Головні райони виробництва цукру із цукрової тростини і цукрового буряку

ЗМІСТ

Головні райони виробництва цукру із цукрової тростини і цукрового буряку

Традиційно цукрова тростина і цукровий буряк відіграють важливу роль в харчуванні населення, хоча в останні часи в розвинутих країнах ведеться пропаганда про шкідливість цукру і необхідність скорочення його виробництва. Налагоджено виробництво замінювачів, частково із кукурудзи. Однак ріст виробництва цукру продовжується, за 90-ті роки воно виросло в світі на 2/5, склавши 125 млн. тонн цукру-піску. Величезні виробники – Індія, Бразилія, США, КНР, Франція, ФРГ і Росія. Цукор одержують переважно із цукрової тростини і цукрового буряку, які вирощуються в різних природних умовах і які мають різний вихід цукру (в цукровій тростині не більше 1/5).

Цукровий буряк – одна з найважливіших технічних культур світового землеробства, особливо в районах помірного і субтропічного клімату, де цукровий буряк зовсім не вирощують. На великій Європейській території, в тому числі і в Україні, він майже єдине джерело сировини для виробництва цукру.

Батьківщина цукрового буряку – Середземномор’я (Передня Азія), де його стали вирощувати приблизно 2000-2500 років до нашої ери. Вологолюбна рослина короткого дня.

Історія культури цукрового буряку не така й давня. Вважається, що культурна дворічна рослина цукрового буряку походить від дикої однорічної форми, що й нині зустрічається на узбережжі Середземного, Каспійського і Чорного морів, у Закавказзі і в Малій Азії. Листкові форми буряка вирощували за 1500-2000 років до нашої ери, а коренеплідні у Передній Азії були відомі за 500-800 років до нашої ери. У Київській Русі почали вирощувати коренеплідний буряк в Х-ХІ ст., у Західній Європі – у ХІІІ-ХІV ст.

Культура росте краще на важких і удобрених ґрунтах – на Атлантичному узбережжі Європи, у зоні Лісостепу України.

Строки сівби у різних країнах різні:

Україна – наприкінці березня на початку квітня;

Італія, Греція – березень-квітень;

США, Південна Дакота – навесні;

Каліфорнія – восени або взимку;

Марокко: – без зрошення – у листопаді; при зрошенні – червень-серпень;

Північні райони Ірану – вересень-жовтень, або лютий-березень;

Південні райони Ірану – січень-лютий;

Пакистан – вересень-жовтень.

Площі посіву.

Серед цукроносних рослин за площею посіву цукровий буряк поступається лише цукровій тростині.

За 1949-51 роки та 1979-81 роки площі під цукровий буряк виросли у всьому світі вдвоє, але з 80-х років в результаті конкуренції цукрової тростини стали скорочуватись. В середині 90-х років посіви цукрового буряку складали 7 млн. га. Завдяки постійному росту урожайності (середня – 364ц/га), збори цукрового буряку збільшились до 90-х років втроє, однак пізніше дещо скоротились (до 264млн.т).

Головними районами цукрового буряку залишаються Східна і Західна Європа, кожен з яких постачав по 2/5 світового урожаю. Пізніше частка Східної Європи знизилась до 1/3. За піввіку різко посилилось виробництво буряків Азії, частка якого піднялась з 2 до 19%.

Основні посіви зосереджено в Європі – 37,1% світових площ; Азії – 17,4; Південній Америці – 7,7%.

Тривалий час лідером світового виробництва цукрового буряку був СРСР, в складі якого виділялись Україна і Росія. За останні роки збори в республіках бувшого СРСР сильно упали, хоча Україна зберегла свою першість по найбільшій площі вирощування цукрового буряку – 1,5млн.га. За Україною стоять Росія – 1,13млн.га, Китай – 0,6млн.га, США – 0,58млн.га, Франція – 0,44млн.га.

Площа посіву цукрового буряку (фабричного) у світі і в окремих країнах, млн. га.

Табл. 1

Продовження Табл. 1

Динаміку виробництва цукрового буряку у світі показано в наступній таблиці №2.

Виробництво цукрового буряку (фабричного) у світі і в окремих країнах, млн.т.

Табл. 2

Продовження Таблиці 2

Основною сировиною для виробництва цукру багато століть була цукрова тростина – гігантська трав’яниста рослина із сімейства Poaceal, роду Saceharum, що має 15 видів.

Батьківщина – Південна і Південно-Східна Азія та прилеглі острови Індійського й Тихого океанів.

З вирощуванням цукрової тростини пов’язано виникнення колоніального плантаційного господарства, яке збереглося і до наших часів. За ХІХ століття збори цукрової тростини виросли в 2 рази, а площа плантацій досягла 19млн. га. Тростинний цукор складає понад 3/5 світового виробництва цукру.

Дика цукрова тростина зустрічається у заплавах річок Середньої Азії. Близько 3000 років тому в Індії була введена в культуру, в VІ столітті поширилась на Іран, пізніше – в Середземномор’я.

У різних регіонах зустрічаються інші її види:

- дикий вид, поширений в Індії, має тонкі стебла, вузьке листя, холодостійкий, порівняно стійкий до хвороб, крім мозаїки, в культурі не зустрічається;

- S. spontaneum L. – цукрова тростина дика, поліморфічний вид, поширений в заплавах рік Амудар’я, Сирдар’я і Ганг, холодостійкий, стійкий до мозаїки;

- S. sinens Rozb. – цукрова тростина китайська, зустрічається зрідка у культурі в Китаї та Індії, стебло тонке з товстими вузлами, листки важко відділяються від стебла, в них багато клітковини, високий вміст цукру в пагонах;

- цукрова тростина гігантська відкрита в 1928 році в Новій Гвінеї, стебло високе й товсте, використовується при схрещуванні, гібриди високопродуктивні, стійкі до хвороб.

Площі цукрової тростини у світі за останні 14 років збільшились з 13,6 до 17,6млн.га, або на 23,4%. Основні посіви культури зосереджені в Азії (7,9млн.га), Південній Америці (5,2млн.га), Північній Америці (2,8млн.га), та Африці (1,3млн.га). Найбільші площі цукрової тростини у Бразилії, Індії, на Кубі та в Китаї.

Площі цукрової тростини у світі і в окремих країнах, тис.га

Табл. 3

Продовження Таблиці 3

Виробництво. Світове виробництво цукрової тростини за період з 1979-94 років (середньорічне) збільшилось на 39,9%. За континентами виробництво цукрової тростини таке:

Азія – 42,9%;

Південна Америка – 33,1%;

Північна Америка – 14,1%;

Африка – 6,5%;

Океанія – 3,4%.

У Бразилії одержують 26,0% світового обсягу цукрової тростини;

В Індії – 21,5%;

Китаї – 6,1%;

Пакистані – 4,1%;

На Кубі – 3,6%;

В Таїланді – 3,5%.

Виробництво цукрової тростини у світі та в окремих країнах, млн.т.

Табл. 4

Список використаної літератури.

1) Алісов Н.В., Хорев Б.С. „Економічна і соціальна географія світу (загальний огляд): Підручник. – М.: Гардарики, 2001. – 704 с.

Розділ ІХ. Географія світового агропромислового комплексу.

Глава 28. Географія світового сільського господарства.

2) Галушко В.П. „Економіка світового сільського господарства” – К.: НАУ, 1996. – 514 с.

3) Бабич А.О. „Світові земельні, продовольчі і кормові ресурси” – К.: „Аграрна наука”, 1996. – 570 с.