. Власюк Г.І. Мотивація фізкультурно-оздоровчих занять старшокласниць // Матеріали Всеукраїнської наукової конфе­ренції, присвяченої 40-річчю факультету фізичного виховання ТДШ "Оптимізація процесу фізичного виховання в системі ос­віти". - Київ-Тернопіль, 1997. - С. 34-36.

18. Вороний Л.Г. Вопросы теории и методологии исследования высшей нервной деятельности человека. Избранные труды. - М.: Педагогика, 1982. - 176с.

19. Головкова Р.Г., Зинберг И.Ф. Информационное и кон­сультативное обеспечение уроков физической культуры в стар­ших классах // Всесоюзн. научно-практ. конферен. „Физичес­кая культура и здоровый образ жизни. Социально-экономические и организационно-управленческие проблемы физичес­кой культуры и спорта". - М., 1990. - 37 с.

20. Головкова Р.Г., Зинберг И.Ф. Микроинформация как ме­тод пропаганда физической культуры // Всесоюзная научно-практическая конференция. Физическая культура и здоровый образ жизни. Соц.-эконом, и организационно-управленчесие проблемы ФК и С. - М., 1990. -С. 115-117.

21. Головкова Р.Г., Зинберг И.Ф. Пропаганда физической культуры и здорового образа жизни средствами массовой информации // Всесоюн. научно-практическая конференция. „ Физическая культура и здоровый образ жизни. Соц.-экономические и организационно-управленческие проблемы физической культуры и спорта". - М. - 1990. - 38 с.

22. Гринюк А.С. Дути обеспечения массового вовлечения, школьников к занятиям физической культурой и спортом. -Алма-Ата, 1984.-С. 156-165.

23. Гуськов С., Зотов А. Почему школьники должны заниматься физической культурой?// Наука в олимпийском спорте. -№3.-2001.-С. 55-61.

24. Давидова О.М., Кієнко В.М. Вікова динаміка формуван­ня психофізіологічних функцій і їх зв'язок з властивостями ос­новних нервових процесів в учнів старшого шкільного віку. // Матер. Всеукр. наук, симпозіуму. - Київ-Черкаси. -1999. -С.29.

25. Джидарьян Й. А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности. -М.: ФиС, 1974. - С. 148.

26. Дорошенко Є.Ю., Клопов Р.В., Гусак О.Ю. Про форму­вання здорового способу життя молодших студентів екологіч­но неблагополучних регіонів // Матеріали Міжнародної нау­ково-практичної конференції „Формування, збереження і зміцнення здоров я підростаючого покоління як обов’язковий компонент системи національної освіти”. - К.: ІЗМН, 1997. -С. 270-273.

27. Загородній В.В. Інформаційне забезпечення з питань збе­реження і зміцнення здоров'я. - Київ: Наука, 1998. - 174с.

28. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоції. - Луцьк:. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. - 180с.

29. Извекова Е.К. Спортивные интересы школьников 5-10 классов // Вопросы физического воспитания. - Алма - Ата, 1980. -С.38-42.

30. Изучение мотивации поведения детей й подростков / Под ред. Л.И.Божович, Л.В. Благонадежиной. - М.: Педагогика, 1972.-350с.

31. Кардялис К.К. О роли информационного подхода к формированию у школьников положительного отношения к занятиям ФК и С // Всесоюзная научно-практическая конференция. Социально-экономические проблемы воспитания спортсменов в условиях перестройки советского общества. - М.,.-1990.-С.200-201.

32. Карповский Т.К. О некоторых особенностях структуры спортивных интересов учащихся средних школ и ПТУ. Научные трудф. -М.: ВНИИФК, 1979. -С. 152-154.

33. Козленко Й. А. Формирование у школьников потребности к занятиям физическими упражнениями // Физвоспитание и школьная гигиена. - М., 1970. - С.74.

34. Козленко М.П. Виховання у студентів інтересу до фізкультури і спорту .-К.: Знання, 1982. - 48с.

35. Кондрашова Н.М. Мотивы занятий спортом и факторы, формирующие спортивные интересы // Научные труды ВНИ­ИФК за 1970год.-Т.1.-М., 1972.-С.114-П5.

36. Кононов И.Ф. й Куценко Г.И. Подросток и физическая культура, М.: Знание, 1982. - 40с.

37. Крайнюк В.М., Шумигора Л.І., Кирієнко Л.А. Психо­логічні та психофізіологічні особливості юнацького віку. // Матер. Всеукр. наук, симпозіуму. - Київ-Черкаси, 1999. - С.53.

38. Круцевич Т.Ю. Методические рекомендации по определению индивидуально-типологических особенностей реактивности нервной системі детей и подростков при организации занятий по физическому воспитанию испортивной тренировке. - К.: Госкомспорт УССР, 1990. - 42с.

39. Круцевич Т.Ю. Методі исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического вос­питания - К.: Олимпийская литература, 1999. - 240с.

40. Круцевич Т.Ю. Приоритетные мотивы подростков к за­нятиям физической культурой и спортом. / 36. наукові записки Тернопільского державного педагогічного університету. Пе­дагогіка. №7. - 2000р. - С. 96-103.

41. Круцевич Т., Безверхняя Г. Формирование мотивации к занятиям физической культурой и спортом в школьном возрасте // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоровья, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: IV Міжнарод­ний науковий конгрес. - К. 2000. - 385с.

42. Круцевич Т.Ю., Петровский В.В. Физическое воспитание как социальное явление. // Наука в олимпийском спорте. -2001.-№3.-С.З-16.

43. Крюченко B.C. Для формирования устойчивого интереса к занятиям физической культурой // Физическая культура в школе. -1990. - №5.-С.38-39.

44. Левитский П.М., Язловецкий B.C. Развитие познавательного интереса учащихся на уроках физической культуры /./ Материалы научно-методической конференции по вопросам физического воспитания в школе и развития юношеского спорта. - Вып. - Ереван, 1969. - С.305.

45. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. - М : МГУ, 1971.-39с.

46. Мотивация как средство регуляции спортивного результата. Обзорная информация. - М.: ЦООНТИ - ФиС, 1988. - С.38.

47. Никоненко О.П. Деякі особливості бюджету часу у сту­денток першого і старших курсів з різними властивостями ос­новних нервових процесів // Матер. Всеукр. наук, симпозіуму, Київ-Черкаси, 1999. - С.71.

48. Петровский В.В., Круцевич Т.Ю. Особисті потреби і мо­тивація як один із факторів, що визначає направленість занять фізичними вправами // Світоч, 1997. - №4. - С.22.

49. Рокіта А. та ін. Зацікавлення руховою активністю учнів 8-го класу міських та сільскіх шкіл // Молода спортивна наука України: 36. наукових ст. Львів, 2000. - Вип. 4. - С. 144-147.

50. Сидоров Е.А. Повышение двигательной активности школьников на уроках физической культуры с учетом педагогических и психологических факторов: Автореф. дис. к.п.н. - M, 1989. -24с.

51. Сингаевский С. Формирование позитивного отношения школьников к физическому воспитанию // Педагогическая пресса „Физическое воспитание в школе ". - 2001. -№1. - С.ЗЗ-36.

52. Склад А. Роль школьї в стимулировании спортивной активности учащихся// Спорт в современном обществе. Всемирный научный конгресс. - М., 1980. - С. 94.

53. Солопчук Н.С. Воспитание потребности в физическом совершенствовании у школьников допризывного возраста: Ав-тореф. дисс. канд. пед. наук: 13.00.01.- 1991.-24с.

54. Стадников В.И., Старожилова Н.П. и др. Исследования спортивных интересов школьников и факторы их формирования. В кн.: Вопросы дифференцированного физического воспитания детей и подростков. - К.: КГИФК, - С.64-69.

55. Сухарев А.Г. Здоровье й физическое воспитание детей й подростков. - М.: Медицина, 1991. - 325с.

56. Хоменко Н.М. Формирование потребности в физичес­ком совершенствовании у младших школьников: Автореф. дис. канд. пед. наук. - К.:НИИ пед. Украины, 1992.- 24с.

57. Хромин В.Г. Интеграция основного и дополнительного физкультурного образования школьников. - Тюмень, 2000. - 26с.

58. Целевая комплексная программа «Физическое воспита­ние - здоровье нации». - К., 1998.

60. Яворська О.О. Віково-статеві особливості формування та становлення властивостей основних нервових процесів у підлітків 15-17 років. // Матер. Всеукр. наук, симпозіуму. Київ-Черкаси,-1999.-С.116.